Ухвала суду № 84089506, 30.07.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/7751/19

Провадження № 1-кс/761/5634/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2019 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва Левицька Т.В., за участю секретаря Лозової І.О., прокурора Прядка Р.В., представника ПрАТ «Оболонь» Пруднік С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання генерального директора ПрАТ «Оболонь» ОСОБА_2 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42015100100000132 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,-

в с т а н о в и в:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання генерального директора ПрАТ «Оболонь» ОСОБА_2 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42015100100000132, накладеного на нерухоме майно реєстраційний номер нерухомого майна 853031580000, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 298,5 кв. м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та належать на праві власності ПрАТ «Оболонь» (код ЄДРПОУ 053911057), із забороною відчуження.

В обґрунтування клопотання вказує, що 18.02.2019р. з Єдиного державного реєстру судових рішень ПрАТ „Оболонь" стало відомо, що ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 04.02.2019р. у справі №761/4189/19 (провадження №1-кс/761/3134/2019) частково задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №10 Тонканцова С.О., якою накладено арешт на нерухоме майно реєстраційний номер 853031580000, а саме:

Нежитлові приміщення загальною площею 298,5 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та належать на праві власності ПрАТ „Оболонь" (код ЄДРПОУ 05391057) із забороною відчуження.

Станом на 18.02.2019р. ПрАТ «Оболонь» ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 04.02.2019р. не отримувало. Про наявність ухвали дізналось випадково під час моніторингу єдиного державного реєстру судових рішень відносно ПрАТ „Оболонь".

Зазначив, що ПрАТ „Оболонь" набуло право власності на нежитлові приміщення загальною площею 298,5 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 за договором іпотеки, серія та номер:730, посвідчений 03.03.2016р. ОСОБА_3 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, рішення про державну реєстрацію прав власності та їх обтяжень, індексний номер: 36132525 від 13.07.2017р.

Клопотання про арешт вищевказаного майна суд розглянув за відсутності ПрАТ „Оболонь" та повідомлення його про розгляд клопотання слідчого. Тобто ПрАТ „Оболонь", як власник майна було позбавлене права заявити клопотання дослідження матеріалів, які мають значення для справи.

Як вказано у скарзі, Рішенням Київської міської ради «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" від 02.12.2010 № 284/5096 затверджено перелік об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва, серед яких, відповідно до додатку № 10 віднесено нежилі приміщення 298, 5 кв.м. у житловому будинку АДРЕСА_1 .

На теперішній час за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказані вище приміщення перебувають у приватній власності ПрАТ «Оболонь» від 13.07.2017. При цьому рішення щодо його приватизації уповноваженими органами місцевого самоврядування не приймалось, що підтверджується протоколом допиту представника КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду у Шевченківському районі м. Києва» Особа_2, іншими даними, долученими до клопотання.

В судовому засіданні представник ПрАТ «Оболонь» Пруднік С.І., клопотання підтримала та просила задовольнити клопотання.

Прокурор проти клопотання заперечував, оскільки вказані об`єкти нерухомого майна та майнові права на майно (права вимоги) одержані внаслідок вчинення злочину, що підтверджується даними слідчих (розшукових) дій.

Слідчий суддя, заслухавши учасників кримінального провадження, вивчивши та дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування арешту майна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

При розгляді клопотання встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.02.2019р. у справі №761/4189/19 (провадження №1-кс/761/3134/2019) частково задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №10 Тонканцова С.О., якою накладено арешт на нерухоме майно реєстраційний номер 853031580000, а саме:

-нежитлові приміщення загальною площею 298,5 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та належать на праві власності ПрАТ „Оболонь" (код ЄДРПОУ 05391057) із забороною відчуження.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

При цьому, у відповідності до ч. 2, ч. 3 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Так, відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Як вбачається з ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 04.02.2019 року слідчим суддею зазначено, що Рішенням Київської міської ради "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" від 02.12.2010 № 284/5096 затверджено перелік об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва, серед яких, відповідно до додатку № 10 віднесено нежилі приміщення 298,5 кв.м. у житловому будинку АДРЕСА_1 .

На теперішній час за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказані вище приміщення перебувають у приватній власності ПрАТ «Оболонь» від 13.07.2017. При цьому рішення щодо йото приватизації уповноваженими органами місцевого самоврядування не приймалось, що підтверджується протоколом допиту представника КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду у Шевченківському районі м. Києва» ОСОБА_4 , іншими даними, долученими до клопотання.

Встановлено, що приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щуром О. І. стосовно вказаного майна 16 грудня 2015 року посвідчено договір іпотеки №914, сторонами якого виступають ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а предметом іпотеки за вказаним договором є нежитлові приміщення загальною площею 298,5 кв.м. по АДРЕСА_1 . При цьому право власності на нежитлові приміщення належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності, видане на підставі Розпорядження №161 від 18.03.1999 Радянської районної держадміністрації в м. Києві.

В ході досудового розслідування встановлено, що Розпорядження №161 від 18.03.1999 Радянської районної держадміністрації в м. Києві не видавалось, у зв`язку із чим можливо зробити висновок, що право власності ОСОБА_6 на вказані вище нежитлові приміщення зареєстровано на підставі підроблених документів.

Таким чином, на даний час у слідства є всі підстави вважати, що в діях осіб, які за допомогою використання завідомо підробленого документа - Розпорядження №161 від 18.03.1999 Радянської районної держадміністрації в м. Києві, незаконно заволоділи шляхом обману нерухомим комунальним майном та намагаються його продати, убачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Об`єкт нерухомого майна, на яке необхідно накласти арешт, перебуває за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ПрАТ «Оболонь», ідентифікаційний код 05391057 та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 63.

Те, що існують достатні підстави вважати, що вчинене кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, підтверджується наданими при зверненні із клопотанням фактичними даними.

Частиною 11 ст.170 КПК України передбачено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Проте в ході розгляду клопотання такі обставини не встановлені.

Слідчим суддею зазначено, що необхідно накласти арешт із забороною відчуження вказаного нерухомого майна, яке відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, щодо речових доказів, оскільки обставини, у зв`язку з чим ведеться досудове розслідування, підтверджують, що їх незастосування призведе до втрати майна чи передачі майна третім особам.

З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що при постановленні ухвали слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва від 04.02.2019 року належним чином враховані як фактичні обставини кримінального провадження, так і зазначені вище вимоги КПК України, у зв`язку з чим слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що необхідно накласти арешт із забороною відчуження вказаного нерухомого майна, яке відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, щодо речових доказів, оскільки обставини, у зв`язку з чим ведеться досудове розслідування, підтверджують, що їх незастосування призведе до втрати майна чи передачі майна третім особам.

Матеріали клопотання та долучені до нього документи не містять належного обґрунтування та доказів про те, що у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту, накладеного на вказане майно, відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

На підставі викладеного, у задоволенні клопотання генерального директора ПрАТ «Оболонь» ОСОБА_2 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42015100100000132 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, а саме: нерухомого майна з реєстраційним номером 853031580000 - нежитлові приміщення загальною площею 298,5 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 174, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,-

у х в а л и в :

Відмовити у задоволенні клопотання генерального директора ПрАТ «Оболонь» ОСОБА_2 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42015100100000132 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, а саме: нерухомого майна з реєстраційним номером 853031580000 - нежитлові приміщення загальною площею 298,5 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Т.В. Левицька