Ухвала суду № 84097912, 03.09.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№813/1713/16

У Х В А Л А

про стягнення середнього заробітку

за час затримки виконання рішення суду

03 вересня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Грень Н.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Редкевич О.Р.,

заявника (позивача) ОСОБА_1 Б ОСОБА_2 ,

представника відповідача Кіх. О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву про стягнення оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі у справі №813/1713/16 за позовом ОСОБА_3 до Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в:

26.09.2017 ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про стягнення оплати вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі, в якій просить: стягнути з Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в сумі 4319,64 грн.

Листом Львівського окружного адміністративного суду повідомлено ОСОБА_3 , про те, що розгляд заяви буде здійснюватися після розгляду справи №813/1713/16 Вищим адміністративним судом України в порядку касаційного провадження та повернення такої до Львівського окружного адміністративного суду.

В обґрунтування заяви зазначає, що 17.11.2016 Львівським окружним адміністративним судом у справі № 813/1713/16 винесено постанову якою визнано протиправним та скасовано наказ Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області від 26.04.2016 №33-0, поновлено ОСОБА_3 на посаді головного державного ревізор-інспектора сектору адміністрування єдиного внеску відділу доходів і зборів з фізичних осіб Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області з 29.04.2016 року, стягнуто з Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області (код ЄДРПОУ 39509429) на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 12398 (дванадцять тисяч триста дев`яносто вісім) грн. 01 коп та допущено до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді головного державного ревізор-інспектора сектору адміністрування єдиного внеску відділу доходів і зборів з фізичних осіб Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області та стягнення на її користь середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 3572 (три тисячі п`ятсот сімдесят дві) грн. 06 коп.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 вищезазначену постанову залишено без змін.

На виконання постанови від 17.11.2016 Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.

26.12.2016 позивача поновлено на посаді згідно наказу № 85-о. Таким чином, просить суд стягнути середній заробіток за час затримки виконання постанови від 18.11.2016 за період з 18.11.2016 по 26.12.2016 у розмірі 4319,64 грн.

31.07.2019 представник відповідача подав відзив на заяву про стягнення оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі та зазначив наступне. Вказує, що обов`язковою умовою для виплати середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання такого рішення. Оскільки, обов`язок видання наказу про поновлення на роботі покладено на управління персоналом, яким отримано повний текст рішення суду 02.12.2016 та на виконання якого 23.12.2016 винесено наказ про поновлення позивача на роботі, вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення є безпідставними, оскільки факт затримки виконання рішення відсутній. Відтак, законні підстави для стягнення коштів з відповідача відсутні. Просить суд у задоволенні заяви відмовити.

В судовому засіданні позивач вимоги заяви підтримала, просила заяву задовольнити. Представник відповідача в судовому засідання просив відмовити у задоволенні заяви з підстав, наведених у відзиві на заяву.

У судовому засіданні судом замінено Самбірську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши заяву, дослідивши подані суду письмові докази, з`ясувавши фактичні обставини справи, встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що наказом № 33-0 від 26 квітня 2016 року Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області позивача звільнено з роботи у зв`язку з скороченням штатної чисельності відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу Законів про працю України.

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області від 26.04.2016 №33-1, поновлення на посаді та стягнення з Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду у справі № 813/1713/16 від 17.11.2016 позов задоволено повністю - визнано протиправним та скасовано наказ Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області від 26.04.2016 року №33-0; поновлено ОСОБА_3 на посаді головного державного ревізор-інспектора сектору адміністрування єдиного внеску відділу доходів і зборів з фізичних осіб Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області з 29.04.2016 та стягнути з Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 12398 (дванадцять тисяч триста дев`яносто вісім) грн. 01 коп. Постанову в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді головного державного ревізор-інспектора сектору адміністрування єдиного внеску відділу доходів і зборів з фізичних осіб Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області та стягнення на її користь середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 3572 (три тисячі п`ятсот сімдесят дві) грн. 06 коп. допущено до негайного виконання.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 вказану постанову залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 24.04.2019 Касаційну скаргу Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишено без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 у справі № 813/1713/16 залишено без змін.

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2016 позивача поновлено на посаді головного державного ревізора-інспектора сектору адміністрування єдиного внеску відділу доходів і зборів з фізичних осіб Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області з 29.04.2016 наказом Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №85-о.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст. 5 Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 № 889-VIII дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Приписами ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) обумовлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

У п. 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 “Про практику розгляду судами трудових спорів” роз`яснено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

За правилами ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зазначена вище стаття КЗпП України не містить жодних застережень, що власник або уповноважений ним орган може не відповідати за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Суд зауважує, що відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Європейську Конвенцію “Про захист прав людини і основоположних свобод” та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

У п.п. 46, 48, 51, 53, 54 рішення Європейського суду з прав людини від 15.10.2009 у справі “ОСОБА_3 проти України” (заява № 40450/04) зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Отже, з дня ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі у відповідача виник обов`язок щодо його виконання.

Судом встановлено, що наказ про поновлення позивача на посаді на виконання постанови суду відповідачем було винесено 23.12.2016, а тому враховуючи підстави подання даної заяви суд вважає, що позивач має право на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді за період з 18.11.2016 (наступний за днем прийняття рішення судом) по 23.12.2016 (день видання наказу про поновлення) .

Розрахунок середньомісячного заробітку розраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі Порядок № 100).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку №100 передбачено, що для нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

З розрахунку середньоденної заробітної плати, яка застосована у постанові Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2016 у справі № 813/1713/16 середньоденна заробітна плата позивача становить 166 грн. 14 коп.

На думку позивача, середній заробіток належить стягнути за період з 18.11.2016 по 26.12.2016. Однак, суд не погоджується із такими доводами позивача, оскільки, наказ про поновлення на роботі винесений Самбірською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області 23.12.2016 а тому вимушеним прогулом є період з 18.11.2016 по 23.12.2016.

Отже, враховуючи обов`язковість виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді з моменту його ухвалення, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді у період з 18.11.2016 по 23.12.2016.

Щодо нарахування середнього заробітку за період з 18.11.2016 по 23.12.2016.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2016 встановлено, розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 166,14 грн, таким чином середній заробіток позивача за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 18.11.2016 по 23.12.2016 (25 робочих днів) становить 4153 грн 50 коп (166,14 грн* 25 робочих днів).

Щодо покликання представника відповідача на те, що факт затримки виконання рішення відсутній, оскільки, обов`язок видання наказу про поновлення на роботі покладено на управління персоналом яким отримано повний текст рішення 02.12.2016, суд зазначає, що статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України(далі - КАС України), судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Пунктом 3 частини 1 статті 371 КАС України встановлено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Порядок і умови вирішення питання про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі працівника визначено статтею 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Вказана стаття передбачає, що у разі затримки власником або уповноваженим органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку за час затримки.

Відповідно до пункту 34 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 “Про практику розгляду судами трудових спорів” відповідно до правил статті 24 КЗпП України рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Таким чином, рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ, розпорядження про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника. Обов`язок власника або уповноваженого ним органу виплатити працівникові середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на його на роботі настає тільки тоді, коли така затримка була допущена з вини власника або уповноваженого ним органу.

При цьому, суд зазначає, що добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. Зокрема, зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, враховується положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Абзацом 3 пункту 3 Порядку передбачено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно з пунктом 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Із пункту 5 Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно до абзацу 1 пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Відповідно до абзацу 1 пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат, працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Зі змісту пункту 10 Порядку слідує, що обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати в розрахунковому періоді за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу ІV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Отже, враховуючи те, що постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2016 у справі №813/1713/16 в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді допущено до негайного виконання, суд дійшов до висновку що період з 18.11.2016 по 23.12.2016 слід вважати вимушеним прогулом ОСОБА_3 , який виник у результаті затримки відповідачем виконання рішення суду про поновлення на роботі.

За таких обставин позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що заяву про стягнення заробітку за час затримки виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2016 у справі №813/1713/16 слід задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 241,248,256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

Заяву про стягнення оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі у справі № 813/1713/16 - задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (місцезнаходження: 79003, Львівська обл., м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 39462700) на користь ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання постанови суду у справі №813/1713/16 про поновлення на посаді за період з 18.11.2016 по 23.12.2016 включно в розмірі 4153 (чотири тисячі сто п`ятдесят три) 50 грн.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Повний текст ухвали складено та підписано 06.09.2019.

Суддя Грень Н.М.