Вирок № 84103154, 09.09.2019, Кагарлицький районний суд Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 371/834/17

номер провадження 1-кп/368/139/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.09.2019 рокум.Кагарлик Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого-судді Шевченко І.І.

при секретарях Назаренко А.І. та Губенко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області кримінальні провадження № 12017110220000244 від 02.06.2017 року, № 12017110220000323 від 05.07.2017 року щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миронівка Київської області, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, освіта професійно-технічна, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

?18.12.2017 року Рокитнянським районним судом Київської області за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту терміном 4 місяці,

у вчиненні злочинів, передбачених ст.. ст.. 185 ч. 1, 185 ч. 2, 185 ч. 3 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- сторони обвинувачення - прокурорів Миронівського відділу Кагарлицької місцевої прокуратури Пастушенко М.В., Биченко А.Е., Піголя Р.В., Побірайка Ю.О.

-потерпілих - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

- сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_1

захисника обвинуваченого адвоката Ткаченка С.О., -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 в один з днів першої половини квітня 2017 року, точної дати судовим слідством не встановлено, достовірно знаючи, що в приміщенні літньої кухні по місцю проживання його бабусі ОСОБА_5 зберігається пральна машина «Бош», вирішив вчинити таємне викрадення цієї пральної машини з метою обернення на власну користь.

13 квітня 2017 року близько 01 години 00 хвилин ОСОБА_1 , з метою протиправного заволодіння чужим майном, прийшов до місця проживання своєї бабусі ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 . Маючи дозвіл ОСОБА_5 на вільний прохід на територію її господарства та до приміщень, які знаходяться на його території, він пройшов в двір та через незачинені запираючим пристроєм двері, пройшов в приміщення літньої кухні.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи протиправність своїх дій, користуючись відсутністю власника та будь-яких інших осіб, які б могли завадити йому вчинити крадіжку, підійшов до пральної машинки «Бош» моделі WAE 20260, яка належить ОСОБА_5 , і таємно викрав її, а саме: завантажив на візок, котрий взяв на території двору поблизу літньої кухні та вивіз за межі господарства ОСОБА_5 . Після цього ОСОБА_1 покинув місце злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_1 , згідно з висновком судової товарознавчої експертизи № 12-4/789тв від 12.07.2017 року, завдав потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 3900 грн. 00 коп.

Крім цього, 18 травня 2017 року гостював у своєї бабусі ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Того ж дня, близько 14 години, проходячи повз дерев`яний стіл, який розташований на території подвір`я вказаного домоволодіння ОСОБА_1 побачив мобільний телефон марки «Нокіа» моделі «XI-01» чорного кольору, належний ОСОБА_4 . В цей час у нього виник умисел на таємне викрадення мобільного телефону марки «Нокіа» моделі «XI-01» чорного кольору з території вказаного домоволодіння з метою його подальшої реалізації.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, пересвідчившись, що його дії залишаються непоміченими з боку власника та інших осіб, підійшов до вказаного столу, таємно від оточуючих викрав мобільний телефон марки «Нокіа» моделі «XI-01», чорного кольору, вартістю 348 грн. 33 коп. в комплекті із картою пам`яті марки «Transcend» microSD, вартістю 56 грн. 00 коп. та сім картою мобільного оператора зв`язку «Київстар», вартість якої відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №17/3-24 від 16.06.2017 року встановити не видається за можливе, на рахунку якої знаходились кошти в сумі 25 грн.00 коп., помістивши його до кишені своїх штанів у які був одягнений. Після чого покинув територію вказаного домоволодіння, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, а саме: продав вказаний мобільний телефон з комплекті з картою пам`яті ОСОБА_7 за 70 грн., яка не була обізнана про те, що вказане майно було набуте злочинним шляхом.

Своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_1 завдав потерпілому ОСОБА_4 майнову шкоду на загальну суму 429 грн. 33 копійки.

Крім цього, 05 липня 2017 року приблизно о 06 годині 00 хвилин ОСОБА_1 зайшов з дозволу власника до будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_8 та перебуває у фактичному користуванні останнього.

