Ухвала суду № 84084715, 04.09.2019, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/4227/19

Номер провадження 1-кп/629/437/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2019 року м. Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді -Мицик С.А., при секретарі судового засідання –Воєводіній О.В., за участю прокурора –Черкаса О.О., потерпілих- ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника потерпілих – адвоката Капельнікова В.Л., обвинуваченого – ОСОБА_3 , захисника- адвоката Строгова С.Л., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12019220380000903 від 19.06.2019 р. за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова Харківської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, з вищою освітою, студента денного відділення Харківського національного автомобільно-дорожнього університету, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Лозівського міськрайонного суду Харківської області перебуває вказане кримінальне провадження.

В підготовчому судовому засіданні захисник заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору для приведення його у відповідність до вимог КПК України. В обґрунтування клопотання зазначено, що обвинувальний акт складено з порушенням припису п.5 ч. 2 ст. 291 КПК України в частині викладення формулювання обвинувачення. За змістом обвинувального акту, а також реєстру матеріалів досудового розслідування-обвинувальний акт містить обставини, які прокурор вважає доведеними та містить правову кваліфікацію, проте прокурором не внесено в обвинувальний акт формулювання обвинувачення. Крім того, реєстр матеріалів досудового розслідування не містить обов`язкових даних, які мають вкрай важливе значення. Обвинувальний акт суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення. Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі «Абрамян проти Росії», «Камінські проти Австрії» від 19.12.1989р., «Пелісьє та Сассі проти Франції» від 25.03.1999р., «Матточіа проти Італії» від 25.07.2000р., «І.Н. та інші проти Австрії» від 20.04.2006р., «Даллос проти Угорщини» та судову практику апеляційних судів України, зазначив, що відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення порушує право на захист ОСОБА_3 , не дає можливості визначити межі судового розгляду, а тому обвинувальний акт відповідно до вимог п.3 ч.3 ст. 314 КПК України підлягає поверненню прокурору як такий, що не відповідає вимогам КПК України. Крім того, зазначив, що в реєстрі матеріалів досудового розслідування не зазначено часу проведення декількох процесуальних дій, та пояснив, що вказані слідчі дії були проведені до внесення відомостей до ЄРДР.

Обвинувачений підтримав клопотання захисника та просив повернути обвинувальний акт прокурору.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання захисника та зазначив, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України та підстави для його повернення відсутні. Пояснив, що висновки про належність і допустимість доказів можна зробити лише в судовому засіданні під час їх дослідження.

Потерпілі та їх представник заперечували проти повернення обвинувального акту прокурору. Представник потерпілих зазначив, що на досудовому розслідуванні приймав участь захисник обвинуваченого, який будучи фахівцем в галузі права мав пояснити незрозумілі для обвинуваченого положення діючого законодавства та суть обвинувального акту.

Вислухавши думку учасників підготовчого судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить наступного висновку.

У відповідності до положень ст.2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження - є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Згідно з положеннями ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акта.

Обов`язок перевіряти обвинувальний акт на відповідність вимогам закону покладається на суд першої інстанції у підготовчому судовому засіданні та у випадку, якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, суд, відповідно до приписів п.3 ч.3 ст.314 КПК України, має право повернути обвинувальний акт прокурору.

Відповідно до припису п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч.4 ст.110 КПК України, є обвинувальний акт(підсумковий процесуальний документ, яким визнається достатність доказів, зібраних під час досудового розслідування та засвідчується його завершення), який повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.291 КПК України.

Відповідно до приписів п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими; правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

При цьому, як випливає зі змісту Кримінального процесуального Кодексу, формулюючи обвинувачення слід враховувати вимоги ст.91 вказаного Закону, щодо обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та інших даних, на підставі яких відповідно до диспозиції певної статті (частини статті) Кримінального кодексу України, можна встановити наявність в діях обвинуваченого складу злочину.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в справах Амаркян проти Росії(рішення від 09.10.2008 р.) та в справах Камінські проти Австрії (рішення від 19.12.1989 р.); Ліатточі проти Італії(25.07.2000 р.); Пелісьє та Сассі проти Франції(25.03.1999 р.) зазначив, що п.п. а п.3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право особи бути негайно і детально проінформованою зрозумілою мовою про характер і причини висунутого обвинувачення. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного, він вважається офіційно повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого обвинувачення. Надання повної та детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та правової кваліфікації є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду. Крім того, право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення є передумовою реалізації права обвинуваченого на захист, гарантованого п.3 ст. 6 Конвенції, Конституцією України та КПК України.

В доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому. Висунення публічного обвинувачення здійснюється в умовах змагальності у судовому розгляді, коли прокурор оголошує короткий виклад або повний текст обвинувального акта (частина друга статті 347 КПК України), а суд роз`яснює суть обвинувачення і з`ясовує у обвинуваченого, чи зрозуміле воно йому (частина перша статті 348 КПК) (Постанова Верховного Суду України від 24.11.2016р. № 5-328кс16).

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019220380000903 від 19.06.2019 р. за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, складений відповідно до вимог ст. 291 КПК України, оскільки за змістом ч.2 ст. 291 КПК України всі необхідні реквізити обвинувального акту, направленого до суду у даному кримінальному провадженні, зазначені у його тексті прокурором, який затверджував зазначений акт, включаючи, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважав встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення за нормами КК України та формулювання самого обвинувачення. У реєстрі матеріалів до обвинувального акту прокурором викладено рух та сутність вчинених на стадії досудового розслідування слідчих та процесуальних дій у даному кримінальному провадженні. Додано розписки про отримання обвинуваченим та його захисником копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування.

Таким чином, судом не встановлено допущення органом досудового розслідування порушень вимог кримінального процесуального закону під час подання до суду обвинувального акта, який відповідає вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, за своєю формою та змістом, разом із долученими до нього додатками.

Фактичні обставини, а також формулювання обвинувачення, викладені в обвинувальному акті так, як були встановлені під час досудового розслідування.

Доводи сторони захисту щодо не зазначення часу проведення декількох слідчих дій, оскільки їх було проведено до внесення відомостей до ЄРДР, не можуть бути підставою для повернення обвинувального акта прокурору, та підлягають з`ясуванню під час судового розгляду даного кримінального провадження по суті, в ході якого обставини, які мають значення для кримінального провадження підлягають перевірці та оцінці.

За таких обставин, підстави для повернення обвинувального акта відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 291, 314, 369-372 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання захисника Строгова Сергія Леонідовича та обвинуваченого ОСОБА_3 про повернення обвинувального акту прокурору.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 06.09.2019 року.

Суддя С.А. Мицик