Рішення № 84070534, 05.09.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2019 р. № 520/6798/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шляхової О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Харківського приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (код ЄДРПОУ 40386382; вул. Євгена Котляра, буд. 4,м. Харків,61052) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, в якому просить суд :

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Харківського приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області № 344 від 14.11.2018 р. про відмову в призначенні ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

2. Зобов`язати Харківське приміське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області призначити ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) пенсію за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 14.11.2018 р.;

3. Стягнути з Відповідача на користь Позивача судові витрати, а саме сплачений Позивачем судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона звернулась до Харківського приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області із заявою про призначення пенсії. Рішенням Харківського приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області позивачу було відмовлено у призначені пенсії за віком з огляду на відсутність необхідного стажу роботи 15 років. Дане рішення позивач отримала лише у березні 2019 року.

Позивач не згоден з наведеним вище рішенням Відповідача, вважає рішення протиправним та таким, що порушує її права, свободи та інтереси.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження по справі № 520/6798/19 в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

02.08.2019 відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому він заперечував проти задоволення заявлених вимог позивача.

Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що призначення пенсії за віком здійснюється відповідно до Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” при досягненні пенсійного віку та наявності встановленого законом страхового стажу.

Необхідні документи встановленого зразка для призначення пенсії надаються згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року №1566/11846.

Звернув увагу суду на те, що запис в трудовій книжці ОСОБА_1 оформлений не належним чином, а саме: у записі про прийом на роботу містить місце виправлення у наказі, наступний запис здійснений іншою мовою. Зазначає, що для зарахування періоду роботи позивача з 01.10.1984 року по 15.12.1994 року на стадіоні ім. Ленінського комсомолу до стажу роботи для призначення пенсії за віком, відсутні законні підстави. Враховуючи те, що період роботи Позивача з 01.10.1984 року по 15.12.1994 року не підтверджений уточнюючою довідкою, а отже відсутній необхідний стаж роботи для призначення пенсії за віком згідно зі ст. 26 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, тому Гвловним управлінням правомірно та на законних підставах відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до положень ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.1 ст.262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом за матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - є громадянкою Республіки Грузія, яка у встановленому порядку у 2003 році іммігрувала в Україну на постійне проживання. З досягненням віку, що дає право на державне пенсійне забезпечення позивач 14.11.2018 р. звернулась до Харківського приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області із заявою та документами щодо призначення пенсії за віком згідно зі ст. 26 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Рішенням Харківського приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області № 344 від 14.11.2018 року позивачу було відмовлено у призначені пенсії за віком з огляду на відсутність необхідного стажу роботи 15 років. Дане рішення позивач отримала у березні 2019 року.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 14.11.2018 року та наданих до неї документів, відповідачем зроблено висновок, що загальний стаж роботи заявника складає 10 років 6 місяців.

До загального стажу позивача зараховані наступні періоди: з 12.02.1974 року по 16.09.1976 року - період роботи в Дитячій міській лікарні № 2; з 29.12.1978 року по 27.09.1982 року - період роботи в будинку-інтернаті для людей похилого віку та інвалідів №29; з 28.09.1982 року по 25.06.1984 року - період навчання в медичному училищі; з 18.02.1995 року по 17.08.1995 року, з 21.02.1996 року по 20.05.1996 року, з 19.03.1997 року по 18.06.1997 року, з 10.12.2003 року по 03.12.2004 року - періоди отримування допомоги в центрі зайнятості; з 22.06.2003 року по 24.11.2003 року - період роботи в Харківському обласному благодійному об`єднанні "Сінтез".

Як вбачається з матеріалів справи, до загального стажу не зарахований період роботи з 01.10.1984 року по 15.12.1994 року, оскільки, як зазначає відповідач у відзиві на позов, запис в трудовій книжці оформлений не належним чином та про роботу необхідно підтвердити уточнюючою довідкою.

Для підтвердження періоду стажу, який викликав сумнів, відповідачем зроблений запит до Національного архіву Грузії № 6418-09/24 від 04.09.2013 року. У відповіді, яка надійшла до відповідача, було повідомлено, що документи стадіону ім. Ленінського комсомолу до Національного архіву Грузії на зберігання не надходили, а відтак, немає можливості підтвердити стаж роботи ОСОБА_1 .

