Ухвала суду № 84070163, 06.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4111/19

УХВАЛА

06 вересня 2019 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А.,

за участю: секретаря Ягенської К.О., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Орловської І.В., представників третіх осіб Споживчого товариства «Будова-Отрада» Золотоверх М.С, Товариства з обмеженою відповідальністю «МКВ-2017» Гавриленка А.І.

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м.Одесі клопотання про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради за участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Комунального підприємства «Міське капітальне будівництво», Споживчого товариства «Будова-Отрада», Товариства з обмеженою відповідальністю «МКВ-2017» про визнання протиправними та скасування наказу та містобудівних умов,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом у якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 02.01.2018 року №01-06/241, яким затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва №03: будівлі гостинного типу з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями спортивно-оздоровчого призначення та надані відповідачем містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва: вид будівництва - «Нове будівництво» за адресою: м. Одеса, Приморський район, вул. Академічна, 30. Замовник - Комунальне підприємство «Міське капітальне будівництво».

05.09.2019 року до суду надійшло клопотання представника позивача про забезпечення позову вх..№31696/19 шляхом зупинення дії містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Будівлі гостинного типу з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями спортивно-оздоровчого призначення» за номером 01-06/241 від 02.01.2018 року наданих управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради, мотивуючи це тим, що на землях забудови, які належать територіальній громаді м.Одеси розташована озеленена територія, що активно використовується населенням для відпочинку дітей та дорослих, проводяться пікніки, на свята та в вихідні дні населення активно використовує паркову зону для оздоровлення, туризму та проведення спортивних заходів, а тому будівництво буде порушувати інтереси територіальної громади, та оскаржуваний наказ носить очевидні ознаки протиправності, що в подальшому істотно ускладнять виконання рішення суду, та враховуючи те, що подана заява на отримання дозволу на виконання будівельних робіт за даною адресою.

Представники відповідача та третіх осіб заперечували проти забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Так як статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, тому суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно із частиною 4 статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності таких обов`язкових умов: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

З вищенаведеного слідує, що необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Окрім цього Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 року у справі №826/14722/17 вказав, що забезпечення позову є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

В той же час, представником позивача не обґрунтовано того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася або має намір звернутися до суду, стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Також, на думку суду, наведені у заяві представником позивача ознаки, не вказують на очевидність протиправності виданих та затверджених містобудівних умов і обмежень для проектування об`єкта будівництва.

Вказівка сторонам у справі на необхідність вжиття певних тимчасових заходів передбачена Правилом 39 Регламенту Європейського суду з прав людини:

"Палата або, коли це доцільно, її голова може - на прохання сторони чи будь-якої іншої заінтересованої особи або з власної ініціативи - вказати сторонам, який тимчасовий захід, на її думку, слід вжити в інтересах сторін або в інтересах належного провадження у справі".

Метою застосування тимчасових заходів є забезпечення заявлених прав сторін у разі виникнення ризику заподіяння серйозної і непоправної шкоди та ефективного здійснення їх права на індивідуальну заяву, гарантованого статтею 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ЄСПЛ вказує, що тимчасові заходи відіграють важливу роль в запобіганні випадків заподіяння непоправної шкоди, які можуть послужити перешкодою для розгляду справи Європейським судом належним чином, а також при необхідності забезпечити ефективну і доступну реалізацію заявником передбачених Конвенцією прав. Відповідно, за даних обставин, невиконання Державою-відповідачем тимчасових заходів буде підривати ефективність реалізації права на подачу індивідуальної скарги, гарантованого статтею 34 Конвенції, та взятого на себе державою формального зобов`язання відповідно до статті 1 Конвенції захищати права і свободи, передбачені нею.

Вказівка ЄСПЛ про застосування тимчасових заходів дозволяє Суду не тільки проводити ефективний розгляд заяви, але також упевнитися в тому, що захист, що надається заявнику Конвенцією, є ефективним. Підстави, на яких може бути застосовано Правило 39, не встановлені у Правилах Суду, але визначаються Судом через свою прецедентну практику.

Тимчасові заходи направлені на державу-відповідача. У деяких виключних випадках тимчасові заходи можуть бути направлені Судом і на заявника (Ilaєcu and Others v. Moldova and Russia; Савченко проти Росії).

При прийнятті такого рішення, суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи. Співмірність вжиття заходів забезпечення позову відображено у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мікалефф проти Мальти» суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.

Проміжне рішення має бути еквівалентне попередній або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа «Меркіка та інші пороти Мальти»).

Суд вважає за можливе зазначити, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч. 1 ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

З урахуванням викладеного, оцінюючи доводи заявника, відповідача та третіх осіб судом не виявлено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Керуючись ст..ст.150-152,154,248КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника позивача про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст.256 КАС України.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлений 06.09.2019 року.

Суддя Іванов Е.А.