Ухвала суду № 84076645, 04.09.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

"04" вересня 2019 р. Справа № 911/1497/18

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В. за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К., розглянувши справу в судовому засіданні

За позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в

інтересах держави в особі

Бучанської міської ради,

Північного офісу Держаудитслужби,

до Комунального підприємства “Бучанське управління житлово-комунального

господарства” Бучанської міської ради,

Товариства з обмеженою відповідальністю “Утілсервіс”

про визнання недійсними результатів проведення процедури закупівлі та договору

про надання послуг з розміщення побутових відходів

Учасники судового процесу:

прокурор: Ющенко М.А.;

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Київської області (суддя Христенко О.О.) перебувала справа за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: 1. Бучанської міської ради, 2. Північного офісу Держаудитслужби до 1. Комунального підприємства “Бучанське управління житлово- комунального господарства” Бучанської міської ради, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Утілсервіс” про визнання недійсними результатів проведення процедури закупівлі та договору про надання послуг з розміщення побутових відходів.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення Закону України “Про публічні закупівлі” при укладенні Договору про надання послуг з розміщення твердих побутових відходів на полігоні № 66 від 07.03.2018.

Рішенням господарського суду Київської області від 21.11.2018 по справі № 911/1497/18 позовні вимоги заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Бучанської міської ради Київської області та Північного офісу Держаудитслужи задоволено повністю; визнано недійсними результати проведення процедури закупівлі, що оформлені протоколом № 20 від 01.03.2018 проведення переговорів з Товариством з обмеженою відповідальністю “Утілсервіс” щодо закупівлі послуг з розміщення твердих побутових відходів на полігоні; визнано недійсним Договір про надання послуг з розміщення побутових відходів на полігоні № 66 від 07.03.2018, укладений між Комунальним підприємством “Бучанське управління житлово-комунального господарства” Бучанської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю “Утілсервіс”; стягнуто з Комунального підприємства “Бучанське управління житлово-комунального господарства” Бучанської міської ради на користь прокуратури Київської області 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Утілсервіс” на користь прокуратури Київської області 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2018 у справі № 911/1497/18 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постановою Верховного Суду у справі № 911/1497/18 від 15.05.2019 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Утілсервіс” задоволено частково: рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 у справі № 911/1497/18 скасовано; справу № 911/1497/18 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Відповідно до п. 5.5. розділу 5 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Київської області затверджених рішенням зборів суддів Господарського суду Київської області від 23.06.2017 року № 18 розподіл судових справ, рішення в яких скасовувались апеляційною чи касаційною інстанціями з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, здійснюється у порядку, передбаченому для позовних заяв, за виключенням судді, колегії суддів, судове рішення яких скасоване.

Згідно автоматичного розподілу судової справи між суддями дану справу передано на розгляд судді Сокуренко Л.В., у зв`язку з чим вказана справа приймається до провадження суддею Сокуренко Л.В.

Ухвалою суду від 03.06.2019 справу № 911/1497/18 суддею Сокуренко Л.В. прийнято справу № 911/1497/18 до свого провадження; ухвалено її розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 20.06.2019 о 14:50; запропоновано відповідачам у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати до суду відзив на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України; запропонувано позивачу у строк не пізніше п`яти днів з моменту отримання відзиву від відповідачів подати до суду відповідь на відзив.

19.06.2019 від відповідача-1 до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі.

19.06.2019 прокуратурою подано до суду письмові пояснення з урахуванням висновків, викладених у постанові ВС від 15.05.2019 у розглядуваній справі.

19.06.2019 відповідачем-2 подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

20.06.2019 в судовому засіданні судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 17.07.2019, яка занесена до протоколу судового засідання.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою повідомлення учасників судового процесу про дату судового засідання, 21.06.2019 судом складено ухвалу-повідомлення, яку направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження учасників судового процесу.

03.07.2019 відповідачем-2 подано до суду клопотання про залишення позову без розгляду та клопотання про зупинення провадження у справі.

17.07.2019 в судовому засіданні представником відповідача -2 надано усні пояснення стосовно поданих клопотань, відповідно до яких просить суд останні задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні надав усні заперечення щодо задоволення поданих клопотань, а також заявив усне клопотання про відкладення судового засідання для надання додаткового часу для підгодовування детальних письмових пояснень по суті поданих клопотань.

17.07.2019 в судовому засіданні судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 01.08.2019, яка занесена до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення учасників судового процесу про дату судового засідання, 18.07.2019 судом складено ухвалу-повідомлення, яку направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження учасників судового процесу.

29.07.2019 прокуратурою подано до суду відповідь на відзив на позов, в якому останній наводить спростування тверджень відповідача, з мотивів, викладених у відповіді на відзив та просить суд позов задовольнити.

01.08.2019 позивачем -2 подано до суду письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 01.08.2019 представник позивача-2 надав для долучення до матеріалів справи копію листа прокуратури, направленого на адресу відповідача-2, в якому прокуратура просила надати відомості щодо проведення позивачем-2 протягом 2017-2018 років планових чи позапланових ревізій відповідача-1.

Прокурор в судовому засіданні надав усні пояснення по справі, відповідно до яких заперечив проти наданих письмових пояснеьпозивача-2.

01.08.2019 в судовому засіданні, розглянуто та відмовлено в задоволенні, раніше поданого клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі, з підстав його необґрунтованості.

01.08.2019 в судовому засіданні судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 04.09.2019, яка занесена до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення учасників судового процесу про дату судового засідання, 05.08.2019 судом складено ухвалу-повідомлення, яку направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження учасників судового процесу.

27.08.2019 позивачем-2 подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: копію листа прокуратури вих. № 649вих(ж)18 від 02.07.2018, в якому останній повідомляє позивача-2 про намір подання позовної заяви до господарського суду та копію поштового конверту, яке судом розглянуто та задоволено.

04.09.2019 відповідачем-2 подано до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

04.09.2019 прокурором подано до суду додаткові пояснення по справі з наведенням мотивів та правових підстав звернення прокурором до суду із розглядуваним позовом.

04.09.2019 в судове засідання з`явився прокурор, інші учасник судового процесу в дане судове засідання не з`явились.

04.09.2019, у підготовчому судовому засіданні, суд, розглянувши клопотання відповідача-2 про залишення позову без розгляду, прийшов до висновку, що вказане клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

В постанові від 15.05.2018 в даній справі Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, надаючи оцінку правомірності та наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Бучанської міської ради та Північного офісу Держаудитслужби з даною позовною заявою, у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та визначаючи правовий статус сторін у даній справі, при направленні справи на новий розгляд, зазначив на наступне.

Вказуючи на те, що позивач-2, який є міжрегіональним територіальним органом Держаудитслужби, не проводив щодо відповідача-1 контрольних заходів впродовж 2017 року та січня-травня 2018 року, про що свідчить лист позивача-2 № 26-11-17-17/5378 від 08.06.2018 (тобто неналежно здійснював свої обов`язки щодо контролю за дотриманням законодавства про закупівлю) не дослідили причин непроведення вказаним органом перевірки щодо відповідача-1, не встановили чи є непроведення позивачем-2 контрольних заходів щодо відповідача-1 протягом вказаного періоду саме неналежним виконанням ним своїх обов`язків, передбачених відповідним Положенням. Не встановили якими належними і достатніми доказами підтверджується неналежне виконання позивачем - 2 своїх обов`язків. Не здійснили суди належної перевірки причин, які перешкоджали захисту інтересів держави цим суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби з цим позовом.

Також, без належної оцінки залишились і причини незвернення з цим позовом Бучанської міської ради і у чому ж саме полягає в цьому випадку завідомо суперечна інтересам держави та суспільна мета проведення цієї процедури закупівлі.

Також, суди не дали належної оцінки і тому якими доказами підтверджується факт направлення відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурором самого повідомлення про звернення його з цим позовом відповідним суб`єктам, визначених ним позивачами.

Саме лише посилання прокурора у позовній заяві на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, не достатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Враховуючи викладене, судами хоч і було правильно визначено належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави, однак не було належним чином встановлено причини, які перешкоджали захисту інтересів держави цим належним суб`єктом і які ж є підставами для звернення прокурора до суду з цим позовом.

Без належного з`ясування і встановлення підставності звернення до суду прокурора, висновок судів попередніх інстанцій по суті спору є передчасним.

З врахуванням висновків Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладених в постанові від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18 та за наявними матеріалами справи 911/1497/18 судом встановлено наступне.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що процедуру закупівлі замовником проведено з порушеннями вимог Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки по-перше, тендерна пропозиція відповідача-2 не відповідає вимогам Замовника, оскільки, на думку, прокуратури, у відповідача-2 відсутня можливість виконати відповідні завдання власними ресурсами, у зв`язку з відсутністю необхідної матеріально - технічної бази для виконання умов договору в учасника-переможця торгів, та, по-друге, учасник -переможець надав тендерному комітету недостовірну інформацію.

Враховуючи вищезазначене, прокурор посилався на порушення Закону України “Про публічні закупівлі” при укладенні Договору про надання послуг з розміщення твердих побутових відходів на полігоні № 66 від 07.03.2018., укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2, у зв`язку із не відповідністю відповідача-2 кваліфікаційним критеріям, що є безпосередньою шкодою інтересам держави.

