Рішення № 84114540, 09.08.2019, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/7664/16-ц

Категорія 4

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2019 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Філіпповій А.В., Горбані О.В.,

Артюшенко К.С., Мариненко Я.С., Гальчинській А.О.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Аліфанова О.О.,

позивача ОСОБА_2 ,

представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Рикова В.В.,

представників відповідача - ОСОБА_4 та адвоката Чучковської А.В.,

третіх осіб - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_9 , правонаступниками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , до ОСОБА_10 , треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, Реєстраційна служба ГУЮ у м. Києві, Третя Київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В :

В січні 2006 р. позивач ОСОБА_9 звернувся до Подільського районного суду м.Києва з позовом до відповідача ОСОБА_17 , в якому, неодноразово уточнював свої позовні вимоги та в остаточній редакції (від 22.08.2014 р.) просив: 1) визнати недійсним свідоцтво про право спадщину за заповітом після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_18 на ім`я ОСОБА_19 , видане 02.10.2004 р. державним нотаріусом Третьої київської державної нотаріальної контори; 3) визнати за позивачем право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 , з приміщеннями житлового будинку під літерою «А», що зазначені в технічному паспорті 1984 р. згідно акту прийняття будинку в експлуатацію: квартири № 2 (2-1 коридор площею 5,7 кв.м. , 2-2 коридор площею 5,7 кв.м., 2-3 житлова кімната площею 11,00 кв.м., 2-4 житлова кімната площею 19,4 кв.м., 2-5 житлова кімната площею 9,6 кв.м., 2-6 кухня площею 9,2 кв.м., 2-7 санвузол площею 4,1 кв.м) житловою площею 40,0 кв.м, загальною площею 64,7 кв.м; та квартири № 3 ( мансарда ) ( 3-1 кухня площею 6,7 кв.м., 3-2 житлова кімната площею 19,6 кв.м., 3-3 житлова кімната площею 16,3 кв .м, 3-4 ванна кімната 4,1 кв.м, 3-5 прихожа площею 8,9 кв.м, 3-6 житлова кімната площею 5,2 кв.), житловою площею 41,1 кв.м, загальною 125,кв.м; сарай під літерою «Б», погріб під літерою «Б», сарай під літерою «Г», погріб під літерою «Г», споруди 1-3, забор І, ворота, вбиральня під літерою «В»; 3) виділити ОСОБА_20 приміщення приміщення квартири № 1 : 1-1 площею 4,1 кв.м, 1-2 площею 8,1 кв.м, 1-2 площею 16,4 кв.м, 1-4 площею 7,8 кв.м, 1-5 площею 4,3 кв.м, житловою 24,2 кв.м, загальною 40,7

Провадження у справі відкрито ухвалою від 25.01.2006 р. (суддя Роман О.А.).

Позов мотивований тим, що згідно рішення виконкому Подільської районного ради м.Києва від 16.02.1959 р. та договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва жилого будинку від 08.04.1959 р. за № 2558, укладеного між позивачем та виконкомом Подільської райради м.Києва, посвідченого 12.95.1959 року державним нотаріусом 8-ої київської державної нотаріальної контори, позивачу під забудову було надано земельну ділянку площею 600 кв.м по АДРЕСА_1 . На даній земельній ділянці позивач почав будівництво 1-поверхового будинку, складатись з 3 кімнат та кухні, житловою площею 60 кв.м. При готовності будинку 60% за договором дарування, посвідченим 04.12.1963 р. державним нотаріусом 8-ої київської державної нотаріальної контори, позивач подарував ОСОБА_21 1/3 частку недобудованого одноповерхового будинку, що становило 1 кімнату. Після укладання договору кожний з них самостійно приступив до добудови своєї відокремленої частки будинку. ОСОБА_21 були збудовані приміщення, що становили квартиру № 1 , а позивач за свої кошти добудував будинок першого поверху приміщеннями, що становили квартиру № 2 . Відповідно до плану будинку в технічному паспорті станом на 14.09.1976 р. будинок складався з 2 кімнат. За спільною заявою співвласників в 1978 р. ОСОБА_18 добудувала ванну кімнату, а позивач протягом 1974-1984 р.р. для поліпшення житлових умов прибудував мансарду, що складається з житлових та нежитлових приміщень та утворює квартиру № 3 . Рішенням виконкому Шевченківської райради від 28.09.1984 р. № 1000 затверджено акт прийняття будинку в експлуатацію, що складався з квартири №№ 1,2 та мансарди, після чого реєстрація будинку була здійснена згідно договору дарування недобудованого приміщення станом на 1963 р. і при цьому не було враховано, що власниками станом на 1984 р. вже були проведені роботи відповідно до своїх часток власності і з врахуванням добудови приміщень частки 1/3 та 2/3 не були ідеальними по відношенню до побудованих кожним власником приміщень, які знаходились у них в користуванні. ОСОБА_18 , яка займала ізольовану квартиру № 1 , визнавала право позивача, який займав відокремлені від неї квартири №№ 2,3 , на прибудовані приміщення і спору між ними з цього приводу не існувало. ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_21 померла, після смерті якої 02.10.2004 р. її спадкоємцю за заповітом ОСОБА_19 державним нотаріусом 3-ої київської державної нотаріальної було видано свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частку даного будинку. Вважає, що дане свідоцтво на спадщину є недійсним, оскільки видане на більшу частку, ніж має право відповідач.

