Рішення № 84070787, 27.08.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2019 року справа № 580/1135/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Зачепи Х.В.,

представника позивача Каленської С.С. - за ордером,

представника відповідача Радченко О.П. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження, в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної установи "Старобабанівська виправна колонія №92" до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась Державна установа "Старобабанівська виправна колонія №92" (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточненої позовної заяви від 10.07.2019 просить:

- визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 21.01.2019 № 0000791304, № 0000781304, №0000811304 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.01.2019 №0000801304.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що трудові відносини між засудженим до обмеження волі та держаними установами Державної кримінально-виконавчої служби України регулюються Кримінально- виконавчим кодексом України. Державна установа "Старобабанівська виправна колонія №92" є неприбутковою бюджетною установою, яка фінансується за рахунок бюджетних коштів згідно з кошторисами та щомісячними розписами видатків, у межах річної суми видатків на підставі затвердженої Міністерством фінансів України бюджетної програми де чітко визначені стратегічні цілі, завдання та напрями її реалізації. Вказує, що базою нарахування єдиного внеску для зазначених платників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР "Про оплату праці" та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абзац перший пункту 1 частини першої статті 7 Закону №2464). Зазначає, що Державна установа "Старобабанівська виправна колонія №92" не укладала жодних трудових договорів із засудженими.

Ухвалою суду від 07.05.2019 відкрито провадження у справі за даним позовом за правилами загального позовного провадження.

Заперечуючи проти позову 23.05.2019 відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вказує на безпідставність позовних вимог, оскільки відповідно до ст. 122 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Враховуючи факт використання в діяльності Державної установи "Старобабанівська виправна колонія №92" праці осіб засуджених до позбавлення волі шляхом залучення останніх до оплачуваної праці, у державної установи "Старобабанівська виправна колонія №92" виникає обов`язок щодо нарахування та сплати до бюджету єдиного внеску на суми заробітної плати, нарахованої на користь таких осіб.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

За даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державна установа "Старобабанівська виправна колонія №92" зареєстрована юридичною особою з 11.01.2001 (код ЄДРПОУ 08564877).

Відповідно до Положення про державну установу "Старобабанівська виправна колонія №92", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2018 № 2138/5 Старобабанівська виправна колонія №92 є державною установою, яка входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Згідно з п. 4 вказаного Положення основними завданнями виправної колонії є:

виконання покарань у виді позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі;

дотримання прав осіб, які тримаються у виправній колонії, вимог нормативно-правових актів щодо виконання і відбування кримінальних покарань, реалізації їх законних прав та інтересів.

Працівниками ГУ ДФС у Черкаській області на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), згідно наказу Головного управління ДФС у Черкаській області від 27.11.2018 №2349 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Державної установи "Старобабанівська виправна колонія (№92)" проведена документальна позапланова виїзна перевірка Державної установи "Старобабанівська виправна колонія (№92)" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування та перерахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період господарської діяльності з 01.10.2015 по 30.09.2018.

Результати проведеної документальної позапланової виїзної перевірки Державної установи "Старобабанівська виправна колонія (№92)" оформлені актом від 22.12.2018 №626/23-00-13-0412/08564877.

Відповідно до акта від 22.12.2018 №626/23-00-13-0412/08564877 в ході перевірки Державної установи "Старобабанівська виправна колонія (№92)" встановлений факт залучення до оплачуваної праці осіб засуджених до позбавлення волі, які відбувають покарання в Державній установі "Старобабанівська виправна колонія (№92)".

Перевіркою питань укладання трудових договорів з особами засудженими до позбавлення волі, які відбувають покарання у Державній установі "Старобабанівська виправна колонія (№92)" і залучені до суспільно корисної та оплачуваної праці на Державній установі "Старобабанівська виправна колонія (№92)" встанолвено, що у перевіряємий період залучено (допущено) засуджених до позбавлення волі до суспільно корисної оплачуваної праці без укладання з останніми письмового трудового договору. У вересні 2018 року середньооблікова чисельність засуджених, які отримували заробітну плату складала 69 осіб, чисельність засуджених, праця яких використовувалась без належного оформлення трудових відносин складає 60 осіб.

Згідно з наданими для перевірки документів встановлено, що засуджені працювали, як у виробничих приміщеннях Державної установи "Старобабанівська виправна колонія (№92)", так і на виробничих об`єктах ДП "Підприємство ДКВС (№92)", з яким Державною установою "Старобабанівська виправна колонія (№92)" укладено відповідні договори про надання послуг з використання праці спецконтингенту для виконання робіт та послуг. Розрахунку за надані послуги здійснювались у безготівковій формі на розрахункові рахунки Державної установи "Старобабанівська виправна колонія (№92)" після складання та підписання акта здачі-прийняття робіт (надання-послуг).

