Вирок № 84096121, 09.09.2019, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/1883/17

Провадження № 1-кп/175/122/17

Вирок

Іменем України

09 вересня 2019 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Реброва С.О.

при секретарі - Ратушній Л.В.

за участю:

прокурора - Казанцева О.А.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисників - Осташа Є.Д., Вовка В.А.

потерпілого - ОСОБА_2 ,

представника потерпілого - Логойди Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт.Слобожанське кримінальне провадження №42016040000001056 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с.Преображенка Томаківського району Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.367 КК України,

встановив:

Обвинувачений ОСОБА_1 відповідно до наказу №1 о/с від 07 листопада 2015 року був призначений старшиною Дніпропетровського відділення поліції Дніпропетровського відділу поліції Головного управління національної поліції у Дніпропетровській області.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про національну поліцію» національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Завдання поліції регламентовані ст. 2 цього Закону, зокрема: надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2)охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави. 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Відповідно до ст. З Закону України «Про національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Одним з принципів діяльності поліції є законність, що передбачає вчинення дій виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (ст. 8 Закону).

При цьому загальну систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції (ст. 13 Закону).

Згідно з положенням ст. 15 Закону територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.

Статтею 18 вказаного Закону закріплені основні обов`язки поліцейського, зокрема: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Основні повноваження поліції встановлені ст. 23 Закону, згідно з якою поліція: 1) здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; 2)виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; 3) вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; 6) здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності; та інші.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» органи Національної поліції є правоохоронним органом.

Таким чином, ОСОБА_1 перебуваючи на посаді старшини Дніпропетровського відділення поліції Дніпропетровського відділу поліції Головного управління національної поліції у Дніпропетровській області, здійснював функції представника влади і був службовою особою в розумінні ч.3 ст. 18 КК України.

Обвинуваченого ОСОБА_1 відповідно до наказу начальника ДВ ДВП ГУНП у Дніпропетровській області №17 від 17 листопада 2015 року призначено матеріально відповідальним за прийом та зберігання майна, вилученого по кримінальним провадженням та матеріалам ЄО, в тому числі за вогнепальною зброєю та боєприпасами у Дніпропетровському відділенні поліції, а відповідно до наказів начальника ДВ ДВП ГУНП у Дніпропетровській області №98 від 30 грудня 2015 року та №178 від 14 квітня 2016 року призначено відповідальним за зберігання речових доказів в обладнаному приміщенні чи спеціальному сейфі.

Згідно з п.19 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України №51/401/649/471/23/125 від 27 серпня 2010 року зберігання транспортних засобів які використовувалися як знаряддя для вчинення злочинів і визнані речовими доказами проводиться за постановою слідчого, прокурора, судді, за ухвалою суду протягом досудового слідства або судового розгляду відповідними службами органів внутрішніх справ, керівники яких дають про це розписку, яка приєднується до справи. В розписці вказується, хто є персонально відповідальним за зберігання прийнятого транспортного засобу.

Відповідно до п. 20 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104 зберігання речових доказів у вигляді автомобілів здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.

06 листопада 2015 року, в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015040440002155 під час обшуку, проведеного на підставі ухвали слідчого судді, вилучено автомобіль «Mercedes Benz Vito», державний номерний знак НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_2 та в той же день доставлений для зберігання на територію ДВ ДВП ГУНП у Дніпропетровській області.

Постановою старшого слідчого ДВ ДВП ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_7 від 07 листопада 2015 року у кримінальному провадженні №12015040440002155 автомобіль «Mercedes Benz Vito», державний номер НОМЕР_1 , визнано речовим доказом та в подальшому відповідно до Квитанції №00000223 прийнятий старшиною ОСОБА_1 на відповідальне зберігання.

В період часу з 07 листопада 2015 року по 01 червня 2016 року автомобіль «Mercedes Benz Vito», державний номер НОМЕР_1 , зберігався на території подвір`я ДВ ДВП ГУНП у Дніпропетровській області за адресою Дніпропетровська область Дніпровський район, смт.Слобожанське, вул.Василя Сухомлинського, 38, відповідальним за збереження якого відповідно до наказу начальника ДВ ДВП ГУНП у Дніпропетровській області №17 від 17 листопада 2015 року, та згідно Квитанції №00000223 був старшина ОСОБА_1

01 червня 2016 року старшина ДВ ДВП ГУНП у Дніпропетровській області Дніпропетровського відділення поліції ОСОБА_1 на підставі усного розпорядження начальника ДВ ДВП ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_3 транспортував автомобіль «Mercedes Benz Vito», державний номер НОМЕР_1 , з території Дніпропетровського відділення поліції до майданчику на території ПрАТ «Аграрно-виробниче підприємство «Співдружність» за адресою Дніпропетровська область Дніпровський район, смт.Слобожанське, вул.8 березня, буд.№23 де і залишив транспортний засіб.

Старшині ДВ ДВП ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_1, який відповідно до наказу начальника ДВ ДВП ГУНП у Дніпропетровській області №17 від 17 листопада 2015 року, та згідно квитанції №00000223 був відповідальним за збереження речового доказу - автомобіля «Mercedes Benz Vito», державний номер НОМЕР_1 , було достовірно відомо про те, що територія ПрАТ «АВП «Співдружність» належним чином не охороняється та не є спеціальним майданчиком і стоянкою територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів, у зв`язку з цим, як службова особа він мав змогу передбачити можливість протиправного заволодіння транспортним засобом або псування та пошкодження майна за умов порушення порядку його зберігання, однак не передбачив цього через безвідповідальне ставлення до виконання своїх службових обов`язків.

Старшина ДВ ДВП ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_1 будучи службовою особою та відповідальним за зберігання майна, вилученого по кримінальним провадженням, маючи реальні можливості забезпечити належне зберігання речового доказу автомобіля «Mercedes Benz Vito», державний номер НОМЕР_1 , в порушення вимог п. 19 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України «№51/401/649/471/23/125 від 27 серпня 2010 року та всупереч п. 20 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року №104, внаслідок невиконання службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, в період з 01 червня 2016 року по 11 листопада 2016 року не вжив жодних заходів з метою забезпечення належного збереження речового доказу автомобіля «Mercedes Benz Vito», державний номер НОМЕР_1 , не повідомив своєму безпосередньому керівнику - начальнику Дніпропетровського відділення поліції про факт неналежного зберігання транспортного засобу та можливості його втрати, внаслідок чого в період часу з 01 червня 2016 року по 11 листопада 2016 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, автомобілем «Mercedes Benz Vito», державний номер НОМЕР_1 , незаконно заволоділи невстановлені досудовим слідством особи, що завдало істотної шкоди власнику автомобіля - потерпілому ОСОБА_2 в розмірі 144 910 грн., що більше ніж в 210 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у вчинення злочину не визнав, та пояснив суду, що в органах поліції він працює з 2014 року. До листопада 2015 року служив у батальйоні ПС МОП «Дніпро-1», та приймав участь у бойових діях. З початку листопада 2015 року призначений на посаду старшини Дніпропетровського районного відділку поліції після реорганізації Дніпровського ВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області. Наказом начальника Дніпровського ВП на нього покладено обов`язки відповідального за зберігання речових доказів, вилучених наркотичних засобів та зброї у камері схову речових доказів. Безпосередньо він підпорядковувався начальнику Дніпровського ВП ОСОБА_3 У період від 17 листопада 2015 року призначено відповідальним за прийом та зберігання майна, вилученого по кримінальним провадження, в тому числі за вогнепальною зброєю та боєприпасами. Постановою слідчого Здрок О . від 07 листопада 2015 року ним було прийнято відповідно до Квитанції №00000223, на відповідальне зберігання транспортний засіб «Mercedes Vito», який був вилучений в ході проведення обшуку від 06 листопада 2015 року. Також в салоні автомобіля знаходились 32 пляшки зі скла горілки, які також згідно Квитанції №00000222 були передані йому на відповідальне зберігання.

01 червня 2016 року ним та ОСОБА_4 за допомогою автомобіля «ВАЗ» за кермом якого був ОСОБА_4 на підставі усного розпорядженням начальника райвідділу ОСОБА_3 , було транспортовано 4 автомобіля за допомогою тросу до майданчику на території «Аграрно-виробничого підприємства «Співдружність» по вул. 8 Березня серед них був «Mercedes Vito» державний номер НОМЕР_1 .

Це необхідно було зробити з метою підготовки до приїзду начальника ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_5 Йому відомо, що начальник райвідділу ОСОБА_3 домовився про тимчасове зберігання автомобілів на території підприємства «Співдружність» з генеральним директором ОСОБА_6 Перегнавши автомобіль, та залишивши його на території майданчика «Співдружність» він повідомив невідомим особам можливо охоронцям, які перебували на території щодо виконання розпорядження. Згодом зателефонував начальнику райвідділу та також відзвітував. Ключі від автомобіля були ним здані до чергової частини, ніяких поміток щодо повернення ключів та їх отримання він особисто не зазначав в журналі чергової частини. Коли транспортував автомобіль в його салоні «горілки» не було, слідча ОСОБА_7 разом з ним речовий доказ у вигляді пляшок з горілкою помістили на зберігання до камери схову райвідділу. У період з 01 червня 2016 року він жодного разу не перевіряв наявність автомобіля на території майданчику «Співдружність». З 10 жовтня по 09 листопада 2016 року він перебував у відпустці. Приблизно в середині жовтня йому зателефонувала слідча ОСОБА_7 з питанням, де знаходиться автомобіль у зв`язку з тим, що надійшла ухвала суду про його повернення власнику. Він повідомив, що автомобіль знаходиться на території підприємства «Співдружність». Про те, що автомобіль зник йому ніхто не повідомив. В перший робочий день після відпустки до нього приїхав адвокат власника автомобіля Логойда Т., з метою отримання автомобіля та з нею вони поїхали на територію «Співдружність» та автомобіля там не було. Щоб перевірити знаходження автомобіля на інших майданчиках він разом з Логойдою Т. та чоловіком, який її супроводжував, їздили на майданчик на вул. Маршала Малиновського, де він також був відсутній.

Додатково пояснив суду, що він виконував наказ начальника райвідділу ОСОБА_3 та розпорядження щодо охорони автомобіля він не отримував, він лише виписав дві квитанції, про прийняття речових доказів, а саме пляшок з горілкою та транспортного засобу «Mercedes Vito». На території райвідділу є бокси для збереження речових доказів, але йому не надавали розпорядження щодо поміщення автомобіля саме до них. Зазначив, що він відповідальний за зберігання тільки тих речових доказів, які перебувають у камері зберігання. Схоронність автомобілів, які знаходились на території райвідділу він не міг забезпечити, оскільки знаходився постійно на роботі. Відповідати за крадіжку автомобіля на його думку повинні начальник райвідділу ОСОБА_3 та слідча ОСОБА_7 , а тому цивільний позов заявлений потерпілим не визнає.

Суд критично ставиться до пояснень обвинуваченого ОСОБА_1 щодо невизнання своєї провини, та вважає це способом захисту від пред`явленого обвинувачення. Не зважаючи на невизнання вини, його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину) підтверджується поясненнями свідків, допитаних у судовому засіданні, письмовими доказами, зібраними органом досудового слідства та досліджених судом, які в цілому спростовують пояснення обвинуваченого та підтверджують невиконання ним його посадових обов`язків.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив суду, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 2013 року , йому належить автомобіль «Mercedes Vito» 2001 року випуску, який він використовував для сільськогосподарських цілей, а саме перевезення тварин. Своєму знайомому він надав цей автомобіль для тимчасового використання.

Він не був присутній, коли слідчі вилучали належний йому автомобіль згодом йому стало відомо, що він знаходиться в районному відділенні поліції, та його вилучили з підстав перевезення в автомобілі алкогольних виробів. Про це йому повідомила його захисник Логойда Т. Самого знайомого він знайти не може, після вилучення автомобіля він з ним не спілкувався. Згодом в восени 2016 року він мав намір повернути належне йому майно та звернувся до суду з відповідним клопотанням, яке судом було задоволено та ухвалено рішення щодо повернення вилученого у нього рухомого майна. До поліції звернулась його захисник Логойда Т. однак стало відомо про відсутність автомобіля на території Дніпровського РВ, так він дізнався про втрату речового доказу. Його захиснику Логойді Т. було надано лише ключі від автомобіля та страховий поліс, свідоцтва про реєстрації транспортного засобу їй надано не було. На даний час матеріальна шкода йому не відшкодована. Повністю підтримав викладене в позові, та просив суд задовольнити його у повному обсязі. Стягнути матеріальну шкоду у розмірі 144 910,99 гривень, та моральну шкоду у розмірі 200 000, 00 гривень.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив суду, що він працює в Дніпровському РВ на посаді старшого інспектора сектору превенції, з обвинуваченим знайомий та має робочі стосунки. Щодо обставин справи пояснив, що в період втрати речового доказу він працював на посаді дільничного у відділу сектору превенції і цей автомобіль стояв перед вікнами його робочого приміщення. Тривалий час він не звертав на нього уваги, коли вже почув від співробітників райвідділу щодо його зникнення він побачив його відсутність. Йому відомо, що обвинувачений відповідав за збереження речових доказів саме наявних в камері схову, після нього він особисто виконував нетривалий час обов`язки щодо збереження речових доказів, які були йому передані на підставі акту та порядку проведення інвентаризації речових доказів. Автомобілі згідно чинного законодавства повинні зберігатися за наявності умов для їх збереження, а саме належна охорона та відсутність умов щодо псування рухомого майна. При прийомі речових доказів від обвинуваченого ОСОБА_1 була нестача лише автомобіля у зв`язку з чим було повідомлено про це начальнику відділу та в подальшому до Головного управління національної поліції. Будь-якої інформації про транспортування обвинуваченим автомобіля на територію майданчика «Співдружність» йому невідомо. Умов для зберігання великих транспортних засобів на території райвідділу поліції на період виконання ним обов`язків зберігання речових доказів не було.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив суду, що з обвинуваченим мав службові стосунки перебуваючи на посаді начальника районного відділу ДВП ГУНП у Дніпропетровській області у період по червень 2016 рік, щодо обставин зникнення речового доказу, а саме автомобіля «Mercedes Vito» зазначив, що він був вилучений у ході обшуку, точної дати не пам`ятає. Автомобіль знаходився на території райвідділу поліції, потім обвинуваченому, як відповідальній особі за збереження речових доказів, була надана його особиста вказівка щодо транспортування транспортного засобу на спеціальний охоронюваний майданчик чи до камери схову. Вказівки обвинуваченому транспортувати автомобіль конкретно на територію майданчика «Співдружність» він не надавав. Після його звільнення з посади начальника районного відділу ДВП ГУНП у Дніпропетровській області йому від ОСОБА_10 , який на той час був начальником райвідділу поліції стало відомо про факт втрати речового доказу. Інші обставини від 01 червня 2016 року він не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив суду, що працював з обвинуваченим в Дніпровському РВ поліції, автомобіль «Mercedes Vito» знаходився на території подвір`я райвідділу, серед них було ще автомобілі після ДТП та інші. Він разом з обвинуваченим, який був відповідальний за збереження речових доказів, у червні 2016 року переганяв автомобілі «ВАЗ» та «Mercedes Vito» у зв`язку з необхідністю звільнити місце на території райвідділу. Його допомога була лише технічна щодо транспортування автомобілів на територію майданчика «Співдружність». Обставин відносно повернення ключів до чергової частини він не пригадає. Згодом від працівників поліції він дізнався про зникнення речового доказу з території майданчику.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що з обвинуваченим має робочі стосунки, у кримінальному провадженні, де вилучались у ході обшуку алкогольні напої та автомобіль «Mercedes Vito» вона була слідчим, особисто потерпілого вона не допитувала, а лише проводила слідчі дії. Автомобіль знаходився в цеху в с. Очеретувате, та за участю інших слідчих Іваннікова В., Дідик А. 06.11. 2015 року було проведено огляд цеху, де виготовлялись горілчані вироби, частина яких була в автомобілі. Після опечатування та вилучення слідчим Іванніковим В. автомобіля, та транспортування його на територію райвідділу поліції, як знаряддя вчинення кримінального правопорушення вона постановила постанову від 07.11.2015 року про визнання речовими доказами, та передала речові докази обвинуваченому про що свідчить квитанція про отримання речових доказів. Вона передала обвинуваченому автомобіль, та пляшки зі скла з горілкою, як відповідальному за збереження речових доказів та окремо вилучені пляшки горілки. Щодо вказівок про зміну місця перебування речового доказу, їй не відомо. У літку 2016 року вона зателефонувала обвинуваченому та запитала про місце знаходження транспортного засобу, оскільки була ухвала суду на підставі скарги захисника про його повернення. Тоді обвинувачений повідомив про знаходження автомобіля на майданчику ТОВ «Співдружність». На момент 2014 року вона вже працювала в Дніпровському РВ понад 2 роки та транспортні засоби, як речові докази повинні були зберігатися на спеціальному майданчику колишньої території ДАІ. Особисто вказівку обвинуваченому ОСОБА_1 про переміщення автомобіля на територію «Співдружність» вона не надавала. Їй не відомо хто надав це розпорядження, оскільки на території райвідділу є п`ять боксів більш схожі на гаражні приміщення для збереження речових доказів.

Свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що у період з грудня 2016 року він перебував на посаді начальника Дніпровського РВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області, до нього особисто на прийом прийшла захисник Логойда Т. в інтересах її довірителя з ухвалою судді про повернення належного довірителю автомобіля. Він надав вказівку начальнику слідства та обвинуваченому ОСОБА_1 з`ясувати місцезнаходження транспортного засобу, оскільки відповідно до квитанції він прийняв його на збереження. Згодом від обвинуваченого йому стало відомо про транспортування ним автотранспорту, як речового доказу на територію майданчику «Співдружність». На момент прийняття від ОСОБА_3 справ та райвідділу йому вже було відомо про зникнення речового доказу, та ним було сповіщено до Головного управління поліції про відсутність автомобіля на території райвідділу. Обставини передачі обвинуваченому ОСОБА_1 автомобіля, як речового доказу йому невідомо. Він на той час не працював на посаді начальника РВ. Також він під час допиту в суді підтвердив, що старшина ОСОБА_1 був відповідальним за збереженням речових доказів у Дніпровському РВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області.

Свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що він є генеральним директором ПрАТ «Аграрно-виробничого підприємства «Співдружність». Достовірно щодо обставин у період з червня 2016 року він не пам`ятає, але начальник райвідділу ОСОБА_3 неодноразово звертався до нього з питанням щодо тимчасового тримання автомобілів на території майданчику «Співдружність», оскільки тільки з його дозволу на територію майданчику можуть бути транспортовані автомобілі чи інші речі. Щодо подальшої долі речового доказу, а саме автомобіля йому не відомо. На території підприємства автомобіль «Мерседес Віто» він не бачив. Цей транспортний засіб на зберігання особисто ні від кого не приймав. Він підтверджує викладене у відповіді слідчому від 17.05.2017 року, що між ПрАТ «Аграрно-виробниче підприємство «Співдружність», та ГУНП у Дніпропетровській області договори щодо оренди майданчиків для зберігання тимчасово затриманих транспортирних засобів не укладалися.

Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, крім свідчення потерпілого і свідків, також підтверджується іншими доказами по справі, дослідженими в судовому засіданні, в їх сукупності, а саме:

Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (т.1 а.п.1) де згідно фабули слідчим СВ Дніпровського ВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області під час розслідування кримінального провадження №12015040440002155 від 03.11.2015 року за ч.1 ст.199 КК України, 06.11.2015 вилучено транспортний засіб «Mercedes Benz Vito», 112 CDI, державний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 07.11.2015 винесено постанову слідчого про визнання автомобіля, речовим доказом та згідно квитанції №00000223 без дати зазначений автомобіль переданий до камери схову Дніпровського ВП ДВП ГУНП, а фактично зберігався на території Дніпровського ВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області. В подальшому керівництво та службові особи Дніпровського ВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області належним чином не забезпечили схоронність транспортного засобу, внаслідок чого у листопаді 2016 року виявлено втрату автомобіля, та його відсутність за місцем зберігання, внаслідок чого його законному власнику спричинено тяжкі наслідки.

Рапортом старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області Пономаренка І.О. (т.1 а.п.3) в якому зазначено, що керівництво та службові особи Дніпровського ВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області належним чином не забезпечили схоронність транспортного засобу, внаслідок чого у листопаді 2016 року виявлено втрату автомобіля «Mercedes Benz Vito», 112 CDI, НОМЕР_2 , та його відсутність за місцем зберігання, внаслідок чого його законному власнику спричинено тяжкі наслідки. В діях службових осіб Дніпровського ВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України.

Заявою-повідомленням про кримінальне правопорушення адвоката Логойди Т.В. з додатками (т.1 а.п.4-35), де захисник Логойда Т. в інтересах її довірителя ОСОБА_2 , який є власником втраченого автомобіля просить прийняти заяву про вчинення злочину та за цим фактом внести відомості до ЄРДР.

