Рішення № 84079826, 06.09.2019, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/4930/18 провадження №2/489/148/19

РІШЕННЯ

Іменем України

06 вересня 2019 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретаря судового засідання Коденко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа – Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

встановив:

У серпні 2018 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог вказала, що є власником двокімнатної квартири АДРЕСА_1 . В даній квартирі зареєстровані відповідачі, а саме її син, колишня невістка та онук, які в ній не проживають з грудня 2012 року. Як їй відомо її колишня невістка ОСОБА_3 після того, як перестала проживати з її сином ОСОБА_2 переїхала на інше постійне місце проживання та її малолітній онук ОСОБА_4 проживає разом з нею.

У зв`язку з тим, що факт реєстрації відповідачів у квартирі створює перешкоди позивачу, як власнику житла у здійсненні її прав, вона просить суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням за вказаною адресою.

Ухвалою суду від 14.09.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 12.03.2019 № 46 за наслідками повторного автоматизованого розподілу (в зв`язку з відставкою судді Тихонової Н.С.) вказана справа передана судді Коваленку І.В. та ухвалою від 03.04.2019 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

У судове засідання, призначене на 30.08.2019 на 13:00 год., сторони не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач та відповідач ОСОБА_2 до суду надали письмові заяви, в яких просили справу розглянути за їх відсутності. Позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, відповідач проти задоволення вимог не заперечував.

Відповідач ОСОБА_3 надала до суду відзив, в якому проти позову заперечила та вказала, що визнати її з дитиною, такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 є неможливим, оскільки в даному житлі вони не проживали понад один рік з поважних причин, так як позивач разом з відповідачем ОСОБА_2 відібрали у неї ключі від квартири, змінили вхідні замки та вселили наймачів, тим самим створили їм перешкоди у користуванні квартирою та вільному доступі до неї. Зазначає, що іншого житла крім спірної квартири ні вона, ні дитина не мають, а помешкання, де вони зараз проживають, є гуртожиток, яким користується за договором найму. Крім того вказала, що їхня спільна з відповідачем ОСОБА_2 малолітня дитина можливо матиме право на спірну квартиру в рахунок сплати останнім існуючої заборгованості по аліментам.

Третя особа – Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради у поданій до суду письмовій заяві просила розглянути справу без участі їхнього представника та прийняти рішення з урахуванням законних прав та інтересів дитини.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.02.2018, посвідченого державним нотаріусом Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 2-246, позивач є одноосібним власником квартири АДРЕСА_1 , що також підтверджено відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно довідки ЖБК «Іскра» № 18 від 03.07.2018 в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані син позивача – відповідач ОСОБА_2 , її невістка ОСОБА_3 та онук ОСОБА_4 .

Відповідно до відомостей Департаменту з надання адміністративних послуг про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні/будинку та відділу обліку і моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС в Миколаївській області в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_4 за вказаною адресою не значаться.

Актом про непроживання від 19.06.2018, засвідчених представником ЖБК «Іскра» та сусідами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підтверджується, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 не проживають з грудня 2012 року, особистих речей не мають.

Висновком виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 17.01.2019 № 192/02.02.01-22/22/14/19 встановлено, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконкому Миколаївської міської ради 04.12.2018 було вирішено підготувати проект висновку органу опіки та піклування про надання дозволу на зняття з реєстрації дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з адреси: АДРЕСА_2 за умови реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 за місцем реєстрації його батька ОСОБА_2 .

З урахуванням викладеного, виходячи з інтересів дитини, згідно вказаного висновку орган опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради вважає доцільним визнання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування кв. АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частини 1 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Конституцією України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Права власника житлового будинку, квартири визначені статтею 383 ЦК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб.

Згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно статті 150 ЖК громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Відповідно статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до статті 72 ЖК визнання особи, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені терміни проводиться в судовому порядку.

За положеннями статті 64 ЖК до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Відповідно до частини 2 статті 3 СК України дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Частиною 2 статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Право користування житловим приміщенням дитини є похідним від права користування житловим приміщенням батьків. З втратою права користуванням житловим приміщенням батьками припиняється і право користування житловим приміщенням їх дітьми.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не проживає у спірному житловому приміщенні без поважних причин понад один рік та в частині визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням, позов визнав, що з урахуванням встановлених обставин справи є підставою для визнання останнього таким, що втратив право користування квартирою позивача.

Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є колишньою дружиною відповідача ОСОБА_2 , між якими шлюб розірвано рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 24.05.2013. З грудня 2012 року відповідач ОСОБА_3 разом з малолітньою дитиною у спірній квартирі не проживає, витрати на утримання житла не несе та її речі в квартирі відсутні, про що сама і стверджувала у поданому суду відзиві.

Доказів, які б свідчили про те, що відповідача ОСОБА_3 разом з її малолітнім сином у спірному приміщенні понад один рік з поважних причин суду не надані.

Окрім цього, встановлено, що дитина проживає разом з матір`ю, право на користування житловим приміщенням якої є похідним від права користування таким житлом батьків, а тому вимоги до відповідача ОСОБА_3 , яка одночасно діє в інтересах дитини, підлягають задволенню.

Таким чином, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право на користування квартирою, власником якої є позивач.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідачів ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) в рівних частинах на користь позивача підлягає стягненню на судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з пунктом 15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ;

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;

третя особа - Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, місцезнаходження: м. Миколаїв, проспект Богоявленський, 1.

Повний текст судового рішення складено 06 березня 2019 року.

Суддя І.В.Коваленко