Рішення № 84090003, 04.09.2019, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/1404/18

Провадження № 2/362/295/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2019 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Марчука О.Л.,

при секретарях - Лущик Т.М., Люкшиній Т.В.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

представника третьої особи - Гаркавенка В. Г .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: служба у справах дітей Васильківської міської ради Київської області про визначення місця проживання дітей та, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: служба у справах дітей Васильківської міської ради Київської області про визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовною заявою із вимогами до відповідача про розірвання шлюбу та визначення місця проживання їх спільних дітей (а.с. 3 - 5).

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24.04.2018 року позов задоволено та розірвано шлюб між сторонами (а.с. 65).

В обґрунтування своїх вимог про визначення місця проживання дітей позивач зазначила, що вона має з відповідачем двох спільних дітей. Старша дочка ОСОБА_5 проживає разом із нею, а молодша ОСОБА_6 із відповідачем, який чинить їй перешкоди у спілкуванні з дитиною.

Посилаючись на відсутність підстав для розлучення дитини із матір`ю, позивач просить визначити місце проживання обох дочок разом із нею.

Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали позов та просили задовольнити його вимоги з викладених у заяві підстав.

Під час розгляду справи відповідач подав зустрічний позов у якому просить визначити місце проживання молодшої дочки ОСОБА_6 разом із ним, а старшої ОСОБА_5 разом із позивачем.

В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначив, що оскільки старша дочка виявила бажання проживати разом із матір`ю, він проти цього не заперечив. Також, зазначив, що молодша донька з кінця жовтня 2017 року проживає разом з ним у квартирі, що належить йому на праві власності. Донька знаходиться на повному утриманні батька. Донька відвідує Дитячий навчальний заклад № 12 м. Василькова Київської області (а.с. 42 - 47).

Також, відповідачем надано відзив на позов у якому він аналізує зміст вимог позивача (а.с. 29 - 33).

Відповідач в судовому засіданні заперечив щодо вимог первісного позову та просив задовольнити вимоги зустрічного позову.

Окремо слід зауважити, що вступне слово сторін та їх пояснення по суті спору, полягають у взаємну звинуваченні один одного у неналежному виконанні обов`язків подружжя і виховання дітей та за своїм змістом є вираженням особистого неприязного відношення сторін один до одного із негативною критикою дій опонента.

Третя особа по справі, як орган опіки і піклування висловила думку про те, що відсутні виняткові обставини у розумінні положень статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, які б свідчили про неможливість проживання дітей разом з матір`ю.

На думку третьої особи, діти завжди проживають з матір`ю, тільки якщо батько не доведе у суді виняткових обставин неможливості цього та визначення місця проживання дітей разом з ним (а.с. 141 - 142).

Допитана в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_9 пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_3 , якого вона знає як добру і розумну людину. Пояснила, що його дитина ОСОБА_6 проживає разом із татом; дівчинка завжди охайна, одіта в чистий одяг. У її присутності дівчинка сказала ОСОБА_3 « Тато , я тебе люблю». Матір дівчинки вона ніколи не бачила.

Двоюрідна сестра ОСОБА_11 - ОСОБА_12 допитана під час розгляду справи в якості свідка пояснила, що малолітня ОСОБА_6 проживає разом із своїм татом. Пояснила, що ОСОБА_6 комфортно почуває себе із татом. Дитина вирізняє дії тата, які мати не робить, а тато робить (готує їжу).

Вислухавши вступне слово учасників справи, пояснення свідків та дослідивши письмові докази по справі в повному обсязі, суд встановив наступні обставини.

Сторони є батьками дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 08 грудня 2017 року і Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 08 грудня 2017 року (а.с. 7, 8).

Із даних штампу в паспорті громадянина України серії НОМЕР_3 та Акту депутата Васильківської міської ради Мурашко Н.Ф. обстеження житлових умов від 14 березня 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6, 9).

Вказана квартира належить сторонам на праві спільної часткової власності у рівних частках, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.04.2018 року (а.с. 26 - 27).

