Ухвала суду № 84069688, 04.09.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

про залишення позовної заяви без розгляду

04 вересня 2019 рокум. Ужгород№ 260/625/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Неміш Т.В.

за участю:

позивача: представник - ОСОБА_1 ,

відповідача: представник - Яблонський О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування наказу, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

08 травня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, в якому просить: 1) визнати протиправним звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби; 2) визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 11 лютого 2019 року №34 а/с дск про застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; 3) поновити ОСОБА_2 на посаді оперуповноваженого Управління стратегічних розслідувань Головного управління національної поліції в Закарпатській області; 4) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, яка полягає у неприйнятті позитивного рішення про надання ОСОБА_2 відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку з 08 січня 2019 року; 5) зобов`язати Головне управління Національної поліції в Закарпатській області оформити і видати наказ про перебування у відпустці.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.

Представник відповідача подав до Закарпатського окружного адміністративного суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду, аргументовану пропущенням місячного строку звернення до суду.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення заяви про залишення позову без розгляду заперечив та зазначив, що позивач дізнався про його звільнення тільки в квітня 2019 року. Стосовно позовних вимог, що стосуються ненадання ОСОБА_2 відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку з 08 січня 2019 року, вважає, що така може бути оскаржена до суду протягом 6 місяців.

Представник відповідача в підготовчому судовому засіданні подану заяву про залишення позовної заяви без розгляду підтримав та просив суд її задовольнити.

Розглянувши заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.

Як вбачається з позовних вимог, ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) оскаржує рішення Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі - ГУНП в Закарпатській області) щодо його звільнення, оформлене наказом від 11 лютого 2019 року №34 а/с дск, а також бездіяльність відповідача, яка полягає у неприйнятті позитивного рішення про надання йому відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку з 08 січня 2019 року.

Згідно ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Нормами ч. 2 ст. 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби положеннями КАС України встановлений місячний строк звернення до суду (ч. 5 ст. 122 КАС України).

З аналізу вказаних законодавчих норм убачається, що у випадку, коли особа вважає, що її права при звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 59 Закону України "Про національну поліцію" №580-VIII від 02.07.2015 р., служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Суд вважає, що даний адміністративний спір виник з приводу проходження та звільнення ОСОБА_2 з публічної служби, а тому рішення, дії та бездіяльність відповідача можуть бути оскарження з дотриманням строку звернення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КАС України.

Суд відхиляє посилання позивача на необхідність застосування 6-місячного строку звернення до суду стосовно позовної вимоги з питань надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку з огляду на наступне.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ регулюється нормами Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. №114 (чинне на момент виникнення спірних правовідносин).

Вказане положення регламентує, в тому числі, порядок надання рядовому і начальницькому складу органів внутрішніх справ відпусток, серед яких, також додаткові та соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною) відпустки.

Право працівника на отримання відпуски гарантується також нормами трудового законодавства.

Отже, суд вважає, що питання надання поліцейському відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку безумовно стосується проходження громадянином публічної служби, а тому до такої позовної вимоги також застосовується спеціальний місячний строк звернення до суду.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює їх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Вказане узгоджується також з правовою позицією Конституційного Суду України.

Так, зокрема, рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року також визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббіса та інш. проти Великобританії, рішення від 22.10.1996 р., Девеер проти Бельгії, рішення від 27.02.1980 р.).

Судом встановлено, що 30 листопада 2018 року на ім`я начальника КР ГУНП в Закарпатській області було подано рапорт про відсутність ОСОБА_2 на роботі. За даним фактом наказом ГУНП в Закарпатській області №2358 від 30.11.2018 р. призначено службове розслідування.

В поданих в межах проведення службового розслідування 12 грудня 2018 року поясненнях ОСОБА_2 повідомив про перебування на стаціонарному лікуванні з 30 листопада 2018 року.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії довідки №265, виданої ДУ "ТМО МВС України по Закарпатській області" Яремчук ОСОБА_3 Ю. перебував у стаціонарі з 30.11.2018 р. по 14.12.2018 р.