В матеріалах справи наявне клопотання слідчого Дірявка Ю.В. на проведення обшуку від 05.11.2015 року (т.2 а.п.2-5) згідно якого з прокурором Потикевичем Д.С. звернулась до суду з клопотанням щодо надання дозволу працівникам його відділу Дніпропетровського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області на проведення обшуку та вилучення автомобіля «Mercedes Benz», білого кольору, .2001 року випуску, який належить ОСОБА_2

В матеріалах справи наявна ухвала від 06 листопада 2015 року слідчого судді, який надав дозвіл на проведення обшуку та вилучення автомобіля «Мерседес Бенц Віто» НОМЕР_1 (т.2 а.п.6-8), який належить ОСОБА_2

Судом був також досліджений протоколу обшуку (т.2 а.п.9-11) від 06 листопада 2015 року з якого вбачається, що під час обшуку було виявлено та вилучено транспортний засіб «Mercedes Benz» НОМЕР_1 в салоні якого знаходилось 44 ящики спиртних напоїв, ємністю 0,5 літрів у кожному ящику по 20 скляних пляшок.

З постанови про визнання та зберігання речових доказів за підписом слідчого ОСОБА_7 від 07 листопада 2015 року (т.1 а.п.63) вбачається, що транспортний засіб Мерседес НОМЕР_1 , в салоні якого 06.11.2015 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_3 були виявлені та вилучені пляшки зі скла з горілкою, упаковані, визнані речовим доказом по кримінальному провадженню №12015040440002155, а транспортний засіб та пляшки здані до камери схову Дніпропетровського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області.

Копія квитанції (т.1 а.п.62) №00000222 виправлено на №00000223,(оригінал якої був оглянутий в судовому засіданні) підписана сержантом ВП ОСОБА_1 свідчить про отримання обвинуваченим на зберігання речових доказів від старшого слідчого Дніпропетровського відділення поліції Дніпропетровського відділу головного Управління Національної Поліції в Дніпропетровській області майора поліції ОСОБА_7 транспортного засобу «Mercedes Benz» державний номер НОМЕР_1 , пляшки зі скла з горілкою, які були вилучені 06.11.2015 року в ході проведення обшуку у кількості згідно протоколу обшуку.

Відповідно до наказу №1 о/с від 07 листопада 2015 року вбачається, що ОСОБА_1 був призначений старшиною Дніпропетровського відділення поліції Дніпропетровського відділу поліції Головного управління національної поліції у Дніпропетровській області. (т.1 а.п.72).

Згідно наказу начальника Дніпровського ВП №17 від 17.11.2015 року (т.1 а.с.86) обвинуваченого призначено матеріально-відповідальним за прийом та зберігання майна, вилученого по кримінальним провадженням та матеріалів ЄО в тому числі за вогнепальною зброєю та боєприпасами у Дніпропетровському відділенні поліції разом з та дільничним офіцером поліції підполковником поліції Тверитніковим Р.В.

Наказом №98 від 30.12.2015 року обвинуваченого призначено відповідальним за зберігання речових доказів в обладнаному приміщенні чи спеціальному сейфі у Дніпровському ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_1 (т.1 а.п.69).

Наказом від 17.10.2016 року ОСОБА_1 у період з 10 жовтня по 09 листопада 2016 року надана відпустка . (т.1 а.п.73).

З відповіді TOB «Династія Дніпро» (т.1. а.п.37) вбачається, що Дніпровським ВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області жоден транспортний засіб на зберігання не направлявся.

Відповіддю РСЦ МВС України у Дніпропетровській області (т.1 а.п.39) з якого вбачається, що станом на 13.12.2016 року, автомобіль «Mercedes Benz 112 CDI», номерний знак НОМЕР_1 , білого кольору, 2001 року випуску, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 від 29.06.2013 року, зареєстрований за громадянином ОСОБА_2 .

З листа ГУНП в Дніпропетровській області вбачається, що місцем зберігання вилучених транспортних засобів (т.1 а.п.42) в м. Дніпро спеціальний майданчик для тимчасового зберігання транспортних засобів, право власності на який належить ПП «Автоклуб» за адресою вул.Дніпросталевська, 22 К-1 (вул. Винокурова).

Судом досліджено: «Інструкцію про порядок вилучення, обліку та зберігання речових доказів» (т.1 а.п.56-61) де зазначені основі положення щодо зберігання речових доказів, зокрема транспортних засобів, передача цих речових доказів, їх знищення та інше.

Постанову КМУ №1104 від 19.11.2012 року та Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення (т.1 а.п.87-96) де зазначені загальні положення щодо зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.

Висновок експерта від 20 квітня 2017 року №18/12.2-30 (т.2 а.п.71-73) згідно якого середня ринкова вартість колісного транспортного засобу марки «Mercedes Benz», (категорія - вантажний), 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , без урахування фактичного технічного стану, величини пробігу, умов у яких він експлуатувався (зберігався) станом на момент скоєння правопорушення, а саме на 11.11.2016 року складає: 144910 (сто сорок чотири тисячі дев`ятсот десять) гривень 99 коп.