З наданих для перевірки документів, встановлено, що засуджені працювали, як у виробничих приміщеннях Державної установи "Старобабанівська виправна колонія (№92)", так і на виробничих об`єктах інших суб`єктів господарювання, з якими Державною установою "Старобабанівська виправна колонія (№92)" укладено відповідні договори про надання послуг з використання праці спец контингенту для виконання робіт та послуг на виробничих об`єктах організацій та підприємств усіх форм власності.

Державною установою "Старобабанівська виправна колонія (№92)" в період, що підлягав перевірці, проводились нарахування заробітної плати на користь засуджених до позбавлення волі, які були залучені до оплачуваної праці, з відповідним нарахуванням (утриманням) податку на доходи фізичних осіб та з військового збору. Заробітна плата на користь засуджених до позбавлення волі, які залучені до суспільно корисної оплачуваної праці, нараховувалась (виплачувалась) згідно Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2013 №396/5.

В ході перевірки встановлено, що строкові трудові договори заключено з 31.05.2018 року лише з частиною засуджених, а саме з 15 особами, що підтверджується листом Державної установи "Старобабанівська виправна колонія (№92)" на адресу ГУ ДФС у Черкаській області від 12.11.2018 №2.8-6640 (вх. ГУ області від 26.12.2018 №24807/10)

Згідно з актом від 22.12.2018 №626/23-00-13-0412/08564877 враховуючи що в період з 08.10.20016 по 30.09.2018 Державна установа "Старобабанівська виправна колонія (№92)" в своїй діяльності використовувала оплачену працю осіб засуджених до позбавлення волі без належного оформлення трудових відносин з останніми за результатами проведеної позапланової документальної виїзної перевірки встановлено наступні порушення:?

- п.51.1 ст.51 та п. 176.2. "б" ст.176 Податкового кодексу України, в частині повноти та достовірності відображення інформації в Податковому розрахунку за формою №1-ДФ за період з 01.10.2015 по 30.09.2018 в частині повноти та достовірності відображення інформації в Податковому розрахунку за формою №1-ДФ за 4 квартал 2015 року, 1-4 квартал 2016 року, 1-4 квартал 2017 року, 1-3 квартал 2018 року;

- пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168; п.171.1 ст.171 та п.176.2 "а" ст.176 Податкового кодексу України, що призвело до несвоєчасної сплати до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб в період з 01.10.2015 по 30.09.2018;

- п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч. 1 ст.7 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме занижено базу нарахування єдиного внеску на загальну суму 2 123 214 грн 13 коп. за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених: у жовтні-грудні 2016 року, січні-грудні 2017 року та січні-вересні 2018 року за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати частини засуджених: у жовтні-грудні 2016 року на суму 187 241 грн 06 коп., січні-грудні 2017 року на суму 1 136 103 грн 46 коп. та січні-вересні 2018 року на суму 799 869 грн 61 коп.;

- п.1 ч.2 ст.6, ч.2 ст.9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме занижено суму нарахованого єдиного внеску на загальну суму 467 107 грн 11 коп. у жовтні-грудні 2016 року, січні-грудні 2017 року та січні-вересні 2018 року за рахунок не нарахування єдиного внеску на заробітну плату частини засуджених: у жовтні-грудні 2016 року в сумі 41 193 грн 04 коп., січні-грудні 2017 року в сумі 249 942 грн 75 коп. та січні-вересні 2018 року в сумі 175 971 грн 32 коп.;

- п.1 ч.2 ст.6 Закону України від 08 липня 2010 року №2464^1 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", що призвело до заниження єдиного соціального внеску по вільнонайманим працівникам на суму 2 192 грн 39 коп. у грудні 2016 року - березні 2017 року на суму 1 518 грн 90 коп. та березні-квітні 2018 року на суму 679 грн 49 коп.

На підставі акта перевірки від 22.12.2018 №626/23-00-13-0412/08564877 відповідач прийняв спірні рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 21.01.2019 №0000791304, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача з податку на доходи фізичних осіб на суму 2 001 673 грн 16 коп., у тому числі 1 472 708 грн 97 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та 528 964 грн 19 коп. пені.

- податкове повідомлення-рішення від 21.01.2019 №0000781304 про застосування до позивача штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб в сумі 510 грн 00 коп.;

- рішення від 21.01.2019 № 0000811304 про застосування штрафних санкцій на суму 234 649 грн 75 коп. за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;

- вимогу від 21.01.2019 №Ю-0000801304 про сплату боргу з єдиного внеску на загальну суму 469 299 грн 50 коп.

