Рішення № 84082261, 30.08.2019, Великолепетиський районний суд Херсонської області

Справа № 649/878/19

Провадження № 2/649/197/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2019 року Великолепетиський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого Соловйова В.В.

секретаря судового засідання Погорілої О.С.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду смт. Велика Лепетиха цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонській області про визнання права на довічне спадкове володіння та користування земельною ділянкою в порядку спадкування за заповітом,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання права на довічне спадкове володіння та користування земельною ділянкою в порядку спадкування за заповітом, мотивуючи свої вимоги тим, що за життя ОСОБА_3 набув у довічне успадковуване володіння для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 46,4 га. в адміністративних межах Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області, згідно Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею № НОМЕР_1 , зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №30. 17.07.2013 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким на випадок своєї смерті заповів їй все належне йому майно, а також належні йому майнові права та обов`язки. ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Велика Лепетиха Великолепетиського району Херсонської області помер її чоловік - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про його смерть. Факт перебування у шлюбі підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 від 10.10.2003 року. Таким чином, вона є єдиною спадкоємицею за заповітом після ОСОБА_3 і прийняла спадщину після його смерті, подавши відповідну заяву до нотаріуса, що підтверджується листом нотаріуса від 20 травня 2019 року №504/02-14. Позивач вважає, що вона після смерті чоловіка - ОСОБА_3 має право успадкувати за заповітом право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою площею 46,4 га. для ведення селянського (фермерського) господарства згідно Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею № НОМЕР_1 , зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №30, яке входить до складу спадщини відповідно до ст. 1218 ЦК України. Крім того, на даний час вона є головою ФГ "Альфа", господарська діяльність якого не припинена і вона продовжує користуватися вказаною земельною ділянкою для потреб ФГ "Альфа", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а тому звернулася до приватного нотаріуса Великолепетиського районного нотаріального округу Жолуденко О.О. з питання видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою площею 46,4 га, розташованої в адміністративних межах Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області після померлого ОСОБА_3 , але своїм листом від 20 травня 2019 року №504/02-14 нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вищевказану земельну ділянку площею 46,4 га, у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності спадкодавця на це майно, а тому позивач просить суд визнати за нею - ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право на довічне успадковуване володіння та користування земельною ділянкою розміром 46,4 га, згідно державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею № НОМЕР_1 , виданого на підставі рішення Великолепетиської районної ради народних депутатів Великолепетиського району Херсонської області від 14.02.1992 року №82, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №30, розташованої на території Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області для ведення фермерського господарства, що залишилося після смерті чоловіка - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У підготовче засідання позивач ОСОБА_1 не з"явилася, але надала до суду заяву у якій зазначила, що позов підтримує у повному обсязі та просить суд розглянути справу у її відсутність.

Представник відповідача ОСОБА_2 у підготовче засідання не з"явилася, але надала до суду заяву у якій зазначила, що позов ОСОБА_1 визнає повністю, не заперечує проти його задоволення та просить суд розглянути справу без її участі.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Суд вважає, що позивачем правомірно пред`явлено позов до Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області щодо визнання права на довічне спадкове володіння та користування земельною ділянкою площею 46,4 га. в порядку спадкування за заповітом, яка за життя була набута спадкодавцем - ОСОБА_3 , оскільки предметом розгляду даної цивільної справа є саме перехід права на володіння та користування раніше наданою земельною ділянкою у порядку спадкування, право спадкодавцю на яку було надано та посвідчено відповідним Державним актом виданим саме Великолепетиською селищною радою. Питання про визнання за позивачем права власності на вказану земельну ділянку чи її новий виділ із земель державної чи комунальної власності не ставиться.

ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 14.08.2018 року.

Судом встановлено, що за життя ОСОБА_3 на підставі рішення Великолепетиської районної ради народних депутатів Великолепетиського району Херсонської області Української РСР від 14.02.1992 року №82 отримав у довічне успадковуване володіння 46.4 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування. Земля надана у довічне успадковуване володіння для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується Державним актом на право довічного успадковуваного володіння землею № НОМЕР_1 , який зареєстровано в Книзі записів державних актів та право довічного успадковуваного володіння землею №30.

Згідно ст. 1261 ЦК України позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як дружина спадкодавця, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 , належить до першої черги права на спадкування за законом, крім того, є спадкоємцем за заповітом від 17.07.2013 року посвідченим державним нотаріусом Великолепетиської державної нотаріальної контори, згідно якого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: все належне йому майно, де б воно не знаходилося, та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті та на що він за законом буде мати право, а також належні йому майнові права та належні йому майнові обов"язки він заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до Постанови Верховної Ради Української РСР від 05 грудня 1990 року №511 "Про вирішення питань, пов`язаних із правом власності на землю" громадянам надавалися земельні ділянки для ведення селянського й особистого підсобного господарства, садівництва, будівництва та обслуговування жилих будинків, задоволення інших потреб, передбачених законом, у довічне успадковуване володіння.

