Ухвала суду № 84098955, 29.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

29 серпня 2019 року м. Київ№ 640/18067/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:

головуючої судді - Добрівська Н.А., суддів: Кузьменко А.І., Маруліної Л.О.,

за участю секретаря судового засідання - Шаповалової К.В.,

та представників сторін:

від позивача - Собка О.В.,

від відповідача - Польця Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача в адміністративній справі

за позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною повністю постанови, стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, -

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Укргазвидобування» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом Кабінету Міністрів України з вимогами:

- визнати протиправною та нечинною повністю постанову Кабінету Міністрів України №187 від 22.03.2017 року;

- стягнути з Кабінету Міністрів України на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 45 361 207 451,56 грн.

Ухвалою суду від 18.11.2018 року позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених судом недоліків. Зокрема, судом акцентовано увагу позивача на необхідності обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду.

На виконання вимог ухвали суду позивачем 27.11.2018 року подані документи на підтвердження сплати судового збору у належному розмірі, а також додаткові пояснення в обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 29.11.2018 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження і визначено дату підготовчого засідання.

16.01.2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

24.01.2018 року відповідачем через канцелярію суду подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Від позивача 29.01.2019 року надійшла відповідь на відзив, а 19.02.2019 року відповідачем подані заперечення.

У підготовчому засіданні 04.03.2019 року за результатами розгляду клопотання представника позивача відмовлено у залученні до участі в справі Державної казначейської служби України в якості співвідповідача.

Також у підготовчому засіданні за клопотанням представника позивача до участі в справі залучено Державну казначейську службу України як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Представником відповідача у підготовчому засіданні подано клопотання про закриття провадження у справі, заперечення на яке подано представником позивача 11.03.2019 року.

Так, у своєму клопотанні про закриття провадження представник відповідача звертає увагу суду на позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 14.11.2018 року у справі №826/24498/15, у відповідності до якої відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Відтак, оскільки у даному провадженні позивач просить визнати протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №187 від 22.03.2017 року, яка втратила чинність на підставі постанови Уряду №867 від 19.10.2018 року, предмет спору фактично відсутній.

Наведені обставини, за твердженням представника відповідача, з урахуванням позиції Верховного Суду у справі №800/554/17, свідчать про наявність обставин для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечуючи проти заявленого клопотання, представник позивача наголошує на тому, що даний спір, який полягає в оцінці нормативно-правового акта на предмет його правомірності та відшкодування позивачу збитків, спричинених її застосуванням, віднесено до юрисдикції адміністративних судів, а тому підстави для закриття провадження відсутні.

27.03.2019 року від позивача надійшли письмові пояснення по суті позову.

У підготовчому засіданні 10.04.2019 року судом постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до розгляду в судовому засіданні колегією у складі трьох суддів.

В судовому засіданні 29.08.2019 року представник відповідача підтримав своє клопотання про закриття провадження у справі і наполягав на його задоволенні.

Представник позивача проти задоволення клопотання заперечував та просив відмовити у його задоволенні з урахуванням підстав, наведених у його запереченнях від 11.03.2019 року.

Заслухавши пояснення представника відповідача в обґрунтування клопотання про закриття провадження у справі та доводи представника позивача щодо дотримання ним такого строку, колегія суддів при вирішенні клопотання виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень».

При цьому, відповідно до частини п`ятої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Так, у частині першій статті 16 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно пункту 8 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У частині другій статті 22 ЦК України зазначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В даному провадженні АТ «Укргазвидобування» заявлені вимоги про визнання протиправною та нечинною повністю постанови Кабінету Міністрів України №187 від 22.03.2017 року та про стягнення з Кабінету Міністрів України збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 45 361 207 451,56 грн.

При цьому, колегією суддів за результатами розгляду справи постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду в частині вимог про визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України №187 від 22.03.2017 року.

Таким чином, невирішеними у даній справі є вимоги позивача про відшкодування відповідачем шкоди, завданої прийняттям нормативно-правового акта.

Водночас, як неодноразово наголошував Верховний Суд у своїх рішеннях, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

З огляду на викладене в сукупності, враховуючи неможливість розгляду адміністративним судом вимог про відшкодування шкоди без вирішення публічно-правового спору, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

З урахуванням предмета спору та суб`єктного складу учасників підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Враховуючи викладене та керуючись ч.1 ст.21, п.1 ч.1 ст.238, ст.ст.239, 241-243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Клопотання представника відповідача задовольнити.

2. Закрити провадження в адміністративній справі за позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення з Кабінету Міністрів України збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 45 361 207 451,56 грн.

3 Роз`яснити позивачу, що розгляд таких позовних вимог віднесено до юрисдикції господарського суду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена повністю або частково протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Головуючий суддя: Н.А. ДобрівськаСудді: А.І. Кузьменко Л.О. Маруліна