Рішення № 84097228, 09.09.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 вересня 2019 р. Справа № 120/2018/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Слободонюка М.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

24.06.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 13.05.2019 року № 2-7073/15-19-СГ, виданий Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 гектари, на території Баланівської сільської ради Бершадського району Вінницької області (за межами населеного пункту);

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га, на території Баланівської сільської ради Бершадського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

Одночасно у позовній заяві позивач просить суд встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та у встановлений судом строк подати звіт про виконання судового рішення у відповідності до ст. 382 КАС України, а також постановити окрему ухвалу за порушення вимог закону для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем протиправно прийнято наказ від 13.05.2019 року № 2-7073/15-19-СГ, яким відмовлено в надані дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 гектара із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Баланівської сільської ради Бершадського району Вінницької області із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Свою відмову відповідач мотивував тим, що земельна ділянка, яка зазначена на графічному матеріалі, рішеннями сесії Баланівської сільської ради від 02.06.2001 року, 04.05.2000 року, 02.06.2001 року та від 26.11.2001 року є наданою в постійне користування іншим особам з урахуванням того, що земельні ділянки перебувають у відкритому і безперервному користуванні громадян на підставі ст. 119 та ч. 7 ст. 118 ЗК України. Однак, з такою відмовою, на переконання позивача, погодитись не можна, оскільки наказ прийнято із порушенням вимог земельного законодавства та не враховано того, що підстава для відмови не ґрунтується на вимогах ч. 7 ст. 118 ЗК України, окрім того земельна ділянка відноситься до земель запасу, у користуванні або у власності інших осіб (громадян) не перебуває, що не спростовано відповідачем у листі від 20.05.2019 року. Наведені обставини спонукали позивача звернутись до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 27.06.2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

16.07.2019 року на адресу суду надійшов відзив (вх. № 36795) на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні заявлених вимог. Разом з тим, у відзиві зазначено, що позивач звернувся з колективним клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, за кадастровим номером: 0520480400:01:002:0595 , орієнтовною площею по 2,0 га на кожного із заявників окремо, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту села Баланівка Бершадського району Вінницької області. У свою чергу, як зазначає відповідач, надання дозволу на розроблення технічної документації є неможливим, оскільки земельна ділянка, що зазначена на графічних матеріалах згідно рішень Баланівської сільської ради від 02.06.2001 року, 04.05.2000 року та від 26.11.2011 року надана в користування іншим особам для ведення особистого селянського господарства на підставі ст. 119 та ч. 7 ст. 118 ЗК України. Більше того, відповідач переконаний, що твердження позивача стосовно того, що відповідно до копії листа від 20.05.2019 року, який додається до позову, дана земельна ділянка не перебуває у користуванні в інших осіб є хибним. Оскільки, у вищезазначеному листі зазначено, що земельна ділянка за кадастровим номером 0520480400:01:002: 0595 зареєстрована в Державному земельному кадастрі від 30.11.2013 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності (за межами населених пунктів) Бершадського району. Крім того, у листі вказано, що земельна ділянка використовується громадянами для ведення особистого селянського господарства згідно рішень органу місцевого самоврядування. Вимоги позивача щодо винесення окремої ухвали за порушення вимог закону та подальшого скерування до Дежгеокадастру щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону вважає необґрунтованими, оскільки клопотання позивача було розглянуто, а отже жодних порушень дотримання законодавства України не було. Поряд із цим, позовні вимоги про зобов`язання прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, на думку відповідача, не можуть бути задоволенні, оскільки вказане питання належить до дискреційних повноважень виключно відповідача. Поряд із цим, на переконання відповідача, вирішення питання необхідності стягнень судових витрат у відповідності до статті 134 КАС України є необґрунтованим, з огляду на відсутність підтверджуючих документів наявності таких витрат в матеріалах справи, що виключає застосуванню процедури відшкодування судових витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з вимогами ч. 2, 3 ст. 263 КАС України розгляд справ за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи здійснюється судом у письмовому провадженні в строк не більше 30 днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши надані сторонами докази та матеріали справи судом встановлено, що 02.04.2019 року ОСОБА_1 (в особі свого представника адвоката Корнійчука С.А.) звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з колективним клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, державної форми власності за кадастровим номером: 0520480400:01:002: 0595 (землі запасу, загальна площа: 32,5468 га) орієнтовною площею по 2,0 га на кожного із заявників окремо за межами населеного пункту села Баланівка Бершадського району Вінницької області, додавши до клопотання ряд необхідних документів.

