Рішення № 84110892, 09.09.2019, Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 706/946/18

2-а/706/6/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2019 року Христинівський районний суд Черкаської області

в складі:

головуючого - судді Олійника М.Ф.,

за участю секретаря Лещенко О.Л.,

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора СРПП Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області Стойченка Юрія Валентиновича, Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до інспектора СРПП Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області Стойченка Ю.В., ГУНП в Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Просив скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК № 843490 від 22.06.2018 р. за ч. 1 ст. 126 КУпАП, винесену інспектором СРПП Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області Стойченком Ю.В.

В обгрунтування позову посилався на те, що 22.06.2018 р. близько 21 год. 40 хв. він перебував у салоні автомобіля ВАЗ - 2111, який стояв на території домоволодіння по АДРЕСА_1 . Автомобіль і домоволодіння на праві власності належать його батьку ОСОБА_3 . Фронтальна частина домоволодіння не огороджена оскільки використовується для організації закладу торгівлі, відтак доступ зі сторони вулиці вільний. В цей час до автомобіля підійшов чоловік в уніформі, який представився інспектором Уманського відділу поліції Стойченком Ю.В. , і зажадав надати документи на підтвердження його особи та на автомобіль. Він пред`явив власне посвідчення водія, яке в нього було з собою в портмоне, та техпаспорт, який був в автомобілі. Співробітник поліції зажадав пред`явити ще поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на автомобіль, однак він його в машині не знайшов. Після цього співробітник склав відносно нього постанову про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Лише встановлений факт керування транспортним засобом без полісу обов`язкового страхування, створює склад правопорушення, передбачений ч.1 ст.126 КУпАП. Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема за ч. 1 ст. 126 КУпАП, є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. Пунктом 21.2 ст. 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод; органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України. Враховуючи, що відповідачем не складався протокол про порушення ПДР та не оформлялись матеріали ДТП, відповідно й законних підстав вимагати від нього надання полісу обов`язкового автострахування не було, що свідчить про протиправність постанови про притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Відповідач інспектор СРПП Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області Стойченко Ю.В.надав до суду відзив на позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову повністю з таких підстав.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод. Вказана правова норма стосується працівників Нацполіції, які не здійснюють нагляд за дорожнім рухом. Наприклад, при закритті слідчим кримінального провадження, але якщо у особи вбачається склад адміністративного правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху. Згідно з ст. 53 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Дана правова норма стосується працівників поліції, які згідно з своїми функціональними обов`язками здійснюють контроль за дотриманням ПДР. Таким працівником поліції він і є. 22.06.2018 р. по вул. Шухевича в м. Христинівці рухався автомобіль ВАЗ - 211140, д.н.з. НОМЕР_1 , за своїми прикметами схожий з тим, що згідно з орієнтуванням перебуває в розшуку, та у якого у правому верхньому куті вітрового скла був відсутній спеціальний знак, що видається страхувальнику при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності. Водієві вказаного автомобіля ним було подано вимогу про зупинку, при перевірці документів у водія ОСОБА_2 виявлено відсутність чинного договору про страхування цивільно-правової відповідальності, що є порушенням пункту 2.1. «г» ПДР та за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП. ОСОБА_2 постанову не оспорював, заяв та клопотань не подавав, постанову підписав та надав власноручно пояснення: «Поліс страховки є в наявності, але на момент зупинки не мав при собі». Власноручне пояснення позивача доводить факт відсутності у нього страхового полісу саме на момент зупинки. Відповідно, він і підійшов до автомобіля ВАЗ - 211140, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , що зупинився на його вимогу по вул. Шухевича, 44. Свідками цього були кілька співробітників поліції. Бланк постанови про накладення адміністративного стягнення на звороті містить відомості про роз`яснення прав особи, що притягується до відповідальності, та строків її оскарження. Стаття 283 КУпАП не передбачає приєднання доказів до постанови. ОСОБА_2 копію постанови на спеціальному бланку отримав під підпис, але оскаржує її в суді лише її титульну сторону. Оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення не може бути предметом судового розгляду, оскільки позивачем до суду подана не повному обсязі, лише одна сторінка.

Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримав повністю, посилаючись на обставини, зазначені у позові, також пояснив, що в той день він сидів у автомобілі, чекав батька, в цей час підійшов інспектор, попросив пред`явити документи. При вирішенні справи позивач у судове засідання не з`явився, проте його інтереси у судовому засіданні представляв адвокат Задояний Ю.В.

За таких обставин суд вважає за можливе вирішити справу без участі позивача ОСОБА_2 .

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позов підтримав повністю, посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві, пояснив, що автомобіль, у якому перебував позивач, не перебував у русі, крім того, законом передбачені випадки, коли можна перевіряти наявність страхового полісу, в даному випадку підстав для перевірки не було.

Відповідач інспектор СРПП Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області Стойченко Ю.В. у судовому засіданні позов не визнав повністю, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позов, також пояснив, що позивач вводить суд в оману, 22.06.2018 р. він та інші працівники Уманського відділу поліції перебували в м. Христинівці на відпрацюванні, позивач ОСОБА_2 керував транспортним засобом, був зупинений, страхового полісу у нього не було. При вирішенні справи відповідач інспектор СРПП Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області Стойченко Ю.В. у судове засідання не з`явився хоча відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, від відповідача не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача ГУНП в Черкаській областіу судове засідання не з`явився, хоча відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, від відповідача не надійшло заяви про розгляд справи за відсутності його представника, відповідачем також не наданий відзив на позов.

За таких обставин суд вважає за можливе вирішити справу без участі відповідача інспектора СРПП Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області Стойченка Ю.В. та представника відповідача ГУНП в Черкаській області.

Заслухавши вступне слово учасників судового процесу, дослідивши письмові докази: копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК № 843490 від 22.06.2018 р., договору купівлі - продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 від 06.06.2006 р., інші письмові докази, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення серії НК № 843490 від 22.06.2018 р., винесеною відповідачем інспектором СРПП Уманського відділу поліції Стойченком Ю.В., на позивача ОСОБА_2 було накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, зокрема, за те, що позивач ОСОБА_2 22.06.2018 р. о 21 год. 40 хв. керував автомобілем ВАЗ - 211140, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Романа Шухевича в м. Христинівці, не маючи при собі поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.п. 2.1. «ґ» ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Вказана постанова повинна бути скасована з таких підстав.

Підпунктом 2.1. "ґ" ПДР передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Диспозиція ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

За змістом вказаної статті до відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП може бути притягнута лише особа, яка керувала транспортним засобом та не мала при собі або не пред`явила для перевірки поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Суд вважає, що факт керування транспортним засобом позивачем ОСОБА_2 без вказаного полісу (договору) не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні.

Про те, що позивач не керував транспортним засобом, але щодо нього була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, пояснив у судовому засіданні сам позивач ОСОБА_2 . Крім того, вказана обставина стверджується показаннями свідка ОСОБА_3 , власника вказаного автомобіля, який пояснив, що залишив сина в автомобілі біля свого магазину по АДРЕСА_1 , в межах домоволодіння, паркану там немає, а сам відлучився, ключі від автомобіля були у нього, після телефонного дзвінка сина прибув до місця події, де вже поліцейські складали постанову про накладення адміністративного стягнення.

Запис у постанові про накладення адміністративного стягнення, вчинений позивачем ОСОБА_2 : «Поліс страховки є в наявності, але на момент зупинки не мав при собі», на який звертає увагу відповідач інспектор СРПП Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області Стойченко Ю.В. у своєму відзиві на позов, не свідчить про те, що позивач керував транспортним засобом і при цьому не мав при собі полісу (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У постанові про накладення адміністративного стягнення місцем розгляду справи зазначене АДРЕСА_1 а згідно з договором купівлі - продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 від 06.06.2006 р. вказаний будинок належить ОСОБА_3 , свідку у справі, що також підтверджує позицію позивача у справі.

