Рішення № 84097800, 02.09.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2019 року м. Житомир справа №240/8633/19

категорія 104020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попової О. Г.,

секретар судового засідання Бойко Т.О.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області від 31 травня 2019 року про відмову ОСОБА_1 у допуску до складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на зайняття адвокатською діяльністю;

- зобов`язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Житомирської області прийняти рішення про допуск ОСОБА_1 до складення іспиту для набуття права на зайняття адвокатською діяльністю.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у встановленому порядку подав заяву до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області про допуск до складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на зайняття адвокатською діяльністю. Вказує, що відповідачем було прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у допуску до складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на зайняття адвокатською діяльністю з підстав, що на момент прийняття рішення позивач не мав 2 роки стажу у галузі права.

На думку позивача, надана відмова є протиправною, а відповідач неправомірно не врахував стаж роботи позивача на посаді секретаря судового засідання із освітньо-кваліфікаційним рівнем "бакалавр", натомість врахувавши лише стаж роботи на аналогічній посаді виключно після здобуття позивачем освітньо-кваліфікаційного рівня "магістр".

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання та викликом (повідомленням) учасників справи.

27 червня 2019 року на офіційну електронну поштову адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції, проведення якої просить доручити Південно-західному апеляційному господарському суду (а.с. 38-39).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції в адміністративній справі №240/8633/19 відмовлено у повному обсязі (а.с. 40-41).

В підготовчому засіданні, призначеному на 16 липня 2019 року о 10:00, судом в порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 25 липня 2019 року об 11:00 у зв`язку із неявкою відповідача, що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 16 липня 2019 року.

25 липня 2019 року на офіційну електронну поштову адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про проведення підготовчого засідання без участі позивача та про перехід до розгляду справи по суті (а.с. 58 та зворот). Крім того, 25 липня 2019 року до відділу документального забезпечення суду від Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області надійшло клопотання про перенесення підготовчого засідання на іншу дату у зв`язку із перебуванням голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області у відпустці (а.с. 59), у зв`язку з чим підготовче засідання, призначене на 25 липня 2019 року об 11:00, було відкладено на 13 серпня 2019 року об 11:00 (а.с. 60).

12 серпня 2019 року на офіційну електронну поштову адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про проведення підготовчого засідання без участі позивача та про закриття підготовчого провадженні і перехід до розгляду справи по суті (а.с. 62-63).

13 серпня 2019 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 162 КАС України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Житомирської області позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні за безпідставністю.

Вказує, що позивачем помилково ототожнюється освітньо-кваліфікаційний рівень "бакалавр" в розумінні Закону №2984-ІІІ та освітній ступінь "бакалавр" як перший рівень вищої освіти в розумінні Закону №1556-VII.

Наголошує, що підпункт 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1556-VII містить норму про прирівнення до вищої освіти ступеня магістра в розумінні Закону №1556-VII лише вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста (повна вища освіта) в розумінні Закону №2984-ІІІ.

Враховуючи вищевикладене, зазначає, що Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Житомирської області у межах спірних правовідносин та при винесенні оскаржуваного рішення діяла виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (а.с. 66-68).

В підготовчому засіданні, призначеному на 13 серпня 2019 року об 11:00, судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02 вересня 2019 року о 12:00, що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 13 серпня 2019 року.

В судове засідання, призначене на 02 вересня 2019 року о 12:00, прибув позивач.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Положеннями частини третьої статті 44 КАС України визначено, що учасники справи мають право, зокрема: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Частиною четвертою статті 159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Позивач як у строк та в порядку, визначеному статтею 163 КАС України та встановлений ухвалою суду про відкриття провадження, так і станом на 02 вересня 2019 року відповідь на відзив не надіслав. Доказів наявності поважності причин для пропуску процесуального строку для подання відповіді на відзив позивачем також надано не було.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про причини неявки та їх поважність суду не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлений належним чином. В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву.

У відповідності до положень частини третьої статті 243 КАС України та зважаючи на складність справи, складення рішення у повному обсязі може бути відкладено на строк до десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено та не заперечується сторонами, що позивач у травні 2016 року закінчив навчання в Інституті прокуратури та слідства Національного університету "Одеська юридична академія" та здобув ступінь "бакалавр", що підтверджується наявною у матеріалах справи копією диплома бакалавра серії В16 НОМЕР_1 (а.с. 12-13).

26 квітня 2018 рому позивач закінчив другий (магістерський) рівень вищої освіти «Інституту кримінальної юстиції» Національного університету "Одеська юридична академія", отримавши ступінь вищої освіти "магістр", що підтверджується наявною у матеріалах справи копією диплома магістра серії М18 № НОМЕР_2 (а.с. 22).

У відповідності до довідки Південно-Західного апеляційного господарського суду вих. №07-15/057/2019 від 18 квітня 2019 року, ОСОБА_1 з 24 жовтня 2018 року був призначений на посаду секретаря судового засідання відділу забезпечення судового процесу та інформаційних технологій Південно-Західного апеляційного господарського суду за переведенням з Одеського апеляційного господарського суду, де і працює по теперішній час.

В Одеському апеляційному адміністративному суді ОСОБА_1 обіймав наступні посади: з 23.11.2016 по 12.03.2017 - головний спеціаліст відділу організаційного забезпечення роботи суду та розгляду звернень; з 13.03.2017 по 23.10.2018 - секретар судового засідання відділу забезпечення судового процесу.

Загальний стаж роботи на вищевказаних посадах на день видачі довідки складає два роки п`ять місяців (а.с. 27).

Вказані відомості підтверджуються наявною у матеріалах справи копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 (а.с. 28-30).

Встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 у встановленому порядку подавав заяву до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області про допуск до складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на зайняття адвокатською діяльністю та рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області від 31 травня 2019 року №8/3/2 відмовлено позивачу у до складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на зайняття адвокатською діяльністю.

Підставою для відмови зазначено, що заява з документами про допуск до складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 не відповідає вимогам статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність " та вимогам Порядку, оскільки ОСОБА_1 отримав диплом ступеня магістра 26 квітня 2018 року та станом на 31 травня 2019 року не має 2 роки стажу роботи в галузі права (а.с. 32-33).

Не погоджуючись із оскаржуваним рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).

Відповідно до частини першої та другої статті 6 вказаного Закону №5076-VI адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Не може бути адвокатом особа, яка має непогашену чи незняту в установленому законом порядку судимість за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, а також злочину середньої тяжкості, за який призначено покарання у виді позбавлення волі; визнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною; позбавлена права на заняття адвокатською діяльністю, - протягом двох років з дня прийняття рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю; звільнена з посади судді, прокурора, слідчого, нотаріуса, з державної служби або служби в органах місцевого самоврядування за порушення присяги, вчинення корупційного правопорушення, - протягом трьох років з дня такого звільнення.

За приписами частини першої статті 8 Закону №5076-VI особа, яка виявила бажання стати адвокатом та відповідає вимогам частин першої та другої статті 6 цього Закону, має право звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту. Порядок допуску до складення кваліфікаційного іспиту та перелік документів, що додаються до заяви, затверджуються Радою адвокатів України.

Частиною другою статті 8 Закону №5076-VI визначено, що Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури перевіряє відповідність особи вимогам, установленим частинами першою та другою статті 6 цього Закону.

Відповідно до частини третьою статті 6 Закону №5076-VI для цілей цієї статті повною вищою юридичною освітою є повна вища юридична освіта, здобута в Україні, а також повна вища юридична освіта, здобута в іноземних державах та визнана в Україні в установленому законом порядку. У свою чергу стаж роботи в галузі права - це стаж роботи особи за спеціальністю після здобуття нею повної вищої юридичної освіти.

Поняття повної вищої освіти містилося у статті 7 Закону України "Про вищу освіту" від 17 січня 2002 року №2984-III (далі - Закон №2984-III), який діяв до 06 вересня 2014 року. Із зазначеної дати набрав чинності новий Закон України "Про вищу освіту" від 01 липня 2014 року №1556-VII (далі - Закон №1556-VII), який встановив інший підхід до рівнів вищої освіти та не містить визначення поняття "повна вища освіта".

Суд звертає увагу, що після набрання чинності Законом №1556-VII зміни до Закону №5076-VI в частині вимог до освіти та стажу роботи адвоката не вносилися.

Так, відсутність у чинному законі поняття "вища юридична освіта" не може бути перешкодою для реалізації позивачем права на допуск до складення кваліфікаційного іспиту як складової порядку набуття права на здійснення адвокатської діяльності.

Освітні рівні вищої освіти визначались у статті 7 Закону №2984-ІІІ. Вказана норма права встановлювала такі рівні як неповна вища освіта, базова вища освіта та повна вища освіта. До повної вищої освіти відносився освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста або магістра, в той час як бакалавр було віднесено до базової вищої освіти.

У свою чергу частина третя статті 6 Закону №5076-VI передбачає, що до стажу роботи в галузі права зараховується стаж роботи особи за спеціальністю після здобуття нею саме повної вищої освіти, тобто найвищого з рівнів вищої освіти, передбаченого Законом №2984-ІІІ.

Новий Закон №1556-VII у частині першій статті 5 визначає такі рівні вищої освіти як початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти, перший (бакалаврський) рівень, другий (магістерський) рівень, третій (освітньо-науковий / освітньо-творчий) рівень та науковий рівень.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону №1556-VII здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою відповідної освітньої або наукової програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: молодший бакалавр, бакалавр, магістр, доктор філософії/доктор мистецтва та доктор наук.

Відповідно до абзацу 1 частини четвертої статті 5 Закону №1556-VII бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180 - 240 кредитів ЄКТС. Обсяг освітньо-професійної програми для здобуття ступеня бакалавра на основі ступеня молодшого бакалавра або молодшого спеціаліста визначається закладом вищої освіти.

Здійснивши системний аналіз наведених норм законодавства суд зазначає, що за вказаного правового регулювання, Закон №5076-VI передбачає віднесення до стажу роботи в галузі права періоду роботи за спеціальністю після здобуття найвищого з трьох рівнів вищої освіти, які були передбачені саме Законом №2984-ІІІ, тобто спеціаліста або магістра.

Враховуючи викладене, ототожнення будь-якого з п`яти рівнів вищої освіти, визначених Законом №1556-VII, із повною вищою освітою за Законом №2984-ІІІ є необґрунтованим.

Відтак, бакалаврський рівень вищої освіти, який здобувається на першому ступені вищої освіти не може відповідати найвищому рівню вищої освіти - "повна вища освіта".

Прикінцеві та перехідні положення Закону №1556-VII не містять норм, які б прямо встановлювали рівень вищої освіти, який би відповідав такому рівню вищої освіти, передбаченому Закону №2984-ІІІ , як повна вища освіта.

Натомість, підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1556-VII, визначено, що вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста (повна вища освіта) після набрання чинності цим Законом прирівнюється до вищої освіти ступеня магістра.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Законом №1556-VII дано визначення повній вищій освіті, а саме ступень магістра, або прирівняний до нього освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста.

Таким чином, відповідно до положень Закону України "Про вищу освіту" від 17 січня 2002 року 2984-ІІІ та положень Закону України "Про вищу освіту" від 01 липня 2014 року №1556-VІІ освітньо-кваліфікаційний рівень "Бакалавр" за спеціальністю "правознавство" не може бути прирівняний до освітнього рівня повна вища юридична освіта.

Період роботи позивача після отримання диплому бакалавра та до отримання диплому магістра, вірно не зарахований відповідачем до дворічного стажу роботи ОСОБА_1 у галузі права, який є одним із вимог для допуску із складання кваліфікаційного іспиту.

Аналогічна позиція викладена і в рішенні Ради адвокатів України від 25 вересня 2015 року №106, яким затверджено роз`яснення з питань стажу роботи в галузі права для набуття особою права на заняття адвокатською діяльністю.

Так, для здобуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні слід враховувати стаж роботи в галузі права після здобуття претендентом повної вищої юридичної освіти (вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, магістра та/або після отримання диплома спеціаліста, магістра).

У відповідності до частини першої статті 57 Закону №5076-VI рішення з`їзду адвокатів України та Ради адвокатів України є обов`язковими до виконання всіма адвокатами.

Правова позиція суду також підтримана Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 13 березня 2019 року у справі №0840/3797/18 та П`ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 31 липня 2019 року у справі №420/935/19.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем на виконання частини другої статті 77 КАС України та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано, а позивачем не доведено протиправність рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області від 31 травня 2019 року №8/3/2, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_4 ) до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області (вул. В. Бердичівська, 28, м. Житомир, 10008. ЄДРПОУ: 25777050) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 09 вересня 2019 року.

Головуючий суддя О.Г. Попова