Ухвала суду № 84098801, 29.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

29 серпня 2019 року м. Київ№ 640/18067/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:

головуючої судді - Добрівська Н.А., суддів: Кузьменко А.І., Маруліної Л.О.,

за участю секретаря судового засідання - Шаповалової К.В.,

та представників сторін:

від позивача - Собка О.В.,

від відповідача - Польця Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача в адміністративній справі

за позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною повністю постанови, стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, -

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Укргазвидобування» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом Кабінету Міністрів України з вимогами:

- визнати протиправною та нечинною повністю постанову Кабінету Міністрів України №187 від 22.03.2017 року;

- стягнути з Кабінету Міністрів України на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 45 361 207 451,56 грн.

Ухвалою суду від 18.11.2018 року позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених судом недоліків. Зокрема, судом акцентовано увагу позивача на необхідності обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду.

На виконання вимог ухвали суду позивачем 27.11.2018 року подані документи на підтвердження сплати судового збору у належному розмірі, а також додаткові пояснення в обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 29.11.2018 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження і визначено дату підготовчого засідання.

16.01.2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

24.01.2018 року відповідачем через канцелярію суду подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яке мотивовано тим, що оскаржувана позивачем постанова Уряду є офіційним письмовим документом та перебуває у загальному доступі з моменту публікації в Урядовому кур`єрі 31.03.2017 року, №61. Таким чином, з моменту офіційного опублікування постанови №187, враховуючи те, що її норми застосовуються до позивача, останній був обізнаний про факт свого «можливого порушеного права». Крім того, як вказує представник відповідача у своєму клопотанні, позивачем до позовної заяви долучені, зокрема договори купівлі-продажу природного газу у НАК «Нафтогаз України» (самий перший з них від 27.04.2017 року), що підтверджує факт того, що норми оскаржуваної постанови з моменту набрання чинності були застосовані до позивача і знову ж таки позивач був обізнаний про факт свого «можливого порушеного права». Разом з тим, до суду позивач звернувся лише 31.10.2018 року (дата складення позовної заяви).

Крім того, представник відповідача наголошує, що постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2018 року №867 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу», постанову №187, визнано такою, що втратила чинність. Отже, на переконання представника відповідача, позивачем також пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом, передбачений частиною третьою статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, адже оскаржувана постанова втратила чинність і не може бути предметом розгляду в адміністративному суді.

У зв`язку з наведеним представник відповідача наполягає на наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Від позивача 29.01.2019 року надійшла відповідь на відзив, а 19.02.2019 року відповідачем подані заперечення.

У підготовчому засіданні 04.03.2019 року за результатами розгляду клопотання представника позивача відмовлено у залученні до участі в справі Державної казначейської служби України в якості співвідповідача.

Також у підготовчому засіданні за клопотанням представника позивача до участі в справі залучено Державну казначейську службу України як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Представником відповідача у підготовчому засіданні подано клопотання про закриття провадження у справі, заперечення на яке подано представником позивача 11.03.2019 року.

27.03.2019 року від позивача надійшли письмові пояснення по суті позову.

У підготовчому засіданні 10.04.2019 року судом постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до розгляду в судовому засіданні колегією у складі трьох суддів.

В судовому засіданні 29.08.2019 року представник відповідача підтримав своє клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду і наполягав на його задоволенні.

Представник позивача проти задоволення клопотання заперечував та просив відмовити у його задоволенні з урахуванням підстав, наведених у його письмових обґрунтуваннях від 27.11.2018 року щодо дотримання позивачем строку звернення до суду.