Згідно із довідками КП «Васильківтепломережа», ОСОБА_1 є власником особового рахунку № 2287-0 за адресою: АДРЕСА_1 ; станом на 01.04.2018 року заборгованість по оплаті за опалення складає 11 906 гривень 58 копійок (а.с. 23).

На обліку у лікарів нарколога і психіатра ОСОБА_1 не перебуває, що підтверджується відповідними медичними довідками Васильківської лікарні від 27 і 28 березня 2018 року (а.с. 117, 118).

Довідками ТОВ «Бізнес тюнінг центр» від 24 квітня, 23 липня і 31 грудня 2018 року підтверджується той факт, що ОСОБА_1 офіційно працевлаштована та позитивно характеризується за місцем роботи (а.с. 28, 119, 120, 121).

Із довідки Васильківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 Васильківської міської ради від 20.04.2018 року № 82 вбачається, що ОСОБА_5 навчається у вказаній школі, має достатній рівень знань; ОСОБА_5 відвідує додаткові заняття з англійської мови, багато читає; ОСОБА_1 бере активну участь в житі класу та займається вихованням дички ОСОБА_5 ; батько ОСОБА_3 відвідав школу кілька разів, в один з яких образив вчителя, досягненнями доньки не цікавиться (а.с. 21).

Актом № 56 обстеження умов проживання ОСОБА_5 від 04.06.2019 року зафіксовано, що ОСОБА_1 за своїм місцем проживання створила умови для проживання та виховання дитини (а.с. 178).

Із даних штампу в паспорті громадянина України серії НОМЕР_4 та Акту депутата Васильківської міської ради Коваленка Ю.І. обстеження житлово-побутових умов від 18 квітня 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 48, 52).

Вказана квартира належить ОСОБА_3 на праві власності, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.03.2017 року (а.с. 51).

Відповідно до змісту характеристики ЖСК «Маяк-2» від 11.06.2019 року № 2, ОСОБА_3 , який самостійно виховує дочку ОСОБА_6, користується повагою сусідів та має виключно позитивну характеристику (а.с. 181).

За колишнім місцем роботи у Львівському державному університеті ОСОБА_3 також характеризується позитивно, як сумлінний і кваліфікований фахівець, про що складено відповідну характеристик від 12.04.2018 року (а.с. 55).

ОСОБА_3 має інвалідність ІІ групи, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_5 (а.с. 58).

ОСОБА_3 довічно отримує пенсію за вислугу років як інвалід армії, про що свідчить пенсійне посвідчення № НОМЕР_6 (а.с. 59).

Згідно із довідкою Васильківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 02.07.2018 року № 184, середньомісячний розмір пенсії складає 8 424 гривні 59 копійок (а.с. 81).

Відповідно до копії довідки № 14 від 28.02.2018 року ОСОБА_6 відвідувала Васильківський ДНЗ № 5 «Дзвіночок» з 29.06.2017 року по 02.02.2018 року (а.с. 10).

Надалі ОСОБА_6 відвідує Васильківський ДНЗ № 12 «Дюймовочка», що підтверджується довідкою закладу № 19 від 10.04.2018 року; приводить і забирає дитину батько (а.с. 35).

Актом № 60 обстеження умов проживання ОСОБА_6 від 11.06.2019 року зафіксовано, що ОСОБА_3 за своїм місцем проживання створив умови для проживання та виховання дитини (а.с. 179).

Рішенням виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області від 26.06.2018 року № 214, яке в подальшому було змінено, за заявою ОСОБА_1 їй визначено години спілкування із дочкою ОСОБА_6 (а.с. 112, 113, 116).

Проте, під час розгляду справи в судовому засіданні з власних пояснень сторін судом достовірно встановлено, що вказані рішення органу опіки та піклування не виконуються через особисті неприязні відносини між сторонами, які обопільно створюють один для одного такі обставини, які унеможливлюють спілкування ОСОБА_1 із дочкою ОСОБА_6 і ОСОБА_3 із дочкою ОСОБА_5 через різні причини.