Натомість відповідачами не надано жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що позивач керував транспортним засобом та не мав при собі полісу (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до п. 21.2. ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод, а також органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України.

Тобто, право для витребування полісу відповідним підрозділом Національної поліції у водія транспортного засобу виникає за наявності двох виключних випадків, передбачених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (складання протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод), які не мали місце в даних правовідносинах. Отже, підстав для застосування до позивача ОСОБА_2 санкції, передбаченої частиною 1 ст. 126 КУпАП, в інспектора не було.

Статтею 53 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, які мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, що підтверджують наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

У своєму відзиві на позов відповідач інспектор СРПП Уманського відділу поліції Стойченко Ю.В. стверджував, що правова норма п. 21.2. ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» стосується працівників Національної поліції, які не здійснюють нагляд за дорожнім рухом, а правова норма ст. 53 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» стосується працівників поліції, які згідно з своїми функціональними обов`язками здійснюють контроль за дотриманням ПДР.

Суд не погоджується з таким твердженням і вважає, що правові норми п. 21.2. ст. 21 та ст. 53 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» стосуються одних і тих же працівників відповідних підрозділів Національної поліції, які мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, тільки ці норми містяться в різних розділах вказаного вище закону.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку про те, що постанова про накладення адміністративного стягнення від 22.06.2018 р. винесена з порушенням норм матеріального права.

Крім того, вказаною постановою на позивача ОСОБА_2 накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., що не зазначене у санкції ч. 1 ст. 126 КУпАП, яка передбачає накладення штрафу в розмірі 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частина 2 ст. 77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:

1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;

2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

3) скасовує постанову і закриває справу;

4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи, що постанова про накладення адміністративного стягнення від 22.06.2018 р. винесена з порушенням норм матеріального права, обставини інкримінованого позивачу ОСОБА_2 адміністративного правопорушення не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду, остання повинна бути скасована.

У відзиві на позов відповідач інспектор СРПП Уманського відділу поліції Стойченко Ю.В. стверджував також, що оскаржувана постанова не може бути предметом судового розгляду, оскільки позивачем до суду вона подана не в повному обсязі, лише титульна сторона, у той же час не додана копія зворотної сторони постанови, на якій містяться відомості про роз`яснення прав особи, що притягується до відповідальності, та про строк її оскарження.

Однак, позивач у своєму позові не посилається як на підставу позову на ту обставину, що йому не були роз`яснені права особи, що притягується до відповідальності. Позивачем не пропущений строк на оскарження постанови. Тому вказані аргументи не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як роз`яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму № 14 від 18.12.2009 р. "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимогта крім скасування постанови про накладення адміністративного стягнення прийняти рішення про закриття справи про адміністративне правопорушення, що передбачено положеннями ч. 3 ст. 286 КАС України та ч. 1 ст. 293 КУпАП, але не зазначено у позовних вимогах. Це необхідно для ефективного захисту прав позивача ОСОБА_2 від порушення з боку суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 126 ч. 1, 247, 287, 288, 293 КУпАП, ст.ст. 9 ч. 2, 77, 241-246, 286 КАС України, ст. ст. 21 п. 21.2., 53 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) до інспектора СРПП Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області Стойченка Юрія Валентиновича (20301, Черкаська область, м. Умань, вул. Незалежності, 35), Головного управління Національної поліції в Черкаській області (18036, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 57, код ЄДРПОУ 40108667) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити повністю.

Скасувати постанову серії НК №843490 від 22.06.2018 року, винесену інспектором СРПП Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області Стойченком Юрієм Валентиновичем, про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду через Христинівський районний суд Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя М.Ф. Олійник