Відповідь ПрАТ «Співдружність», (т.2 а.п.79) в якій вказано, що між Приватним акціонерним товариством «Аграрно-виробниче підприємство «Співдружність», та ГУНП у Дніпропетровській області договори щодо оренди майданчиків для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів не укладалися. Чи знаходився автомобіль «Mersedes Benz Vito», 112 CDI, державний номер НОМЕР_2 , на території підприємства в період часу з 01.06.2016 року, і коли був вивезений, невідомо, оскільки в`їзд/виїзд автомобілів з території безперешкодний, без фіксації в будь-яких документах. Товариством не приймався на зберігання офіційно 01.06.2016 року автомобіль «Mersedes Benz Vito», НОМЕР_2 . Інформацію щодо сторожів, які чергували 01.06.2016 року на майданчику Товариства, надати неможливо, у зв`язку з її відсутністю станом на сьогодні.

Витягом з кримінального провадження №12016040440002740 від 12 листопада 2016 року (т.2 а.п.88), де зазначено, що в ході перевірки автотранспорту, який було затримано Дніпровським РВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області та визначено речовим доказом - виявлена відсутність автомобіля «Mersedes Benz Vito», державний номер НОМЕР_2 , який перебував на території не охоронюваної стоянки за адресою: смт. Слобожанське, вул. 8 Березня , 23а, що завдало значні збитки потерпілому.

Протокол огляду території ПрАТ «Співдружність», (т.2 а.п. 120-123) від 30 травня 2017 року та компакт-диском з відеозаписом до нього, згідно якого обвинувачений ОСОБА_1 під час проведення огляду вказав місце на території майданчику «Співдружність», де він залишив автомобіль «Mersedes Benz» після транспортування з Дніпровського відділення поліції.

З досліджених судом письмових доказів(ухвали суду, протоколу обшуку) вбачається, що транспортний засіб «Mersedes Benz Vito» державний номер НОМЕР_1 був вилучений у законний спосіб з дотриманням вимог діючого кримінального процесуального кодексу.

Суд приходить до висновку, що посилання сторони захисту на те, що обвинувачений ОСОБА_1 не був відповідальною службовою особою на момент 06 листопада 2015 року є хибними.

Документально підтверджено, що речові докази були вилучені 06 листопада 2015 року, а постанова про визнання речовими доказами складена 07 листопада 2015 року тобто суд приходить до висновку, що фактично речові докази по кримінальному провадженню №12015040440002155 були передані обвинуваченому пізніше після 07 листопада 2015 року, тобто після призначення обвинуваченого на посаду старшини, та здійснення функцій представника влади і був службовою особою відповідальною за збереження речових доказів.

Встановити точну дату отримання речових доказів обвинуваченим не можливо тому, як квитанція про отримання не містить дати її заповнення та дати отримання речей, але у судовому засіданні сам обвинувачений підтвердив, що він розпорядився речовим доказом транспортним засобом «Mercedes Benz» державний номер НОМЕР_1 01 червня 2016 року, та підтвердив це при проведенні слідчого експерименту.

З урахуванням тривалості розслідування і судового розгляду кримінального провадження, повного надання судом сторонам можливості вільно розпоряджатися своїми правами, суд вважає, що можливості здобуття інших доказів вичерпано. З`ясувавши фактичні обставини справи шляхом дослідження поданих сторонами в підтвердження своїх доводів доказів та оцінивши їх за правилами статті 94 КПК України, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, дотримуючись принципів змагальності сторін, свободи в поданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості, обґрунтовуючи свої висновки доказами, безпосередньо сприйнятими під час судового засідання, суд дійшов висновку про наявності в діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого ч.1 ст.367 КК України.

Так, з об`єктивної сторони службову недбалість характеризує наявність трьох ознак у їх сукупності: 1) діяння у формі невиконання чи неналежного виконання службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них; 2) суспільно небезпечні наслідки у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб (ч. 1 ст. 367 КК України); 3) причинний зв`язок між діянням і наслідками.

У своїй діяльності ОСОБА_1 повинен був керуватися, крім іншого, «Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду», затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України №51/401/649/471/23/125 від 27 серпня 2010 року, тобто з боку обвинуваченого мало місце неналежне виконання своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них.

Разом із тим, службова недбалість є злочином з матеріальним складом, який визнається закінченим в разі спричинення істотної шкоди чи тяжких наслідків, що є його кваліфікуючими ознаками, тобто відповідальність за ст. 367 КК України настає у випадку, якщо неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків призвело до певних наслідків, при цьому розмір спричиненої матеріальної шкоди має бути встановленим і належно доведеним по справі.

Аналізуючи пояснення свідків та письмові докази, суд приходить до висновку, що посилання обвинуваченого ОСОБА_1 про свою непричетність щодо зникнення речового доказу, не витримують критики, суд переконаний, що покази свідків допитаних в судовому засіданні та матеріали кримінального провадження узгоджуються між собою та повністю підтверджують провину обвинуваченого, а саме його причетність до вчинення злочину за ч.1 ст.367 КК України.

Докази, які надані суду, є належними, підтверджують час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення - об`єктивну сторону, а також винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, форму його вини, а також мотив вчинення цього злочину, а саме суб`єктивну сторону - прямий умисел.

Доводи обвинуваченого в поясненнях є взаємовиключними та тільки підтверджують пояснення допитаних свідків.

Суд не бере до уваги доводи захисту та обвинуваченого про винуватість посадової особи в особі начальника поліції, який за їх версію надав обвинуваченому злочинний наказ щодо зберігання речового доказу та розцінює таку позицію захисту хибною спрямованою на уникнення обвинуваченим кримінальної відповідальності та перекладанням вини на особу яку не притягнуто до відповідальності в установленому законом порядку.