Не погоджуючись з обставинами, викладеними у первісному позові, у лютому 2006 р. відповідач ОСОБА_22 через свого законного представника ОСОБА_4 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою про розподіл домоволодіння АДРЕСА_1 в натурі.

Ухвалою від 07.11.2014 р. провадження у справі на підставі ст.201 ч.1 п.1 ЦПК України (2004 р.) було зупинено в зв`язку зі смертю позивача ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , до залучення правонаступників.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 08.04.2016 року первісний позов був виділений у окреме провадження.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 30.06.2016 року, додатковим рішенням Подільського районного суду м. Києва від 27.09.2016 року та ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 19.09.2016 року позовна заява ОСОБА_20 була задоволена. А саме, спірне домоволодіння АДРЕСА_1 було розділене в натурі. ОСОБА_20 було виділено 1/3 частину домоволодіння, яка складається з наступних приміщень: 1-1 коридор площею 4,1 кв.м., 1-2 кухня площею 8,1 кв.м., 1-3 житлова кімната площею 16,4 кв.м., 1-4 житлова кімната площею 7,8 кв.м., 1-5 ванна кімната площею 4,3 кв.м., 3-3 приміщення мансарди площею 16,3 кв.м. решта приміщень житлового будинку та всі погосподраські споруди були виділені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. Одночасно, з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частинах на користь ОСОБА_20 було стягнуто 11 497 грн. компенсації вартості виділеного майна та вартості ідеальної частки. В позові до ОСОБА_7 було відмовлено.

Додатковим рішенням Подільського районного суду м. Києва від 27.09.2016 року було вирішено питання про розподіл судових витрат, а Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 19.09.2016 року було виправлено описку в частині розміру частки, яка виділяється відповідачкам, а саме було зазначено 2/3 частини спірного домоволодіння замість 1/3 частини.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 19.09.2016 року було вирішено питання судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16.03.217 року провадження у справі по перегляду рішення Подільського районного суду м. Києва від 30.06.2016 року за вище зазначеним позовом про розподіл спірного домоволодіння в натурі за апеляційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було зупинено до набрання чинності рішення суду у даній справі (№ 758/7664/16-ц).

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу від 12.10.2017 р. матеріали вищевказаної справи передані для розгляду судді Подільського районного суду м.Києва Ларіоновій Н.М.

Відповідно п.9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.) застосуванню при розгляді даної справи підлягають норми чинного з 15.12.2017 р. ЦПК України (2017 р.), справа розглянута в порядку загального позовного провадження.