За таких обставин відповідач не вбачав підстав для зарахування періоду роботи позивача з 01.10.1984 року по 15.12.1994 року на стадіоні ім. Ленінського комсомолу до стажу роботи для призначення пенсії за віком.

Враховуючи вищенаведене та те, що у ОСОБА_1 на день звернення із заявою до Управління відсутній необхідний стаж роботи 15 років, встановлений статтею 26 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, відповідачем було прийнято Рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1

Позивач, не погоджуючись із рішенням відповідача, звернувся із означеним позовом до суду.

Щодо правового регулювання спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-ІV).

Відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно преамбули Закону України Про пенсійне забезпечення, цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положенням частини 1 статті 9 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Стаття 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зазначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Як передбачено статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 1993 року № 637 прийнятий Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, в якому в пункті 1.2 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.

Питання подання документів для призначення (перерахунку) пенсій регулюються Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-ІV, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846.

Як встановлено пунктом 4.7. Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Водночас, спірним питанням цієї справи є не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.10.1984 р. по 15.12.1994 р.. оскільки за вказаний період запис в трудовій книжці, на погляд відповідача, оформлений не належним чином. При цьому, відповідач в прийнятому Рішенні не вказує який саме запис за наведений період оформлено не належним чином та не конкретизує, які вимоги законодавства порушені при здійсненні запису.

Суд вважає необґрунтованою відмову відповідача щодо не зарахування періоду роботи позивача, який зазначений у трудовій книжці, з огляду на наступне.

З копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що у період з 01.10.1984 р. по 15.12.1994 р.. здійснено наступні записи:

- запис № 8. який мас наступний зміст: « 1984 10 01 Прннята на должность медсестрьі на стадион им. Ленинского комсомола пр. № 89 10.1984 г.»;

- запис № 9 який здійснено грузинською мовою. Згідно перекладу з грузинської на українську мову зробленого перекладачем ОСОБА_2 запис має наступний зміст: « 1991 03 04 V' зв`язку з перейменуванням стадіону переведена на посаду медсестри Телавського центрального спортивного комплексу Наказ № 11 Д Від 4.03.1991 р.»;

- запис № 10 який мас наступний зміст: « 1994 XII 15 Уволена с должности в связи с переменой места жительства пр. № 2 15.XII 1994 г.».

На момент внесення до трудової книжки Позивача наведених записів була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях від 20.06.1974 р. № 162. затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 р. № 162 (В редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 р. № 252 зі змінами внесеними постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань від 1910.1990 р. № 412) (далі - Інструкція № 162).

Пунктом 2.1. Інструкції № 162 було передбачено, що заповнення трудових книжок і вкладишів до них здійснюється на мові союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округу, на території яких розташоване дане підприємство, установа, організація, і офіційною мовою СРСР.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно п. 2.3. Інструкції № 162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи здійснюються акуратно, пір`яною чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.

Відповідно до вимог п. 2.13. Інструкції № 162 у графі 3 розділу "Відомості про роботу" у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства.

Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.

У графі 3 пишеться: "Прийнято або призначений в такий-то цех. відділ, підрозділ, ділянку, виробництво" із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду.

Пунктом 2.25. Інструкції № 162 зазначається що записи про причини звільнення повинні здійснюватись в трудовій книжці в точній відповідності з формулюваннями чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Згідно до п. 2.26. Інструкції № 162 запис про звільнення в трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; в графі 2 - дата звільнення; в графі 3 - причина звільнення: в графі 4 вказується, на підставі чого внесено запис. - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Отже, з огляду на наведене, вказані відомості у трудовій книжці підтверджуються записами в ній щодо нумерації даних роботи, періоду роботи, посади, власника, номерів та дат видання відповідних наказів, скріплення запису про звільнення печаткою підприємства, що відповідає вимогам Інструкції № 162.

Стосовно посилання Відповідача на необхідність підтвердження періоду роботи уточнюючими довідками через неналежне оформлення запису у трудовій книжці за період з 01.10.1984 р. по 15.12.1994 р. суд звертає увагу на те, що Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 12 серпня 1993 р. №637 передбачено підтвердження трудового стажу довідками у визначених Порядком випадках. Так підтвердження трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. здійснюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

При цьому цей порядок підтвердження трудового стажу є обов`язковим в разі відсутності трудової книжки або відсутності в трудовій книжці відомостей про роботу.

Натомість трудова книжка ОСОБА_1 за спірний період містить відомості про роботу. Отже, за таких обставин, вимоги відповідача щодо необхідності підтвердження періоду роботи уточнюючими довідками є такими, що не відповідають законодавству.

Крім того, судом встановлено, що з метою підтвердження стажу роботи за період з 1984 р. по 1994 р. ОСОБА_1 зверталась до Національного архіву Грузії та отримала відповідь, що документи стадіону ім. Ленінського комсомолу в Національний архів Грузії на зберігання не надходили.

Таким чином, відмова Відповідача в призначенні Позивачу пенсії за віком порушує право позивача на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості. Отже зарахування до стажу роботи періоду роботи з 01.10.1984 р. по 15.12.1994 р. є необхідною умовою для захисту права Позивача на забезпечення у старості.

Суд також враховує те, що наявність трудового стажу Позивача понад 15 років підтверджується трудовою книжкою від 17.02.1974 р., трудовою книжкою від 22.06.2003 р.; особа Позивача підтверджується посвідкою на постійне проживання серія НОМЕР_2 виданою 23.04.2003 р. ВГПІС УМВС України в Харківській області 23.04.2003 р.; присвоєння ідентифікаційного номера Позивачу підтверджується карткою фізичної особи - платника податків виданою 18.06.2003 р.; відмова Національного архіву Грузії у наданні документів на підтвердження стажу роботи з 1984 р. по 1994 р. підтверджується листом Національного архіву Грузії № 02-3/11072; переклад запису № 9 здійсненого в трудовій книжці Позивача підтверджується перекладом з грузинської та російської на українську мову зробленим перекладачем ОСОБА_2 від 16.04.2019 р.: відмова Харківського приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області в призначенні Позивачу пенсії за віком підтверджується рішенням № 344 від 14.11.2018 р.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Зазначений висновок викладено в постанові Верховного суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у вищевказані періоди на вищезазначених підприємствах. Наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами за період з 01.10.1984 р. по 15.12.1994 року.

Водночас, суд погоджується, що відповідно до частини 3 статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 2-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Проте, суд зауважує, що відсутність можливості проведення перевірки не може позбавляти позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань призначення пенсії за віком. Як встановлено судом, наявність страхового стажу за дані періоди підтверджуються належними записами в трудовій книжці позивача.

Як передбачено частиною 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку що, повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пенсії, управління діяло без врахування всіх істотних обставин, внаслідок чого позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За приписами статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі Ілашку та інші проти Молдови та Росії, ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем Молдавської Республіки Придністров`я. Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах Пічкур проти України, Ілашку та інші проти Молдови та Росії як джерело права відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу статті 6 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.

Правова позиція пенсійного фонду ґрунтується на тому, що відмовляючи в зарахуванні вказаного періоду, Відповідач, посилається на Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, оскільки було порушено порядок оформлення документів, які підтверджують стаж роботи.

Проте, з комплексного аналізу зазначеної інструкції випливає, що вона не містить жодної норми на підставі якої певні періоди роботи можуть бути не зараховані до стажу при призначенні пенсії, навіть за умови, якщо запис містить певну помарку.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 провадження № К/9901/1298/17.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами 2 другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З аналізу вищезазначених правових норм суд дійшов висновку, що відповідач своїми діями не забезпечив справедливої рівноваги, запобігаючи несприятливим наслідкам, які можуть виникнути після прийняття такого рішення для захисту основоположних прав конкретної особи, використовуючи свої функції, покладені статтею 19 Конституції України.

За таких обставин та з урахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Харківського приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (код ЄДРПОУ 40386382; вул. Євгена Котляра, буд. 4,м. Харків,61052) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Харківського приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області № 344 від 14.11.2018 р. про відмову в призначенні ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Харківське приміське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області призначити ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) пенсію за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 14.11.2018 р.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Харківського приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (код ЄДРПОУ 40386382; вул. Євгена Котляра, буд. 4,м. Харків,61052) судовий збір у розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справа розглядалась в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 06 серпня 2019 року.

Суддя Шляхова О.М.