Ухвала суду № 84070665, 03.09.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження у справі

03.09.2019 справа № 520/6759/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ділбаряна А.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача ДАГС - Захарової О.В.,

представника відповідача САГС - Овчаренко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Донецького апеляційного господарського суду (просп. Науки, буд.5, м.Харків, 61022, код ЄДРПОУ26020508) , Державної судової адміністрації України (вул. Липська, буд. 18/5, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) , Східного апеляційного господарського суду (просп. Незалежності, буд.13, м.Харків, 61058, код ЄДРПОУ 42259888) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним, скасувати наказ голови Ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2019 р. №47-К в частині звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та поновити ОСОБА_1 на рівнозначну посаду Східного апеляційного господарського суду з 09 липня 2019 року;

- стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 липня 2019 року по день поновлення за відрахуванням зборів та обов`язкових платежів;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді на рівнозначній посаді Східного апеляційного господарського суду та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Ухвалою суду від 11.07.2019 року відкрито провадження по справі за загальними правилами, призначено проведення підготовчого засідання.

19.07.2019 року від голови ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представником відповідача заявлено клопотання про закриття провадження у справі.

В обґрунтування клопотання вказано, що ОСОБА_1 дійсно працювала в Донецькому апеляційному господарському суді з 27.04.2002 року, займаючи посади державної служби. Проте, з набранням чинності Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ "Про Державну службу", наказом керівника апарату суду від 26.09.2016 року 43176-К позивача переведено на посаду провідного інспектора відділу захисту інформації та інформаційно-технічного забезпечення, яку віднесено до посад, які виконують функції з обслуговування.

Оскільки, на думку представника відповідача, посада, з якої було звільнено ОСОБА_1 не відноситься до публічної служби, не пов`язана з діяльністю державних політичних посад, у державних колегіальних органах, професійною діяльністю суддів, прокурорів, військовою службою, альтернативною (невійськовою) службою, іншою державною службою, патронатною службою в державних органах, службою в органах Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, дана справа не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Позивач у судовому засіданні у вирішенні питання про закриття провадження у справі поклався на розсуд суду.

Представник відповідача Донецького апеляційного господарського суду - Захарова О.В., у судовому засіданні підтримав заявлене клопотання про закриття провадження у справі, просив суд його задовольнити.

Представник відповідача Східного апеляційного господарського суду - Овчаренко О.С. (довіреність №014861 від 19.07.2019), у судовому засіданні підтримав заявлене клопотання, просив його задовольнити.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, предметом даної справи є оскарження наказу голови Ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади та поновлення останньої на роботі з відповідними виплатами заробітної плати.

Під час підготовчого судового засідання позивач підтвердив, що вона - ОСОБА_1 , колишнім працівником Донецького апеляційного господарського суду, котрий звернувся до суду у зв`язку з порушенням, як на її думку, трудових прав з боку відповідача - Донецького апеляційного господарського суду, що видав наказ про звільнення.

Суд зазначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Згідно положень ч. 1 та 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Виходячи з наведеного вище, суд доходить висновку, що завданням адміністративного судочинства є розгляд і вирішення спорів про поновлення порушених суб`єктивних прав громадян і організацій у сфері публічно - правових відносин.

Положеннями статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що є справою адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, справою адміністративної юрисдикції є спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб`єктами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, а ці суб`єкти відповідно зобов`язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкту. У випадку якщо суб`єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб`єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно не може вирішуватись адміністративним судом.

У ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 2 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктом 17 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладеній у постановах від 27.02.2019 р. по справі №815/6096/17 (провадження №11-1282апп18) та від 23.01.2019 р. по справі №752/2922/17 (провадження №14-51цс18), з аналізу вказаних норм вбачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише на ті, які пов`язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з неї.

Для набуття спором ознак публічно-правового в контексті ст.19 КАС України спірні правовідносини мають безпосередньо випливати з перебування особи на посаді, яка віднесена до публічної служби та здійснення нею службової діяльності.

Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII).

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону №889-VIII державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби. Разом з цим, до цієї категорії не належать трудові спори: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ та інше.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

З матеріалів справи встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , дійсно працювала в Донецькому апеляційному господарському судді з 27.04.2002 року, займаючи посади державної служби.

У зв`язку з набранням чинності Закону України "Про Державну службу" №889-VІІ від 10.12.2015 року, наказом керівника апарату суду від 26.09.2016 року 43176-К позивача переведено на посаду провідного інспектора відділу захисту інформації та інформаційно-технічного забезпечення, яку віднесено до посад, які виконують функції з обслуговування.

Тобто, починаючи з 26.09.2016 року позивач втратила статус державного службовця та по день звільнення перебувала на посаді працівника суду, яка виконувала функції з обслуговування.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 2 закону України "Про Державну службу" №889-VІІ від 10.12.2015 року, функції з обслуговуівання це діяльність працівників державного органу, яка не передбачає здійснення повноважень, безпосередньо пов`язаних з виконанням завдань і функцій, визначених частиною 1 цього Закону.

Дія цього Закону не поширюється на працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування (пункт 14 частини 3 статті 3 ЗУ "Про Державну службу" №889-VІІ від 10.12.2015).

З установлених судом обставин справи вбачається, що спірні правовідносини виникли між позивачем та відповідачами не є публічно-правовими, оскільки прийняття наказу про звільнення, який оскаржує в рамках даної справи позивач, здійснено відповідачем не при реалізації ним владних управлінських функцій, а для врегулювання трудових відносин між найманим працівником - ОСОБА_1 , який займає посаду провідного інспектора відділу захисту інформації таінформаційно-технічного забезпечення та Донецьким апеляційним господарським судом.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи законних інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів та посадових осіб місцевого самоврядування, що виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових чи особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Приймаючи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справи і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Згідно п. 1 ч.1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись зазначеними вище приписами норм діючого законодавства, суд вважає, що провадження у справі №520/6759/19 підлягає закриттю.

Згідно ч. 2 ст. 238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Роз`яснити позивачу, що розгляд та вирішення таких справ віднесено до юрисдикції загальних судів, в порядку цивільного судочинства.

Керуючись положеннями статей 205, 238, 239, 243, 244, 248, 255, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі №520/6759/19 - задовольнити.

Закрити провадження у справі №520/6759/19 за позовом ОСОБА_1 до Донецького апеляційного господарського суду, Державної судової адміністрації України, Східного апеляційного господарського суду про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Роз`яснити позивачеві, що розгляд справи віднесено до юрисдикції загального місцевого суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду. Або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Повний текст ухвали виготовлено 06 вересня 2019 року.

Суддя О.В. Панченко