Згідно з довідкою №3/19, виданою комунальним закладом "Ужгородська районна лікарня", ОСОБА_2 у період з 17 грудня 2018 року по 08 січня 2019 року перебував на амбулаторному лікуванні.

08 січня 2019 року ОСОБА_2 подав начальнику ГУНП в Закарпатській області рапорт про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 08 січня 2019 року.

Листом ГУНП в Закарпатській області №134/106/2-2019, скерованим на адресу позивача ( АДРЕСА_1 ) рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, ОСОБА_2 повідомлено про ненадання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку. Факт вручення такого особисто ОСОБА_2 28 січня 2019 року засвідчується копією рекомендованого повідомлення про вручення, наявною в матеріалах справи.

Незважаючи на це, після закінчення тимчасової непрацездатності ОСОБА_2 на роботу не з`являвся. Дана обставина підтверджується наявними в матеріалах справи поясненнями посадових осіб ГУНП в Закарпатській області в межах проведеного службового розслідування, актами про відсутність на службі від 22.01.2019 р. та не заперечується позивачем.

17 січня 2019 року адвокат Яремчука І.Ю. направив до ГУНП в Закарпатській області адвокатський запит, в якому просив повідомити про результати розгляду рапорту ОСОБА_4 . ОСОБА_5 , від 08.01.2019 р. про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.

Листом ГУНП в Закарпатській області №3аз/106/2-2019 від 23.01.2019 р. адвоката Лазаренка О. проінформовано про неприйняття рішення про надання ОСОБА_2 відпустки за результатами розгляду поданого 08 січня 2019 року рапорту, що підтверджується особистим підписом адвоката на такому.

22 січня 2019 року на адресу місця проживання позивача ( АДРЕСА_2 ) ГУНП в Закарпатській області направило листа №166/106/2-2019, в якому повідомило про необхідність прибуття 28 січня 2019 року до УКЗ ГУНП в Закарпатській області для надання пояснень з приводу невиходу на службу з 09.01.2019 р. після закінчення терміну лікування.

Копію зазначеного листа було вручено також адвокату позивача - Лазаренку ОСОБА_6 . 23 січня 2019 року, що підтверджується складеним старшим інспектором ВІОС УЗК ГУНП в Закарпатській області рапортом.

Позивач також не заперечує факт повідомлення посадовими особами ГУНП в Закарпатській області його адвоката про не прийняття рішення про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.

Таким чином, суд вважає, що, починаючи з 23 січня 2019 року, позивач знав про факт ненадання йому відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, а відповідно про необхідність виходу на роботу.

Разом з тим, ОСОБА_2 жодного разу на роботу не з`явився, що засвідчується актами про відсутність на службі від 23.01.2019 р., від 24.01.2019 р. та від 25.01.2019 р. та не заперечується позивачем.

Наказом ГУНП в Закарпатській області №229 ДСК від 04.02.2019 р. ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. Зазначений наказ був направлений на адресу позивача супровідним листом №263/106/2-2019 від 06.02.2019 р., що підтверджується фіскальним чеком органу поштового зв`язку.

Наказом ГУНП в Закарпатській області №34 о/с ДСК від 11.02.2019 р. ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції за п. 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення).

Листом ГУНП в Закарпатській області №297/106/2-2019 від 11.02.2019 р., скерованим на адресу місця проживання позивача ( АДРЕСА_2 ) рекомендованою кореспонденцією, ОСОБА_2 було проінформовано про звільнення зі служби.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії листа ЗД АТ "Укрпошта" від 19.03.2019 р., орган поштового зв`язку підтвердив вручення 20 лютого 2019 року поштового відправлення №8800023827048, скерованого ГУНП в Закарпатській області 11 лютого 2019 року рекомендованою кореспонденцією на адресу місця проживання ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ). Дана обставина засвідчена копією журналу з розпискою ОСОБА_2 в отриманні такого.

Однак з позовом про оскарження наказу ГУНП в Закарпатській області №297/106/2-2019 від 11.02.2019 р., законності свого звільнення та ненадання йому відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку за поданим 08 січня 2019 року рапортом, позивач звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду тільки 08 травня 2019 року.