Суд також вважає, що факт викрадення автомобіля свідчить про неналежне ставлення обвинуваченого до своїх службових обов`язків щодо забезпечення збереження речового доказу в передбачених кримінальним процесуальним законодавством України умовах, оскільки такі наслідки настали внаслідок його протиправних дій, тому як він міг передбачити настання таких наслідків та запобігти їх настанню, оскільки автомобіль перебував на території майданчику «Співдружність», який не був майданчиком де повинен був зберігатися речовий доказ у вигляді рухомого майна, а саме автомобіля.

В діях обвинуваченого при виконанні ним його посадових обов`язків, судом встановлено, а органом державного обвинувачення доведено прямий причинно-наслідковий зв`язок між діянням обвинуваченого ОСОБА_1 і наслідками, оскільки викрадення автомобіля сталося через його бездіяльність.

Зокрема відповідно до службових обов`язків ОСОБА_1 був зобов`язаний забезпечувати належне зберігання речових доказів, переданих йому на зберігання. Стороною обвинувачення доведена реальна можливість ОСОБА_1 запобігти настанню суспільно небезпечних наслідків.

Обвинувачений ОСОБА_1 підпадає під поняття службова особа, визначення якого дається в ст.18 КК і примітці до ст.364 КК, як представник влади є суб`єктом цього злочину і, виходячи з його правового становища, виконує функції, що входять до кола його повноважень, і втручання в його процесуальну діяльність осіб, котрі не мають на те законних повноважень, забороняється.

Отже, дії ОСОБА_1 щодо зберігання речового доказу повинні були відповідати вимогам ст.100 КПК і затвердженому КМУ порядку, згідно з якими автомобіль мав бути взятий на облік речових доказів, про що відповідальною особою робиться запис у книзі обліку речових доказів на підставі протоколу обшуку та вилучення транспортного засобу, і поставлений на спеціальний майданчик чи стоянку. У разі неможливості зберігання транспортного засобу за вказаних умов і за відсутності шкоди для кримінального провадження ОСОБА_1 мав повернути автомобіль власнику під відповідальну розписку з попередженням про кримінальну відповідальність за ст.388 КК, а не транспортувати його на майданчик. Адже згідно з п.14.8 Інструкції про організацію діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, затвердженою наказом МВС №181 від 28.04.2009, на чергову частину покладено обов`язок збереження службової документації, зброї, спеціальних засобів, засобів індивідуального захисту, зв`язку, оперативної та криміналістичної техніки, іншого майна, що перебуває на зберіганні в черговій частині.

Крім того, суд дав належну оцінку показанням свідка ОСОБА_7 яка у суді підтвердила факт наявності на території Дніпровського ВП п`яти боксів зокрема для зберігання автомобілів такого типу.

Верховний Суд звертає увагу на те, що згідно з приміткою до ст.367 КК службовими особами є не тільки особи, що виконують організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції, а й особи, які здійснюють функції представників влади. ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що допустив службову недбалість, виконуючи функції представника влади.

Оцінку діям ОСОБА_1 щодо зберігання речового доказу суд здійснює з точки зору дотримання ним визначеного Кабінетом Міністрів України (КМУ) порядку зберігання речових доказів.

Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному КМУ.

Відповідно до п.п.10 та 11 порядку взяття на облік речових доказів проводиться не пізніше від наступного дня після їх вилучення (отримання) шляхом внесення відповідного запису до книги обліку. У разі коли облік речових доказів у книзі обліку не може бути проведений своєчасно з об`єктивних причин (значна віддаленість місця вилучення (отримання) речових доказів від місцезнаходження органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ тощо), такий облік повинен проводитися в день їх фактичної доставки. Якщо день, в який повинен бути проведений облік речових доказів, припадає на святковий або інший неробочий день, їх облік проводиться в перший після нього робочий день.

Запис про вилучені (отримані) речові докази робиться в книзі обліку відповідальною особою на підставі протоколу, в якому зафіксовано факт їх вилучення (отримання), поданого слідчим, який здійснює кримінальне провадження. Записи робляться в книзі обліку в хронологічному порядку, інформація про кожний речовий доказ зазначається окремо. У разі коли робляться записи про кілька однорідних речових доказів, зазначаються їх найменування, кількість, вага, об`єм (залежно від виду вилучених речей або документів).

Якщо речові докази залишаються в матеріалах кримінального провадження та не здаються на зберігання до обладнаного приміщення чи спеціального сейфа або передаються на зберігання до іншого місця зберігання, визначеного в цьому порядку, в книзі обліку робиться відповідна відмітка із зазначенням прізвища слідчого, який здійснює кримінальне провадження. Після передачі речових доказів до іншого місця зберігання, визначеного в цьому порядку, слідчий у строки, зазначені в п.10 цього порядку, зобов`язаний надати відповідальній особі копії документів, які підтверджують факт передачі речових доказів.

Згідно вимог ч.1 ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Так, у відповідності до припису ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Докази, покладені в основу вироку, були зібрані з дотриманням процесуального законодавства, а тому розцінюються судом як допустимі.

При ухваленні вироку суд не посилається на інші матеріали кримінального провадження, які були дослідженні в судовому засіданні за письмовим клопотанням прокурора від 22 лютого 2019 року, оскільки вони не мають доказового значення.

