Рішення № 84097248, 09.09.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 вересня 2019 р. Справа № 120/1954/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ за № 2-4534/15-19-СГ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 05.04.2019 року щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, сільськогосподарського призначення, для ведення садівництва державної форми власності, орієнтовною площею 0,12 гектари на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту);

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, сільськогосподарського призначення для ведення садівництва, державної форми власності, орієнтовною площею 0,12 гектари на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту) із урахуванням правової оцінки, наданої судом у своєму рішенні.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що звернулася до відповідача із клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га за межами населеного пункту Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, для ведення індивідуального садівництва, додавши до клопотання всі необхідні документи. Однак, наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 05.04.2019 року, відповідач відмовив в наданні такого дозволу мотивувавши це тим, що на графічних матеріалах земельна ділянка не конкретизована, не можливо її чітко ідентифікувати на місцевості та відносно інших землекористувачів та землевласників, оскільки на графічних матеріалах, доданих до поданого клопотання не можливо визначити приналежність такої ділянки до адміністративно-територіальної одиниці. На думку позивача, вказана відмова ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області є протиправною, оскільки в силу вимог ч. 6 ст. 118 ЗК України забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Поряд із цим, як зазначає позивач, земельна ділянка не є сформованою, відносно неї відсутні будь-які зареєстровані у встановленому законом порядку речові права, а тому для її ідентифікації потрібно виготовляти проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з проханням на отримання такого дозволу і звернулася до відповідача. На переконання позивача, викладені висновки в оскаржуваному наказі є помилковими та не місять підстав для відмови в наданні дозволу, які вказані в ч. 7 ст. 118 ЗК України, а рішення відповідача - наказ від 05.04.2019 року, в силу положень статтей 2, 242 КАС України є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийнятий із порушенням вимог закону. У зв`язку із зазначеним позивач звернулась до суду з метою захисту свого порушеного права.

Ухвалою від 21.06.2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, які усунуто 24.06.2019 року шляхом надання доказу сплати судового збору в сумі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією від 24.06.2019 року № 0.0.1391300520.1.

Ухвалою суду від 27.06.2019 року відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

16.07.2019 року на адресу суду від ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 36794), у якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що графічні матеріали, які додаються до клопотання, повинні бути такими, обсяг даних яких дозволяє чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою, що б давало можливість відповідачу, насамперед, встановити зазначене місце розташування, перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та у передбачених земельним законодавством випадках надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо чітко визначеної земельної ділянки. Вказує, що у з графічних матеріалів позивача неможливо визначити точне місце розташування земельної ділянки, яку він хоче отримати у власність, оскільки графічний матеріал не містить відповідної інформації.

Що стосується іншої позовної вимоги в частині зобов`язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, то відповідач звертає увагу суду, що така вимога передбачає втручання у дискреційні повноваження останнього, у зв`язку з чим задоволеною бути не може.

За таких обставин відповідач вважає позов необґрунтованим, у зв`язку з чим вказує на відсутність підстав для його задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Водночас частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши наявні у справі докази та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.

04.03.2019 року ОСОБА_1 звернулась із клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 0,12 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва за межами населеного пункту Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Наказом від 05.04.2019 року № 2-4534/15-19-СГ Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу, мотивувавши тим, що графічні матеріали, які додаються до клопотання повинні бути такими, обсяг даних яких дозволяє чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою. На підставі ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, у зв`язку із відсутністю чіткого місця розташування бажаної земельної ділянки на графічних матеріалах, доданих до поданого клопотання та неможливістю визначення приналежності до адміністративно-територіальної одиниці відмовлено в надані відповідного дозволу.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із такого.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та Законом України «Про землеустрій».

Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Згідно з частиною першою статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Згідно п. «в» ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної та комунальної власності в розмірах, зокрема, для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Частиною шостою статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Приписами абзацу першого частини сьомої статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з абзацом 3 частини сьомої статті 118 ЗК України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.

Отже, цією нормою закріплено право громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у його наданні після спливу місячного строку. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10 липня 2018 року в справі № 806/3095/17, від 17 грудня 2018 року у справі №№509/4156/15-а.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

При цьому частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 27.02.2018 в справі № 545/808/17 та від 26.02.2019 в справі № 802/721/18-а.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 звернулась до відповідача з клопотанням від 04.03.2019 року, в порядку статті 118 Земельного кодексу України, про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної форми власності орієнтовною площею 0,12 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва за межами населеного пункту села Агрономічного Вінницького району Вінницької області.

Отже, відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України, розглянувши вказане клопотання ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області повинно було прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивоване рішення про відмову із чітким визначенням однієї з підстав, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Разом з тим, зі змісту оскаржуваного наказу судом встановлено, що відмовляючи в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, відповідач посилається на підставу, яка не визначена ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Щодо доводів відповідача про те, що з наданих позивачем графічних матеріалів неможливо чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки та визначення її приналежності до адміністративно-територіальної одиниці, то з такими суд погодитись не може.

Так, із досліджуваного судом викопіювання земельної ділянки, яке було подано позивачем разом із клопотанням від 04.03.2019 року в порядку статті 118 ЗК України слідує, що у вказаному викопіюванні зазначено приналежність бажаної земельної ділянки до території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області. З даного графічного матеріалу можливо візуально встановити місце розташування такої земельної ділянки, її межі, які, як видно, утворюють замкнений контур.

Більше того, суд звертає увагу відповідача на те, що земельна ділянка не є сформованою, відносно неї відсутні будь-які зареєстровані у встановленому законом порядку речові права, а тому для її чіткої ідентифікації потрібно виготовляти проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з проханням на отримання дозволу якого позивач і звернулася.

З огляду на викладене суд доходить висновку про протиправність відмови Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, для індивідуального садівництва, державної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, за межами населеного пункту.

Відтак, вимога позивача щодо визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 05.04.2019 року №2-4534/15-19-СГ є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

При цьому суд зазначає, що отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17, від 12 квітня 2019 року в справі № 461/10926/15-а.

Визначаючись щодо позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сільськогосподарського призначення для ведення садівництва, державної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту), суд зазначає таке.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Порядок розгляду клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення земельним законодавством віднесено до компетенції ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, а тому суд не може втручатись в повноваження відповідача та на власний розсуд давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази надані позивачем, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи, що позов задоволено частково судові витрати понесені позивачем у даній справі підлягають відшкодуванню в сумі 384,20 грн., тобто пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-4534/15-19-СГ від 05.04.2019 року "Про відмову в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, державної форми власності, орієнтовною площею 0,12 гектари на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (21027, вул. Келецька, буд. 63, м. Вінниця, код ЄДРПОУ: 39767547).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович