Рішення № 84070510, 03.09.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2019 р. № 520/6942/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Рубіної Я.О.,

представника відповідача - Шапошника С.С.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу № 520/6942/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 73746-13 від 24.07.2017, № 73745-13 від 24.07.2017, № 50741-13 від 06.03.2018, № 50742-13 від 06.03.2018, № 0038626-5206-2006 від 03.04.2019, № 0038627-5206-2006 від 03.04.2019, № 0038628-5206-2006 від 03.04.2019, № 0038629-5206-2006 від 03.04.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення–рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, а тому, є протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, 06.08.2019 подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував, надавши відзив на адміністративний позов, та зазначив, що при винесенні оскаржуваних рішень, податковий орган діяв у межах та у спосіб, встановлені чинним законодавством України, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Назарян ОСОБА_2 Араратівна є власницею нежитлової будівлі - олійниця, за адресою: АДРЕСА_1 ., Валківський АДРЕСА_2 , с. Сидоренкове АДРЕСА_3 . Рябухи М. АДРЕСА_4 ., загальною площею 151,3 кв.м. та нежитлової будівлі - корівник, за адресою: АДРЕСА_1 обл. АДРЕСА_5 Валківський АДРЕСА_2 , с АДРЕСА_6 . Рябухи ОСОБА_3 . АДРЕСА_4 ., загальною площею 5476,2 кв.м.

Вказані нежитлові будівлі придбані позивачем у власність на підставі договору купівлі - продажу нежитлових будівель від 14.12.2012, який зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за № 5225.

Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено податкові повідомлення - рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме: № 73746-13 від 24.07.2017 за 2016 податковий період в розмірі 75462, 04 грн, № 73745-13 від 24.07.2017 за 2016 податковий період в розмірі 2084,91 грн, № 50741-13 від 06.03.2018 за 2017 податковий період в розмірі 4841, 60 грн, № 50742-13 від 06.03.2018 за 2017 податковий період в розмірі 175238, 40 грн, № 0038626-5206-2006 від 03.04.2019 за 2018 податковий період в розмірі 5632,00 грн, № 0038627-5206-2006 від 03.04.2019 за 2018 податковий період в розмірі 203878,93 грн, № 0038628-5206-2006 від 03.04.2019 за 2018 податковий період в розмірі 21,03 грн, № 0038629-5206-2006 від 03.04.2019 за 2018 податковий період в розмірі 232,72 грн.

При цьому, Головне управління ДФС у Харківській області при винесенні спірних рішень керувалось тими ставками податку, які встановлені рішеннями Сидоренківської сільської ради для об`єктів нежитлової нерухомості (будівлі промисловості) за 2016, 2017, 2018 роки.

Не погоджуючись із вказаними податковими рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Щодо правового регулювання спірних правовідносин суд зазначає наступне.

01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції норм Податкового кодексу України запроваджено новий податок - податок на майно.

Згідно зі ст. 265 Податкового кодексу України (у редакції на час спірних правовідносин) податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1, пп.266.2.1 п.266.2, пп.266.3.1, пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно із пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

За приписами пп. 266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення, про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Підпунктом 266.6.1. п. 266.6. ст. 266 Податкового кодексу України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 14.1.1291 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що об`єкти нежитлової нерухомості - це будівлі, приміщення, що не віднесені, відповідно до законодавства, до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

Статтею 266 Податкового кодексу України визначено платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об`єкти оподаткування, базу оподаткування, а також пільги із сплати цього податку.

Відповідно до пп. є пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об`єктами оподаткування будівлі промисловості, зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Аналізуючи норму пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України можна встановити, що не є об`єктом оподаткування будь-які будівлі промисловості. Сполучник "зокрема" вказує на те, що перелік таких підприємств не є вичерпним.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

Таким чином, до будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу, включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості"; 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії"; 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості"; 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості2; 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості"; 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості"; 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості"; 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості"; 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Що стосується визначення підприємств промисловими, то такими вважаються підприємства, які відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 № 530, відносяться до секцій:

B "Добувна промисловість та розроблення кар`єрів";

C "Переробна промисловість", зокрема, виробництво харчових продуктів, напоїв, тютюнових виробів, текстильне виробництво, виробництво шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів, виробництво паперу та паперових виробів, поліграфічна діяльність, тиражування записаної інформації тощо;

D "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря";

E "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами";

F "Будівництво".

Також згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 об`єктами класифікації є будівлі виробничого і невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

До групи "Будівлі промислові та склади" належать будівлі промислового призначення (фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо).

Враховуючи приписи пп. є пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України та те, що позивач є власником олійниці загальною площею 151,3 кв.м. та корівника загальною площею 5476,2 кв.м., суд приходить до висновку, що податковим органом помилково віднесено належні позивачу нежитлові будівлю до категорії об`єктів оподаткування, що не мають пільг із сплати податку.

Суд критично відноситься до посилань представника відповідача на те, що норма пп. 266.2.2 п. 266.2 ст.266 Податкового кодексу України розповсюджується лише на промислові підприємства та не розповсюджується на фізичних осіб, у тому числі тих, які здійснюють підприємницьку діяльність, виходячи з наступного.

З системного аналізу положень Податкового кодексу України, якими врегульовані питання справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об`єктивно випливає, що поняття "платник податку" безумовно не є тотожним поняттю "об`єкт оподаткування".

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт нерухомості, а не суб`єкт як власник такої нерухомості. Таким чином, при визначенні бази оподаткування визначальними ознаками в даному випадку є саме ознаки нерухомості, а не ознаки її власника. Отже, база оподаткування повинна визначатися без урахування організаційно-правової форми власника та виду здійснення підприємницької діяльності.

Крім того, при вирішенні даного спору, суд враховує аналогічну правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 31.01.2018 по справі № 822/2624/16.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, під час судового розгляду справи відповідачем не доведено законності винесених податкових рішень.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_7 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (місцезнаходження: вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ідентифікаційний код - 39599198) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 73746-13 від 24.07.2017 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в загальному розмірі 75462 (сімдесят п`ять тисяч чотириста шістдесят дві) грн 04 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 73745-13 від 24.07.2017 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в загальному розмірі 2084 (дві тисячі вісімдесят чотири) грн 91 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 50741-13 від 06.03.2018 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в загальному розмірі 4841 (чотири тисячі вісімсот сорок одна) грн 60 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 50742-13 від 06.03.2018 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в загальному розмірі 175238 (сто сімдесят п`ять тисяч двісті тридцять вісім) грн 40 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0038626-5206-2006 від 03.04.2019 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в загальному розмірі 5632 (п`ять тисяч шістсот тридцять дві) грн 00 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0038627-5206-2006 від 03.04.2019 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в загальному розмірі 203878 (двісті три тисячі вісімсот сімдесят вісім) 93 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0038628-5206-2006 від 03.04.2019 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в загальному розмірі 21 (двадцять одна) грн 03 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0038629-5206-2006 від 03.04.2019 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в загальному розмірі 232 (двісті тридцять дві) грн 72 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (ідентифікаційний код - 39599198) судовий збір у розмірі 2576 (дві тисячі п`ятсот сімдесят шість) грн 27 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 06 вересня 2019 року.

Суддя А.С. Мороко