Ухвала суду № 84110624, 03.09.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 03.09.2019

Справа № 320/3435/19

Провадження № 1-кс/320/4599/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2019 року м. Мелітополь

Слідчий суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Горбачова Ю.В.,

з секретарем с/з – Луценко П.В.,

за участю: представника заявника ТОВ «Мережа магазинів «Табак» – адвоката Грецова А.В.,

слідчого Другого СВ СУ ДБР у м. Мелітополі – Курганової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа магазинів «Табак» ОСОБА_1 на постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі, Курганової Софії Валеріївни про закриття кримінального провадження,

ВСТАНОВИВ:

На адресу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області 20.08.2019 року надійшла скарга директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа магазинів «Табак» ОСОБА_1 на рішення слідчого про закриття кримінального провадження, в якій він просить скасувати постанову слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у м. Мелітополі Курганової С.В. від 31 липня 2019 року про закриття кримінального провадження № 62019080000000098, за ч. 2 ст. 382 КК України.

Свою скаргу обґрунтовує тим, що Територіальним управлінням ДБР, розташованим у м. Мелітополі, за його письмовою заявою про скоєння кримінального правопорушення відносно юридичної особи – ТОВ «Мережа магазинів «Табак», було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019080000000098, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.03.2019 року за ч. 2 ст. 382 КК України. 31.07.2019, слідчий Другого СВ СУ ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі Курганова С.В. винесла постанову про закриття кримінального провадження внесеного 12.03.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62019080000000098, за ч. 2 ст. 382 КК України у зв`язку з встановленням відсутності в діях службових осіб складу кримінального правопорушення. Вважає, що постанова слідчого Курганової С.В. про закриття кримінального провадження винесена незаконно та підлягає скасуванню.

Як вбачається із тексту постанови, слідчий посилається на відповідні ухвали суду, та вказує що рішення стосовно самого вилученого майна та будь-яких обов`язків службових осіб щодо повернення вилученого майна ухвала суду не містить. Тобто Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у справі № 335/5423/18 від 07.06.2018 року не зобов`язав слідчого вчиняти будь-які дії з вилученим 23.05.2018 під час обшуків майном. Тому сам факт неповернення вилученого 23.05.2018 майна не можливо розглядати як умисне невиконання ухвали суду, якою повернення цього майна не передбачено. Слідчий прийшов до висновків про відсутність в діях службових осіб - старших слідчих СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області Введенського С ОСОБА_2 В. та ОСОБА_3 . складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, але з цім погодитись не можна з наступних підстав: Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження слідчий зобов`язаний “неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства». Згідно із ч. 2 ст. 21 КПК України: “Вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов`язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України”. Так, відповідні ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі № 335/5423/18 від 07-06.2018 року, якими скасовано арешт, накладений ухвалами слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.05.2018 року, на товарно-матеріальні цінності, а саме тютюнові вироби, вилучені під час обшуків від 23.05.2018 року та на проголошенні яких був присутній особисто старший слідчий СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області Введенський С.В., набрали чинності з моменту проголошення цих ухвал у залі суду.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: у разі скасування арешту.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: у випадках передбачених частиною п`ятою статті 171 КПК України.

Згідно із частиною п`ятою статті 171 КПК України: “Клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі. у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього КоОексу. клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом -18 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено. ”

Згідно із частиною 1 статгі 40 КПК України: “Слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. ”

Будь якого обов`язку зацікавленої особи звертатися до слідчого з якимись заявами чи клопотаннями про повернення тимчасово вилученого майна, діючим законодавством України не передбачено.

Натомість вимогами статей 169, 171 КГІК України прямо встановлений обов`язок слідчого негайно повернути майно особі, у якої воно було вилучено

Однак, в ході досудового слідства так і не було з`ясовано які саме обставини заважали слідчим СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області - Введенському С.В. та Рубану Д.В негайно повернути тимчасове вилучене під час обшуків 23.05.2018 року майно особі, після того як арешт на нього був скасований.

На досудовому слідстві так і не було з`ясовано на яких саме підставах, слідчий СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області - Рубан Д.В., замість негайного повернення тимчасово вилученого під час обшуків 23.05.2018 року майна, після того як арешт на нього був скасований, в порушення вимог ч. 5 ст. 171 КПК України про строки звернення. 8 червня 2018 року тобто лише через шістнадцять діб, повторно з тих же самих підстав звернувся до суду з клопотанням про арешт того ж самого майна, яке було тимчасово вилучено під час обшуків 23.05.2018 року.

На вказані порушення вимог кримінально-процесуального законодавства було вказано також в ухвалі Запорізького апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року, якою було скасовано ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2018 року, як незаконну.