Також, під час розгляду справи, на підтвердження своїх доводів ОСОБА_3 надав суду Висновок психологічного обстеження ОСОБА_6 , відповідно до якого: базову потребу ОСОБА_6 в безпеці й турботі забезпечує її батько; через те, що головна відповідальність за виховання і утримання ОСОБА_6 лежить на ОСОБА_3 , ОСОБА_6 психологічно «належить» саме батькові, стосовно якого вона ( ОСОБА_6 ) переживає реальні дочірні почуття і почуття відповідальності за свою поведінку; ОСОБА_3 забезпечив стабільність життєвої ситуації і міру емоційного прийняття, які убезпечили ОСОБА_6 від залучення до конфлікту лояльності; такий спосіб інтерпретації ОСОБА_3 для ОСОБА_6 подій, учасником яких є і сама ОСОБА_6 та її батьки, забезпечує ОСОБА_6 переживання психологічного комфорту і безпеки, що, в свою чергу, є головною умовою відповідного до віку її психічного розвитку; емоційно-позитивні стосунки ОСОБА_6 з батьком, їх взаємна довіра і розуміння допомогли ОСОБА_6 пережити фазу стабілізації нової для неї сім`ї (у складі батька та її самої); соціально-підтримуюче оточення ОСОБА_6 утворює її батько; ОСОБА_3 створив для ОСОБА_6 простір в якому остання не переживає почуття ізольованості, самотності, а, навпаки, переживає позитивні почуття прийняття, власної значущості, безпеки, емоційного контакту з близькою їй людиною; позиція ОСОБА_3 , його пояснення того, що відбувається, забезпечує ОСОБА_6 переживання психологічного комфорту і безпеки; якість контакту, який існує між ОСОБА_6 та її батьком свідчить, що для ОСОБА_6 її батько є головним джерелом емоційного тепла та своєчасної підтримки; ОСОБА_3 є тим дорослим, хто забезпечує ОСОБА_6 потребу у неформальному спілкуванні і з яким у неї склалися довірчі стосунки; ставлення до матері ОСОБА_1 у ОСОБА_6 є специфічним: образ матері представлений у свідомості ОСОБА_6 , однак вона не відчуває безперервності, позитивної забарвленості контакту з матір`ю; тому ОСОБА_1 не була включена ОСОБА_6 до кола дорослих людей, які утворюють стосовно неї соціально підтримуюче оточення; ознак, що дозволяють стверджувати про наявність впливу батька ( ОСОБА_3 ) на формування у ОСОБА_6 негативної думки про матір ( ОСОБА_1 ) - не виявлено; також, не виявлено жодної з восьми ознак емоційного відчуження дитини, наявність яких дозволяє стверджувати, що один з батьків психологічно впливає на дитину, формуючи у неї негативну думку про іншого батька (а.с. 124 - 136).

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_23 , яка здійснювала вказане психологічне обстеження ОСОБА_6 , підтвердила обставини викладені у складеному нею висновку та пояснила, що вона досліджувала відносини дитини і батька, стосунки дорослого і дитини, яке відбувалося в ігровій формі. ОСОБА_6 говорила про складні стосунки батьків, які сварились. Батько пішов, а вона хотіла до тата і мама «викинула її як кошеня» у коридор. ОСОБА_6 неодноразово переживала неприємні ситуації із мамою; прямо не говорила, що мама погана, але в різних ситуаціях говорила про те, що дитині не подобається. Пояснила, що тиску на дитину батько не здійснював; батько також сварить ОСОБА_6. Зазначила, що внутрішні «ваги» ОСОБА_6 на стороні батька і дитина прийняла рішення на його користь.

