Ухвала суду № 84070727, 06.09.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

06.09.2019 № 520/6357/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Білової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (вул. Б. Хмельницького, буд. 24, м. Київ, 01030, код ЄДРПОУ 37405111), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому просить суд, з урахуванням уточнень:

- визнати протиправним та скасувати рішення Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про відмову у знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 від 04.06.2019;

- визнати протиправним та скасувати рішення Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про відмову у знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 від 04.06.2019;

- зобов`язати Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації зняти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою суду від 06.08.2019 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є власником квартири АДРЕСА_4 . Право власності на нерухоме майно було набуте ним шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним застереженням згідно ст.37 Закону України «Про іпотеку». Він звернувся до Управління (Центру) надання адміністративних послуг Шевченківської районної у місті Києві Державної адміністрації з заявами про зняття з реєстрації місця проживання гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 Рішеннями відповідача позивачу було відмовлено у знятті з реєстрації місця проживання гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 Позивач вважає такі відмови протиправними.

Представник відповідача не погодився з позовними вимогами та надав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Треті особи не погодилися з позовними вимогами та надали пояснення, в яких просили відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що повністю погоджуються зі спірним рішенням.

Відповідно до ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_4 .

Право власності на нерухоме майно було набуте шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним застереженням згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

ОСОБА_1 звернувся до Управління (Центру) надання адміністративних послуг Шевченківської районної у місті Києві Державної адміністрації з заявами про зняття з реєстрації місця проживання гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 .

У знятті з реєстрації місця проживання позивачу було відмовлено 04.06.2019, в обґрунтування чого було зазначено, що згідно п. 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 02.05.2016 № 207, підставою для зняття з реєстрації місця проживання гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 , в даному випадку, є рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі - Закон) громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній, установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.

Частиною першою статті 11 Закону встановлено, що орган реєстрації здійснює, зокрема, реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Статтею 9 Закону встановлено, що орган реєстрації відмовляє у реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку. Рішення про відмову приймається у день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.

Відповідно до пункт 3 Правил реєстрації місця проживання затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207 (далі - Правила) реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Згідно з пунктом 11 вказаних Правил орган реєстрації відмовляє в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років. Рішення про відмову в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.

Відповідно до абзаців 9 та 10 пункту 26 Правил реєстрації місця проживання затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів). Зняття з реєстрації місця проживання на підставах, визначених в абзацах восьмому та дев`ятому цього пункту, здійснюється за клопотанням уповноваженої особи спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту або за заявою власника/наймача житла або їх представників.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначає, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п.1, 7 ч.1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 КАС України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Аналогічна норма закріплена й у пункті 1 частини першої статті 19 КАС України в редакції Закону N 2147-VIII.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Разом з тим участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень є публічно-правовим.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що спірні правовідносини стосуються права користування та розпорядження майном, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_3 .

Так, виникненню права власності ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним застереженням згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку» слугували: договір купівлі - продажу майнових прав (відступлення прав вимоги) № 1214/К, укладений 29 березня 2019 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та фізичною особою ОСОБА_1 ; договір про відступлення прав за іпотечним договором № 49.12/78/1376/07 від 30.08.2007 та договором поруки № / 49.4/78-П1/07-Zn від 30.08.2007 між ПАТ «Дельта Банк» та фізичною особою ОСОБА_1 .

З Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2019 справу № 757/23351/19-ц за матеріалами позовної заяви ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав (відступлення прав вимоги) від 29 березня 2019 року № 1214/К передано на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва.

Отже, суд зазначає, що на момент звернення позивача до суду із цим позовом наявний спір про право на вказану квартиру.

Таким чином, предметом спірних правовідносин є майнові права на вказану квартиру, вимоги ж до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації є похідними від них.

З огляду на вказане та враховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що спір щодо визнання протиправними та скасування рішень Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про відмову у знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 від 04.06.2019 та про відмову у знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 від 04.06.2019 не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах містяться, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 337/2535/2017 та постанові Верховного Суду від 30 липня 2019 року у справі № 826/7335/17.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд зобов`язаний роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що за предметом спору вказаний спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства, а тому провадження у справі має бути закрите.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 140, 229, 238, 239, 248, 256, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

У Х В А Л И В:

Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (вул. Б. Хмельницького, буд. 24, м. Київ, 01030, код ЄДРПОУ 37405111), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Роз`яснити позивачеві, що цей спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Повний текст ухвали виготовлено 06 вересня 2019 року.

Суддя Білова О.В.