Рішення № 84082990, 05.09.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/14554/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2019 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Кучиної Н.Г.

при секретарі судового засідання Ющук О.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без (повідомлення) виклику сторін цивільну справу № 569/14554/19 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , звернувшись до Рівненського міського суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» (далі ПрАТ «Рівнеазот») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та зменшивши позовні вимоги просить суд стягнути з ПрАТ «Рівнеазот» на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 138010,74 грн. та сплачений ним судовий збір у розмірі 1382,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що працював на ПрАТ «Рівнеазот». Наказом №1994-ВК від 21.07.2017р. «Про припинення трудового договору (контракту)» його звільнено з 24 липня 2017 року за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником законодавства про працю (ст. 38 КЗпП).

При звільненні з роботи йому не була виплачена вчасно заробітна плата, а відтак він має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у зв"язку з чим він звернувся до суду із позовом.

03 квітня 2018 року Рівненським міським судом Рівненської області по справі №569/5933/18 було видано судовий наказ, згідно якого було стягнуто з ПрАТ «Рівнеазот» на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 16952 (шістнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві) грн. 68 коп.

Посилаючись на вимоги статті 117 КЗпП України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 138010,74 грн.

Представник ПрАТ «Рівнеазот» Філонік Я.І. подав суду відзив на позовну заяву, вказавши, що позовну заяву ОСОБА_1 вважає безпідставною і позов не визнає з підстав, наведених у відзиві, в якому просить зменшити заявлену позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 20000 грн. з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов"язкових платежів та посилається на відсутність вини відповідача щодо несвоєчасного виконання своїх зобов"язань перед позивачем по виплаті заробітної плати.

Вказує на те, що ПрАТ «Рівнеазот», порушуючи строки розрахунку зі звільненими працівниками, діє у стані крайньої необхідності, що обумовлюється наявністю заборгованості РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» перед ПрАТ «Рівнеазот» за утримання очисних споруд, призупинення дії антидемпінгових мит на імпорт російських добрив Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі тощо.

Крім того, представник відповідача посилається на те, відповідно до п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» ПрАТ «Рівнеазот» є платником єдиного внеску, що разом із нормами п. 1 ст. 6 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачають можливість звернення позивача до органів зайнятості населення звільнення для отримання грошової допомоги по безробіттю.

Позивач подав суду відповідь на відзив, уточнивши, що загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 25 липня 2017 року по 23 липня 2019 року = 277,13 грн. (середньоденна заробітна плата) * 498 (кількість днів затримки:

2017 рік: липень - 5 днів, серпень – 22 днів, вересень - 21 день, жовтень – 21 днів, листопад – 22 днів, грудень – 20 днів,

2018 рік: січень – 21 днів, лютий – 20 днів, березень -21 днів, квітень 19 днів, травень -21 днів, червень – 20 днів, липень 22 днів, серпень – 22 - днів, вересень 20 днів, жовтень – 22 днів, листопад – 22 днів, грудень – 20 днів,

2019 рік: січень – 21 днів, лютий – 20 днів, березень -20 днів, квітень 20 днів, травень -22 днів, червень – 18 днів, липень 16 днів) становить 138 010,74 грн.

Щодо наявності підстав, вказаних відповідачем у відзиві для зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач заперечив, вважаючи, що застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правом суду, але виключно при існуванні таких умов:

-наявність чи виникнення спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплат працівникові сум за трудовим договором на день звільнення, або коли вони (ці суми) повинні бути сплачені роботодавцем;

-та прийняття судом відповідного рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні (цих) сум.

При цьому, принцип співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні полягає у пропорційності частки суми, на яку той мав право (задоволеної судом або визнаної позивачем), порівняно саме із середнім заробітком.

Вважає, що підстави для зменшення судом розміру середнього заробітку – відсутні, оскільки: відсутні будь які спори між позивачем та ПрАТ «Рівнеазот» з приводу розміру та щодо того, коли належні до виплат мені суми повинні бути сплачені роботодавцем.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на ПрАТ «Рівнеазот». Наказом №1994-ВК від 21.07.2017р. «Про припинення трудового договору (контракту)» його звільнено з 24 липня 2017 року за власним бажанням, у зв`язку з невиконанням власником законодавства про працю (ст. 38 КЗпП).

При звільненні з роботи йому не була виплачена вчасно заробітна плата, а відтак він має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у зв"язку з чим він звернувся до суду із позовом.

03 квітня 2018 року Рівненським міським судом Рівненської області по справі №569/5933/18 було видано судовий наказ, згідно якого було стягнуто з ПрАТ «Рівнеазот» на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 16952 (шістнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві) грн. 68 коп.

Відповідно до п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100, (надалі - Порядок) - Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, згідно виданої ПрАТ «РІВНЕАЗОТ» Довідки про доходи №912 від 14.03.2018 р. – ОСОБА_1 , нараховано зарплату за період лютий-липень 2017 року в сумі 44 673,98 грн.. Розмір заробітної плати за останні два робочих місяці, а саме за травень та червень 2017 року становить – 5631,12 грн. та 5454,08 грн., відповідно.

Кількість відпрацьованих днів у травні та червні 2017 році становить – 20 днів та 20 днів, відповідно.

Отже, середньоденна заробітна плата за травень-червень 2017 року = (травень – 5631,12) +(червень - 5454,08) / 40 ((травень - 20 робочих днів) + (червень – 20 робочих днів)) становить = 277,13 грн.

Загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 25 липня 2017 року по 23 липня 2019 року = 277,13 грн. (середньоденна заробітна плата) * 498 (кількість днів затримки:

2017 рік: липень - 5 днів, серпень – 22 днів, вересень - 21 день, жовтень – 21 днів, листопад – 22 днів, грудень – 20 днів,

2018 рік: січень – 21 днів, лютий – 20 днів, березень -21 днів, квітень 19 днів, травень -21 днів, червень – 20 днів, липень 22 днів, серпень – 22 - днів, вересень 20 днів, жовтень – 22 днів, листопад – 22 днів, грудень – 20 днів,

2019 рік: січень – 21 днів, лютий – 20 днів, березень -20 днів, квітень 20 днів, травень -22 днів, червень – 18 днів, липень 16 днів) становить 138 010,74 грн.

Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як роз"яснено у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв"язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред"явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

З огляду на указані положення закону та установлені обставини справи, суд критично відноситься до заперечення представником ПрАТ "Рівнеазот" вини у невиплаті позивачеві заборгованості по заробітній платі у день звільнення, оскільки товариством не було вжито заходів для створення умов належного та своєчасного проведення розрахунку з працівниками.

Таким чином, суд приходить до висновку, що не проведення своєчасного розрахунку з позивачем є порушенням статей 47 та 116 Кодексу, тому з відповідача має бути стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку належних до сплати сум по день постановлення рішення.

Крім того, доводи представника відповідача про справляння податків і зборів при стягненні середнього заробітку на увагу не заслуговують, адже відповідно до роз`яснень, даних в абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці № 13 від 24 грудня 1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Нормами п. 171.1 ст. 171 та 14.1.180 ст. 14 Податкового Кодексу України та ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування врегульовано порядок утримання податків з будь-яких виплат на користь громадян України, і суди не є суб`єктами, уповноваженими надавати тлумачення вимог чинного законодавства.

Оскільки, суд не є податковим агентом, тому обов`язок відрахувати зазначені податки і збори закон покладає на роботодавця.

Зі змісту відзиву ПрАТ "Рівнеазот" вбачається, що підприємство частково визнає указану заборгованість з посиланням на те, що суми, які вимагає позивач не є співмірними із сумами, які перед ним заборгував відповідач, та жодним чином необґрунтовані.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року по справі №461/6803/16-й:

«Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України).

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України є правом суду, а не обов`язком, яке залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постановах від 23 грудня 2015 року у справі № 6-837цс15, від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16.

Таким чином, застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правом суду, але виключно при існуванні таких умов:

-наявність чи виникнення спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплат працівникові сум за трудовим договором на день звільнення, або коли вони (ці суми) повинні бути сплачені роботодавцем;

-та прийняття судом відповідного рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні (цих) сум.

При цьому, принцип співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні полягає у пропорційності частки суми, на яку той мав право (задоволеної судом або визнаної позивачем), порівняно саме із середнім заробітком.

Так, суд прийшов до висновку, що визначені у ч.2 ст. 117 КЗпП України підстави для зменшення судом розміру середнього заробітку – відсутні, оскільки відсутні будь які спори між позивачем та ПрАТ «РІВНЕАЗОТ» з приводу розміру та щодо того, коли належні до виплат йому суми повинні бути сплачені роботодавцем.

Так, згідно Довідки про суми, які належать до виплати при звільненні №911 від 14.03.2018р. – ОСОБА_1 належали до виплати 16952,68 грн. Із вказаною довідкою (та її змісту), виданою ПрАТ «РІВНЕАЗОТ», він був згідний, а отже спір щодо розміру належних до виплат працівникові сум за трудовим договором на день звільнення відсутній.

Також, судовим наказом Рівненського міського суду Рівненської області від 03 квітня 2018 року по справі №569/5933/18 стягнуто вказану належну позивачу суму.

З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «Рівнеазот» вказаний судовий наказ не оскаржувався, а 23.07.2019 року вказану суму перераховано на користь позивача, що також свідчить про відсутність спору.

Вказаним судовим рішенням (наказом) повністю (а не частково) задоволені вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ «Рівнеазот», що також свідчить про не можливість зменшення середнього заробітку та застосування принципу співмірності судом.

Виходячи з наведеного, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позов позивача задовольнити та стягнути з ПрАТ «Рівнеазот» на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 138010,74 грн. (суми визначені без утримання податку та інших обов"язкових платежів).

Крім того, приймаючи до уваги, що позивач при пред"явленні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, сплатив судовий збір у розмірі 1382,88 грн, на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір", на виконання вимог ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1380 грн. 11 коп. (138010,74Х1382,88/138287,87).

Керуючись статтями 3,12,13,81,141,259,263-265,354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" ЄДРПОУ 05607824 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" на користь ОСОБА_1 138 010,74 грн. (сто тридцять вісім тисяч десять гривень сімдесят чотири копійки) - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, без утримання прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» ЄДРПОУ 05607824 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1380 (одна тисяча триста вісімдесят) грн. 11 коп.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Рівненський міський суд Рівненської області в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Приватне акціонерне товариство "РІВНЕАЗОТ", місцезнаходження: м. Рівне-17, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємства і організацій України 05607824.

Суддя Рівненського міського суду Н.Г. Кучина