Натомість слідчий чомусь посилається на додатковий допит ОСОБА_3 з цього приводу, де він в обґрунтування своїх незаконних дій посилається на ст. 170 КПК України, при тому що КПК України взагалі не передбачає повторного звернення до суду з клопотанням про арешт майна того ж самого майна з тих самих підстав, арешт на яке вже скасовано судом.

При цьому слідчий чомусь не звертає увагу на особливий правий статус майна (речових доказів) вилученого під час обшуку та порядок накладення арешту на таке майно (або його повернення), якій чітко встановлений відповідними нормами КПК України.

Така ж позиція викладена Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ ( Лист №9-49/0/4-17 від 12.01.2017 року ), відповідно до яких:

аргументом сторони обвинувачення, яким ця сторона послуговується для підтвердження законності залишення майна у володінні органів досудового розслідування та відсутності підстав для його повернення, є визнання такого майна речовими доказами. Однак слід враховувати, що якщо иі докази були одержані під час обшуку і не були визначені в ухвалі про обшук як майно, для виявлення якого надано дозвіл на обшук, визнання такого майна речовими доказами без звернення з клопотанням про його арешт не може вважатись належним порядком забезпечення правомірності володіння відповідним майном органами досудового розслідування. ... результати аналізу змісту ч. 5 cm. 171 КПК свідчать про те, що вона встановлює обов`язок слідчого, прокурора подати клопотання про арешт тимчасово вилученого майна не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна. У свою чергу, за умови невиконання такого обов`язку у зазначених суб`єктів виникає інший обов`язок - негайно повернути особі вилучене майно... ”

З огляду на це та відповідно до вимог КПК України, слідчий зобов`язаний негайно повертати таке майно.

Покази ОСОБА_3 повністю спростовуються змістом клопотання про арешт тимчасово вилученого майна від 08.06.2018 року за його підписом , яка фактично повністю співпадає з текстом аналогічного клопотання за підписом ОСОБА_4 до слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.

Також додатково допитаний ОСОБА_3 показав, що “ Матеріали кримінального провадження надішли до СВ Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області через деякий час, однак через скільки саме свідок не пам`ятає. Пам`ятає, що вони тривалий час знаходились на вивченні у прокуратурі Запорізької області, а після у Запорізькій місцевій прокуратурі № 1, при цьому тоді не зрозуміло як він смог підготувати клопотання від 08.06.2018 року.

Однак, під час слідства покази не було з`ясовано як саме та у якій період часу передавались матеріали кримінального провадженні № 32018080000000002 та усі речові докази, з СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області до СВ Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області( та чи передавались вони взагалі), що дозволило слідчому Рубану ОСОБА_5 .В. вже 8 червня 2018 року звернутись до суду з клопотання про арешт майна, яке було вилучено під час обшуків 23.05.2018 року.

Так, у додатках до клопотання ОСОБА_3 про арешт майна від 08.06.2018 року є копія постанови про здійснення досудового розслідування слідчою групою від 08.06.2018 року, згідно з якою до слідчої групи входять слідчі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та інші.

При цьому, як вбачається з мотивувальній частини вищевказаної постанови про здійснення досудового розслідування слідчою групою від 08.06.2018 року, кримінальне провадження № 32018080000000002 знаходиться у провадженні СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області,, а не СВ Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області.

Порядок та умови направлення матеріалів кримінального провадження з одного слідчого органу до іншого або до прокуратури чітко визначений у відповідних нормативно- правових актах, але документи з цього приводу, а також матеріали самого кримінального провадження слідчим не тільки не вивчались, а взагалі навіть не оглядались, а відповідні посадові особи з цього приводу також допитані не були.

Крім цього, слідчим, у ході досудового слідства взагалі не з`ясовувалось чи наявні в діях відповідних посадових осіб склад інших посадових злочинів, зокрема — перевищення влади, зловживання або недбалості.

Також, не зважаючи на те що вищевказаними незаконними діями слідчих СУ ДФС у Запорізькій області, ТОВ “ Мережа магазинів “Табак” було спричинено майнову шкоду, мені як директору підприємства або нашому представнику пам`ятка про процесуальні права та обов`язки потерпілого, в порушення вимог статті 55 КПК України не вручалась.

Не зважаючи на відсутність в матеріалах кримінального провадження вмотивованої постанови про відмову у визнанні юридичної особи - ТОВ “ Мережа магазинів “Табак” потерпілим, слідчим взагалі не визнається за підприємством статус потерпілого.

Відповідно до вимог частини 2 статті 9 КПК України, під час кримінального провадження слідчий зобов`язаний : всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. ”

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягають: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання, а сам процес доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Однак вищевказані вимоги КПК України про всебічне, повне і неупереджене дослідження обставин кримінального провадження та сам процес доказування були слідчим проігноровані.

