Рішення № 84069924, 05.09.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2019 року м. Київ № 320/3169/19

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Колеснікової І.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Білоцерківського ОУ ПФУ щодо незарахування до стажу роботи ОСОБА_1 , як судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання часу роботи на посаді слідчого, на посаді стажиста помічника прокурора, на посаді помічника прокурора, на посаді старшого помічника прокурора;

- зобов`язати Білоцерківське ОУ ПФУ Київської області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, який дає право на призначення, нарахування і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, крім часу роботи на посаді судді терміном 10 років 1 місяць 6 днів, також час роботи на посаді слідчого відділу внутрішніх справ Білоцерківського району Головного управління МВС України в Київській області із 20.03.1993 по 26.06.1995; на посаді стажиста помічника прокуратура м. Біла Церква Київської області із 26.06.1995 по 17.06.1997; на посаді помічника прокурора м. Біла Церква Київської області із 17.06.1997 року по 22.09.1998; на посаді старшого помічника прокурора м. Біла Церква Київської області із 22.09.1998 по 17.05.2007 та провести з 24.06.2017 призначення, перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88%, а з 21.03.2018 провести призначення, перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23.02.2017 рішенням Вищої ради правосуддя №303/0/15-17 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

На підставі звернення до Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області позивачеві призначено довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 80% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Позивач звернулась до Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про зарахування до стажу роботи на посаді судді, який дає право на призначення, нарахування та виплату щомісячного довічного утримання судді у відставці, крім часу роботи на посаді судді терміном 10 років 1 місяць 6 днів також часу роботи на інших посадах та проведення з 24.06.2017 призначення, перерахунку і виплати щомісячного довічного утримання судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, який має стаж роботи більше 25 років без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Втім, позивачеві листом Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області відмовлено із зазначенням про врахування вказаного стажу роботи, що дало позивачеві право на відставку. Крім того, відповідачем у вказаному листі зазначено про те, що пенсійну справу позивача переглянуто та приведено у відповідність до довідки про суддівську винагороду №185 від 10.09.2018 з 01.01.2018.

Не погоджуючись із вказаними діями відповідача в частині призначення довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80% суддівської винагороди, позивачем зауважено, що відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 , її загальний стаж на день звільнення складав 24 роки 3 місяці 3 дні, який зараховується до стажу судді, що дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання судді у відставці, що у свою чергу передбачає наявність права на обчислення розміру довічного грошового утримання виходячи з 88% заробітної плати судді, а з 21.03.2018 розмір довічного утримання має обчислюватися виходячи з 90% заробітної плати.

Позивач стверджує, що судді, стаж роботи яких на момент набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», надавав право на певний розмір щомісячного довічного грошового утримання, із набуттям чинності вказаним Законом право на отримання такого грошового утримання не втрачають. Відповідно, позивач має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% від суддівської винагороди, без обмеження граничного розміру, а тому дії відповідача щодо встановлення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці в розмірі 80% від суддівської винагороди, - є протиправними. Водночас, на думку позивача, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача зарахувати до спеціального стажу позивача період роботи на посадах стажиста помічника прокурора, помічника прокурора, старшого помічника прокурора та провести з 24.06.2017 призначення, перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88 %, а з 21.03.2018 провести призначення, перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 відкрито провадження у справі та призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

19.07.2019 через канцелярію суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позов, в якому відповідачем проти задоволення позовних вимог заперечено в повному обсязі та зазначено, що загальний трудовий стаж позивача становить 26 років 03 місяці 01 день, в тому числі стаж безпосередньо на посаді судді – 10 років 01 місяць 06 днів. Відповідач не погоджується із твердженням позивача про те, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання крім роботи на посадах суддів судів України, зокрема, також зараховується стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років, оскільки в даному випадку мається на увазі саме момент виникнення права на щомісячне довічне утримання судді у відставці, а обов`язок державного органу визначається вимогою уповноваженої особи, тобто саме звернення із заявою до органу пенсійного фонду породжує виникнення соціально - забезпечувальних правовідносин. Представником відповідача зауважено, що час роботи ОСОБА_1 на посадах помічника прокурора та служби в органах внутрішніх справ, за наявності стажу роботи на посаді судді 10 років 1 місяць 6 днів, зараховано до стажу роботи в частині визначення права на відставку, а не в частині визначення розміру щомісячного грошового утримання. З огляду на викладене, позивачеві правомірно встановлено розмір щомісячного довічного утримання у розмірі 80% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», про що позивача повідомлено листами від 07.11.2017 №601/Ж-01, від 20.03.2018 №396/Ж-01 та 18.04.2018 за №310/Ж-01.