Аналізуючи докази суд приходить до висновку, що вони є достатніми, допустимими і повністю узгоджуються між собою. При цьому матеріали кримінального провадження, покази свідків, письмові докази, підтверджують вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.367 КК України.

Виходячи з цього, органом досудового розслідування дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч.1 ст.367 КК України, які виразились у невиконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду законним правам громадян.

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 66 КК України судом не встановлено.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого у відповідності до ст. 67 КК України суд не вбачає.

Згідно з ч.1 і ч.2 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Суд не може погодитися з доводами захисту про те, що обвинувачений ОСОБА_1 , який закінчив Національний університет Одеської юридичної академії в 2012 році сумлінно ставився до своїх обов`язків на час виконання обов`язків старшини, та позитивно характеризується тому, як після надходження справи до суду він був звільнений 16.08. 2017 року відповідно наказу № 3487 за порушення службової дисципліни, яке виразилося у неналежному ставленні до збереження службового посвідчення та спеціального жетону, що призвело їх втрати. Не зважаючи на звільнення ввів суд в оману пояснюючи, що працює оперуповноваженим сектору кримінальної поліції м. Кам`янське.

Суд, вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії злочину невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем мешкання, є учасником АТО, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, його вік, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відсутність обставин, що пом`якшують покарання та обтяжують покарання, суд прийшов до висновку про те, що ці дані в сукупності свідчать про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо здійснити в умовах, без ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 367 КК України, також при визначені міри покарання, суд враховує думку потерпілого стосовно покарання, вважаючи, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження нових злочинів як ним, так і іншими особами.

На підставі ст. 65 КК України суд вважає, що застосування до обвинуваченого основного покарання у виді штрафу та додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади строком на 2 (два) роки, з урахуванням особи обвинуваченого та його характеризуючих даних , які були досліджені судом, буде необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Враховуючи вимоги, які викладені в ст. 10 Закону України «Про амністію в 2016 році», то суд зобов`язаний з`ясовувати наявність згоди на застосування цього акту саме у особи, щодо якої вирішується це питання. Надання ж згоди на за застосування положень законодавства про амністію з боку потерпілих не є обов`язковою.

Обвинувачений ОСОБА_1 є учасником АТО, що підтверджено документально та підпадає під дію ЗУ «Про амністію в 2016 році», який набрав чинності 07 вересня 2017 року, але під час судового розгляду не заявив клопотання про закриття кримінального провадження, у зв`язку з амністією на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року.

Потерпілим ОСОБА_2 поданий уточнений цивільний позов про відшкодування 144 910,99 грн. матеріальної шкоди, а також 200 000 грн. моральної шкоди, який просить стягнути з обвинуваченого та державного бюджету солідарно.

Дослідивши обгрунтування позовних вимог суд приходить до висновку, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав .

Відповідно до вимог ст. 128 КПК України цивільний позов може бути заявлений особою, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням заподіяно майнової та моральної шкоди. Тобто такої шкоди, яка заподіяна безпосередньо злочинними діями підсудних. Суд вважає доведеним провину ОСОБА_1 у невиконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду законним правам громадян.

Так, відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана злочином, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Але відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів а тому суд переконаний у тому, що з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь потерпілого ОСОБА_2 слід стягнути 144 910,99 грн.,оскільки сума матеріальної шкоди встановлена експертом за висновком автотоварознавчої експертизи, згідно якого визначена середня ринкова вартість колісного транспортного засобу.

Так, згідно з ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав.

Така шкода, виходячи з п.1 та п.2 ч.2 ст.23 ЦК України, може проявлятися у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Згідно ч.4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Виходячи із зазначених положень закону а саме ст. 1172 ЦК України та обставин справи, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що сума у розмірі 10 000, 00 грн., на думку суду, компенсує завдану потерпілому моральну шкоду.

Відповідно до ч. 3 ст. 1191 ЦК України держава, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, має право зворотної вимоги до цієї особи тільки у разі встановлення в її діях складу злочину за обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили.

Під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався.

Відповідно до ст.ст. 122, 124 КПК України судові витрати по справі за проведення експертизи слід покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 та стягнути в дохід держави.

Речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 128, 369, 374, 376 КПК України, ст.ст. 1166, 1173, 1191 ЦК України, суд-

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.367 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді штрафу 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто у розмірі 8 500,00 (вісім тисяч п`ятсот) гривень, з позбавленням права роботи в правоохоронних органах, а також займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків строком на 2 роки.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався.

Цивільний позов ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_7 , виданий Новомосковським МВ УМВС України в Дніпропетровській області 26.05.2003 року) задовольнити частково, та стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на його користь 144 910,99 грн. (сто сорок чотири тисячі дев`ятсот десять гривень 99 копійок) у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень) у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

У рахунок відшкодування витрат на проведення судової автотоварознавчої експертизи №18/12.2-130 від 20 квітня 2017 року у кримінальному провадженні №42016040000001056 стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 (ІПН невідомий) у розмірі 703 (сімсот три) гривні 68 (шістдесят вісім) копійок на користь держави одержувач платежу: УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпро Дніпропетровської області; номер рахунку: 31118115700004; МФО: 805012; код ЄДРПОУ: 37989274; найменування установи банку: ГУДКСУ у Дніпропетровській області; призначення платежу: за експертизу №18/12.2-130 від 20 квітня 2017 року.

Речові докази по кримінальному провадженню №42016040000001056 відсутні.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя С.О. Ребров