Правонаступники позивача ОСОБА_9 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали уточнену редакцію позову, в якому просили: 1) визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 02.10.2004 року, видане ОСОБА_19 державним нотаріусом Третьої Київської державної нотаріальної контори Марущак С.В.; 2) визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини, яка належала ОСОБА_9 в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з наступних приміщень: 2-1 коридор площею 5,7 кв.м., 2-2 коридор площею 5,7 кв.м., 2-3 житлова кімната площею 11,00 кв.м., 2-4 житлова кімната площею 19,4 кв.м., 2-5 житлова кімната площею 9,6 кв.м., 2-6 кухня площею 9,2 кв.м., 2-7 санвузол площею 4,1 кв.м. та мансарди, яка складається з приміщень 3-1 кухня площею 6,7 кв.м., 3-2 житлова кімната площею 19,6 кв.м., 3-3 житлова кімната площею 5,2 кв.м., а також сарай під літерою «Б» з погребом під ним, сарай під літерою «Г» з погребом під ним, вбиральня під літерою «В», паркан, ворота, хвіртка.; 3) визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини, яка належала ОСОБА_9 в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з наступних приміщень: 2-1 коридор площею 5,7 кв.м., 2-2 коридор площею 5,7 кв.м., 2-3 житлова кімната площею 11,00 кв.м., 2-4 житлова кімната площею 19,4 кв.м., 2-5 житлова кімната площею 9,6 кв.м., 2-6 кухня площею 9,2 кв.м., 2-7 санвузол площею 4,1 кв.м. та мансарди, яка складається з приміщень 3-1 кухня площею 6,7 кв.м., 3-2 житлова кімната площею 19,6 кв.м., 3-3 житлова кімната площею 5,2 кв.м., а також сарай під літерою «Б» з погребом під ним, сарай під літерою «Г» з погребом під ним, вбиральня під літерою «В», паркан, ворота, хвіртка.; 4) визнати за ОСОБА_20 право власності на квартиру АДРЕСА_15 , яка складається з наступних приміщень: 1-1 коридор площею 4,1 кв.м., 1-2 кухня площею 8,1 кв.м., 1-3 житлова кімната площею 16,4 кв.м., 1-4 житлова кімната площею 7,8 кв.м., 1-5 ванна кімната площею 4,3 кв.м.

В судовому засіданні позивачі та їх представники підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, наведених в позові, надали пояснення, аналогічні викладеним в позові обставинам. Додатково акцентували увагу суду, що забудовником всього спірного домоволодіння був лише ОСОБА_9 , який у 1963 році подарував 1/3 частину недобудованого житлового будинку готовністю 60% своїй сестрі ОСОБА_18 , що на даний час відповідає площі квартири АДРЕСА_16 році, до здачі будинку до експлуатації, ОСОБА_9 за свої кошти та кошти своєї доньки ОСОБА_7 і її чоловіка збудував мансардний поверх у будинку. А тому позивачі вважають, що в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9 вони мають право на 1/2 частину кожна тих житлових і нежитлових приміщень, які належали померлому: приміщення квартири № 2 , всі приміщення мансарди та всі по господарські споруди.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позову та просили відмовити в його задоволенні з мотивів, викладених у вступному слові, яке у письмовій формі долучене до матеріалів справи; відзив відповідачем не подавався. Зокрема, вказували, що забудовниками всього спірного домоволодіння є ОСОБА_9 та ОСОБА_18 , що розподіл спірного домоволодіння відбувся у 2016 році, а тому повторний його розподіл є неприпустимим. Посилалися на те, що ОСОБА_23 та ОСОБА_18 не добудовували мансардний поверх, а переобладнали приміщення горища у житлове мансардне приміщення до здачі будинку до експлуатації.

В судовому засіданні треті особи - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_24 , яка діє в своїх інтересах та як законний представник в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 ОСОБА_28 , позов підтримали, проти доводів відповідача та її представників заперечували.

Представники третіх осіб - Головного територіального управління юстиції в м Києві, Реєстраційна служба ГТУЮ у м.Києві, Третя Київська державна нотаріальна контора, в судове засідання не з`явились, подали заяви, в яких просили слухати справи без їх представника та ухвалити рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Третя особа ОСОБА_11 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог закону, про причину неявки суд не повідомив.

Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що рішення виконкому Подільської райради депутатів трудящих м. Києва від 16.02.1959 року № 111 ОСОБА_9 була надана земельна ділянка по АДРЕСА_1 , площею 600 кв.м. для індивідуальної забудови.

26 березня 1959 року зазначена земельна ділянка була відведена ОСОБА_9 в натурі, про що був складений Акт.

08 квітня 1959 року між позивачем та Виконкомом Подільської Ради депутатів трудящих відділ комунального господарства виконкому Подільської Ради депутатів трудящих житлове управління Подільського району м. Києва був укладений договір № 2558 про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності з кількістю кімнат від одної до п`яти включно. За умовами цього договору відповідач зобов`язався збудувати кам`яний одноквартирний будинок житловою площею 60 кв.м. на три кімнати. По завершенню будівництва, зведені на зеленій ділянці споруди вступають до експлуатації та стають особистою власністю забудовника після визнання приймальною комісією місцевої Ради депутатів трудящих до повної готовності зведених споруд, що оформлюється актом комісії. (п. 9 договору) До повного зведення житлового будинку та визнання комісією місцевої Ради депутатів трудящих годним для експлуатації, «Забудовник» не має права продавати будинок або його частину іншим особам або організаціям без згоди Подільського районного Виконкому місцевої Ради депутатів трудящих. (п. 10 договору)

Рішенням Виконкому Подільської райради депутатів трудящих № 997 від 21.10.1963 року встановлено, що згідно договору на право забудови № 2558 від 08.04.1959 р. домоволодіння по АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_9 ; будинок має 60% готовності (збудовано одна кімната і кухня вартістю 1500 крб.); ОСОБА_9 звернувся до виконкому з проханням дозволити йому подарувати 1/3 частину недобудованого будинку рідній сестрі гр. ОСОБА_18 , яка проживає і прописана постійно в АДРЕСА_17 , як піднаймач.; ОСОБА_18 своїми коштами допомагає своєму брату гр. ОСОБА_9 в будівництві будинка; ОСОБА_18 має сім`ю 2 чоловіка, працює в депо ім. Красіна, а тому дозволено гр. ОСОБА_9 подарувати своїй сестрі гр. ОСОБА_18 1/3 частину недобудованого будинка по АДРЕСА_1 готовністю 60% вартістю 1500 крб.

04.12.1963 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_18 був укладений договір дарування 1/3 частини недобудованого будинку готовністю 60% за адресою: АДРЕСА_1 . За умовами зазначеного договору дарування ОСОБА_18 взяла на себе обов`язки по будівництву згідно договору з Райжитлоуправлінням Подільського району № 2558 від 8.04.1959 року.

Відповідно до технічного паспорту на спірне домоволодіння від 13.07.1984 року житловий будинок має загальну площу 166,2 кв.м. з них житлової 105,3 кв.м.

Рішенням Виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів м. Києва № 1000 від 28.08.84 року був затверджений акт прийняття будинку до експлуатації по АДРЕСА_1 , який будувався забудовниками ОСОБА_9 та ОСОБА_18 протягом 1959-1984 років та складається з будинку в один поверх з мансардою, містить дві квартири та має загальну площу 166,2 кв.м. з них житлової 105,3 кв.м.

24.09.1984 року Київським міським бюро технічної інвентаризації за номером 25893 ОСОБА_9 було видане реєстраційне посвідчення, згідно якого останньому на праві особистої власності належить 2/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1 . Аналогічне реєстраційне посвідчення на 1/3 частину спірного домоволодіння було видане ОСОБА_18 .

Отже, суд дійшов висновку, що все домоволодіння АДРЕСА_1 , включаючи приміщення мансарди, з технічними параметрами згідно технічного паспорту на спірне домоволодіння від 13.07.1984 року будувалося співзабудовниками ОСОБА_9 та ОСОБА_18 протягом 1959-1984 років та належить останнім на праві спільної часткової власності в частках 2/3 частини та 1/3 частина. Право спільної часткової власності забудовників на спірне домоволодіння завершене будівництвом виникло з 28.08.1984 року.

Суд не приймає до уваги доводи позивачів про те, що ОСОБА_9 разом зі своєю донькою ОСОБА_7 та її чоловіком ОСОБА_6 самостійно і за свої кошти надбудували над спірним будинком другий поверх - мансардний виходячи з наведених вище документів, а також враховуючи наступне.

У первісній редакції позову від 16.12.2005 року особисто позивач ОСОБА_9 стверджував, що мало місце саме переобладнання горища будинку під житло (мансардний поверх). Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 також в своїх поясненнях вказували саме на переобладнання горища під житло.

Надані суду копії квитанцій та накладних на окремі будівельні матеріали також не можуть бути доказом переобладнання горищного приміщення під житло (мансарду) особисто ОСОБА_9 та родиною його доньки, оскільки жодна з цих квитанцій та накладних не відноситься до 1978 року, прізвище платника на більшості квитанцій відсутнє.

Збільшення частки співвласників за рахунок переобладнання горища будинку у мансардне приміщення в розумінні ст. 119 ЦК УРСР не доведено позивачами, оскільки станом на 1978 рік спірне домоволодіння ще не було прийняте в експлуатацію та право власності на нього як на об`єкт права власності, завершений будівництвом ще не виникло.

Також суд приймає до уваги преюдиційні факти, встановлені рішенням Подільського районного суду м. Києва від 16.10.2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , КП «КМБТІ», треті особи ОСОБА_34 та інші про визнання права власності в рівних частинах на приміщення мансарди - квартиру № 3 .

Так, судом було встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не довели наявності письмової згоди з власниками будинку про створення спільної власності на будинок, не довели того, що з метою створення спільної власності було добудовано частину будинку - мансарду за їх власні кошти.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_18 .

За життя ОСОБА_18 склала заповіт, в якому заповідала належну їй на праві власності 1/3 частину спірного домоволодіння ОСОБА_19 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.10.2004 року ОСОБА_19 успадкувала 1/3 частину спірного домоволодіння житловою площею 105,3 кв.м.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ОСОБА_19 правомірно успадкувала 1/3 частину спірного домоволодіння після смерті ОСОБА_18 , а тому підстави для визнання недійсним зазначеного свідоцтва відсутні. Належних доказів зворотного позивачами суду не надано.

Відповідно до п.п. 1 та 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.2004 року. Тому суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин норм статей 344, 357, 360, 1301 ЦК України.

Суд не вважає обґрунтованими і доводи позивачів про визнання права на окремі житлові та нежитлові приміщення у спірному домоволодіння та його по господарські споруди, оскільки зазначені приміщення/споруди не є самостійними об`єктами права власності, а становлять складові частини речі - будинку й домоволодіння. Також на виконання вимог ст. 81 ЦПК позивачі не довели належність ОСОБА_9 на праві власності саме тих приміщень спірного житлового будинку та домоволодіння, про які заявлено у позовних вимогах.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_9

Після його смерті приватним нотаріусом КМНО Лішуновою О.М. була заведена спадкова справа № 04/2014. Відповідно до заповіту ОСОБА_9 від 26.10.2012 року останній заповідав своє майно наступним чином: 1/2 частина - ОСОБА_2 , 1/4 частина ОСОБА_7 , 1/4 частина ОСОБА_1

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які є дочками спадкодавця та на підставі ст.1261 ЦК України є спадкоємцями 1 черги, відповідно до заяв від 10.10.2014 року спадщину прийняли, а ОСОБА_7 , яка також є дочкою спадкодавця та на підставі ст.1261 ЦК України є спадкоємцем 1 черги, відповідно до заяви від 10.10.2014 року відмовилася від своєї частини спадщини на користь своєї дочки ОСОБА_1 .

З матеріалів зазначеної спадкової справи вбачається, що спадкоємці із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину після померлого спадкодавця не зверталися, постанови нотаріуса про відмову у вчиненні відповідних нотаріальних дій не ухвалювалося.

А тому, суд звертає увагу на те, що позивачі не позбавлені права отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом у позасудовому порядку, а з приводу розподілу спірного домоволодіння діяти в межах відповідного рішення Подільського районного суду м. Києва від 30.06.2016 року.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачів не підлягають задоволенню, оскільки є безпідставними та не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, то відповідно ст.141 ЦПК України не підлягають стягненню понесені стороною позивача витрати про сплаті судового збору.

На підставі ст.ст.15, 16, 328 ЦК України (2004 р.), ст.ст.119 ЦК України (1961 р.), керуючись ст.ст.2, 3, 4, 10, 12, 13, 76, 77-81, 89, 141, 258-259, 263, 264-265, 268,273, 354 ЦПК України, п.9, 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.), -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_18 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_19 , РНОКПП НОМЕР_2 ), які є правонаступниками ОСОБА_9 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , до ОСОБА_20 (зареєстрованемісцепроживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві; Реєстраційна служба ГУЮ у м. Києві; Третя київська державна нотаріальна контора; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_35 , ОСОБА_14 , ОСОБА_36 , ОСОБА_16 , - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва з подачею апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому копія повного тексту ухвали не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н. М. Ларіонова