Також, на думку відповідача, позивачем порушено строки звернення до суду, оскільки інформацію про стаж роботи на посаді судді та відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання було доведено до відома ОСОБА_1 листами від 07.11.2017 за №601/Ж-01, від 20.03.2018 №396/Ж-01 та від 18.04.2018 за №310/Ж-01, що отримано позивачем особисто, а з позовом до суду позивач звернулась лише 21.06.2019.

26.07.2019 через канцелярію суду від позивача до суду надійшла відповідь на відзив разом із доказами направлення її копії на адресу відповідача по справі.

Так, у відповіді на відзив позивач посилається на доводи та обґрунтування, що містяться у позовній заяві. Додатково із посиланням на п.34 абз.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про вищу раду правосуддя» №1798-19 від 21.12.2016, зазначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання) та щомісячне грошове утримання судді у відставці виплачується без обмеження максимальним розміром. Позивачем зауважено, що враховуючи вимоги статті 43 Закону України «Про статус суддів» №2862-ХІІ стаж роботи на посадах слідчого та у прокуратурі з 20.03.1993 по 17.05.2007 повинен бути зарахований до стажу роботи на посаді судді. Щодо строку звернення до суду позивачем зазначено, що у травні 2019 року її пенсійну справу було переглянуто та приведено у відповідність до довідки про суддівську винагороду №185 від 10.09.2018, втім не враховано стаж, який дає право на призначення, нарахування і виплату щомісячного довічного утримання судді у відставці, крім часу роботи на посаді судді терміном 10 років 1 місяць 6 днів. Лише після звернення до Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про зарахування до стажу роботи на посаді судді, який дає право на призначення, нарахування і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці також і час роботи на інших посадах, зокрема, стажиста помічника прокурора, помічника прокурора, старшого помічника прокурора, - відповідачем листом від 24.05.2019 повідомлено позивача про відмову у задоволенні поданої заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.09.2019 замінено первинного відповідача на правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відтак, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами і доказами та у встановлений Кодексом адміністративного судочинства строк.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Відповідно до записів з трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 1973 року народження з 26.06.1995 до 17.06.1997 працювала стажистом помічника прокурора м. Біла Церква Київської області, з 17.06.1997 до 22.09.1998 – помічником прокурора м. Біла Церква Київської області, 22.09.1998 до 17.05.2007 – старшим помічником прокурора м. Біла Церква Київської області.

На підставі наказу №102 від 17.05.2007 відповідно до Указу Президента України «Про призначення суддів» від 25.07.2006 №640/2006 позивача зараховано на посаду судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області строком на п`ять років.

З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Вищої ради правосуддя від 23.02.2017 №303/0/15/17 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у відставку», ОСОБА_1 звільнено у відставку з посади судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у зв`язку із поданням заяви про відставку.

При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що ОСОБА_1 з червня 1995 року по червень 1997 року працювала стажистом помічника прокурора міста Біла Церква Київської області, із червня 1997 року по вересень 1998 року – помічником прокурора міста Біла Церква Київської області, з вересня 1998 року по липень 2006 року – старшим помічником прокурора міста Біла Церква Київської області. Із липня 2006 року обіймає посаду судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. Верховною радою України 22.09.2011 обрана суддею безстроково

Також, у рішенні від 23.02.2017 №303/0/15/17 зазначено, що додані до заяви про відставку документи свідчать, що суддя Жарікова О.В. має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, встановлений Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Наказом Білоцерківського міськрайонного суду Київської області №7/ос/г від 20.06.2017 «Про відрахування судді ОСОБА_1 із штату суду», відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 23.02.2017 №303/0/15/17 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у відставку» відраховано ОСОБА_1 зі штату суду Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з 23.06.2017 у зв`язку із поданням заяви про відставку.