Цього ж дня, приблизно о 10 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , перебуваючи в будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , побачив на столі в одній з кімнат будинку мобільний телефон марки «Нокіа» моделі «1101» чорного кольору з сірими вставками, що належить ОСОБА_8 , та в цей час у нього виник умисел направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, а саме: мобільного телефону марки «Нокіа» моделі «1101».

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи протиправність своїх дій, впевнившись, що у будинку відсутній господар та будь-які інші особи, які б могли бачити його злочинні дії та завадити їх вчиненню, повторно, таємно викрав вказаний мобільний телефон марки «Нокіа» моделі «1101» чорного кольору з сірими вставками, вартістю 177 грн. 67 коп. та сховав до кишені своїх шортів, після чого з вказаним мобільним телефоном покинув місце вчинення злочину, таким чином розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тобто довівши свій злочинний умисел до кінця.

Своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_1 , згідно з висновком судової товарознавчої експертизи № 17/3-50 від 20.09.2017 року, завдав потерпілому ОСОБА_8 майнову шкоду на загальну суму 177 грн. 67 коп.

Крім цього, 07 липня 2017 року в період з 17 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин, точний час судовим слідством не встановлено, ОСОБА_1 , знаходячись біля магазину «Бережок», що за адресою: вул. Центральна, 392 а, с. Владиславка, Миронівський район Київської області, побачив ОСОБА_9 , який спав, сидячи за столиком в стані алкогольного сп`яніння, а поруч з ним на столику знаходився мобільний телефон «Ergo» моделі «F 240 Pulse Dual SIM (BLACK)», з sim-картою оператора мобільного зв`язку компанії ПрАТ «Київстар», який належить цивільній дружині останнього - ОСОБА_3 , і в цей час вирішив вчинити крадіжку зазначеного мобільного телефону.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , діючи умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи протиправність своїх дій, користуючись тим, що його дії залишаються непоміченими з боку власника та сторонніх осіб, підійшов до вказаного столика і таємно від оточуючих викрав мобільний телефон «Ergo» моделі «F 240 Pulse Dual SIM (BLACK)», в якому знаходилася sim-картка оператора мобільного зв`язку компанії ПрАТ «Київстар», без грошових коштів на мобільному рахунку. Після цього ОСОБА_1 покинув місце злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_1 згідно з висновком судової товарознавчої експертизи № 12-4/829тв від 18.07.2017 року, завдав потерпілій ОСОБА_3 майнову шкоду на загальну суму 366 грн. 67 коп.

Крім цього, 15 липня 2017 року близько об 11.00 годині, точний час судовим слідством не встановлено, ОСОБА_1 , перебуваючи в м. Миронівка Київської області, вирішив вчинити повторно таємне викрадення велосипеда з території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 , яке належить ОСОБА_2 , з метою обернення його на власну користь, оскільки йому достовірно було відомо про наявність на території даного домоволодіння велосипеда.

15 липня 2017 року в період з 11 години 00 хвилин до 12 години 00 хвилин, точний час судовим слідством не встановлено, ОСОБА_1 , з метою протиправного заволодіння чужим майном, прийшов до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 , двір якого огороджений парканом, а вхідні ворота і хвіртка зачинені запираючими пристроями.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , діючи умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи протиправність своїх дій, впевнившись, що у дворі та навколо відсутні господарі та будь-які інші особи, які б могли бачити його злочинні дії та завадити їх вчиненню, переліз через паркан в двір домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 . Далі він пройшов у глибину двору та зайшов у господарську будівлю без воріт, в середині якої знаходився велосипед. Підійшовши до цього велосипеда «Ardis» Kaliber 2.1, який належить ОСОБА_2 , він його таємно викрав, а саме: вивів із зазначеного приміщення до огорожі домоволодіння та через паркан переніс його за межі двору, передавши його ОСОБА_10 , який був необізнаним про те, що ОСОБА_1 здійснив його крадіжку. Залишивши територію домоволодіння, ОСОБА_1 розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

Своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_1 , згідно з висновком судової товарознавчої експертизи № 12-4/931тв від 09.08.2017 року, завдав потерпілій ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 2355 грн. 00 коп.

Крім цього, 15 липня 2017 року близько 12.00 год., ОСОБА_1 , перебуваючи неподалік домоволодіння АДРЕСА_3 , через незачинені ворота побачив у дворі цього домоволодіння велосипед «Ardis Rocks» 26" та вирішив вчинити повторне таємне викрадення велосипеда з метою обернення на власну користь.

15 липня 2017 року о 12 години 09 хвилин, ОСОБА_1 , з метою протиправного заволодіння чужим майном, підійшов до належного ОСОБА_11 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , двір якого огороджений парканом, а вхідні ворота відчинені.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , діючи умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи протиправність своїх дій, впевнившись, що у дворі та навколо відсутні господарі та будь-які інші особи, які б могли бачити його злочинні дії та завадити їх вчиненню, через незачинені ворота пройшов у двір домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , підійшов до велосипеда «Ardis Rocks» 26", який належить ОСОБА_6 та таємно його викрав, а саме: вивів через незачинені ворота за межі двору та поїхав на ньому з місця злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_1 , згідно з висновком судової товарознавчої експертизи № 12-4/862тв від 08.08.2017 року, завдав потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 3031 грн. 66 коп.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні злочинів, передбачених ст.. ст.. 185 ч. 1, 185 ч. 2, 185 ч. 3 КК України визнав повністю та суду пояснив наступне. Якось весною, коли було тепло, зайшов він до своєї бабусі ОСОБА_5 в гості. Вдома нікого не було і він, побачивши пральну машинку «Бош» вирішив викрасти. ОСОБА_12 машинку на возик вивіз та продав. Кошти, які отримав від продажу, використав на свій погляд. У бабусі просив пробачення. Пральну машинку їй не було повернуто. Наступним був епізод по викраденню телефону у будинку бабусі та який належить його братові. Якось він прийшов до бабусі та побачив на столі телефон марки «Нокіа» моделі «XI-01» чорного кольору, якого вирішив викрасти. Телефон продав приблизно за 70-80 грн., а кошти витратив на власний погляд. Даний телефон було повернуто, так як він сказав де і його було повернуто потерпілому. Потерпілий його пробачив. Наступним було викрадено телефон марки «Нокіа» моделі «1101». Він часто допомагав потерпілому ОСОБА_8 , так як до нього рідні приїжджали рідко. Якось він зайшов до ОСОБА_13 вночі і просився переночували. Зранку, коли проснувся, то в будинку вже ОСОБА_13 не було і він, побачивши на столі телефон, якого забрав та пішов. Продавши його, він кошти витратив на власний розсуд. Телефон було знайде, оскільки він вказав слідчому, де його шукати. В липні 2017 року приблизно після обіду він проходив мимо магазина «Бережок», що у селі Владиславка, де за столом спав п`яний ОСОБА_14 , а біля нього лежав телефон марки «Ergo» моделі «F 240 Pulse Dual SIM (BLACK)», якого він викрав та продав. Даний телефон належав потерпілій ОСОБА_3 , якій їй повернуто. Щодо крадіжок велосипедів у потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , то він вказує наступне. Вказані крадіжки ним було вчинено в один день липня 2017 року. Він прогулювався із товаришем та хотів зайти в гості до товариша, але його було вдома, і будучи на території домоволодіння ОСОБА_15 , він побачив у сараї велосипед, і оскільки нікого не було, то він його забрав і, перекинувши через огорожу, де там був його товариш, який не знав, що він викрадений, його отримав і він йому його продав і той на ньому поїхав. Потім він продовжив прогулюватися сам і побачив у дворі ОСОБА_16 . Оскільки нікого не було, то він вирішив його викрасти, сівши на нього і поїхав, а потім продав, витративши кошти на себе. Велосипед потерпілій ОСОБА_15 було повернуто, а потерпілому ОСОБА_17 велосипед не повернуто. Матеріальної шкоди він нікому не відшкодував, оскільки деякі речі було повернуто. Свої дії він не може пояснити, але шкодує. Просить йому надати ще один шанс і він виправиться.

