Вирок № 84073972, 29.08.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 29.08.2019

Справа № 320/3716/19

Провадження № 1-кп/320/795/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Бахаєва І.М.,

за участі:

секретаря судового засідання - Фурсової Л.І.,

прокурора - Довгань М.А.,

неповнолітнього обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Стукалова А.В.,

законного представника неповнолітнього обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

потерпілої - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080140000823 від 23 березня 2019 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь Запорізької області, громадянина України, учня ДНЗ «Мелітопольське ВПУ», неодруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Неповнолітній обвинувачений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23 березня 2019 року, приблизно о 02 годині 30 хвилин, знаходячись у дворі будинку АДРЕСА_2 , з метою вчинення таємного викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, керуючись корисливими мотивами, діючи з раптово виниклим умислом, підійшовши до другого під`їзду будинку АДРЕСА_2 області, біля якого на лавці сиділа потерпіла ОСОБА_3 , скориставшись відсутністю контролю з боку потерпілої ОСОБА_3 , яка знаходилась у стані алкогольного сп`яніння, впевнившись в тому, що його ніхто не бачить, шляхом вільного доступу з лавки таємно викрав належний ОСОБА_3 жіночий рюкзак синього кольору, який не представляє матеріальної цінності для потерпілої, в якому знаходилося майно:

- мобільний телефон марки «Xiaomi Mi Max 3» в корпусі чорного кольору, імей1: НОМЕР_1 , імей 2: НОМЕР_2 , вартістю 8609 грн. 41 коп. з чохлом-бампером, який не представляє матеріальної цінності для потерпілої, в якому знаходилась сім-карта мобільного оператора «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_3 , який не представляє матеріальної цінності для потерпілої;

- золотий браслет 585 проби вагою 3,08 грами, вартістю 1940 грн. 40 коп.;

- золоту каблучку 750 проби, вагою 3,74 грами, вартістю 3014 грн. 44 коп.;

- золоту каблучку 585 проби, вагою 2,85 грами , вартістю 1795 грн. 50 коп.;

- золоті сережки 583 проби, вагою 4,25 грами, вартістю 2669 грн.;

- жіночий гаманець червоного кольору зі шкірозамінника, вартістю 400 грн., в якому знаходились грошові кошти у сумі 72 грн.;

- паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий 11 серпня 2015 року Мелітопольським МВ УДМС та ідентифікаційний код на ім`я ОСОБА_3 , який не представляє для потерпілої матеріальної цінності;

- біометричний паспорт громадянина України № НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_4 ;

- ключі від квартири з брелком у вигляді серця, які не представляють матеріальної цінності для потерпілої.

Таким чином, неповнолітній обвинувачений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реалізуючи злочинний намір, переслідуючи корисливі мотиви, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, вчинив всі дії для доведення злочину до кінця, які виразились у таємному викрадені чужого майна (крадіжці), обернув викрадене майно на свою користь, розпорядившись в подальшому ним на власний розсуд з викраденим, з місця вчинення ним кримінального правопорушення зник, у зв`язку з чим своїми діями спричинив потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 18600 гривень 75 копійок, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України.

Вказаних висновків суд дійшов провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, виходячи з наступного.

Допитаний в судовому засіданні неповнолітній обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 185 КК України визнав повністю, згодний з обсягом і кваліфікацією вчиненого, щиросердно розкаявся у вчиненому та пояснив, що вночі 23 березня 2019 року, бажаючи викрасти майно потерпілої ОСОБА_3 та впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає, підійшов до лавки, де сиділа потерпіла, шляхом вільного доступу, таємно викрав рюкзак потерпілої, в якому були мобільний телефон, золоті вироби, паспорт, ключи. Просив суд його суворо не карати та не позбавляти волі, завіряв суд, що подібне більше не повториться.

Від представника служби у справах дітей Мелітопольської міської ради Запорізької області Коник К.М. надійшла заява про розгляд кримінального провадження відносно неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1 за його відсутності.

Вислухавши думки учасників судового розгляду, приймаючи до уваги, що неповнолітній обвинувачений ОСОБА_1 не оспорює фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом з`ясовано, що неповнолітній обвинувачений вірно розуміє зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності його позиції, тобто визнання ним вини не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, судом також роз`яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.

А тому, крім допиту неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1 , інші докази, за погодженням з учасниками судового провадження, не досліджувалися, за винятком документів, які стосуються особи неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1 та характеризуючих його даних, заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.

Допитавши неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1 , який визнав себе винним та добровільно повідомив суду обставини вчинення кримінального правопорушення, а також дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши виступи учасників судового провадження та останнє слово неповнолітнього обвинуваченого, суд дійшов до таких висновків.

Показання неповнолітнього обвинуваченого є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння неповнолітнім обвинуваченим обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

При ухваленні вироку відносно неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

За таких обставин, оцінюючи безпосередньо досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред`явлене неповнолітньому ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 1 ст. 185 КК України.

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Як вказує законодавець у ст. 50 КК України, - покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні виду та міри покарання неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує вимоги статей 50, 65-67 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі ч. 1 ст. 185 КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, обставини, що обтяжують і пом`якшують вину неповнолітнього обвинуваченого, а так само дані про особу обвинуваченого, відповідно до яких: неповнолітній обвинувачений ОСОБА_1 учень ДНЗ «Мелітопольське ВПУ», неодружений, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

В якості обставин, які пом`якшують покарання неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає те, що неповнолітній обвинувачений визнав провину в повному обсязі, щиросердно дієво розкаявся та жалкує у скоєному, своїми правдивими і послідовними показаннями сприяв встановленню істини у справі.

Обставини, які обтяжують покарання неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлені.

При вирішенні питання про застосування при призначенні покарання ст. 75, 104 КК України суд враховує і правову позицію, висловлену Європейським судом з прав людини у справі «Болдя проти Румунії» від 15 лютого 2007 року щодо необхідності наведення мотивів, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод накладає на суди обов`язок мотивувати власні рішення, що потребує детальної відповіді на кожний аргумент, з тим, щоб мати змогу визначити порушений проти обвинуваченого судовий процес як справедливий.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок суд приймає до уваги досудову доповідь Мелітопольського міськрайонного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Запорізькій області від 23 серпня 2019 року, відповідно до якої, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення неповнолітнім обвинуваченим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є середнім та його виправлення можливе без ізоляції від суспільства із застосуванням мінімального рівня нагляду.

Суд вважає, що всі вищевказані обставини в сукупності пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, з урахуванням особи винного, те, що неповнолітній обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин будучи неповнолітнім, задовільно характеризується, вперше притягається до кримінальної відповідальності та суд вважає, за можливе призначити неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 104 КК України звільнивши його від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього згідно ч.ч. 1, 2 ст. 76 КК України обов`язки.

Обрана міра покарання за глибоким переконанням суду буде відповідати загальним засадам призначення покарання, принципам законності, гуманності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання буде достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів, буде відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого внаслідок його м`якості.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує згідно ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід до неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1 не застосовувався.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373-376, 395 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.

Відповідно до ст.ст. 75, 104 КК України звільнити неповнолітнього засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати неповнолітнього засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід до неповнолітнього засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Речові докази по кримінальному провадженню:

- паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий 11 серпня 2015 року Мелітопольським МВ УДМС на ім`я ОСОБА_3 , який переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_3 - залишити потерпілій ОСОБА_3 ;

- біометричний паспорт громадянина України № НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_4 , жіночий гаманець червоного кольору, в якому знаходились візитні картки, карта Приват банку «Універсальна», які зберігаються в камері речових доказів Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області, згідно квитанції № 968-294 - залишити в камері речових доказів Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області;

-ксерокопію коробки з-під телефону, на якій вказано імей та марка телефону «Xiaomi Mi Max3» IMEI1 НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 , яка долучена до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження;

-DVD-диск з відеозаписом з ломбарду «ПТ Климчук і Компанія «Ломбард Капітал», який долучений до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