Вирок № 84073976, 03.09.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 03.09.2019

Справа № 320/6329/19

Провадження № 1-кп/320/963/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді – Бахаєва І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання – Фурсової Л.І.,

прокурора – Лелеченко С.Ю.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Медвідь Є.М.,

потерпілого – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080140001896 від 10 липня 2019 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополя Запорізької області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, непрацюючого, з середньою освіту, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 13.08.2014 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ст.ст.185 ч. 1, ст.185 ч. 3 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

- 03.08.2016 року Мелітопольським міськрайонним судом за ч. 3 ст.185 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст.71 КК України частково приєднано покарання за вироком від 13.08.2014 року та остаточно призначено покарання у вигляді 3 років 1 місяця позбавлення волі. Звільнений на підставі постанови Вільнянського районного суду Запорізької області від 22.02.2018 року умовно-достроково. Не відбутий строк 4 місяці 21 день,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, –

В С Т А Н О В И В:

09 липня 2019 року, приблизно о 14 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, керуючись корисливими мотивами, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає та достовірно знаючи про відсутність потерпілого ОСОБА_2 за місцем їх спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом вільного доступу з приміщення кухні вказаного будинку, таємно викрав майно, яке належить потерпілому ОСОБА_2 , а саме: акумуляторну батарею марки «BOSCH», моделі S5, потужністю 74 Ah в корпусі білого кольору, вартістю 1000 грн. 00 коп., чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 1000 гривень 00 копійок. Після чого, з місця вчинення злочину зник та розпорядився майном на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, що кваліфікується як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України.

Вказаних висновків суд дійшов провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Допитаний в судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 185 КК України визнав повністю, згоден з обсягом і кваліфікацією вчиненого, щиросердно розкаявся у скоєному та пояснив, що скоїв правопорушення при вищезазначених обставинах, а саме 09.07.2019 року, в денний час, скориставшись тим, що його ніхто не бачить, при цьому знаючи про відсутність потерпілого ОСОБА_2 за місцем їхнього спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з кухні вказаного будинку, таємно викрав акумуляторну батарею марки «BOSCH», яка належить потерпілому ОСОБА_2 Просив суд суворо його не карати.

Вислухавши думки учасників судового розгляду, приймаючи до уваги, що обвинувачений не оспорює фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом з`ясовано, що обвинувачений вірно розуміє зміст обставин справи, та у суду відсутні сумніви в добровільності їх позиції, тобто визнання обвинуваченим вини не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, судом також роз`яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.

А тому, крім допиту обвинуваченого, інші докази, за погодженням з учасниками судового провадження, не досліджувалися, за винятком документів, які стосуються особи обвинуваченого та характеризуючих його даних, заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

За таких обставин, оцінюючи безпосередньо досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред`явлене ОСОБА_1 обвинуваченням за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Як вказує законодавець у ст. 50 КК України, – покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно ч. 1 ст. 75 КК України, якщо при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбуття покарання, він дійсно може прийняти рішення про звільнення від відбування основного покарання з випробуванням.

Вирішуючи питання про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України суд також повинен урахувати тяжкість вчиненого злочину, особу винного, дотримуючись загальних принципів, встановлених законом, щодо призначення покарання. Таке рішення суду, відповідно до вимог ст. 374 КПК України, повинно бути належним чином вмотивоване, про що також зазначено і в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує вимоги статей 50, 65-67 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі ч. 2 ст. 185 КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості, обставини, що обтяжують і пом`якшують вину обвинуваченого, а так само дані про особу обвинуваченого, відповідно до яких обвинувачений ОСОБА_1 одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , непрацюючий, раніше судимий за вчинення аналогічних злочинів, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

В якості обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає те, що обвинувачений визнав провину в повному обсязі, щиросердно дієво розкаявся та жалкує у скоєному, своїми правдивими і послідовними показаннями сприяв встановленню істини у справі.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд вважає, що призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України із звільненням його від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього згідно ч.ч. 1, 2 ст. 76 КК України обов`язки, буде відповідати загальним засадам призначення покарання, принципам законності, гуманності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання буде достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів, буде відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого внаслідок його м`якості.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Цивільний позов заявлений не був.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує згідно ст. 100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373-376, 395 КПК України, суд,–

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року 6 шести місяців позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_1 :

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід до засудженого ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Речові докази:

- акумуляторну батарею марки «BOSCH», моделі S5, потужністю 74 Ah в корпусі білого кольору, яка передана на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2 , згідно розписки – залишити потерпілому ОСОБА_2 .

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