Рішення № 84069800, 03.09.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 вересня 2019 року Справа № 280/2898/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши у порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до: військової частини А1978

про: визнання бездіяльності протиправною та стягнення допомоги та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини А1978 (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу підйомної допомоги у зв`язку з переїздом до нового місця служби;

-стягнути з військової частини А1978 на користь позивача підйомну допомогу у розмірі 12218,89 грн.;

-стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 20000 грн.

В обґрунтування позову та відповіді на відзив (вх.№30202 від 22.07.2019) позивач зазначає, що 17.05.2019 року був ознайомлений з витягом із наказу командира ВЧ А 1978 №118 від 17.05.2019 року згідно якого позивача виключено із списків особового складу частини. Однак відповідачем в порушення статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 1 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженої наказом Міністра оборони України №45 від 05.02.2018 року, позивачу не нарахована та не виплачена підйомна допомога у зв`язку з переїздом до нового місця військової служби. Позивач вважає вказану невиплату підйомної допомоги у зв`язку з переїздом до нового місця служби такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим просить суд позовні вимоги задовольнити.

До суду відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх.№28528 від 11.07.2019), в якому зазначено, що позивачем до рапорту не надано жодного документу, що підтверджує зміну місця реєстрації. Відповідно до паспортних даних місце проживання позивач не змінював, відповідно право на отримання підйомної допомоги не набув. Також відповідач звернув увагу, що позивачем не надано до матеріалів справи копії контракту про проходження військової служби. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 18.06.2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до витягу з наказу Командира військової частини польова пошта В0927 від 08.11.2016 року №320 проходив військову службу за контрактом (а.с. 13).

Відповідно до витягу з наказу Командира військової частини А0536 від 28.12.2017 року №196 позивач переведений для подальшого проходження служби з військової частини № А0536 до військової частини А1978 на посаду помічника командира бригади з правової роботи начальника юридичної групи військової частини А1978 (а.с. 14).

Позивачем 11.03.2019 року подано рапорт командиру в/ч А 1978 про небажання продовжувати військову службу у якому позивач просив звільнити його на підставі п.2 ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Просив виплатити належні йому до видачі грошові кошти.

Зазначає, що 17.05.2019 року був ознайомлений з Витягом із Наказу командира військової частини А 1978 №118 від 17.05.2019 року, згідно якого його було виключно із списків особового складу частини.

Однак при розрахунку, підйомна допомога у зв`язку з переїздом до нового місця військової служби позивачеві виплачена не була.

Не погодившись із діями військової частини А1978 щодо не виплати йому підйомної допомоги у зв`язку з переїздом до нового місця військової служби, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до преамбули Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII) - цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” соціальний захист військовослужбовців-діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Частинами 2 та 3 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” встановлено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 9-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII, при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв`язку з передислокацією військової частини їм виплачується: підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.

Порядок виплати підйомної допомоги військовослужбовцю в зв`язку з переїздом до місця служби в іншій місцевості визначався Інструкцією про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженої наказом Міністра оборони України 22.10.2001 року №370 (далі - Інструкція).

Так, відповідно до п.1 цієї Інструкції, особам офіцерського складу (далі-офіцери), прапорщикам (мічманам) т-ч військовослужбовцям рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі-військовослужбовці, які проходять службу за контрактом), що переїхали до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на посади або зміною постійної дислокації військової частини підрозділу) до місця постійної дислокації військової частини або підрозділу зі зміною місця проживання, виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення.

Пунктом 1 Інструкції встановлено, особам офіцерського складу (далі - офіцери), прапорщикам (мічманам) та військовослужбовцям рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці, які проходять службу за контрактом), що переїхали до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на посади або зміною постійної дислокації військової частини (підрозділу) до місця постійної дислокації військової частини або підрозділу зі зміною місця проживання, виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення. В особливий період та під час проведення антитерористичної операції офіцерам і військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, що переїхали до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на посади до військових частин, що були сформовані в цей період (та яким не визначено пункту постійної дислокації), зі зміною місця проживання (від пункту попереднього місця проживання до пункту тимчасової дислокації військової частини), підйомна допомога виплачується один раз незалежно від подальшої зміни пункту тимчасової дислокації військової частини.

Якщо місце проживання військовослужбовців, зазначених в абзаці другому цього пункту, не змінилося, підйомна допомога не виплачується. У цьому випадку підйомна допомога виплачується після фактичного переїзду військовослужбовця на постійне місце проживання до пункту тимчасової дислокації військової частини.

