Постанова № 84108744, 04.09.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа 645/174919

Провадження 3/645/1163/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 вересня 2019 року м. Харків

Суддя Фрунзенського районного суду м. Харкова Бабкова Т.В., розглянувши матеріал, який надійшов з Державної фіскальної служби України Головного управління ДФС у Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, працюючого директором приватного підприємства «Агро-АВ», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

встановив:

Відповідно до протоколу № 16 про адміністративне правопорушення від 19.03.2019 року, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора ПП «Агро-АВ», вчинив порушення порядку ведення податкового обліку, а саме: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на суму 124 444,00 грн., в тому числі за січень 2017 року на суму 19 803,00 грн., за лютий 2017 року на суму 14 125,00 грн., за березень 2017 року на суму 37 318,00 грн., за квітень 2017 року на суму 12 514,00 грн., за травень 2017 року на суму 9 085,00 грн., за лютий 2018 року на суму 17 499,00 грн., за березень 2018 року на суму 14 100,00 грн; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов`язань на загальну суму ПДВ 107 261,42 грн., в тому числі за січень 2017 року на суму ПДВ 14 398,95 грн., за лютий2 2017 року на суму ПДВ 14 4239,07 грн., за березень 2017 року на суму ПДВ 36 381,06 грн., за квітень 2017 року на суму ПДВ 9 497,36 грн., за травень 2017 року на суму ПДВ 475,06 грн., за лютий 2018 року на суму ПДВ 17 759,00 грн,, за березень 2018 року на суму ПДВ 14 284,92 грн.. Вищезазначені порушення призвели до: заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 17 664,00 грн., в тому числі за січень 2017 року на суму ПДВ 1690,00 грн., за лютий 2017 року на суму ПДВ 3 410,00 грн., за березень 2017 року на суму ПДВ 937 грн., за квітень 2017 року на суму ПДВ 3 017,00 грн., за травень 2017 року на суму ПДВ 8610,00 грн.; завищення від`ємного значення за рахунок порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України всього на суму 3714,00 грн. за січень 2017 року.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвокат Колмаков В.В. надав письмові пояснення по справі, з яких вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення № 16 від 19.03.2019 року складено з порушенням вимог КУпАП, склад та подія адміністративного правопорушення, вказаного в протоколі, відсутні, на момент розгляду справи та на момент складення протоколу сплили строки притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Вказує, що в протоколі не зазначено ані місця ані часу вчинення адміністративного правопорушення. У протоколі замість зазначення суті правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , дослівно процитовано розділ «Висновок» акту перевірки від 19.02.2019 року № 505/20-40-14-12-09/34468116. Ані у протоколі про адміністративне правопорушення, ані в акті перевірки не зазначено, які саме положення законодавства, що регулюють питання податкового питання податкового обліку, порушено саме посадовою особою ПП «Агро-АВ» ОСОБА_1 та яким чином, тобто у чому полягала об`єктивна сторона правопорушення. Отже, у протоколі про адміністративне правопорушення № 16 від 19.03.2019 року не вказано суті адміністративного правопорушення, його об`єктивну сторону, чим порушено ст. 256 КУпАП. Наведені у протоколі про адміністративне правопорушення твердження про порушення ОСОБА_1 порядку податкового обліку суперечить навіть документам, покладеним у його обґрунтування. Протокол про адміністративне правопорушення не містить цілої низки необхідних відомостей, перш за все стосовно події адміністративного правопорушення та його об`єктивної сторони. Відтак, цей протокол не може бути використаний у якості доказу вчинення адміністративного правопорушення. Акт перевірки від 19.02.2019 року № 505/20-40-14-12-09/34468116 також не містить відомостей про те, у який спосіб ОСОБА_1 було вчинене порушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП та чи було воно вчинене взагалі. Також акт перевірки не містить підпису однієї з посадових осіб, які брали участь у її проведенні, а відтак не може бути використаний у якості доказу. Зазначає, що висновки перевірки та податкові повідомлення – рішення ГУ ДФС у Харківській області, складені за її наслідками, було оскаржено до Харківського окружного адміністративного суду.

Згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

На підставі ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч.1 ст.163-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає в разі відсутності податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Так, захисником притягуваного надано пояснення, що практика ділового обороту, якщо йдеться про просту поставку товарів без особливих умов, для спрощення та пришвидшення документообігу, часто передбачає відсутність укладення договору поставки у паперовому вигляді як окремого документа. Після погодження номенклатури, цін та інших умов постачальник надавав покупцеві рахунок на оплату вартості партії товару. При поставці сторонами оформлювалась видаткова накладна на відповідну партію. Оплата за партію товару здійснювалась покупцем до або після (залежно від попередніх усних домовленостей) поставки партії товару на підставі згаданого рахунку. Поставка товарів постачальником, їх прийняття та оплата покупцем підтверджують як укладення договору поставки, тобто погодження усіх його істотних умов, так і його повне виконання.

Захисником притягуваного надано письмові пояснення, в яких вказано, що придбання товарів здійснювалось на складі позивача. Доставка товарів здійснювалась силами постачальників. Переважно, виходячи з характеру товарів та місця розташування позивача, доставка товарів, звичайно, здійснювалась автомобільним транспортом. При цьому, позивачеві невідомо, чи належав цей транспорт постачальникам, чи був ними залучений (на підставі договорів оренди, перевезення, фрахтування тощо). У окремих випадках позивач навіть не бачив транспортних засобів, адже іноді товар надавався вже розвантаженим біля приміщення позивача. Позивач не укладав із ТОВ «Добралюкс», ТОВ «Візейр», ТОВ «Нікос Опт», ТОВ «Сталь-Техно-Стройпостач» договорів перевезення чи інших аналогічних. Ані вказані суб`єкти господарюванні не надавали позивачеві послуг з перевезення автомобільним (та, взагалі, будь-яким) транспортом, а ні позивач не надавав цим особам таких послуг. Оскільки позивач не виступав учасником транспортного процесу у зв`язку з придбанням товарів у ТОВ «Добралюкс», ТОВ «Візейр», ТОВ «Нікос Опт», ТОВ «Сталь-Техно-Стройпостач» та не брав участі у складенні товарно-транспортних накладних, такі документи до перевірки не надавались.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11.09.2018 по справі № 804/4787/16, відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи, обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 року по справі №808/2140/13-а: не можна вважати обґрунтованим висновок податкового органу про непідтвердження факту поставки у зв`язку з відсутністю товарно-транспортних накладних, оскільки за умови наявності інших належних доказів товарності, ненадання зазначених документів не позбавляє платника права на формування податкового кредиту. По-друге, чинним законодавством України передбачено обов`язковість товарно-транспортної накладної лише у випадку надання послуг з перевезення.

Суд вважає аргументованою правову позицію захисника притягуваного стосовно того, що використання власного автомобільного транспорту для переміщення товарів до місця їх поставки не є наданням послуг з перевезення, є перевезенням позивачем товарів для власних потреб і відповідно до п. 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207, не потребує оформлення товарно-транспортних накладних. Правочинів щодо надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом позивач із суб`єктами господарювання, яким поставляв товари, не укладав і у таких випадках.

Виходячи зі змісту правовідносин, у межах яких складаються товарно-транспортні накладні, вони не є належним доказом на підтвердження або спростування факту поставки (купівлі-продажу). Про це неодноразово зазначав Верховний Суд (постанови від 11.09.2018 по справі № 815/6105/17, від 11.09.2018 по справі № 820/477/18, від 11.09.2018 по справі № 804/4787/16, від 21.03.2018 по справі №808/2140/13-а тощо).

Щодо тверджень ГУ ДФС у Харківській області стосовно неподання податкової звітності ТОВ «Добралюкс», ТОВ «Візейр» та ТОВ «Нікос Опт» за окремі періоди, суд зазначає, що чинне законодавство не пов`язує факт поставки товарів або іншої господарської операції із поданням податкових декларацій з податку на додану вартість чи будь-якої іншої податкової звітності.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Посилання відповідача в акті перевірки, в обґрунтування висновків про порушення позивачем податкового законодавства, на те, що відповідно до баз даних податкового органу встановлено неподання контрагентами позивача контролюючому органу податкової звітності при реєстрації податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, є неспроможними з огляду на те, що жодною нормою діючого законодавства не передбачено обов`язку платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ними бухгалтерського та податкового обліку. Вказана інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. А контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що факт здійснення господарських операцій підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку, аргументи відповідача таких висновків суду не спростовують.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до п.п. 201.1, 201.7 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до ч. 1 ст. 9, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Податкові зобов`язання та податковий кредит з податку на додану вартість за операціями, які підлягали перевірці, були нараховані позивачем у зв`язку зі здійсненням таких операцій, як це передбачено ст.ст. 187, 198 ПК України, у дати, які визначені цими ж статтями ПК України.

Усі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій, що були предметом перевірки, були надані посадовим особам відповідача, які її проводили. Порушень форми та/або змісту цих документів під час перевірки не було встановлено. До перевірки також були надані платіжні документи щодо виконання зобов`язань з оплати за товари, поставлені у супроводі вказаних первинних документів. Зауважень щодо платіжних документів у Акті перевірки також не наведено. Податкові накладні за всіма операціями, що підлягали перевірці були належним чином складені та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, про що у Акті перевірки зазначає саме ГУ ДФС у Харківській області.

Дії податкової інспекції були оскаржені в порядку КАС України.

Згідно рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2019 року визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Харківській області від 15.03.2019 № 00000311412, № 00000321412, №00000331412; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області на користь ПП "Агро-АВ" судовий збір у сумі 5763 грн 00 коп.

У зв`язку з вказаними обставинами, суд вважає необхідним провадження по справі закрити відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП – у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 283- 285 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП – закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду через Фрунзенський районний суд м. Харкова в порядку, визначеному ст. 294 КУпАП.

Суддя-