Судом встановлено, що Білоцерківським міськрайонним судом Київської області складено розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .

Згідно даного розрахунку, ОСОБА_1 :

- у період з 20.03.1993 по 26.06.1995, а саме: 2 роки 3 місяці 6 днів працювала на посаді слідчого відділу внутрішніх справ Білоцерківського району Головного управління МВС в Київській області;

- у період з 26.06.1995 по 17.06.1997, а саме: 1 рік 11 місяців 21 день працювала на посаді стажиста помічника прокуратури м. Біла Церква Київської області;

- у період з 17.06.1997 по 22.09.1998, а саме: 1 рік 3 місяці 5 днів працювала на посаді помічника прокурора м. Біла Церква Київської області;

- у період з 22.09.1998 по 17.05.2007, а саме: 8 років 7 місяців 25 днів працювала на посаді старшого помічника прокурора м. Біла Церква Київської області;

- у період з 17.05.2007 по 23.06.2017, а саме: 10 років 1 місяць 6 днів працювала на посаді судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

Згідно даного розрахунку, загальний стаж роботи ОСОБА_1 станом на 23.06.2017 становить 24 роки 3 місяці 3 дні.

Водночас, 04.07.2017 за підписами голови та консультанта по роботі з персоналом Білоцерківського міськрайонного суду Київської області складено подання про встановлення щомісячного грошового утримання судді у відставці, яким визначено, що ОСОБА_1 має стаж роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, що становить 24 роки 3 місяці 3 дні. Також, 27.06.2017 за підписом начальника та в.о головного бухгалтера Державної судової адміністрації України складено довідку про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці, згідно якої оклад складає 16 000, 00 грн., надбавка за вислугу років (50%) 8000, 00 грн.

Судом встановлено, що 06.07.2017 позивач звернулася до Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про призначення (перерахунок) щомісячного довічного утримання судді у відставці.

Згідно протоколу Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області №5079 від 14.08.2017, позивачеві з 24.06.2017 призначено щомісячне довічне грошове утримання суддів, відповідно до закону України «Про судоустрій і статус суддів» із зазначеним розміром утримання, що складає 80% від заробітку, а також із зазначенням загального стажу 25 років 8 місяців 11 днів, серед якого стаж судді складає 10 років 1 місяць 6 днів, слідчого – 2 роки 3 місяці 4 дні, прокурора (слідчого складу) – 11 років 10 місяців 23 дні.

Також, як вбачається з матеріалів справи, позивачем 03.05.2019 подано до Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області заяву про зарахування до стажу роботи на посаді судді, який дає право на призначення, нарахування і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, крім часу роботи на посаді судді терміном 10 років 1 місяць 6 днів, також час роботи на посаді слідчого відділу внутрішніх справ Білоцерківського району Головного управління МВС України в Київській області із 20.03.1993 по 26.06.1995; на посаді стажиста помічника прокуратура м. Біла Церква Київської області із 26.06.1995 по 17.06.1997; на посаді помічника прокурора м. Біла Церква Київської області із 17.06.1997 по 22.09.1998; на посаді старшого помічника прокурора м. Біла Церква Київської області із 22.09.1998 по 17.05.2007 та проведення з 24.06.2017 призначення, перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88%, а з 21.03.2018 проведення призначення, перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

За розглядом вказаної заяви відповідачем у листі від 24.05.2019 №446/Ж-01 зазначено, що час роботи на посадах помічника прокурора та служба в органах внутрішніх справ, за наявності стажу роботи на посаді судді 10 років 1 місяць 6 днів, зараховано до стажу роботи, що дало позивачеві право на відставку.

Також з посиланням на абз.2 п.25 розділу ХІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначено, що розмір щомісячного грошового утримання становить 80% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», про що позивача повідомлено листами від 07.11.2017 за №601/Ж-01 та 18.04.2018 за №310/Ж-01.

Вважаючи дії Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо незарахування до стажу роботи ОСОБА_1 , як судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання часу роботи на посаді слідчого, на посаді стажиста помічника прокурора, на посаді помічника прокурора, на посаді старшого помічника прокурора, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи дану справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частин п`ятої, сьомої статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ (далі - Закон №1402), який набрав чинності 30.09.2016 року, незалежність судді забезпечується, в тому числі, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді та правом судді на відставку. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.

Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІ "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Судом встановлено, що рішенням Вищої ради правосуддя від 23.02.2017 №303/0/15-7 за результатом розгляду доданих до заяви про відставку документів судді ОСОБА_2 О.В. визначено достатність для звільнення у відставку стажу роботи, встановленого Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Суд зазначає, що з 05.01.2017 набрав чинності Закон України «Про Вищу раду правосуддя» №1798-ХІІІ від 21.12.2016, яким врегульовано питання пенсійного забезпечення суддів у відставці.

Відповідно до абз.4 п. 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Вищу раду правосуддя" №1798-19 від 21.12.2016 (набрання чинності з 05 січня 2017 року) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Окрім того, щомісячне грошове утримання судді у відставці виплачується без обмеження максимальним розміром.

Аналогічні положення містяться у пункті 11 Перехідних положень Закону України №2453-VІ "Про судоустрій та статус суддів"(редакція до 25.03.2015), які передбачали, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року №2862-ХІІ.

Станом на дату призначення позивача на посаду судді діяв саме Закон України від 15.12.1992 №2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі - Закон України №2862-XII), який втратив чинність 01.01.2012 року на підставі Закону N 2453-VI від 07.07.2010 року.

Відповідно до частини першої статті 43 Закону України від 15.12.1992 року №2862-ХІІ, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

В частині четвертій статті 43 вищезазначеного Закону №2862-ХІІ передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Таким чином, законодавством, яке діяло на момент призначення позивача на посаду, було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, роботу на посадах слідчих та прокурорів.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №127/20301/17, від 06.03.2018 у справі № 308/6953/17, від 20.03.2018 у справі №520/5814/17, від 22.03.2018 року справа № 520/5412/17, від 22.05.2018 у справі № 490/1719/17, від 09.11.2018 у справі №686/24597/16-а та від 09.11.2018 у справі №243/4794/17.

Так, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 490/1719/17 зазначено, що до стажу роботи позивача на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, слід врахувати половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, період проходження строкової військової служби та роботи на посадах слідчого, що дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 88 відсотків від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді без обмеження граничного розміру та проведення відповідних виплат, з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання.

Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи позивача станом на 23.06.2017 становить 24 роки 3 місяці 3 дні, з яких: у період з 26.06.1995 по 17.06.1997, а саме: 1 рік 11 місяців 21 день позивач працювала на посаді стажиста помічника прокуратури м. Біла Церква Київської області; у період з 17.06.1997 по 22.09.1998, а саме: 1 рік 3 місяці 5 днів працювала на посаді помічника прокурора м. Біла Церква Київської області; у період з 22.09.1998 по 17.05.2007, а саме: 8 років 7 місяців 25 днів працювала на посаді старшого помічника прокурора м. Біла Церква Київської області; у період з 17.05.2007 по 23.06.2017, а саме: 10 років 1 місяць 6 днів працювала на посаді судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

В свою чергу, до суду позивачем надано довідку від 13.12.2016 №711 видану Головним управлінням Національної поліції в Київській області про те, що ОСОБА_1 дійсно з 20.03.1993 по 23.06.1995 проходила службу в органах внутрішніх справ згідно наказу Головного управління від 23.03.1993 №27 о/с на посаді слідчого відділу внутрішніх справ Білоцерківського району Головного управління МВС Київської області.

Відтак, у вказаний період позивач працювала на посадах слідчого, стажиста помічника прокурора, помічника прокурора та старшого помічника прокурора.

При цьому, суд зазначає, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Втім, відповідачем не враховано до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років (які має позивач), її роботу у період із 20.03.1993 по 26.06.1995 на посаді слідчого відділу внутрішніх справ Білоцерківського району Головного управління МВС України в Київській області; у період із 26.06.1995 по 17.06.1997 на посаді стажиста помічника прокуратура м. Біла Церква Київської області; у період із 17.06.1997 року по 22.09.1998 на посаді помічника прокурора м. Біла Церква Київської області; та у період із 22.09.1998 по 17.05.2007 на посаді старшого помічника прокурора м. Біла Церква Київської області.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно вимог статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

22.05.2008 Конституційний Суд України в рішенні №10-рп/2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Верховний Суд України дав у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005, згідно з яким «…конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна /юридична або фактична/ ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». Верховний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій громадян, зокрема суддів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016 визнані неконституційними, зокрема, положення частини 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, які передбачали зменшення розміру щомісячного грошового утримання судді.

При цьому Конституційний Суд України визначив порядок виконання рішення, відповідно до якого частина третя статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість, застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, тобто у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року №192-VIII, а саме, «щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання».

Незалежність суддів закріплена в Конституції України, отже, статус судді, який зберігається і за суддею у відставці, є конституційним.

Виходячи з наведеного, щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних законних очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при звільненні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11.10.2005 №8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Крім того, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.

Виходячи з наведеного, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Аналогічні висновки, також, висловлено у рішенні Ради суддів України «Щодо обчислення стажу роботи для виникнення права на відставку, надбавку за вислугу років та додаткову відпустку» від 13.03.2015 №20.

Суд зазначає, що з досліджених та зазначених судом вище доказів, зокрема, трудової книжки та розрахунку стажу судді, вбачається, що позивач має стаж роботи на посаді судді, який дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, що складає 24 роки 3 місяці 3 дні, з яких: у період з 20.03.1993 по 26.06.1995, а саме: 2 роки 3 місяці 6 днів на посаді слідчого відділу внутрішніх справ Білоцерківського району Головного управління МВС в Київській області; у період з 26.06.1995 по 17.06.1997, а саме: 1 рік 11 місяців 21 день на посаді стажиста помічника прокуратури м. Біла Церква Київської області; у період з 17.06.1997 по 22.09.1998, а саме: 1 рік 3 місяці 5 днів на посаді помічника прокурора м. Біла Церква Київської області; у період з 22.09.1998 по 17.05.2007, а саме: 8 років 7 місяців 25 днів на посаді старшого помічника прокурора м. Біла Церква Київської області; у період з 17.05.2007 по 23.06.2017, а саме: 10 років 1 місяць 6 днів на посаді судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

Отже, враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що дії незарахування відповідачем до відповідного стажу роботи на посаді судді, періоду роботи на посаді слідчого відділу внутрішніх справ Білоцерківського району Головного управління МВС України в Київській області, стажиста помічника прокуратура м. Біла Церква Київської області, помічника прокурора м. Біла Церква Київської області, старшого помічника прокурора м. Біла Церква Київської області, є протиправним.

При цьому, суд враховує аналогічну правову позицію щодо обрахування стажу роботи судді у відставці, що висловлена Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 по справі №127/20301/17, від 06.03.2018 по справі №308/6953/17 та від 22.03.2018 по справі №520/5412/17.

Відтак, відповідач, визначаючи щомісячне довічне утримання судді в розмірі 80% від заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді, не зарахувавши до стажу роботи судді, що дає право позивачеві на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, роботи ОСОБА_1 на посадах слідчого відділу внутрішніх справ Білоцерківського району Головного управління МВС України в Київській області, стажиста помічника прокуратура м. Біла Церква Київської області, помічника прокурора м. Біла Церква Київської області, старшого помічника прокурора м. Біла Церква Київської області, діяв протиправно, не у межах та не на підставі закону.

