Рішення № 84070137, 06.09.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2019 р. № 400/2631/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020 до відповідачів:Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. Адміральська, 27/1, м. Миколаїв, 54001 Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. Лягіна, 2, м. Миколаїв, 54001 про:скасування постанови від 05.08.2019 р. ВП № 59505641,

Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі – Управління або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, що містив вимогу скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 05.08.2019 ВП № 59505641 про накладення штрафу у розмірі 5 100 грн.

Відповідачами у позові Управління визначило відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у миколаївській області (надалі – Відділ або відповідач 1) та Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (надалі – УДВС або відповідач 2).

В обґрунтування позовних вимог Управління вказало, що державний виконавець дійшов безпідставного висновку про невиконання позивачем рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 у справі № 814/332/18 (надалі – Рішення суду), тому накладення штрафу є неправомірним. Також позивач послався на те, що Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 07.05.2019 у справі № 400/1275/19 задовольнив аналогічний позов Управління, вказавши, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Цей факт, на думку позивача, відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути врахований при вирішенні спору.

У відзиві на позовну заяву (арк. спр. 24-26) Відділ вказав на необґрунтованість позовних вимог, оскільки матеріалами виконавчого провадження не підтверджений факт виконання рішення Суду. За таких обставин, державний виконавець правомірно застосував до боржника у виконавчому провадженні (позивача) на підставі статті 63 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (надалі – Закон № 1404) штраф, передбачений частиною першою статті 75 Закону № 1404.

Відповідач 2 відзив на позовну заяву не подав.

На підставі частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу у письмовому провадженні.

Як встановлено судом на підставі письмових доказів, Рішенням суду (арк. спр. 8-10) Управління було зобов`язано «… провести перерахунок та виплату пенсії починаючи з 01.01.2016 року ОСОБА_1 … згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900 від 23.12.2015 року, ст. 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, те деяких інших осіб», постанови КМУ № 988 від 11.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» …».

На підставі Рішення суду 28.08.2018 Миколаївський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист (надалі – Виконавчий лист, арк. спр. 27).

За заявою стягувача ( ОСОБА_1 ) від 04.07.2019 (арк. спр. 28) 09.07.2019 головний державний виконавець Відділу Сазонов Дмитро Костянтинович відкрив виконавче провадження ВП № 59505641 та встановив боржнику (Управлінню) строк для виконання Рішення суду – 10 днів.

Листом від 18.07.2019 № 6383/08.01 (арк. спр. 32-33) Управління повідомило Відділ про виконання Рішення суду в повному обсязі, в зв`язку з чим просило закінчити виконавче провадження. Так, позивач зазначив, що 26.03.2018 здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (надалі – Постанова № 103). Згідно з цим перерахунком, сума пенсії – 4 658,36 грн. На виконання Рішення суду перерахунок пенсії з 01.01.2016 був проведений 21.06.2018, та в результаті цього перерахунку сума пенсії ОСОБА_1 – 4 565,16 грн. (розбіжність виникла за рахунок застосування різних сум премії). Оскільки перерахунок пенсії, що був проведений на виконання Рішення суду, призвів до зменшення суми пенсії, що була визначена позивачем відповідно до Постанови № 103, на підставі частини четвертої статті 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Управління проводить доплату в сумі 93,20 грн. Управління вказало, що Рішення суду не призвело до збільшення пенсії ОСОБА_1 , тому «… нарахування заборгованості за рішенням суду відсутнє …».

Постановою від 05.08.2019 (надалі – Постанова, арк. спр. 36) головний державний виконавець Відділу, з посиланням на статті 63, 75 Закону № 1404, наклав на Управління штраф на користь держави в сумі 5 100 грн. (300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), зобов`язав позивача протягом 10 робочих днів виконати Рішення суду та попередив про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. Як вказано у Постанові, Управління не здійснило виплату перерахованої пенсії.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно зі статтею 1291 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб, і підлягає виконанню. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Як вказано у частині четвертій статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Таким законом є, зокрема, Закон № 1404.

Згідно з частинами першою та другою статті 63 Закону № 1404, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначається вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та міститься попередження про кримінальну відповідальність.

Розмір штрафу визначений частиною першою статті 75 Закону № 1404.

Рішенням суду Управління було зобов`язано здійснити як перерахунок пенсії ОСОБА_1 , так і виплату.

Позивач не надав державному виконавцю доказів проведення виплати ОСОБА_1 перерахованої з 01.01.2016 пенсії, не довів існування поважних причин такого невиконання, що і стало підставою для накладення штрафу.

Матеріалами справи не підтверджені доводи Управління про те, що «… позиція державного виконавця є суб`єктивною, упередженою та такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства …».

Виходячи з викладеного у позові та у доданій до нього копії рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 у справі № 400/1275/19 (надалі – Рішення від 07.05.2019, арк. спр. 15-17), у липні 2019 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Відділу із заявою про виконання Рішення суду (ВП № 59565041). До цього, 28.02.2019 посадова особа Відділу відкрила виконавче провадження ВП № 58506836 з виконання Рішення суду, та постановою від 16.04.2019 ВП 58506836 наклала на Управління штраф за невиконання Рішення суду без поважних причин. Цю постанову Управління оскаржило до суду, та Рішенням від 07.05.2019 позов Управління був задоволений.

На думку Управління, цей факт має преюдиційне значення для вирішення справи.

Суд з доводами Управління не погодився.

Згідно з частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше на встановлено законом.

Факт скасування судом (Рішення від 07.05.2019) постанови від 16.04.2019 ВП № 58506836 не має значення для вирішення цієї справи.

По-перше, доказуванню не підлягають обставини, встановлені рішенням суду в іншій справі. У справі № 400/1275/19 (Рішення від 07.05.2019) не встановлювались (і не могли бути встановлені) обставини виконавчого провадження ВП № 59565041, що було відкрито 09.07.2019.

По-друге, у мотивувальній частині Рішення від 07.05.2019 суд зазначив, що Рішення суду виконано частково (лише в частині перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2018), «… за період з 01.01.2016 ГУ ПФУ не надано жодного підтвердження про здійснення перерахунку та виплати пенсії саме з 01.01.16 … державний виконавець правильно дійшов висновку, що ГУ ПФУ не виконано рішення суду у повному обсязі …».

По-третє, відповідно до частини сьомої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що посадова особа Відділу не допустила порушень Закону № 1404, тому підстави для скасування Постанови відсутні.

Керуючись статтями 9, 77, 205, 241-246, 250, 255, 268-271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) про скасування постанови відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області від 05.08.2019 ВП № 59505641 про накладення штрафу відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна