Рішення № 84096785, 02.08.2019, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

02.08.2019 Єдиний унікальний номер 199/550/19

Провадження №2/205/1398/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2019 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Шавули В.С. розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Повного товариства «Ломбард «Наше Діло» Галатін і компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИТИ:

Позивач 28 вересня 2017 року звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська із даним позовом (а.с.2).

В обґрунтування вимог зазначив, що наказом від 31.08.2016 року № 135 на посаду касира-товарознавця відділення ломбарду № 36-Д, яке є відокремленим підрозділом повного товариства «Ломбард «Наше діло» Галатін і компанія» і розташоване в місті Дніпро за адресою: Донецьке шосе, 7, був прийнятий ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі наказу від 06.08.2018 року № 55 відповідач був звільнений з підприємства.

31.08.2016 року із ОСОБА_1 укладений договір про повну матеріальну відповідальність, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов`язаний був в установленому порядку вести облік, складати і своєчасно подавати звіти про рух та залишки цінностей, дбайливо ставитись до цінностей і вживати заходів щодо запобігання шкоди.

27.07.2018 року на відділенні ломбарду було проведено інвентаризацію наявності виробів із дорогоцінних металів, зданих в якості застави, грошових коштів та інших матеріальних цінностей в ході якої виявлена нестача виробів аудіо, відео, побутової техніки на суму 14 800 грн., зданих до ломбарду під заставу за договорами кредиту.

За результатами інвентаризації складений акт від 27.07.2018 року, з яким ОСОБА_1 ознайомлений під розписку.

27.07.2018 р. відбулося засідання інвентаризаційної комісії, про що складено протокол. В результаті перевірки причин утворення нестачі з урахуванням письмових пояснень ОСОБА_1 було встановлено, що нестача виникла з його вини. Позивач зазначає, що ОСОБА_1 порушив вимоги посадової інструкції касира-товарознавця, а саме: пункту 21 розділу III - видав кредит без отримання речей у заставу для його забезпечення.

Вищевказані факти порушення вимог посадової інструкції ОСОБА_1 в своїх письмових поясненнях визнав в повному обсязі, не заперечував добровільно відшкодувати заподіяну ним підприємству шкоду Але по теперішній час суму нестачі до каси підприємства не вніс. При звільненні ОСОБА_1 із сум, які йому були нараховані при звільненні було утримано 1423 грн. 20 коп., в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди. Таким чином залишок суми, яка підлягає відшкодуванню становить 13 376 грн. 80 коп.

Посилаючись на викладені у позові обставини, позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 13 376,80 грн.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2019 року справу передано до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська за підсудністю (а.с.29).

Ухвалою суду від 01 березня 2019 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.35).

Відповідач фактично ухвалу про відкриття спрощеного провадження з копією позовної заяви та доданими до неї документами не отримав, проте за змістом ч.7, п.4 ч.8, ст.128 ЦПК України вищевказані документи вважаються врученими відповідачу, оскільки надсилались за адресою його місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до положень ст.. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

У відповідності до ст..2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1,7 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідно до вимог ч.ч.1,6 ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Підставою звернення позивача до суду із позовом є захист прав та майнових інтересів сторони за трудовим правовідношенням, пов`язаних із реалізацією гарантованого ст.43 Конституції України права на працю.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст.55, ст.124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Для встановлення правовідносин між сторонами та при вирішенні спору щодо спірних правовідносин суд застосовує положення Конституції України, Кодексу законів про працю України, інших законів України практику Верховного Суду України.

Суд, вислухавши пояснення позивача, з`ясувавши обставини справи, дослідивши їх доказами, вважає, що позовні вимоги не6 підлягають задоволенню виходячи із наступних підстав.

Судом встановлено, що Повне товариство «Ломбард «Наше діло» Галатін і компанія» є юридичною особою, яка займається видом діяльності 64.92 : «Інші види кредитування», керівником якої призначено ОСОБА_2 (а.с.3,4,6).

На підставі наказу ПТ «Очкур і компанія ломбард «Наше діло» №66 від 30.08.2016 року прийнято на роботу з 31.08.2016 року по 30.11.2016 року ОСОБА_1 на посаду касира-товарознавця (а.с.9).