Потерпіла ОСОБА_5 на розгляд по суті справи не з`явилася, але попередньо дала показання, згідно яких вона пояснила, що обвинувачений в дійсності її внук. Він у неї вкрав пральну машинку «Бош», яку їй не повернуто. Вона не має бажання, щоб він у неї проживав, так як йому не довіряє. Його вона пробачила давно. Щодо міри покарання, то вважає, що він вже своє відсидів, тому просила суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_4 на розгляд по суті справи не з`явився, але попередньо дав показання, згідно яких він пояснив, що він придбав собі телефон марки «Нокіа» моделі «XI-01» чорного кольору. Обвинувачений його викрав, але було повернуто не все. Претензій до обвинуваченого не має. Щодо міри покарання, то просить суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Потерпіла ОСОБА_3 на розгляд по суті справи не з`явилася, але попередньо дала показання, згідно яких вона пояснила, що в дійсності обвинувачений викрав її телефон. Телефон було повернуто, претензій до обвинуваченого не має. Щодо міри покарання, то просила суворо його не карати.

Потерпіла ОСОБА_2 на розгляд по суті справи не з`явилася, але попередньо дала показання, згідно яких вона пояснила, що у неї було здійснено викрадення її велосипеда, але не знала хто. Потім його було повернуто. Претензій до обвинуваченого не має та просила його суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_6 на розгляд по суті справи не з`явився, подавши до суду заяву, згідно якої він просив розгляд справи щодо ОСОБА_1 слухати у його відсутність. Претензії до обвинуваченого має, оскільки велосипед йому не повернуто. Щодо міри покарання, то покладається на погляд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 , повністю визнав свою винність у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.. ст.. 185 ч. 1, 185 ч. 2, 185 ч. 3 КК України, та у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України при дослідженні доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим, його захисником та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, встановивши чи не має сумніву у добровільності їх позицій, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1

Це повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Таким чином, суд допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого в їх сукупності, вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_1 , у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ст.. ст.. 185 ч. 1, 185 ч. 2, 185 ч. 3 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, повністю доведеною.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ст.. ст.. 185 ч. 1, 185 ч. 2, 185 ч. 3 КК України, а саме:

?таємне викрадення чужого майна (крадіжка), тобто як вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України;

?таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України;

?таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України;

?таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України;

?таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у інше приміщення тобто як вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України;

?таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, тобто як вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що мали місця діяння, у вчиненні яких обвинувачується, обвинувачений винний та підлягає покаранню.

Обставини, які характеризують особу обвинуваченого.

Згідно паспорту, виданого 29.09.2009 року обвинувачений ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Миронівка Київської області, відповідно, на момент вчинення злочину був повнолітнім та є громадянином України.

Згідно вимоги про судимість № 6341/109/1011/01/02-12 від 01.09.2017 р. станом на 13.09.2017 року ОСОБА_1 є особою раніше не судимою.

Згідно довідки поліклініки Миронівської центральної районної лікарні обвинувачений ОСОБА_1 за наркологічною допомогою не звертався та на обліку в лікаря - нарколога не перебуває.

Згідно довідки поліклініки Миронівської центральної районної лікарні обвинувачений ОСОБА_1 за психіатричною допомогою не звертався та на обліку в лікаря - психіатра не перебуває.

Згідно характеристики, виданої виконавчим комітетом Миронівським міськвиконкомом на ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 про те, що за час проживання в м. Миронівка Київської області на гр. ОСОБА_1 скарг від сусідів та голови вуличного комітету до міської ради не надходило. Миронівський міськвиконком у відношенні до гр. ОСОБА_1 компрометуючими матеріалами не володіє.

Обгрунтування судом призначення обвинуваченому ОСОБА_1 міри та виду покарання.

Так, санкція ч. 1 ст. 185 КК України передбачає покарання у виді штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправні роботи на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або позбавлення волі на строк до трьох років, санкція ч. 2 ст. 185 КК України передбачає покарання у виді арешту на строк від трьох до шести місяців або обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк і санкція ч. 3 ст. 185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.

Згідно ч. 3 ст. 12 КК України - злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а згідно ч. 4 ст. 12 КК України - тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 12 КК України злочини, вчинені обвинуваченим ОСОБА_1 , є злочинами середньої тяжкості і тяжким злочином.

При призначенні обвинуваченому покарання суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" із змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахуванні ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 згідно ст. 66 КК України (в редакції 2001 року), суд відносить - визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину та часткове усунення заподіяної шкоди.

Що стосується щирого каяття, то суд не вбачає підстав для застосування її як обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , виходячи з наступного.

ВС (постанова ККС ВС від 22.03.2018 у справі №759/7784/15-к) роз`яснив, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Поряд з цим, у матеріалах справи відсутні дані на підтвердження того, що обвинувачений ОСОБА_1 відшкодував збитки потерпілім - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Згідно ст.. 10 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» - громадянами похилого віку визнаються особи, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а також особи, яким до досягнення зазначеного пенсійного віку залишилося не більш як півтора року.

До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно ст. 67 КК України (в редакції 2001 року), суд відносить - вчинення злочину щодо особи похилого віку - потерпілої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з урахуванням ст.. 10 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Отже, ці дані підлягають обов`язковому врахуванню.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Однак, призначаючи покарання, суд також враховує і принцип гуманізації відповідальності при призначенні покарання, який повинен бути застосований виходячи із засад визначених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

При цьому суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.

У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до досудової доповіді від 27.11.2017 року, складеної фахівцем Миронівського районного відділу з питань пробації ЦМУ ПВКМ та пробації Міністерства юстиції, згідно якої враховуючи інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, історію правопорушень, його спосіб життя, а також високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 , без позбавлення або обмеження волі на певний строк, може становити небезпеку для суспільства, у тому числі й для окремих осіб. На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливо, лише у винятковому порядку, за умови здійснення з боку органу пробації, інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень. У разі, якщо суд, дійде висновку, про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації, вважає доцільним, покладання на правопорушника обов`язків, відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України.

При призначенні обвинуваченому покарання суд врахував характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України є злочинами середньої тяжкості та тяжким; дані про особу обвинуваченого - по справі характеризується позитивно, хоч і має місце реєстрації, але власник майна, яка є потерпілою ОСОБА_5 не бажає проживати разом з обвинуваченим, оскільки втратила довіри до нього, немає сім`ї, сприяв у розслідуванні злочину, не відшкодував шкоди, завданих потерпілим, а лише усунув заподіяну шкоду шляхом повернення речей, та й не в повному обсязі, та обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, висновок органу пробації, думку прокурора, який вважав попросити призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуванням, думку потерпілих, деякі щодо покарань покладаються на погляд суду, а деякі попросили, його суворо не карати, суд вважає, що належним та достатнім є призначення обвинуваченому покарання у межах санкції частин статті, за яке передбачене покарання.

Призначаючи покарання, суд також враховує і принцип гуманізації відповідальності при призначенні покарання, який повинен бути застосований виходячи із засад визначених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відтак, приходить до переконання, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства.

Статтею 69 КК України встановлено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Підставами призначення більш мякого покарання у ч.1 ст.69 КК України визнані дві групи чинників, які характеризують вчинений злочин і особу обвинуваченого, а саме: а) наявність декількох обставин, які помякшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; б) дані, які певним чином характеризують особу винного.

Застосування ст. 69 КК України можливе за наявності лише двох, зазначених у цій нормі підстав, у їх єдності та сукупності.

Відповідно до ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У зв`язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_1 скоїв шість корисливих злочинів, то при призначенні останньому покарання, суд вважає за необхідне застосувати вимоги ст. 70 ч. 1 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, за сукупністю злочинів, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, що цілком відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі обвинуваченого, оскільки його виправлення та попередження вчинення нових злочинів можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства.

Щодо покарання у виді штрафу, то суд вказане покарання не може призначити обвинуваченому, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 ніде не працює, не навчається та не має у власності майно, а штраф призначається з урахуванням майнового стану винного, оскільки суд не має можливості оцінити матеріальне становища обвинуваченого, тому суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими частинами 1 - 3 ст. 70 КК України, призначається покарання, якщо після постановлення попереднього вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.

Вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 18.12.2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України у виді арешту терміном на 4 місяці, тобто до ухвалення попереднього вироку, тому судом при призначенні остаточного покарання застосовує положення ч. 4 ст. 70 КК.

Згідно із ч. 1, ч. 4 ст. 70 КК суд визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Тобто, за наведених обставин суд вважає, що законним, справедливим і таким, що сприятиме перевихованню ОСОБА_1 та попередженню вчинення нових злочинів, буде покарання у виді позбавлення волі. Цей захід примусу внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченого, нейтралізує негативні настанови та змусить додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність і позбавить можливості вчиняти нові злочини.

Приймаючи рішення про призначення остаточного покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі суд, серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15рп/2004 у справі № 1-33/2004.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948), ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

З урахуванням вище наведеного, суд вважає, що підстави для призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.69 КК України або звільнення його від відбування призначеного покарання в порядку ст.75 КК України, відсутні.

Суд переконаний, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Саме таке покарання забезпечить виконання завдань кримінального судочинства та слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст. 2 КПК України, відповідатиме вимогам справедливості щодо застосування покарання та відображатиме співмірність злочину і кари, і тільки таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Цивільного позову по справі не заявлено.

Відповідно до ст.124 КПК України всі судові витрати покладаються на обвинуваченого та підлягають стягненню з нього.

Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

Що стосується запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 слід зазначити наступне.

Під час досудового розслідування відносно ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що підтверджується ухвалою слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 24.08.2017 р., який ухвалами Миронівського районного суду Київської області від 25.09.2017 року, від 19.10.2017 року було продовжено до винесення ухвали Апеляційним судом Київської області 04.09.2018 року.

З 05.09.2018 року по 01.04.2019 року обвинувачений ОСОБА_1 відбував покарання.

З 02.04.2019 року постановою Верховного суду ОСОБА_1 залишено під вартою до вирішення питання судом апеляційної інстанції щодо обрання йому запобіжного заходу, але не більше , ніж на 60 діб.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25.04.2019 року обвинуваченому ОСОБА_1 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб, тобто до 23 червня 2019 року.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 12.06.2019 року було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 10.08.2019 р.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 11.07.2019 року обвинуваченому ОСОБА_1 було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

З матеріалів кримінального провадження видно, що ОСОБА_1 було змінено запобіжний захід обрано запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, а тому, з метою запобігання вчинення нових злочинів, запобіжний захід ОСОБА_1 до набранням вироком законної сили слід залишити у виді цілодобового домашнього арешту.

При цьому, відповідно до ст. 72 ч. 5 КК України (в редакції Закону від 18.05.2017 року № 2046-УІІІ) зарахувати в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_1 за даним вироком покарання, строк попереднього ув`язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з моменту затримання - з 23.08.2017 року по 11.07.2019 року.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Арешти накладені на підставі: ухвали слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 08.09.2017 року на добровільно переданий слідчому громадянином ОСОБА_18 матеріальний об`єкт у виді мобільного телефону марки «Нокіа» моделі «1101» чорного кольору з сірими вставками; ухвали слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 21.06.2017 року на добровільно наданий для огляду та тимчасово вилучений мобільний телефон марки «Nokia» моделі «Х1-01», чорного кольору в комплекті з батареєю та картою пам`яті на 1 Гб, який належить потерпілому ОСОБА_4 ; ухвали слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 22.07.2017 року на добровільно переданий слідчому громадянином ОСОБА_19 матеріальний об`єкт у виді велосипеда марки «Ardis» сірого кольору; ухвали слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 11.07.2017 року на мобільний телефон марки «Ergo» моделі «F 240 Pulse Dual SIM (BLACK)», у зборі з акумулятором до нього (поміщений до спеціального пакету № 2391981), який на праві власності належить ОСОБА_3 , слід скасувати.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ст.. ст.. 185 ч. 1, 185 ч. 2, 185 ч. 3 КК України та призначити йому покарання:

