Ухвала суду № 84097214, 04.09.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

04 вересня 2019 р. Справа № 120/2184/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитришеної Руслани Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Литвин Денис Сергійович

представників позивача: адвоката В.І. Левицька-Корчун, юриста Люлькіс І.М

представників відповідача: Мукомела А.П., Маланського С.М.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні клопотання про закриття провадження у справі

за позовом: Державного підприємства "Ялтушківька дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН" (23021, Вінницька область, Барський район, с. Черешневе)

до: Державної екологічної інспекції України у Вінницькій області (21021, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 19)

про: визнання протиправною та скасування претензії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства "Ялтушківька дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН" до Державної екологічної інспекції України у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування претензії.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що в період з 10.04.2019 по 23.04.2019 відповідачем проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища Ялтушківською дослідно-селекційною станцією Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН". На підставі результатів перевірки складено акт за №187/ВН та припис від 11.04.2018.

В подальшому, відповідачем була пред`явлена претензія від 25.02.2019 за №881/04 про сплату збитків в сумі 289 378, 45 грн за незаконну порубку дерев (після закінчення строку заготівлі деревини відповідно до лісорубного квитка ЛБК №513215 від 12.06.2017) в кількості 77 шт. різних порід та діаметрів на території Ходацької сільської ради Барського району Вінницької області.

Вважаючи протиправним претензію відповідача, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 11 липня 2019 р. провадження у справі відкрито, постановлено розгляд справи здійснюватиметься за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Установлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

04.09.2019 на адресу суду від відповідача надійшла заява в порядку ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі. Обґрунтовуючи дану заяву зазначено, що оскаржувана претензія не є рішенням суб`єкта владних повноважень, тому даний спір не є публічно-правовим, що виключає можливість його розгляду за правилами адміністративного судочинства.

В ході підготовчого засідання представники позивача позов підтримали в заявленому обсязі. З приводу заяви про закриття провадження у справі заперечували з тих підстав, що вважають претензію розпорядчим документом, а том вона є рішенням відповідача, яке оскаржується за правилами статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ознайомившись із матеріалами справи, заслухавши пояснення в межах заявленого клопотання про закриття провадження у справі, аргументи представників позивача, суд приходить до наступного висновку.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Так, відповідно до матеріалів справи спірні правовідносини зводяться до того, що позивач - Ялтушківська дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН" не погоджується із пред`явленою відповідачем претензією від 25.02.2019 за №881/04 про сплату збитків в сумі 289 378, 45 грн. Дана претензія виставлена за незаконну порубку дерев (після закінчення строку заготівлі деревини відповідно до лісорубного квитка ЛБК №513215 від 12.06.2017) в кількості 77 шт. різних порід та діаметрів на території Ходацької сільської ради Барського району Вінницької області.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно з частиною першою статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема: г) пред`являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до підпункту 8 пункту 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 р. № 275 Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань, пред`являє, зокрема, претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію у Вінницькій області, затвердженого наказом Держекоінспекції України №652 від 28.09.2017 року (в редакції на момент проведення перевірки) Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право розрахувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, та пред`являє претензії.

Аналіз положень Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Положення про Державну екологічну інспекцію України, свідчить про те, що чинним законодавством відповідачу надано право та повноваження здійснювати розрахунок завданих збитків.

Водночас, згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини першої статті 5 цього Кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Визначення нормативно-правового акта та індивідуального акта закріплено у статті 4 КАС України.

Відповідно до п. п. 18, 19 ст. 4 КАС України, нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Тобто, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене рішення та, яке порушує безпосередньо права чи обов`язки позивача.

Оскаржуваною претензією від 25.02.2019 за №881/04 Державна екологічна інспекція України у Вінницькій області запропонувала позивачу до 25.03.2019 добровільно сплатити збитки за незаконну порубку дерев. Сума визначена у розмірі 289 378, 45 грн відповідно розрахунком розмірів лісопорушення та заподіяної ним шкоди у відповідності з актом (протоколом, довідкою) перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №187 ВН від 11 квітня 2018 року. Крім того за змістом претензії вказано, у випадку несплати у добровільному порядку нарахованої суми шкоди, Державна екологічна інспекція у Вінницькій області буде змушена звернутись до суду для стягнення зазначеної суми у примусовому порядку.

Таким чином, оскаржувана претензія не створює жодних правових наслідків для позивача, тому не може порушувати його права чи інтереси.

Обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про визнання протиправною та скасування претензії про відшкодування збитків, які заподіяно державі внаслідок порубки дерев, яка на думку відповідача є незаконною, сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права.

На відміну від рішення, претензія є формою досудового врегулювання спору, тому вона не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не містять приписів, обов`язкових до виконання, та не породжують юридичних наслідків для позивача, тому вони не можуть бути предметом спору. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

Поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 12 грудня 2018 року у справі № 501/463/15, від 12 грудня 2018 року у справі № 802/2474/17-а.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23 липня 2019 року у справі №816/2185/16 (провадження №К/9901/36935/18) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-капітал" до Державної екологічної інспекції в Полтавській області про визнання протиправними та скасування претензій.

В силу п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За наведеного вище, суд вважає, що клопотання щодо закриття провадження у справі підлягає задоволенню, а провадження у справі - закриттю.

Частиною 1 ст. 239 КАС України визначено, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої ст. 238 КАС України, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

В силу положень ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд в ухвалі від 11.04.2018 справа №П/9901/512/18 вказав, що поняття “спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства”, слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду, а тому неможливо зазначити суд, до юрисдикції якого мав би належати розгляд цієї справи. Наведене узгоджується й з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 29 березня 2018 року у справі №9901/374/18 (П/9901/374/18), провадження №11-9318.

Одночасно, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що в силу ч. 2 ст. 239 КАС України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відтак, повернення судового збору у разі у закриття (припинення) провадження у справі входить до передбаченого статтею 7 Закону України "Про судовий збір" вичерпного переліку підстав для повернення судового збору, та в сукупності із положеннями ч. 2 ст. 238 КАС України підлягає вирішенню при закритті провадження у справі.

Відповідно до платіжного доручення №3332 від 19.06.2019 року, яка міститься в матеріалах справи, ДП "Ялтушківька дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН" (код платника 20090488) сплачено судовий збір при зверненні до адміністративного суду в сумі 1921,00грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.), який підлягає поверненню з бюджету.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 17, 19, 238, 256 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання відповідача - задовольнити.

Провадження у справі за позовом Державного підприємства "Ялтушківька дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН" до Державної екологічної інспекції України у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування претензії - закрити.

Повернути з бюджету на користь Державного підприємства "Ялтушківька дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН" (код платника 20090488) судовий збір в сумі 1921,00грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.), який сплачений при зверненні до адміністративного суду відповідно до платіжного доручення №3332 від 19.06.2019 року.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали сторони можуть отримати: 10.09.19

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна