Рішення № 84069401, 06.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2019 року Справа № 160/6165/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича за участі секретаря судового засіданняПіскун Я.В. за участі: представника позивача представника відповідача Єфремов В.О. Суріна О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця Абуіяда Іяд ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та його скасування

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому спросить: визнати протиправною та скасувати постанову першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Осадчого Ігора Михайловича про накладення штрафу упоноваженими посадовими особами № ДН2213/250/НП/АВ/ТД-ФС/519 від 04.06.2019 року.

Позовні вимог обґрунтовані наступним:

- відповідач не має законних підстав для здійснення позапланових заходів, складання акту, приписів та прийняття рішень за результатами інспекційного відвідування, адже на дату здійснення вищевказаних дій постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 «Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» була визнана нечинною згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року по справі № 826/8917/17;

- відповідач безпідставно проігронував клопотання позивача про відкладення розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю;

- на дату проведення відповідачем інспекційного відвідування магазину у складі зупиночного комплексу, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, пл. Горького, 2Г, площею 9,00 кв.м., позивач не здійснював підприємницьку діяльність у ньому та не приймав Овезова ОСОБА_2 на роботу, оскільки вказане вище приміщення магазину передано позивачем у суборенду 25.03.2019 року ПП «Персона Грата» на підставі договору суборенди та акту приймання – передачі.

Ухвалою суду від 11.07.2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

У матеріалах справи міститься відзив відповідача на позовну заяву, у якому останній просить суд відмовити у задоволені позовних вимог, з наступних причин. Безпідставним є посилання позивача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року по справі № 826/8917/17, оскільки наказ відповідача про призначення інспекційного відвідування позивачу видано 23.04.2019 року, а інспекційне відвідування здійснено у період з 26.04. по 14.05.2019 року. Відповідач вказує на те, що здійснив всі залежні від нього заходи спрямовані на повідомлення позивача про час та місце розгляду справи; відкладення розгляду справи є правом відповідача, а не його обов`язком. Під час проведення перевірки оформлення трудових відносин під час інспекційного відвідування 24.04.2019 року о 14-30 год. за однією із адрес здійснення господарської діяльності позивачем: м. Кривий Ріг, Довгинцівський район, зупиночний комплекс громадського транспорту « АДРЕСА_1 . Горького АДРЕСА_2 проспекту Гагаріна встановлено, що за вказаною адресою знаходиться ларьок під назвою «Шаурма», у якому працював чоловік, який назвався Овезов ОСОБА_3 . У ході розмови останній повідомив відповідача про те, що працює у ларьку з 24.04.2019 року у ОСОБА_4 на посаді кухаря, графік роботи з 09-00 год. до 21-00 год. з перервою на умовах трудового договору; виплати заробітної плати щомісячно. Позивачем не надано жодних документів стосовно працевлаштування ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 21 серпня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог з підстав, які зазначені у відзиві на позовну заяву.

Суд дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

На підставі наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 23.04.2019 року № 507-І проведено інспекційне відвідування позивача з питань додержання законодавства про працю за адресою провадження ним господарської діяльності: м. Кривий Ріг, Довгинцівський район, зупиночний комплекс громадського транспорту « АДРЕСА_3 проспекту Гагаріна.

23.04.2019 року відповідачем складено направлення на проведення інспекційного відвідування стосовно додержання законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин та повноти, своєчасності нарахування і виплати заробітної плати.

За наслідками інспекційного відвідування відповідачем складено Акт від 14.05.2019 року № ДН2213/250/НП/АВ, у якому, зокрема, встановлено наступне порушення допущене позивачем: під час проведення перевірки оформлення трудових відносин під час інспекційного відвідування 24.04.2019 року о 14-30 год. за однією із адрес здійснення господарської діяльності позивачем: м. Кривий Ріг, Довгинцівський район, зупиночний комплекс громадського транспорту « АДРЕСА_1 . Горького АДРЕСА_2 проспекту Гагаріна встановлено, що за вказаною адресою знаходиться ларьок під назвою «Шаурма», у якому працював чоловік, який назвався Овезов ОСОБА_3 . У ході розмови останній повідомив відповідача про те, що працює у ларьку з 24.04.2019 року у ОСОБА_4 на посаді кухаря, графік роботи з 09-00 год. до 21-00 год. з перервою на умовах трудового договору; виплати заробітної плати щомісячно. Позивачем не надано жодних документів стосовно працевлаштування ОСОБА_5 . Отже, позивачем допущено порушення вимог ч.1 ст. 21 та ч.1 та ч.3 ст. 24 КЗпП України – відсутність офіційного працевлаштування працівника.

Судом відхиляються доводи позивача про те, що відповідач не має законних підстав для здійснення позапланових заходів, складання акту, приписів та прийняття рішень за результатами інспекційного відвідування, адже на дату здійснення вищевказаних дій постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 «Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» були визнана нечинною згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року по справі № 826/8917/17, з наступних підстав.

Судом встановлено, що проведення відповідачем інспекційного відвідування відбулося на підставі наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 23.04.2019 року № 507-І та направлення від 23.04.2019 року.

У відповідності до вказаних вище документів відповідача інспекційне відвідування відбулося з 26 квітня 2019 року по 14 травня 2019 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року по справі № 826/8917/17 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 «Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

У відповідності до ч.1 ст. 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дат її прийняття.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Тобто постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 «Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яка є нормативно-правовим актом, є нечинною саме з 14.05.2019 року.

До 14.05.2019 року вказана вище постанова Кабінету Міністрів України була чинною.

Оскільки інспекційне відвідування призначено відповідачем до моменту втрати чинності постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 «Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи те, що позивач допустив працівників відповідача до інспекційного відвідування, а також те, що інспекційне відвідування закінчилось 14.05.2019 року, то суд вважає, що відповідач мав право закінчити проведення інспекційного відвідування та за його наслідками скласти відповідний акт та припис про усунення виявлених порушень.

Судом встановлено, що 04.06.2019 року відбувся розгляд справи про накладення штрафу на підставі Акту 14.05.2019 року № ДН2213/250/НП/АВ, наслідком якої стало винесення постанови № ДН2213/250/НП/АВ/ТД-ФС/519 від 04.06.2019 року, якою застосовано до позивача штраф у розмірі 125 190 грн.

У відповідності до пунктів 3-7 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

У разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

За вказаних обставин відповідач вправі приступити до розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю лише у випадку повідомлення позивача про розгляд справи не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення представникам позивача. Справа про накладення штрафу за порушення законодавства про працю може бути розглянута без участі позивача лише у разі коли його поінформовано відповідно до пункту 6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

У відповідності до п.9 ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідач 22.05.2019 року прийняв рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу, у відповідності до якого розгляд справи призначено на 04.06.2019 року о 09-00 год. Вказане рішення направлено позивачу 23.05.2019 року, що підтверджується копією фіскального чеку відділення поштового зв`язку та копією реєстру поштових відправлень, які містяться у матеріалах справи.

Рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу вручено позивачу 31.05.2019 року, що підтверджується інформацією з сайту Укрпошти, копія якої міститься у матеріалах справи.

04.06.2019 року позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи про накладення штрафу.

Також судом на підставі протоколу розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 04.06.2019 року, копія якого міститься у матеріалах справи, встановлено, що представник позивача був присутній під час розгляду справи; також у вказаному вище протоколі зазначено, що відповідач відмовив у перенесені справи.

04.06.2019 року відповідач розглянув справу та виніс оскаржувану постанову.

Як вже було зазначено вище, відповідачу надано саме право відкладення розгляду справи у разі надходження обґрунтованого клопотання суб`єкта господарювання або роботодавця, а не обов`язок.

Відповідач скористався наданим йому чинним законодавством правом та не відклав розгляд справи.

Оскільки позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи про накладення штрафу, а також був присутній під час розгляду справи, то відповідач вправі був розглянути справу та прийняти відповідне рішення.

За вказаних обставин, судом відхиляються доводи позивача про те, що відповідач безпідставно проігронував клопотання позивача про відкладення розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю.

Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідач наклав на позивача штраф за відсутність офіційного працевлаштування працівника Овезова ОСОБА_2 .

Суд зазначає, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути обґрунтованим, органу державної влади належить навести у своєму рішенні відповідні і достатні підстави для його обґрунтування для того, щоб застосоване обмеження вважалося «необхідним у демократичному суспільстві» та не було «свавільним».

Також судом на підставі оскаржуваної постанови встановлено, що під час проведення перевірки оформлення трудових відносин під час інспекційного відвідування 24.04.2019 року о 14-30 год. за однією із адрес здійснення господарської діяльності позивачем: м. Кривий Ріг, Довгинцівський район, зупиночний комплекс громадського транспорту «пл. Горького», по проспекту Гагаріна, знаходиться ларьок під назвою «Шаурма», у якому працював чоловік, який назвався Овезов ОСОБА_3 . У ході розмови останній повідомив відповідача про те, що працює у ларьку з 24.04.2019 року у ОСОБА_4 на посаді кухаря, графік роботи з 09-00 год. до 21-00 год. з перервою на умовах трудового договору; виплати заробітної плати щомісячно.

Копія письмових пояснень ОСОБА_5 містяться у матеріалах справи.

У матеріалах справи містяться договору суборенди нежитлового приміщення № 5 від 01.01.2019 року, у відповідності до якого позивач прийняв від фізичної особи – підприємця ОСОБА_6 у строкове платне користування об`єкт оренди: приміщення магазину зупиночного комплексу за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 9,00 кв.м. Факт передання приміщення у суборенду підтверджується копією акту прийому-передачі від 01.01.2019 року, який міститься у матеріалах справи.

25.03.2019 року фізична особа – підприємець ОСОБА_6 надав позивачу свою згоду на укладення позивачем договору суборенди приміщення магазину зупиночного комплексу за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 9,00 кв.м., з Приватним підприємством «Персона Грата» на період з 25.03.2019 року по 31.12.2019 року.

25.03.2019 року між позивачем та Приватним підприємством «Персона Грата» укладеного договір суборенди нежитлового приміщення, за яким останнє прийняло в суборенду від позивача приміщення магазину зупиночного комплексу за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 9,00 кв.м.

Факт передання приміщення у суборенду підтверджується копією акту прийому-передачі від 25.03.2019 року, який міститься у матеріалах справи.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним

За вказаних обставин з 25.03.2019 року приміщення магазину зупиночного комплексу за адресою: пл. Горького, 2Г, загальною площею 9,00 кв.м. належить на праві користування Приватному підприємству «Персона Грата», а не позивачу.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що у приміщенні вказаного вище магазину 24.04.2019 року працювала особа, яка була допущена до роботи саме позивачем.

Не містять вказаної інформації і письмові пояснення надані ОСОБА_7 відповідачу.

У відповідності до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що у приміщенні вказаного вище магазину 24.04.2019 року працювала особа, яка була допущена до роботи саме позивачем, то суд вважає постанову про накладення штрафу № ДН2213/250/НП/АВ/ТД-ФС/519 від 04.06.2019 року протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Стосовно розподілу судових витрат, то суд зазначає наступне.

Під час звернення з позовом до суду позивач поніс судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 1251,90 грн.

На підставі статті 139 КАС України вказані судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 241, 243, 244, 245, 246, 250, , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи – підприємця Абуіяда Іяд ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (49107, м. Дніпро, вул. Казакова, 3, код ЄДРПОУ 39788766) про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу № ДН2213/250/НП/АВ/ТД-ФС/519 від 04.06.2019 року, якою на фізичної особи – підприємця Абуіяда Іяд ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 125 190 грн.

Стягнути Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи – підприємця Абуіяда Іяд С ОСОБА_8 сплачену суму судового збору у розмірі 1251,90 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 06 вересня 2019 року.

Суддя (підпис) Рішення не набрало законної сили станом на 06.09.2019 року Суддя Згідно з оригіналом Суддя С.В. Златін С.В. Златін С.В. Златін