Вирішуючи спір по суті, суд використовує наступні норми законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

За частинами першою, другою статті 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Згідно із п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Суд враховує, що у цій справі обидва батьки бажають належно виконувати свої батьківські обов`язки, підстав вважати їх такими, що неналежно виконують ці обов`язки, у суду немає. Також, обидва батьки мають самостійний дохід, при цьому станом на час розгляду справи у суду відсутні відомості про зловживання кимось із батьків спиртними напоями або наркотичними засобами, обидва батьки позитивно характеризуються за місцем проживання та роботи, випадків демонстрації кимось із батьків аморальної поведінки судом не встановлено.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (пункт 1). При цьому зазначена стаття містить застереження, згідно з яким органи державної влади не можуть утручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (пункт 2).

Згідно із статтями 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Із змісту інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.08.2017 року № 9-1580/0/4-17, а також із змісту інформації, викладеної на офіційному веб-сайті Європейського суду з прав людини за посиланням https://hudoc.echr.coe.int/eng#{«languageisocode»:[«ENG»],«respondent»:[«UKR»],«documentcollectionid2»:[«GRANDCHAMBER»,«CHAMBER»],«itemid»:[«001-175140»]} вбачається, що 01 липня 2017 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) ухвалив рішення у справі «М.С. проти України», яке набуло статусу остаточного 11 жовтня 2017 року.

ЄСПЛ наголосив, що в усіх подібних випадках основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Саме з урахуванням зазначених принципів ЄСПЛ здійснював оцінку того, чи національні суди вжили всіх заходів для визначення найкращих інтересів дитини у цій справі та визначили її місце проживання з дотриманням вимог статті 8 Конвенції.

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Крім того, під час вирішення цієї справи суд враховує статтю 51 Конституції України, яка гарантує кожному із подружжя рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Схожа норма міститься також у частині шостій статті 7 Сімейного кодексу України, відповідно до якої рівність прав і обов`язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин. Це узгоджується з практикою ЄСПЛ, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги (рішення у справі «Зоммерфельд проти Німеччини» («Sommerfeld v. Germany») від 08 липня 2003 року, «Цаунеггер проти Німеччини» («Zaunegger v. Germany») від 03 грудня 2009 року).

Суд зазначає, що у спірних правовідносинах найкращим інтересам кожної із дітей відповідатиме постійне проживання дитини разом із тим з батьків, з яким дитина проживає на час постановлення даного рішення.

Зокрема, ОСОБА_6 в першу чергу відносить до кола своєї сім`ї батька та за місцем її проживання створено всі умови для гармонійного розвитку дитини. Примусове передання дитини ОСОБА_6 на постійне проживання із матір`ю, з якою у дитини станом на час розгляду справи відсутній постійний емоційний, сімейний зв`язок та до якої дитина не відчуває такої сильної прихильності, як до батька, очевидно не відповідатиме інтересам дитини.

Посилання сторони позивача у судових дебатах на Принцип 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, суд не приймає до уваги, оскільки вказана Декларація не є юридично обов`язковим документом та у розумінні Закону України «Про міжнародні договори України» не є міжнародним договором.

Натомість, Конвенція про права дитини, в якій закладено принцип інтересів дитини понад усім, ратифікована постановою ВР від 27.02.91 року.

Крім того, Велика Палата ВС відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме ст. 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини про обов`язковість брати до уваги принцип 6 цієї Декларації стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю. Судді Великої Палати ВС вважають, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини з огляду на вимоги ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Велика Палата ВС зауважує, що Декларація прав дитини не є міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, і не є частиною національного законодавства України. А законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

Отже, первісний позов слід задовольнити частково, а зустрічний позов задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 29 ЦК України, ст. ст. 141, 160, 161 СК України, ст. ст. 1 - 13, 19, 23, 27, 34, 76 - 83, 89, 95, 133, 142, 197, 198, 258, 259, 263 - 265 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: служба у справах дітей Васильківської міської ради Київської області про визначення місця проживання дітей - задовольнити частково.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: служба у справах дітей Васильківської міської ради Київської області про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із ОСОБА_1 .

Визначити місце проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із ОСОБА_3 .

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий

Дата складення повного судового рішення - 06 вересня 2019 року.