В позовній заяві ОСОБА_2 стверджує, що дізнався про оскаржений наказ та про факт звільнення тільки в другій половині квітня 2019 року, знайшовши в поштовій скриньці за місцем проживання лист ГУНП в Закарпатській області №297/106/2-2019 від 11.02.2019 р. з відповідним повідомленням. У зв`язку з чим вважає, що місячний строк звернення до суду ним пропущено не було. Факт відсутності на роботі ОСОБА_2 пояснює тим, що, на його думку, за результатами розгляду поданого 08 січня 2019 року рапорту, йому було надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.

Однак суд вважає дане твердження безпідставним з огляду на наявні в матеріалах справи докази, а також процесуальний порядок обчислення початку перебігу строку звернення до суду.

Суд зазначає, що ОСОБА_2 , починаючи з 23 січня 2019 року, знав про факт ненадання йому відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку. Надаючи пояснення в межах проведення службового розслідування, позивач також знав про проведення такого за фактом його відсутності на роботі. Отже, суд вважає, що позивач був обізнаний про можливі негативні наслідки його відсутності на роботі протягом тривалого часу.

Так, зокрема, норми п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю передбачають, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Незважаючи на це, ОСОБА_2 до квітня 2019 року (коли, за його твердженням, він дізнався про звільнення зі служби) про питання свого перебування на службі, її подальшого проходження, результати проведеного службового розслідування за фактом відсутності на роботі взагалі не цікавився, хоча мав не тільки можливість дізнатися про такі, але й обов`язок, виходячи з правової природи трудових правовідносин.

Аналізуючи зміст статті 122 КАС України, очевидним є те, що законодавець, встановлюючи часові рамки звернення до суду, виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Вказане узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду, висловленій в постанові у справі №П/811/207/17 від 08 серпня 2019 року.

Суд також ставить під сумнів твердження позивача про те, що лист з повідомлення про звільнення був знайденим ним в поштовій скриньці тільки в квітні 2019 р.

Так, з матеріалів справи вбачається, що такий лист був скерований на адресу позивача саме рекомендованою кореспонденцією.

Порядок надання послуг поштового зв`язку регламентується Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 р. (далі - Правила).

До послуг, що надаються операторами поштового зв`язку, відносяться, в тому числі, послуги з пересилання внутрішніх поштових відправлень, до яких, зокрема, належать рекомендовані листи (абз. 3 п. 8 Правил).

Відповідно до п. 99 Правил, рекомендовані поштові відправлення, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

П. 105 Правил передбачено, що одержання реєстрованого поштового відправлення, грошових коштів за поштовим переказом здійснюється за умови пред`явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, визначених законодавством. У разі отримання рекомендованого поштового відправлення одержувач власноруч зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка. У разі отримання інших реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів одержувач заповнює відповідний бланк повідомлення: зазначає найменування, серію та номер пред`явленого документа, дату одержання та ставить свій підпис.

Отже, Правила виключають можливість залишення рекомендованого поштового відправлення в поштовій скриньці адресата, як про це зазначає позивач.

Більше того, відомості про отримання 20 лютого 2019 року ОСОБА_2 поштового відправлення №8800023827048 містяться в книзі відділення поштового зв`язку с. Баранинці та підтверджується проведеною органом поштового зв`язку перевіркою, про що ГУНП в Закарпатській області повідомлено листом від 19 березня 2019 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Доказів, які б підтверджували наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду матеріали справи не містять. Підстави для визнання причин пропуску звернення до суду поважними відсутні.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Отже, враховуючи пропуск позивачем місячного строку звернення до суду, встановленого у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, позов ОСОБА_2 до ГУНП в Закарпатській області слід залишити без розгляду.

Керуючись ст. ст. 123, 183, 248 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Ракоці, буд. 13, м. Ужгород, 88000, код ЄДРПОУ - 40108913) про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування наказу, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити дії – залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч.1 Перехідних положень КАС України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року №2147-VIII).

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено 05 вересня 2019 року.

СуддяР.О. Ващилін