Пунктом 2 даної Інструкції визначено, що розмір підйомної допомоги визначається з окладу за основною посадою, на яку призначений військовослужбовець або яку він займав до дня прибуття військової частини (підрозділу) до нового пункту постійної дислокації, окладу за військове звання та додаткових видів грошового забезпечення на день виникнення права на отримання підйомної допомоги.

Підпунктом 4.1. пункту 4 даної Інструкції встановлено, що підйомна допомога офіцерам, прапорщикам (мічманам) і військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, виплачується тим, які переїхали у зв`язку з призначенням на посади, - за новим місцем служби на підставі наказу про призначення і наказу командира військової частини про вступ військовослужбовця до виконання обов`язків за посадою.

Пунктом 18 Інструкції передбачено, що підйомна допомога, в тому числі на членів сім`ї, не виплачується: якщо місце проживання військовослужбовців у зв`язку з призначенням на посади або зміною постійної дислокації військової частини (підрозділу) не змінилося. В цьому випадку підйомна допомога виплачується після фактичного переїзду військовослужбовця на постійне проживання до пункту дислокації військової частини.

Відповідно до змісту наведених норм підставою для виплати підйомної допомоги є, зокрема, директива про передислокацію підрозділу, в якому проходив службу військовослужбовець, в інший населений пункт і така допомога виплачується після фактичного прибуття в пункт нової постійної дислокації військової частини. При цьому, обов`язок виплати такої допомоги покладено саме на військову частину, до якої військовослужбовець прибув відразу після передислокації.

Крім того, суд зазначає, що телеграмою №116/14/1/3282 від 27.07.2016 року, яка адресована військовим частинам ЗСУ, в тому числі і відповідачу, доведено роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України 248/3/9/1/756 від 29.09.2015 року, а саме: Для здійснення попередньої перевірки нарахування підйомної допомоги разом із місячним заявками на фінансування надавати копії наступних документів:

а) для виплати військовослужбовцю :

- наказів про призначення на посаду та або прийняття справ та посади;

- документи, що підтверджують фактичний переїзд військовослужбовця на постійне місце проживання до пункту дислокації військової частини (копії паспорту військовослужбовця з відмітками про зміну місця реєстрації та/або довідок які підтверджують зміну місця проживання , тощо):

Довідково. Місце проживання військовослужбовця визначається за даним паспортів, домових книг, довідок домоуправлінь, або житлово-експлуатаційних контор, довідок гуртожитків та інших документів, які підтверджують постійне проживання в населеному пункті, куди призначений військовослужбовець.

При цьому, слід вказати, що в розумінні пункту 2.1.6 Інструкції №124, телеграма це службовий документ для передачі доручень, розпоряджень, резолюцій та документів тільки невідкладного та термінового характеру.

Окремо, суд наголошує, що відповідно до пункту 4 розділу 1 Дисциплінарного Статуту ЗСУ, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.

Отже, враховуючи, що телеграма №116/14/1/3282 від 27.07.2016 року є службовим документом, який передає зміст доручень, розпоряджень відповідного органу/командування, відтак підлягає виконанню керівництвом військової частини.

При цьому, із даної телеграми, для здійснення попередньої перевірки нарахування підйомної допомоги військовослужбовцю необхідно надати копії наступних документів: накази про призначення на посаду та або прийняття справ та посади та документи, що підтверджують фактичний переїзд військовослужбовця на постійне місце проживання до пункту дислокації військової частини (копії паспорту військовослужбовця з відмітками про зміну місця реєстрації та/або довідок які підтверджують зміну місця проживання, тощо).

Так, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 подавав документи, які підтверджують фактичну зміну місця проживання з одного населеного пункту в інший, міністерству або військовій частині.

Разом з цим за відсутності необхідних документів, відсутні підстави для висновків, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень не здійснюючи нарахування та виплати діяв протиправно. З цих же мотивів відсутні підстави для стягнення підйомної допомоги та моральної шкодим з військової частини.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вище наведене, на думку суду, підстави вважати, що відповідач діяв не в межах та не у спосіб визначений чинним законодавством відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до військової частини А1978 (69068, м.Запоріжжя, вул. Стефанова, 1, код ЄДРПОУ 08160298) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення допомоги та моральної шкоди, відмовити у повному обсязі.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В.Стрельнікова