Рішення № 84069347, 03.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 року Справа № 160/3518/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОзерянської С.І. за участі секретаря судового засіданняКогач Т.А. за участі: представника позивача представника відповідача представника відповідача Команова В.В. Солодової А.О. Козаченко А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

18.04.2019 року Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.01.2019 року № 0000104606.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат". Висновки акта перевірки №107/28-10-46-06-05393043 від 20.12.2018 року, податкове повідомлення-рішення №0000104606 від 14.01.2019, вважає необґрунтованими, прийнятими з порушенням вимог чинного законодавства та такими, що підлягають скасуванню. Висновки зазначені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам та повністю спростовуються наявними первинними документами.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем 15.05.2019 року надано відзив на позовну заяву.

Так, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби проти позову заперечує та зазначає, що надані до перевірки акти на знецінення та списання товарно-матеріальних цінностей, зазначені напівфабрикати не можуть бути використаними у виробництві та виконанні ремонтних робіт. Так як під час придбання ТМЦ суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту відповідно до п.198.3. ст.. 198 ПКУ, то в разі списання ТМЦ, в зв`язку з невикористанням в господарській діяльності, ПАТ «ДМК» зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання згідно з абз. г) п. 198.5 ст. 198 ПКУ не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому відбувається їх списання. Враховуючи викладене, ПАТ «ДМК» порушено абз. г) п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України занижено суми податкового зобов`язання з ПДВ в вересні 2018 року на 590244 грн. Також зазначив, що по ланцюгу постачання не встановлено придбання контрагентами позивача – ТОВ «Дніпротехсервіс`ТОВ «НВП «Дніпродонкомпанія» товарів, які були йому поставлені.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав повністю та просив їх задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представники відповідача проти задоволення позву заперечували, просили відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги адміністративного позову і заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив та зазначає наступне.

Так, Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" перебуває на податковому обліку у Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби.

На підставі направлень від 22.11.2018 року № 526/28-10-46-07, № 527/28-10-46-07 та наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 21.11.2018 року №2167 податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «ДМК», з питань перевірки формування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за вересень 2018 року (вх. № 9229038857 від 19.10.2018 року), з урахуванням уточнюючих розрахунків (вх. Від 26.10.2018 року за № 9234847739, від 30.10.2018 року № 9237393729).

За результатами перевірки податковим органом було складено акт №107/28-10-46-06/05393043 від 20.12.2018 року, яким зафіксовано порушення абзацу «г» пункту 198.5 статті 198, пунктів 198.1, 198.2 статті 198, пункту 200.1 статті 200, абзацу «в» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 Декларації) за вересень 2018 року на 1441916 грн.

На підставі акта перевірки Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби було прийняте податкове повідомлення-рішення 14.01.2019 року № 0000104606, яким визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 1441916 грн.

Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення, податковий орган визначив не зменшення у вересні 2018 року на 590244 грн. податкового кредиту на суму списаних ТМЦ, в зв`язку з невикористанням їх в господарській діяльності, ПАТ «ДМК», а також нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Дніпротехсервіс», ТОВ «НВП «Дніпродонкомпанія», з огляду на відсутність у контрагентів фізичної можливості здійснити поставку придбаних товарів, а також через неможливості простежити походження придбаних позивачем товарів по ланцюгу постачання.

Правомірність податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Підставою для висновку про заниження позивачем податкових зобов`язань на 590244 грн., в акті перевірки зазначено, що за даними головної книги наданої ПАТ «ДМК» в ході проведення перевірки, в вересні 2018 року на комбінаті проведено знецінення ТМЦ на суму 5771997,02 грн. В бухгалтерському обліку комбінату операцію з знецінення товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) відображено наступним чином:Дт 79102 (Фінансовий результат від реалізації готової продукції на внутрішньому ринку) Кт 90215 (Знецінення запасів визнаних непридатними за початковим призначенням).

Відповідно до наданих ПАТ «ДМК» актів знецінення, причиною знецінення напівфабрикатів та НЗВ (заготовки) є неможливість використання таких запасів за первісним призначенням, у т.ч. за рахунок втрати товарного виду, погіршення характеристик під впливом факторів зовнішнього середовища.

Як свідчать надані до перевірки акти на знецінення та списання товарно-матеріальних цінностей, зазначені напівфабрикати не можуть бути використаними у виробництві та виконанні ремонтних робіт. Вартість таких ТМЦ в обліку товариства виключено зі складу запасів, що обліковуються по рахункам 23 «Виробництво» та 25 «НЗВ», в якості вартості незавершеного виробництва та напівфабрикатів та за переоціненою вартістю обліковано на рахунку ресурсоутримуючих відходів (металобрухт).

Таким чином на думку податкового органу, у разі здійснення операції зі списання ТМЦ (в тому числі зіпсованих) вони починають використовуватись в операціях, що не є господарською діяльністю такого платника податку. Оскільки під час придбання ТМЦ (в тому числі зіпсованих) суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту, то ПАТ «ДМК» повинно не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому відбувається їх списання, здійснити нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за основною ставкою виходячи з вартості придбання таких товарно-матеріальних цінностей (в тому числі зіпсованих) - в сумі 590244,42 грн. (з урахуванням складової операційних витрат при придбанні яких нараховувався ПДВ).