Саме на ці порушення слідчого було вказано в ухвалі слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18.06.2019 року про скасування постанови про закриття кримінального провадження від 29.03.2019 року.

Але після цього, слідчий фактично обмежився додатковими допитами ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , після чого знову винесла постанову про закриття кримінального провадження з тих самих підстав.

Представник заявника в судовому засіданні підтримав скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, посилаючись на підстави викладені в скарзі.

Слідчий в судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги, вказуючи, що постанова винесена нею обґрунтовано на підставі дослідження всіх обставин, на які посилався представник заявника. Також нею було направлено запит до ТОВ «Мережа магазинів «'Табак» для надання розрахунку заподіяної шкоди, але відповідь не надійшла.

Заслухавши представника заявника, слідчого, дослідивши постанову про закриття кримінального провадження № 62019080000000098, обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення скарги директора ТОВ “Мережа магазинів ''Табак”, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 303 КПК України рішення слідчого про закриття кримінального провадження може бути оскаржено на досудовому провадженні.

Відповідно до ч.2 ст.307 КПК України, слідчий суддя за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може скасувати рішення слідчого чи прокурора, зобов`язати припинити дію, зобов`язати вчинити певну дію, відмовити у задоволенні скарги.

В судовому засіданні встановлено, що Територіальним управлінням ДБР, розташованим у м. Мелітополі, за письмовою заявою директора ТОВ «Мережа магазинів «Табак» ОСОБА_7 про скоєння кримінального правопорушення відносно юридичної особи – ТОВ «Мережа магазинів «Табак», було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019080000000098, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.03.2019 року за ч. 2 ст. 382 КК України.

29.05.2018 року в рамках розслідування кримінального провадження № 62019080000000098 слідчим суддею Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя було накладено арешт на майно, яке вилучено 23.05.2018 року під час обшуків за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07.06.2018 року було скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.05.2018 року на майно, яке вилучено 23.05.2018 року під час обшуків за адресами: АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 , а саме: на товарно-матеріальних цінностей. Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11.06.2018 року було накладено арешт на майно, яке вилучено 23.05.2018 року під час обшуків за адресами: АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 , а саме: на товарно-матеріальних цінностей. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 23.10.2018 року у справі № 331/3705/18 було скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11.06.2018 року, на майно, яке вилучено 23.05.2018 року під час обшуків за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Таким чином, слідчим суддею було встановлено, що вищезазначеними ухвалами слідчих суддів було лише відмовлено слідчим Введенському С.В. та Рубан Д.В. у задоволені клопотання про накладення арешту на майно, проте рішення стосовного самого вилученого майна та будь-яких обов`язків службових осіб щодо повернення вилученого майна ухвала суду не містить.

Тобто Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у справі № 335/5423/18 від 07.06.2018 року не зобов`язав посадових осіб, а саме старшого слідчого ОВС 2-го відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФУ ГУ ДФС у Запорізькій області Введенського С.В. вчиняти будь-які дії з вилученим 23.05.2018 року під час обшуків майном за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Тому слідчий дійшов правильних висновків, що факт неповернення тимчасово вилученого майна не можливо розглядати як умисне невиконання ухвали суду, в якій не йдеться про повернення цього майна.

У той же час, слідчий, в провадженні якого перебувало кримінальне провадження, отримавши ухвалу слідчого судді про скасування арешту, мав відповідно до чинного КПК України негайно повернути тимчасово вилучене майно, з якого знятий арешт, його законному власнику.

Але невиконання слідчим вимог КПК України не становить складу злочину, який передбачений ч. 2 ст. 382 КК України.

31.07.2019, слідчим Другого СВ СУ ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі Кургановою С.В. винесено постанову про закриття кримінального провадження № 62019080000000098, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.03.2019 року за ч. 2 ст. 382 КК України, у зв`язку з встановленням відсутності в діях службових осіб складу кримінального правопорушення.

Перевіривши доводи скарги та матеріали досудового розслідування, на підставі яких слідчим прийняте рішення про закриття кримінального провадження, слідчий суддя погоджується з висновками про відсутність складу злочину, передбаченого ст. 382 ч.2 КК України, у діях старшого слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області Введенського С.В. та старшого слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області Рубана Д.В.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено правомірність закриття кримінального провадження за ч. 2 ст. 382 КК України за відсутності складу кримінального правопорушення (злочину), а тому вимоги ОСОБА_1 щодо скасування даної постанови слідчого є безпідставними.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309 КПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні скарги директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа магазинів «Табак» ОСОБА_1 на постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі, Курганової Софії Валеріївни від 31.07.2019 року про закриття кримінального провадження № 62019080000000098 від 12.03.2019 року за ст. 382 ч.2 КК України.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошений 06.09.2019 року.

Слідчий суддя: Ю.В. Горбачова