Як вказує прокурор, проведення процедури закупівель та укладення договору з порушенням законодавства порушує інтереси держави щодо раціонального та ефективного використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

З приводу наведених доводів прокурора, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює:

1) підтримання публічного обвинувачення в суді;

2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;

3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

15 липня 2015 року набрав чинність розділ IV Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-УІІ, який визначає повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій, в тому числі, стаття 23 Закону встановлює підстави представництва інтересів громадянина або держави в суді.

Так, частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Відповідно до ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Підстави представництва Прокурором інтересів держави з`ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

Слід відзначити, що наявності одного факту порушення інтересів держави недостатньо для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді, а право подавати позов, прокурор має лише, якщо орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження.

У справі, що розглядається, прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" порушенням, на його думку, публічного порядку держави в результаті укладання спірного договору, чим спричинено шкоду інтересам держави в особі Бучанської міської ради та Північного офісу Держаудитслужби, які в свою чергу, на думку прокурора, не вживають заходів щодо судового захисту порушених державних інтересів.

При зверненні з розглядуваним позовом, в обгрунтування необхідності самостійного захисту інтересів держави Прокурор вказав на неналежне здійснення Північним офісом Держаудитслужби своїх обов`язків щодо дотримання законодавства про закупівлі та відсутність державного фінансового контролю з цих питань, а також на неналежний контроль Бучанської міської ради за використанням фінансових і матеріальних ресурсів підпорядкованого комунального підприємства - КП «Бучанське УЖКГ».

Підтверджуючи зазначені обставин, прокурор посилається на лист Північного офісу Держаудитслужби № 26-11-17-17/5378 від 08.06.2018, якою позивач-2 у відповідь на запит прокуратури, повідомив, що протягом 2017 року та за січень-травень 2018 року контрольні заходи в КП «Бучанське УЖКГ» не проводились.

Разом із тим, господарський суд не погоджується із зазначеним твердженням, та наголошує, що не проведення Північним офісом Держаудитслужби контрольних заходів не є достатнім підтвердженням нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

За ч. З цієї ж статті Закону, порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірки закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України,

Відповідно до п. З Порядку проведення перевірок закупівель Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою КМУ від 1 серпня 2013 р. № 631, питання здійснення державних закупівель перевіряються контролюючим органом під час проведення інспектування з урахуванням вимог Порядку проведення інспектування, а також під час державного фінансового аудиту.

За п.4 цього Порядку, перевірки державних закупівель проводяться за письмовим рішенням керівника контролюючого органу або його заступника за наявності певних підстав, серед яких виникнення потреби у перевірці відомостей про порушення об`єктом контролю законодавства у сфері державних закупівель, що надішли до контролюючого органу, або перевірці відомостей, наведених у зверненні, якщо об`єкт контролю не надав пояснення та їх документального підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу протягом трьох робочих днів з дня його надходження.

Разом з тим, Порядком проведения інспектування Держанною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затверджений постановою КМУ від 20 квітня 2006 р. №550, визначено, серед іншого, особливості проведення ревізії об`єкта контролю зо зверненням правоохоронного органу.

Тобто, проведення контрольних заходів Держаудитслужбою щодо певного об`єкта контролю може здійснюватися не тільки з власної ініціативи (шляхом проведення планових перевірок), а й за наявності конкретних підстав, серед яких, зокрема, повідомлення про порушення законодавства у сфері закупівель або звернення правоохоронного органу.

При цьому, законодавством України не передбачено обов`язкових перевірок кожної процедури закупівлі. Такі перевірки можуть здійснюватися в плановому порядку відповідно до визначених об`єктів контролю. В цьому випадку в перелік планової перевірки можуть входити не всі об`єкти перевірки, а лише деякі з них.

На підставі вищенаведеного, в протилежному випадку, позапланова перевірка може бути здійснена у разі наявності повідомлень про можливі порушення законодавства у сфері закупівлі.

Разом з тим, прокурором до позову не надано та матеріали справи не містять доказів про те, що визначений прокурором орган – позивач - 2 у справі був обізнаний про допущені порушення, усвідомлював порушення інтересів держави, мав відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Зазначений правовий висновок також узгоджується із висновками, викладеними у постанові Східного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 у справі № 913/458/18.

При цьому, лист-запит прокуратури за № 9559 вих.-18 від 05.06.2018, адресований позивача-2, не містить повідомлення останнього про наявні порушення інтересів держави та про наявність підстав для здійснення позивачем-2 дій представницького характеру у суді. В зазначеному листі прокуратури просить позивча-2 тільки повідомити про здійснення або не здійснення перевірок стосовно діяльності позивача-1.

Отже, в цьому випадку, прокурор фактично підмінив орган Держаудитслужби, перебрав на себе його функції та повноваження без наявних на те причин, що має ознаки порушення принципу розподілу повноважень між органами виконавчої влади.

Відповідно до ч. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016 р., Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до п. З, 4, 9 ч. 4 зазначеного Положення Дсржаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунених виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку право охоронюваним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у розі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

В результаті цього, Держаудитслужба наділена повноваженням самостійно звертатися до суду в інтересах держави у разі виявлення під час планових перевірок або зі звернень (в тому числі правоохоронних органів) про можливі порушення в сфері закупівель.

Саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 06.02.2019 по справі № 927/246/19.

Крім того, матеріали позовної зави не місять доказів про відмову Північного офісу Держаудитслужби здійснювати свої повноваження щодо звернення до суду для захисту своїх прав. Крім того, представником зазначеного суб`єкта в судовому засіданні було повідомлено суд про наявні права у останнього, а також необхідність самостійного звернення до суду із позовом.

При цьому, як наголошено Верховним Судом у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 23.09.2018 у справі № 924/1237/17, що обставини дотримання прокурором встановленої частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом не залежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган держави (за його наявності), виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутись до суду з метою захисту інтересів держави

Зазначені правові висновки також узгоджуються із вказівками, викладеними у постанові Верховного суду від 15.05.2019 у розглядуваній справі.

В матеріалах справи наявна копія листа вих. № 649вих(ж)18 від 02.07.2018, підписаного заступником керівника Києво-Святошинскьої місцевої прокуратури та адресований Північному офісу Держаудитслужби, в якому повідомлено про наявність підстав для захисту інтересів державі в особі Бучанської міської ради та Північного офісу Держаудитслужби у суді шляхом пред`явлення позову. Означений лист направлено прокурором 09.07.2018, що підтверджується поштовим штемпелем, який міститься на поштовому конверті.

При цьому, позовну заяву прокурором було направлено поштовим відправленням до господарського суду 03.07.2018, що підтверджується поштовим штемпелем, який міститься на поштовому конверті, а також чеком поштової установи(зазначені докази містяться у матеріалах справи).

Таким чином, суд вважає, що прокурором порушено та не доведено належне виконання ним приписів ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо надання належних доказів наявності підстав у даному випадку (який не є виключним) для представництва інтересів держави замість Північного офісу Держаудитслужби.

Так само, прокурором не подано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що позивачі не вживають заходів щодо захисту порушених державних інтересів.

Судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання позивачами, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави. Сама по собі обставина не звернення позивачів з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

Отже, у даному випадку відсутні законні підстави для представництва інтересів держави, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Зазначене вище узгоджується з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.18. у справі № 924/1256/17, а також правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 23.01.2019 року у справі №920/331/18, від 29.01.2019 року у справі №913/176/18, від 23.10.18. у справі № 926/03/18, від 23.09.18. у справі № 924/1237/17, від 06.02.19. у справі № 927/246/18 щодо безпідставності звернення прокурором до суду в інтересах держави в особі відповідних органів у тотожних правовідносинах з тотожним предметом спору та залишення такого позову без розгляду.

За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду (п. 1 ч. 2 ст. 185 ГПК України).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

З врахуванням викладеного у сукупності позов заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Бучанської міської ради та Північного офісу Держаудитслужби до Комунального підприємства “Бучанське управління житлово- комунального господарства” Бучанської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю “Утілсервіс” про визнання недійсними результатів проведення процедури закупівлі та договору про надання послуг з розміщення побутових відходів залишається судом без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

За приписами ч. 2 ст. 226 ГПК України, про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням) (п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).

Отже, сплачений прокурором судовий збір за звернення з даним позовом до суду підлягає поверненню відповідною ухвалою суду за наявності відповідного клопотання платника - Генеральної прокуратури України.

Враховуючи результати апеляційного та касаційного оскарження судових рішень по справі, враховуючи кінцеві висновки суду, судові витрати за оскарження судових актів залишаються за кожною зі сторін, яка їх понесла.

Керуючись ст. 185, п. 1 ч. 1 ст. 226, ст.ст. 233, 234, Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Утілсервіс” про залишення позову без розгляду задовольнити.

2. Позовну заяву заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Бучанської міської ради та Північного офісу Держаудитслужби залишити без розгляду.

3. Згідно ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано 06.09.2019.

Суддя Л.В. Сокуренко