Так, у своїх поясненнях, наданих на виконання вимог ухвали суду від 18.11.2018 року, позивач стверджує про дотримання ним строку звернення до суду, наголошуючи на тому, що оскаржувана постанова Кабінету Міністрів України №187 від 22.03.2017 року на день звернення Акціонерного товариства «Укргазвидобування» до суду із даним позовом (31.10.2018 року) була чинною, оскільки постанова Уряду №867 від 19.10.2018 року (якою затверджено перелік постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, в тому числі і постанова №187), набрала чинності з 01.11.2018 року, відтак оскаржувана постанова №187 втратила чинність 01.11.2018 року. При цьому, позовна заява направлена позивачем засобами поштового зв`язку 31.10.2018 року, тобто, за твердженням позивача, в межах строку дії нормативно-правового акта, що, на переконання позивача, свідчить про дотримання ним вимог частини третьої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, у своїх поясненнях позивач наполягає на необхідності застосування положень частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає можливість застосування іншого строку звернення до адміністративного суду, ніж встановлено частиною другою статті 122 цього Кодексу (шестимісячний строк).

Так, відповідно до частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Такою нормою, на переконання позивача, є частина третя статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, а саме, «нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності».

Як вказує позивач, ним повністю дотримано вимоги вказаної норми, зважаючи на те, що ним оскаржено постанову №187 від 22.03.2017 року протягом строку її чинності.

Позивач також наголошує, що до спірних правовідносин не може бути застосована позиція Верховного Суду, висловлена у постанові від 03.05.2018 року в справі №826/6380/17, оскільки дане рішення суду стосується іншої редакції Кодексу адміністративного судочинства України, що діяла до 15.12.2017 року, яка не передбачала можливості оскарження нормативно-правових актів протягом строку їх дії, а встановлювала шестимісячний строк для їх оскарження.

Заслухавши пояснення представника відповідача в обґрунтування клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та доводи представника позивача щодо дотримання ним такого строку, колегія суддів при вирішенні клопотання виходить з наступного.

Предметом оскарження у даному провадженні є постанова Кабінету Міністрів України №189 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» (далі по тексту - Постанова №189).

Даний нормативно-правовий акт прийнятий Урядом 22.03.2017 року із визначенням в пункті 3 (в редакції на день прийняття), що ця постанова набирає чинності з 01.04.2017 року та діє до 01.04.2018 року.

Постанова №187 опублікована в офіційних виданнях: Урядовий кур`єр від 31.03.2017 року №61 та Офіційний вісник України від 11.04.2017 року №29.

Таким чином, особа, щодо якої застосовано нормативно-правовий акт, або особа, яка є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт, мала право оскаржити його в судовому порядку в строки, визначені Кодексом адміністративного судочинства України.

Так, на день прийняття спірної постанови - 22.03.2017 року діяли положення Кодексу адміністративного судочинства України із змінами і доповненнями в редакції від 05.01.2017 року.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень визначались статтею 171 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої вказаної норми Кодексу, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

За загальними правилами, визначеними частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017 року), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому слід наголосити, що коли йдеться про дію нормативно-правового акта, то строк, з якого особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, починається з дня опублікування акта, незважаючи на те, що особа, на яку поширює дію цей акт, фактично ознайомилася з ним значно пізніше. Це пояснюється тим, що особа мала реальну можливість (повинна була) дізнатися про цей акт у день його опублікування, якщо таке опублікування було зроблено у встановленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство «Укргазвидобування», хоча і не зазначає про те, коли йому стало відомо про зміст спірної постанови, однак при цьому, відповідно до доданих позивачем в обґрунтування заявлених вимог доказів вбачається, що при укладені ПАТ «Укргазвидобування» договорів із НАК «Нафтогаз України» ще у квітні 2017 року (від 27.04.2017 №УГВ5262/21-17) позивач не тільки був обізнаний з приводу змісту і сфери регулювання постанови Кабінету Міністрів України №187 від 22.03.2017 року, а і мав застосовувати спірну постанову у своїй діяльності в якості суб`єкта ринку природного газу.

Зважаючи на викладене, в разі наявності негативних наслідків для прав позивача при застосуванні положень спірної постанови, він мав право оскаржити її до адміністративного суду в період до 22.09.2017 року включно. Водночас, дане право позивачем у визначений процесуальним законодавством строк не скористався.