Отже, зважаючи на встановлені судом обставини та досліджені у справі докази, та з урахуванням вищезазначених норм чинного законодавства та висновків Верховного суду, суд вважає, що дії Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо незарахування до стажу роботи ОСОБА_1 , як судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання часу роботи на посаді слідчого, на посаді стажиста помічника прокурора, на посаді помічника прокурора, на посаді старшого помічника прокурора, - є протиправними.

При цьому, суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що для визначення розміру довічного грошового утримання повинен враховуватися лише спеціальний стаж на посаді судді, визначений статтею 137 Закону України №1402, оскільки позивач має право на зарахування до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період роботи в органах внутрішніх справ на посаді слідчого, а також на посаді прокурора і такий сукупний стаж впливає не лише на саме право на призначення довічного грошового утримання, але й на його розмір.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що до стажу роботи позивача на посаді судді слід зарахувати календарний період роботи на посаді слідчого відділу внутрішніх справ Білоцерківського району Головного управління МВС України в Київській області із 20.03.1993 по 26.06.1995; на посаді стажиста помічника прокуратура м. Біла Церква Київської області із 26.06.1995 по 17.06.1997; на посаді помічника прокурора м. Біла Церква Київської області із 17.06.1997 року по 22.09.1998; на посаді старшого помічника прокурора м. Біла Церква Київської області із 22.09.1998 по 17.05.2007 та провести з 24.06.2017, який в свою чергу дає їй право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 відсотків від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді без обмеження граничного розміру.

Відтак, суд вважає, що вимога позивача про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, який дає право на призначення, нарахування і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, крім часу роботи на посаді судді терміном 10 років 1 місяць 06 днів, також час роботи на посаді слідчого відділу внутрішніх справ Білоцерківського району Головного управління МВС України в Київській області із 20.03.1993 по 26.06.1995; на посаді стажиста помічника прокуратура м. Біла Церква Київської області із 26.06.1995 по 17.06.1997; на посаді помічника прокурора м. Біла Церква Київської області із 17.06.1997 по 22.09.1998; на посаді старшого помічника прокурора м. Біла Церква Київської області із 22.09.1998 по 17.05.2007 також підлягає задоволенню.

Водночас, вирішуючи позовну вимогу позивача про зобов`язання відповідача провести з 24.06.2017 призначення, перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88% від суддівської винагороди судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, суд, з урахуванням вищенаведеного, виходить з такого.

Як вже встановлено судом підставою для відмови у призначенні та виплаті щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 в розмірі 90% суддівської винагороди відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів, стало не включення до стажу роботи судді ОСОБА_1 . періодів її роботи із 20.03.1993 по 26.06.1995; на посаді стажиста помічника прокуратура м. Біла Церква Київської області із 26.06.1995 по 17.06.1997; на посаді помічника прокурора м. Біла Церква Київської області із 17.06.1997 по 22.09.1998; на посаді старшого помічника прокурора м. Біла Церква Київської області із 22.09.1998 по 17.05.2007.

Тобто, відповідачем розглянуто заяву позивача по суті та за її розглядом надано відмову, оформлену листом від 24.05.2019 №446/Ж-01, зазначивши, що відповідно до абз.2 п.25 розділу ХІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (зі змінами), розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Вказані обставини визнані судом необґрунтованими та такими, що не можуть бути застосовані у даних правовідносинах, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази та норми чинного законодавства.

Отже, в даному випадку, за встановлених судом обставин, оскільки відповідачем розглянуло заяву позивача та прийняло рішення по суті заяви ОСОБА_1 , відповідні повноваження відповідача щодо здійснення перерахунку вже призначеного грошового утримання та його виплати в даних спірних правовідносинах не є дискреційними повноваженнями останнього.