Наказом від 13.05.2019 року № 2-7073/15-19-СГ Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області відмовило позивачу у наданні такого дозволу, посилаючись на те, що на підставі ст. 119 та ч. 7 ст. 118 ЗК України земельна ділянка, яка зазначена на графічному матеріалі згідно рішень сесії Баланівської сільської ради від 02.06.2001 року, 04.05.2000 року, 02.06.2001 року та від 26.11.2001 року є наданою у користування іншим особам з урахуванням того, що земельні ділянки перебувають у відкритому і безперервному користуванні громадян на підставі ст. 119 та ч. 7 ст. 118 ЗК України.

У подальшому, ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області направлено представнику позивача лист від 20.05.2019 року № 29-2233/0-992/6-19, який за змістом кореспондуються із наказом про відмову у надані дозволу на розробку технічної документації від 13.05.2019 року № 2-7073/15-19-СГ.

Відтак, вважаючи наказ від 13.05.2019 року № 2-7073/15-19-СГ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області протиправним, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з таких мотивів.

Згідно зі ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та Законом України "Про землеустрій".

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 116 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - Земельний кодекс України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Статтею 118 Земельного кодексу України визначається порядок безоплатної приватизації земельних ділянок.

Так, зокрема, частинами 6-7 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів (пункт б частини 1 статті 121 Земельного кодексу України).

Згідно з положеннями ч. 7 наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до цих нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, як свідчать матеріали справи, позивач, бажаючи отримати безоплатно у власність земельну ділянку звернувся до компетентного органу про надання дозволу на розробку технічної документації. Наказом від 13.05.2019 року № 2-7073/15-19-СГ йому було відмовлено, а відмову аргументовано тим, що земельна ділянка знаходиться у користуванні інших осіб, хоча, відповідно до норм ст. 122 ЗК України відмовою у не надані дозволу на розробку технічної документації може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідно, вищевказаними положеннями ЗК України визначено виключні підстави для відмови у надані дозволу на розроблення технічної документації щодо відведення земельної ділянки.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч. 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Враховуючи те, що земельна ділянка є сформованою, їй присвоєно кадастровий номер: 0520480400:01:002:0595 , тому, в даному випадку застосовуються норми положень ст. 79-1 ЗК України, з яких слідує, що формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 79-1 ЗК України зазначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Як вбачається зі змісту листів від 20.05.2019 за № 242 та від 08.07.2019 року № 532/404-19-0.27, відповідач повідомив, що земельна ділянка за кадастровим номером 0520480400:01:002:0595 , щодо якої ОСОБА_1 просить надати дозвіл на розробку технічної документації, перебуває у державній власності (за межами населеного пункту).

При цьому, земельна ділянка щодо якої позивач просить надати дозвіл на розробку технічної документації є сформованою та їй присвоєно кадастровий номер, а тому позивач звернувся із належним клопотанням.

Відповідно до приписів частини 7 статті 118 Кодексу підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відтак суд наголошує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме з підстав, що передбачені ч.7 ст. 118 ЗК.

Тобто, відповідач, розглядаючи заяву позивача, повинен був прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до вимог ст. 118 Земельного кодексу України або надати мотивовану відмову у її наданні. При цьому, у випадку надання відмови, відповідач має керуватись лише тими підставами, виключний перелік яких визначено у Земельному кодексі України.

Разом з тим, аналізуючи зміст вищевикладених норм чинного законодавства, які встановлюють механізм та процедуру звернення осіб до органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади з приводу надання їм у власність земельних ділянок, суд звертає увагу, що надання відповідного дозволу на розробку технічної документації щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

У свою чергу, зміст статей 118, 122 Земельного кодексу України свідчить про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, поетапним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

Виходячи з наведених норм права та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем в оскаржуваній відмові не наведено жодної з підстав, передбачених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, за яких позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку технічної документації щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства.

При цьому надаючи оцінку посиланням відповідача, як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку технічної документації щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, на ту обставину, що рішеннями Баланівської сільської ради від 02.06.2001 року, 04.05.2000 року та від 26.11.2001 року відповідна земельна ділянка передана в користування іншим особам, суд зазначає таке.

Як вбачається з повідомлених представником відповідача обставин, приймаючи оскаржуваний наказ відповідач виходив з інформації отриманої з листа Баланівської сільської ради Бершадського району Вінницької області за №242 від 20.05.2019, згідно якого земельна ділянка площею 32,5468 га з кадастровим номером 0520480400:01:002:0595 була надана в користування громадянам для ведення особистого селянського господарства згідно рішень сесії Баланівської сільської ради 23 скликання 16 сесії від 02.06.2001 та 23 скликання 11 сесії від 04.05.2000 та знаходиться в їх користуванні на час складання зазначеного листа.

Згідно положень ст. 119 Земельного кодексу України, громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.

Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

Проте, представник відповідача не зміг надати суду доказів звернення осіб визначених у рішеннях Баланівської сільської ради від 02.06.2001 року та від 04.05.2000 року про передачу відповідної земельної ділянки у власність.

Таким чином, перебування відповідної земельної ділянки у користування інших осіб, за відсутності відомостей про набуття ними права власності не підпадає під визначений ст. 118 Земельного кодексу України перелік підстав, за яких відповідач має право відмовити у задоволенні відповідного клопотання позивача.

Крім того, суд враховує, що земельна ділянка щодо якої позивач має намір отримати дозвіл на розробку технічної документації знаходиться за межами села Баланівка та перебуває у державній власності в розпорядженні ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, яким було проведено її інвентаризацію та присвоєно кадастровий номер. Жодних рішень між відповідачем та Баланівською сільською радою або з особами, визначеними в рішеннях Баланівської сільської ради від 02.06.2001 та від 04.05.2000, щодо користування зазначеною вище земельною ділянкою стороною відповідача суду не було надано як і не повідомлено про існування відповідних документів та причини неможливості їх надання.

З огляду на викладене, наказ відповідача від 13.05.2019 року за №2-7073/15-19-СГ, яким позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розробку технічної документації щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га на території Баланівської сільської ради Бершадського району Вінницької області (за межами населеного пункту) є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимоги про зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надати позивачеві дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, суд зазначає таке.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Порядок розгляду клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення земельним законодавством віднесено до компетенції ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, а тому суд не може втручатись в повноваження відповідача та на власний розсуд давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

За таких обставин, суд вважає необхідне зобов`язати суб`єкта владних повноважень, розглянути повторно клопотання ОСОБА_1 від 02.04.2019 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази надані позивачем, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Також суд зауважує про відсутність підстав винесення окремої ухвали у відповідності до статті 249 КАС України з огляду на те, що інститут постановлення окремої ухвали є крайньою мірою і може застосовуватися лише у випадках, коли є очевидним порушення закону та з метою вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли такому порушенню.

Водночас, постановлення окремої ухвали є правом суду, а не його обов`язком.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав винесення окремої ухвали стосовно порушень законодавства органом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області.

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, то суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до змісту статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, і має застосовуватися у виключних випадках.

Слід вказати, що позивач зазначаючи про необхідність встановлення судового контролю не вказує про причини такої (необхідності) чи обставини, які б свідчили, що ухвалене у даній справі судове рішення не буде виконано відповідачем. Саме лише припущення про можливе невиконання судового рішення не є достатньою підставою для встановлення судового контролю.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

З урахуванням викладених обставин, заявлений адміністративний позов ОСОБА_1 належить задовольнити частково.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ від 13.05.2019 року № 2-7073/15-19-СГ, виданий Головним управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га, на території Баланівської сільської ради Бершадського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га, на території Баланівської сільської ради Бершадського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

1) Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

2) Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, буд. 63, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39767547)

Суддя Слободонюк Михайло Васильович