31 серпня 2016 року між ПТ «Очкур і компанія ломбард «Наше діло» та ОСОБА_1 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, відповідно до якого прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження ввірених йому матеріальних цінностей (а.с.11).

На підставі наказу ПТ «Ломбард «Наше Діло» №64 від 26 липня 2018 року проведено інвентаризацію на відділенні ломбарду за адресою: м. Дніпро , вул.. Донецьке шосе, буд.7 (а.с.12), за результатами якої виявлено нестачу в сумі 14 800,00 грн., про що складено акт від 27.07.2018 року (а.с.13).

Наказом ПТ «Ломбард «Наше діло» Галатін і компанія» №55 від 06.08.2018 року ОСОБА_1 звільнено, у зв`язку із втратою довіри згідно п.2 ст. 41 КЗпП України (а.с.10).

Із довідки виданої ПТ «Ломбард «Наше Діло» №06 від 09.01.2019 року вбачається, що при нарахуванні заробітної плати ОСОБА_1 за липень 2018 року було утримано суму 105,35 грн., при нарахування заробітної плати за серпень 2018 року було утримано 1 317,85 на відшкодування завданої шкоди (а.с.23).

Конституція України, трудове та цивільне законодавство закріплює обов`язок кожного неухильно додержуватися положень Конституції України та законів України, добросовісно здійснювати свої права та обов`язки і встановлює юридичну відповідальність за їх невиконання та передбачає заходи примусового виконання цивільних обов`язків, які виникають, зокрема, безпосередньо з актів законодавства, рішення суду або договору, у разі їх невиконання боржником добровільно.

Посада, яку обіймав відповідач - касир-товарознавець, є в переліку посад і робіт, з якими відповідно до ст.135-1КЗпП України, може бути укладено договір про повну матеріальну відповідальність, а тому ОСОБА_1 може нести матеріальної відповідальності у повному розмірі завданої шкоди.

Статтею 41КЗпП України встановлено додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов. Крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: 2) винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Підставою для розірвання трудового договору у зв`язку з втратою довіри є здійснення працівником винних дій. Форма вини при цьому значення не має. Необережна вина працівника також може бути підставою для звільнення так, як і вина умисна. Власник у разі спору зобов`язаний довести і факт порушення, і вину працівника.

Згідно ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Отже, обов`язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності, зокрема і повної матеріальної відповідальності згідно ст. 134 КЗпП України, є вина особи у взаємозв`язку із іншими умовами такої відповідальності, що передбачені ст. 130 КЗпП України.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» судам роз`яснено, що суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі ст. ст. 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Згідно п. п. 1, 5, 6 ч. 1 ст. 134 КЗпП України, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків.

Відповідно до ст. 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Пленум Верховного Суду України в пункті 8 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29 грудня 1992 року № 14 роз`яснив, що, розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі статтею 135-1 КЗпП може бути укладено такий договір, та чи укладали його. Коли нема цих умов, на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.07.2018 року між ПТ «Очкур і Компанія Ломбард «Наше діло» та ОСОБА_1 як касиром-товарознавцем укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Однак, жодних доказів про те, що між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність позивачем не надано, у зв`язку із чим, відсутні правові підстави для покладення на відповідача повної матеріальної відповідальності.

Таким чином, оцінюючи здобуті по справі докази за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості та достовірності, а також достатності і взаємності зв`язку у сукупності, суд першої інстанції вважає у повному обсязі недоведеними, безпідставними та необґрунтованими вимоги позивача, у зв`язку із чим слід відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, відповідно до вимог ст.. 141 ЦПК України, зважаючи що позов не підлягає задоволенню то і судові витрати відшкодування не підлягають.

На підставі викладеного, і керуючись ч.4 ст.55, ст.43, 124 Конституції України, ст.236, 237 КЗпП України, ст.11, 15, 16 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст.ст. 4,6,10,12,13, 34, 81-83, 141, 263-264, 268, 274, 279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволені позову Повного товариства «Ломбард «Наше Діло» Галатін і компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06 серпня 2019 року.

Суддя В.С.Шавула