При цьому, у позовній заяві позивач просить суд зобов`язати відповідача провести з 24.06.2017 призначення, перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88%, а з 21.03.2018 провести призначення, перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Отже, оскільки стаж роботи позивача, який дає право на одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці на дату призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме 24.06.2017 становив 24 роки 3 місяці 3 дні, що у свою чергу дає право на призначення позивачеві щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88% від заробітної плати діючого судді, який працює на відповідній посаді.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що оскільки невключення відповідачем до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду роботи слідчого відділу внутрішніх справ Білоцерківського району Головного управління МВС України в Київській області із 20.03.1993 по 26.06.1995; на посаді стажиста помічника прокуратура м. Біла Церква Київської області із 26.06.1995 по 17.06.1997; на посаді помічника прокурора м. Біла Церква Київської області із 17.06.1997 по 22.09.1998; на посаді старшого помічника прокурора м. Біла Церква Київської області із 22.09.1998 по 17.05.2007 для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним, а отже позивач має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 88% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з дати призначення грошового утримання, а саме з 24.06.2017.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області з 21.03.2018 провести ОСОБА_1 призначення, перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, суд зазначає таке.

Як встановлено судом, до стажу роботи позивача на посаді судді слід зарахувати також періоди на посаді слідчого відділу внутрішніх справ Білоцерківського району Головного управління МВС України в Київській області із 20.03.1993 по 26.06.1995; на посаді стажиста помічника прокуратура м. Біла Церква Київської області із 26.06.1995 по 17.06.1997; на посаді помічника прокурора м. Біла Церква Київської області із 17.06.1997 по 22.09.1998; на посаді старшого помічника прокурора м. Біла Церква Київської області із 22.09.1998 по 17.05.2007.

Отже, вищезазначений стаж у сукупності зі стажем роботи на посаді судді надає позивачеві право на встановлення щомісячного довічного грошового утримання з 21.03.2018 у розмірі 90% від суддівської винагороди судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За загальним правилом суд не може виходити за межі позовних вимог, тобто не може застосовувати інший спосіб захисту, ніж зазначено позивачем у позовній заяві.

Згідно роз`яснення Верховного Суду України у п. 3 постанови Пленуму № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення», вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього вбачається, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Відтак, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області з 24.06.2017 провести ОСОБА_1 нарахування, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88% від суддівської винагороди судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з урахуванням раніше проведених виплат без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання та з 21.03.2018 провести ОСОБА_1 нарахування, перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з урахуванням раніше проведених виплат без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Щодо посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає таке.

Оскільки відповідачем не здійснено відповідного перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з урахуванням стажу, що дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання судді у відставці після її звернення 03.05.2019, а останню відповідь відповідачем надано лише 24.05.2019 (а.с. 15), суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до частини першої статті 72 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно статті 90 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд вважає, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірність вчинених ним дій, що оскаржується позивачем.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відтак, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору, а саме квитанцію №21300437 від 20.06.2019 про сплату судового збору у розмірі 768, 40 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, відшкодуванню позивачеві з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області підлягають судові витрати в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Керуючись статтями 2, 6-11, 14, 77, 139, 243 - 246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, адреса місцезнаходження: вул. Ярославська, 40, м.Київ-71, 04071) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними дії Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України щодо незарахування до стажу роботи ОСОБА_1 , як судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання часу роботи на посаді слідчого, на посаді стажиста помічника прокурора, на посаді помічника прокурора, на посаді старшого помічника прокурора.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, який дає право на призначення, нарахування і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, крім часу роботи на посаді судді терміном 10 років 1 місяць 6 днів, також час роботи на посаді слідчого відділу внутрішніх справ Білоцерківського району Головного управління МВС України в Київській області із 20.03.1993 по 26.06.1995; на посаді стажиста помічника прокуратура м. Біла Церква Київської області із 26.06.1995 по 17.06.1997; на посаді помічника прокурора м. Біла Церква Київської області із 17.06.1997 по 22.09.1998; на посаді старшого помічника прокурора м. Біла Церква Київської області із 22.09.1998 по 17.05.2007.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області з 24.06.2017 провести ОСОБА_1 нарахування, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88% від суддівської винагороди судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з урахуванням раніше проведених виплат без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

5. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області з 21.03.2018 провести ОСОБА_1 нарахування, перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з урахуванням раніше проведених виплат без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

6. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, адреса місцезнаходження: вул. Ярославська, 40, м.Київ-71, 04071) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 05 вересня 2019 року