Земельним кодексом Української РСР (у редакції закону від 18 грудня 1990 року N 561-XII) також передбачалось право громадян на довічне успадковування володіння землею, а Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 березня 1991 року № 889 "Про форми державних актів на право володіння або користування землею і Положення про порядок надання і вилучення земельних ділянок", які втратили чинність, затверджено форму державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею та умови надання такого права.

Відповідно до частини першої статті 50 Земельного кодексу Української РСР (у редакції закону від 18 грудня 1990 року N 561-XII) громадянам Української РСР, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, що ґрунтується переважно на особистій праці та праці членів їх сімей, надаються за їх бажанням у довічне успадковуване володіння або в оренду земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

Статтею 55 Земельного кодексу Української РСР (у редакції закону від 18 грудня 1990 року N 561-XII) передбачено, що у разі смерті громадянина, який вів селянське (фермерське) господарство, право володіння земельною ділянкою передається одному із спадкоємців. При цьому перевага в успадкуванні права володіння земельною ділянкою надається одному із членів селянського (фермерського) господарства - одному із подружжя, дітей, батьків, родичів, які проживали і вели разом із спадкодавцем господарство.

З введенням в дію 15 березня 1992 року Земельного кодексу Української РСР надання такого права не передбачалось, але підпунктом другим пункту 5 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року № 562 "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР" зазначено, що громадяни, підприємства, установи і організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію цього Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Відповідно до пункту 8 Постанови Верховного Ради України від 13 березня 1992 року № 2200-ХП "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі" громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до Земельного кодексу України.

Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп визнано неконституційним та таким, що втратив чинність з дня ухвалення, пункт 6 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року № 563 "Про земельну реформу" яким було визначено, що громадяни, підприємства, установи й організації, які мають в користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу Української РСР, повинні до 15 березня 1994 року оформити право власності або право користування землею. Після закінчення вказаного строку, раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачається.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до спадкової маси, належать не тільки об`єкти нерухомого майна (земельна ділянка, житловий будинок), але і майнові права на об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Відповідно до ч.2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України.

Позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину за заповітом, подавши до нотаріуса відповідну заяву, не відмовилась від спадщини, заповітом охоплена уся спадщина і відсутні особи, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, тобто позивач є єдиною спадкоємицею за заповітом, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , але листом приватного нотаріуса Великолепетиського районного нотаріального округу Жолуденко О.О. №504/02-14 від 20.05.2019 року підтверджується, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, оскільки Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею не є документом, що посвідчує право власності.

Згідно ст. 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Згідно ч. 2 другої ст. 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися або передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Ні норми ЦК України, ні норми ЗК України не містять положень про припинення права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою у зв`язку зі смертю володільця.

Цей висновок також підтверджується положеннями статті 399 ЦК України, у якій зазначено, що право володіння припиняється у разі: 1) відмови володільця від володіння майном; 2) витребування майна від володільця власником майна або іншою особою; 3) знищення майна. Право володіння припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Навіть норми статті 141 ЗК України, які визначають підстави припинення права користування земельною ділянкою не містять положень щодо припинення права користування земельною ділянкою у зв`язку зі смертю користувача.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 395 ЦК України право володіння є одним із видів речових прав на чуже майно.

У частині першій статті 396 ЦК України зазначено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на статтю 392 ЦК України володілець майна може пред`явити позов про визнання його права володіння, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право.

Згідно частини третьої статті 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Таким чином, позивач має право успадкувати за законом право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою площею 46,4 га. для ведення селянського (фермерського) господарства в адміністративних межах Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області, згідно Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею № НОМЕР_1 зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №82.

Враховуючи вищевикладене суд, відповідно ст.ст. 392, 407, 1216-1218, 1220, 1223, 1269 ЦК України, ст.ст. 102-1, 152 ЗК України вважає необхідним визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право на довічне успадковуване володіння та користування земельною ділянкою розміром 46,4 га, згідно державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею № НОМЕР_1 , виданого на підставі рішення Великолепетиської районної ради народних депутатів Великолепетиського району Херсонської області від 14.02.1992 року №82, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №30, розташованої на території Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області для ведення фермерського господарства, що залишилося після смерті її чоловіка - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

На підставі ст.ст. 392, 407, 1216-1218, 1220, 1223, 1269 ЦК України, ст.ст. 102-1, 152 ЗК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 265, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 про визнання права на довічне спадкове володіння та користування земельною ділянкою в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право на довічне успадковуване володіння та користування земельною ділянкою розміром 46,4 га, згідно державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею № НОМЕР_1 , виданого на підставі рішення Великолепетиської районної ради народних депутатів Великолепетиського району Херсонської області від 14.02.1992 року №82, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №30, розташованої на території Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області для ведення фермерського господарства, що залишилося після смерті її чоловіка - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач - Великолепетиська селищна рада, код ЄДРПОУ 04401530, місце реєстрації юридичної особи вул. Соборна 2, смт. Велика Лепетиха Великолепетиського району Херсонської області.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 28.08.2018 року.

Головуючий підпис

КОПІЯ ВІРНА

Суддя В.В. Соловйов

Секретар с/з О.С. Погоріла