?за ч. 1 ст. 185 КК України у виді громадських робіт на строк вісімдесят годин;

?за ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України у виді обмеження волі на строк один рік;

?за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупності злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 Кримінального кодексу України шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 18 грудня 2017 року більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 рахувати з 23 серпня 2017 року (моменту його затримання) по 11 липня 2019 року, із урахуванням норми ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України зарахувавши йому строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день тримання під вартою як один день позбавлення волі.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до вступу вироку в законну силу, поклавши обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) цілодобово не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу суду.

Цивільного позову по справі не заявлено.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , процесуальні витрати на користь держави вартість проведених чотирьох судових товарознавчих експертиз № 12-4/862тв від 08.08.2017 року в сумі 296 грн. 61 коп., № 12-4/931тв від 09.08.2017 року в сумі 296 грн. 61 коп., № 12-4/829тв від 18.07.2017 року в сумі 296 грн. 61 коп., № 12-4/789тв від 12.07.2017 року в сумі 197 грн. 74 коп., а всього в сумі 1087 (одну тисячу вісімдесят сім) грн.. 57 коп.

Речові докази по кримінальному провадженню: (т. 2 а.с. 27-28) - мобільний телефон марки «Нокіа» моделі 1101, чорного кольору із сірими вставками, що поміщений у спецпакет № 1527429, який передано на зберігання в кімнату речових доказів Миронівського ВП ГУ НП в Київській області, що підтверджується квитанцією про отримання № 335, - після набрання вироком законної сили - повернути ОСОБА_20 ; (т. 2 а.с. 34) - мобільний телефон марки «Nokia» моделі «Х1-01», чорного кольору в комплекті з батареєю та картою пам`яті на 1 Гб, що поміщений у спецпакет № 1527722, який передано на зберігання в кімнату речових доказів Миронівського ВП ГУ НП в Київській області, що підтверджується квитанцією про отримання № 318, - після набрання вироком законної сили - повернути ОСОБА_4 ; (т. 2 а.с. 56-57) - велосипед «Ardis», який передано на зберігання в кімнату речових доказів Миронівського ВП ГУ НП в Київській області, - після набрання вироком законної сили, що підтверджується квитанцією про отримання № 327, - повернути ОСОБА_2 ; (т. 2 а.с. 98) - мобільний телефон марки «Ergo» моделі «F 240 Pulse Dual SIM (BLACK)», у зборі з акумулятором до нього (поміщений до спеціального пакету № 2391981), який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 80) - після набрання вироком законної сили - залишити ОСОБА_3 .

Скасувати арешти, які були накладені: ухвалою слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 08.09.2017 року на добровільно переданий слідчому громадянином ОСОБА_18 матеріальний об`єкт у виді мобільного телефону марки «Нокіа» моделі «1101» чорного кольору з сірими вставками; ухвалою слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 21.06.2017 року на добровільно наданий для огляду та тимчасово вилучений мобільний телефон марки «Nokia» моделі «Х1-01», чорного кольору в комплекті з батареєю та картою пам`яті на 1 Гб, який належить потерпілому ОСОБА_4 ; ухвалою слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 22.07.2017 року на добровільно переданий слідчому громадянином ОСОБА_19 матеріальний об`єкт у виді велосипеда марки «Ardis» сірого кольору; ухвалою слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 11.07.2017 року на мобільний телефон марки «Ergo» моделі «F 240 Pulse Dual SIM (BLACK)», у зборі з акумулятором до нього (поміщений до спеціального пакету № 2391981), який на праві власності належить ОСОБА_3 .

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. Судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя І.І. Шевченко