В обґрунтування своєї позиції щодо дотримання строку звернення до суду позивач вказує на те, що 15.12.2017 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України у новій редакції, яка розширила права осіб на оскарження нормативно-правових актів.

Разом з тим, на день набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України у новій редакції позивач застосовував положення постанови Кабінету Міністрів України №187 від 22.03.2017 року ще з 01.04.2017 року (день набрання чинності постанови), тобто 8 місяців і 15 днів.

Наведене вказує на неналежну реалізацію позивачем свого права на оскарження нормативно-правового акта, який на переконання позивача спричинив порушення його прав.

Разом з тим, 15.12.2017 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України в новій редакції (далі по тексту - КАС України в чинній редакції), визначеній Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року.

Згідно пункту 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень КАС України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У частині першій статті 122 КАС України зазначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Колегією суддів враховується, що відповідно до частини 3 статті 264 КАС України в чинній редакції, нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Однак, наведе положення процесуального законодавства має застосовуватись в логічному взаємозв`язку з частиною другою статті 264 КАС України, яка закріплює, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Системний аналіз наведених вище норм, дає підстави стверджувати, що нормативно-правовий акт може бути оскаржено такими особами в незалежності від дати прийняття оскаржуваного акта, але в межах визначеного загальними положеннями КАС України строку, який обраховується з дати, коли даний нормативно-правовий акт застосовано до позивача, або з моменту набуття позивачем статусу суб`єкта правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

При вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду, колегія суддів також враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, у справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії», суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У справі «Пономарьов проти України» Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Оцінюючи надані позивачем пояснення, в яких стверджується про дотримання ним строку звернення до суду, колегія приходить до висновку про відсутність в них вмотивованих посилань на обставини, які перешкоджали позивачу звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого як статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, що діяла на день виникнення права на звернення до суду із даним позовом, так і визначеного частиною 2 статті 122 цього ж Кодексу в новій редакції. А отже, підстави для пропуску строку звернення до адміністративного суду визнаються судом неповажними.

Одночасно суд вважає за доцільне наголосити на тому, що позовна заява направлена Акціонерним товариством «Укргазвидобування» засобами поштового зв`язку 31.10.2018 року.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України №867 від 19.10.2018 року «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу», крім іншого, було затверджено перелік постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, серед яких і постанова Кабінету Міністрів України №187 від 22.03.2017 року (пункт 12 Переліку).

Оскаржуваний позивачем нормативно-правовий акт - постанова Кабінету Міністрів України №187 від 22.03.2017 року на день надходження до суду позовної заяви і вирішення питання про відкриття провадження у справі втратила свою чинність, про що позивач мав був обізнаний з дати публікації постанови Уряду №867 від 19.10.2018 року в офіційному виданні - Урядовому кур`єрі від 30.10.2018 року №203.

Наведе в сукупності вказує на відсутність в поясненнях позивача доводів, які могли б бути визнані судом такими, що обґрунтовують поважність причин пропуску строку звернення дод суду.

Відповідно до частини четвертої статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу

З огляду на предмет оскарження у даному провадженні - постанови Кабінету Міністрів України №187 від 22.03.2017 року та зважаючи на дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом - 30.10.2018 року (відправлено через поштове відділення), тобто, з пропуском визначеного статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, що діяла на день чинності оскаржуваної постанови, так і частиною другою статті 122 цього ж Кодексу в новій редакції, строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, а також враховуючи недоведеність існування підстав вважати причини пропуску строку поважними, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст.122, ч.3 ст.123, п.8 ч.1 ст.240, ст.ст.241-243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Клопотання представника відповідача задовольнити.

2. Позовну заяву Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в частині вимог про визнання протиправною та нечинною повністю постанови Кабінету Міністрів України №18 від 22.03.2017 року залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена повністю або частково протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Головуючий суддя: Н.А. ДобрівськаСудді: А.І. Кузьменко Л.О. Маруліна