Позивачем до позовної заяви додані «Акти уцінки» від 06.09.2018 року № 4, від 12.09.2018 року № 179 та від 30.09.2018 року № 130, вимоги та накладні відповідно до яких загальна сума уцінки становить 5771997,02 грн.

Суд зазначає, що ПАТ «ДМК» є підприємством з повним металургійним циклом, в тому числі, основним видом діяльності є - виробництво чавуну, сталі та феросплавів (код КВЕД 24.10). а також оптова торгівля металами та металевими рудами (код КВЕД 46.72). Використання металобрухту є безпосередньо пов`язаним з господарською діяльністю позивача.

При цьому суд погоджується з позицією позивача, що у даному випадку зіпсування запасів не має наслідком їх втрату чи ліквідацію, а лише їх уцінку та зміну у статусі відображення в бухгалтерському обліку цих ТМЦ на ресурсоутримуючі відходи (металобрухт) та наступне пряме використання в господарській діяльності.

За таких обставин, суд вважає, необґрунтованим твердження відповідача про те, що уцінені запаси починають використовуватись в операціях, що не є господарською діяльністю.

На підтвердження того, що сума на яку було уцінено ТМЦ відноситься на рахунок собівартості реалізованої продукції позивачем додано до позовної заяви роздруківку розшифрування балансового обліку «витрати» від основної та іншої діяльності ПА Т «ДМК» та Витяг зі звіту про фінансові результати, які відображають, що суму уцінки включено у собівартість реалізованої продукції.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 Кодексу платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 Кодексу).

Отже, у даному випадку донарахування податкових зобов`язань з ПДВ за правилами, визначеними пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, повинно здійснюватись лише у разі якщо вартість запасів, на яку вони були уцінені, не включається до складу вартості оподатковуваних операцій з постачання (реалізації) самостійно виготовлених товарів/послуг.

Аналогічна позиція викладена Державною фіскальною службою України у листі від 16.04.2018р. №1600/6/99-99-15-03-02/1ПК «Про застосування окремих норм Податкового кодексу України при проведенні процедури уцінки запасів».

Таким чином, оскільки позивач відніс вартість ТМЦ, на яку вони були уцінені, на рахунок собівартості самостійно виготовленої продукції, то у позивача відсутній обов`язок здійснювати нарахування податкових зобов`язань з ПДВ виходячи з вартості придбання уцінених товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

З наведеного слідує, що обов`язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

Також варто наголосити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Крім того, пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

У акті перевірки відповідачем також зроблено висновок про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Дніпротехсервіс», ТОВ «НВП «Дніпродонкомпанія». В обґрунтування такого висновку відповідачем зазначено про відсутність у контрагентів фізичної можливості здійснити поставку придбаних товарів, а також неможливості простежити походження придбаних позивачем товарів по ланцюгу постачання.

Судом встановлено, що у перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «Дніпротехсервіс» відповідно до договору від 24.11.2017 року № 17-0894-02 на поставку товарів. До перевірки та до матеріалів справи позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Дніпротехсервіс», надано первинні бухгалтерські документи: договір від 24.11.2017 року № 17-0894-02, специфікації, податкові накладні, прибуткові ордери, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, рахунки - фактури, акти приймання матеріалів, паспорти якості.

Також, позивач мав господарські відносини з ТОВ «НВП «Дніпродонкомпанія» відповідно до договору від 30.10.2017 року № 17-0790-02 на поставку товарів та додаткових угод від 29.12.2017 року № 1, від 12.11.2018 року № 6. На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надані: договір від 30.10.2017 року № 17-0790-02, додаткові угоди, специфікації, видаткові накладні, прибуткові ордера, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, сертифікати, накладні-вимоги Форми М-11 на внутрішнє переміщення ТМЦ, заявки на обладнання та запчастини.

Всі надані позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок – вони є такими, які підлягають обов`язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

При цьому, відповідач не зазначає про будь-які зауваження до форми та змісту вказаних первинних документів.

Суд звертає увагу на те, що, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Посилання відповідача, як на підставу для невизнання податкового кредиту на обрив ланцюга постачання, (відсутність інформації про придбання контрагентом товарів, що були поставлені позивачеві) судом до уваги не приймаються.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України», оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Отже, висновки контролюючого органу щодо обсягу і якості операцій та розрахунків між платниками податків не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб`єктивних думках посадових осіб, інформації АІС «Податковий блок», а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Факт порушення контрагентами своїх податкових зобов`язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов`язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Натомість, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Спрямованість господарських операцій позивача на реальне настання правових наслідків підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та спрямованість його дій на отримання реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.

А отже, висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «Дніпротехсервіс», ТОВ «НВП «Дніпродонкомпанія», що призвело до заниження податку на додану вартість у вересні 2018 року на 851672 грн. є протиправними.

З огляду на вказане суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 14.01.2019 року № 0000104606 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 19210,00 грн., що підтверджується платіжним дорученнями №6260 від 05.04.2019 року.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (вул. Соборна, 18-Б, м. Кам`янське, Дніпропетровська область, 51925, код ЄДРПОУ 05393043) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (вул. Дегтярівська, 11 Г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 39440996) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 14.01.2019 року № 0000104606.

Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби за рахунок бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" судовий збір у сумі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 12 липня 2019 року.

Суддя С.І. Озерянська