За наслідками адміністративного оскарження вказані рішення залишені без змін.

Вважаючи, що спірні рішення та вимога є протиправними та такими, що підлягають до скасування позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, за своїм внутрішнім переконанням, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Положеннями статті 162 Податкового Кодексу України визначено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, податковий агент.

Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 167.1 статті 167 Податкового Кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом, визначений пунктом 168.1 статті 168 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Положеннями підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно зі статтею 18 Податкового кодексу України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

В силу положень статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Чинним законодавством не визначено порядок оподаткування доходів фізичних осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі.

У свою чергу, аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особою відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. На податкового агента покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Згідно абзацу 1 пункту 1 статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464) платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно абзацу 1 пункту 1 статті 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до підпункту 6 частини 2 статті 13 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні" підприємства установ виконання покарань проводять свою діяльність відповідно до законодавства з урахуванням таких особливостей: трудові відносини засуджених регулюються законодавством про працю з урахуванням вимог кримінально-виконавчого законодавства.

Порядок використання праці засуджених осіб та нарахування їм заробітної плати врегульовано положеннями статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України (зі змінами, внесеними Законом України №1492-VI.II від 07.09.2016), якою визначено, що засуджені до позбавлення волі мають право працювати та залучаються до суспільно корисної праці у місцях і на роботах, визначених адміністрацією колонії, з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на за строковим трудовим договором, що укладається між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором), за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Отже, залучення засуджених до позбавлення волі до робіт як на підприємстві виправної колонії так і на державному підприємстві, має здійснюватися за одночасним додержанням наступних умов:

- засуджені мають працювати за строковим трудовим договором;

- строковий трудовий договір укладається між засудженим і виправною колонією;

- забезпечується належна охорона та ізоляція засуджених.

Без оплати засуджені можуть бути залучені лише до робіт з благоустрою колоній і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством (абзац перший частини п`ятої статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України).

Таким чином, роботодавцем для засуджених, які залучаються для оплачуваної праці та на підставі строкового трудового договору, з 08.10.2016 має виступати у спірних правовідносинах виправна колонія.

Інші нормативно-правові акти мають відповідати нормам Кримінально-виконавчого кодексу України як нормативно-правовому акту вищої юридичної сили, та у разі прийняття перших до 08.10.2016, вони мають застосовуватись із врахуванням відповідних законодавчих змін.

При цьому, суд звертає увагу, що особові рахунки засуджених веде саме виправна колонія, у зв`язку із чим саме на колонію покладено обов`язок здійснювати відповідні зарахування на такі рахунки і відрахування із заробітку та інших доходів засуджених задля забезпечення додержання черговості утримання відповідних сум.

Зокрема, згідно статті 121 Кримінально-виконавчого кодексу України та пункту 6.3 Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2013 №396/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.03.2013 за №387/22919, першочергово відраховуються податок на доходи фізичних осіб і суми аліментів, а в подальшому вартість одягу, взуття, білизни (крім вартості спецодягу), вартість харчування, комунально-побутових та інших наданих послуг (крім вартості спецхарчування), витрати за виконавчими листами на користь громадян, за виконавчими листами на користь юридичних осіб та суми відшкодування матеріальних збитків, заподіяних засудженими державі під час відбування покарання.

Проведення всіх належних відрахувань та утримань із сум заробітної плати державною установою також прямо передбачено пунктом 4.5 Порядку організації виробничої діяльності та залучення засуджених до суспільно корисної праці на підприємствах виправних центрів, виправних та виховних колоній Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03.01.2013 №26/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.01.2013 за №68/22600.

Згідно з ч.1 ст.122 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

З аналізу наведених норм вбачається, що обов`язок здійснювати своєчасну виплату працівникові заробітної плати покладається саме на роботодавця, як сторону трудового договору. Оскільки у даному випадку роботодавцем виступає саме Державна установа "Старобабанівська виправна колонія № 92" то відповідно і обов`язок дотримання вимог діючого трудового законодавства, покладається на колонію.

Відтак суд висновує про безпідставність доводів позивача наведених в обґрунтування позовних вимог.

При цьому суд висновує про безпідставність доводів сторони позивача на висновки викладені у листі ГУ ДФС у Київській області №3422/10/10-36-17-02 від 30.12.2015, оскільки останній носить рекомендаційний характер та не є обов`язковим.

Зважаючи, що застосований до позивача спірним податковим повідомленням-рішенням від 21.01.2019 № 0000791304 штраф розрахований 25%, 50% та 75% (щодо повторності), суд врахував правову позицію викладену Верховним Судом у постанові від 22.05.2018 у справі №820/6437/16 щодо подібних правовідносин (донарахування зобов`язань з ПДФО з урахуванням повторності за відсутності прийняття податкового повідомлення-рішення щодо первісного порушення), обов`язкову до врахування на підставі ч.5 ст.245 КАС України.

Верховний Суд у постанові від 22.05.2018 у справі №820/6437/16 акцентував увагу, що положеннями статті 127 ПК України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу. Відтак, застосування штрафу в розмірі 50 та 75 відсотків суми податку на підставі п.127.1 ст.127 Податкового Кодексу України можливо внаслідок неодноразового порушення, пов`язаного з ненарахування, неутримання та/або несплатою (неперерахуванням) податків платником податків незалежно від того, чи було виявлено ці порушення під час однієї перевірки контролюючого органу.

Тому суд дійшов висновку, що нарахування штрафу у спірних правовідносинах є правомірним.

Водночас щодо нарахованої податковим повідомленням-рішенням від 21.01.2019 №0000791304 суми пені суд зазначає про таке.

Відповідно до положень ст. 129 Податкового кодексу України при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, нарахування пені розпочинається, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань; у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов`язань відповідного бюджету перед таким платником податків; у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України); при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов`язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством.

Згідно з даними розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 21.01.2019 №0000791304 пеня на суму 190 825 грн 42 коп. нарахована щодо зобов`язань, визначених за період до 01.10.2015, а 338 138 грн 77 коп. - в межах цього строку. Отже пеня у сумі 190 825 грн 42 коп. нарахована за період понад 1095 днів.

Всупереч вимог закону відповідач не врахував, що заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, відповідно до підп. "а" п.14.1 ст.14 ПК України, є ознакою безнадійної заборгованості.

Відповідно до підп.101.2.3. п.101.2. ст.101 ПК України податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом є "безнадійний".

Згідно з п.101.1. ст.101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Списання безнадійного податкового боргу відповідно до підп. 191.1.24. п.191.1. ст.191, підп.20.1.29 п.20.1 ст.20 ПК України є функцією контролюючих органів.

Відповідно до п.102.1. ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Грошове зобов`язання згідно з п.102.2 ПК України може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо:

податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання, не було подано;

посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов`язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

Проаналізувавши вказані норми, дотримуючись принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що, нараховуючи пеню на зобов`язання поза встановленими ПК України строками давності, відповідач допустив порушення закону. У зв`язку з цим спірне податкове повідомлення-рішення від 21.01.2019 № 0000791304 в частині нарахованої пені на суму 190 825 грн 42 коп. є протиправним і підлягає скасуванню в цій частині.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 21.01.2019 №0000781304 про застосування до позивача штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб в сумі 510 грн 00 коп., суд зазначає, що З розрахунку до спірного ППР від 21.01.2019 №0000741304 про застосування до позивача штрафних санкцій з ПДФО в сумі 510,00 грн. суд встановив, що воно прийняте за порушення п. 119.2 ст. 19 Податкового кодексу України.

При вирішення справи судом взято до уваги, що позивачем не наведено доводів та обґрунтувань в частині позовних вимог щодо вказаного податкового повідомлення-рішення, доказів на спростування фактів викладених в акті перевірки, на підставі яких винесено спірне рішення позивач суду не назвав та не надав, у письмових заявах по суті позивач не зазначив щодо них жодного доводу та заперечення.

Щодо позовних вимог у іншій частині суд зазначає, що з огляду на те, що у ході розгляду справи судом встановлено заниження суми нарахованого єдиного внеску за рахунок невключення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених за період з 01.10.2016 по 30.09.2018 та як наслідок застосування штрафних санкцій, а відтак суд висновує про необгрунтованість доводів позивача в іншій частині.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 14, 72, 76 - 79, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Державної установи "Старобабанівська виправна колонія №92" (20330, Черкаська область, Уманський район, с. Старі Бабани, вул. Шевченка, 110, ідентифікаційний код 08564877) до Головного управління ДФС у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 39392109) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 21.01.2019 № 0000791304 в частині нарахування пені з податку на доходи фізичних осіб у сумі 190 825 грн 42 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області на користь Державної установи "Старобабанівська виправна колонія №92" витрати зі сплати судового збору у сумі 1 354 (одна тисяча триста п`ятдесят чотири) грн 31 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05.09.2019.

Суддя С.О. Кульчицький