Рішення № 84068533, 20.08.2019, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/5604/18

Провадження № 2/204/149/19

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2019 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Дубіжанської Т.О.

за участю секретаря Єфімової А.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича, Чечелівський відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С ТА Н О В И В:

У серпні 2018 року до суду звернувся ОСОБА_4 з позовною заявою, в якій просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса від 31.10.2017 року, зареєстрований в реєстрі за №17652, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»; стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на його користь понесені судові витрати. В обґрунтування позову зазначає, що у травні 2018 року позивач дізнався про те, що в провадженні Чечелівського ВВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області перебуває виконавче провадження № 55500802 по стягненню з ОСОБА_4 заборгованості у сумі 35 896,57 грн. на користь ПАТ КБ «ПриватБанк». 17 травня 2018 року позивачем до ВДВС було подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи. 31 травня 2018 року ВДВС було надано можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження. Ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження позивачу стало відомо, що 31.10.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем на підставі ст. 87-91 ЗУ «Про нотаріат» та відповідно до п. 2 Переліку виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ від 29.06.1999 року № и1172 було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 17652, яким пропонується стягнути на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» з позивача не сплачену в строк за кредитним договором № б/н від 17.02.2011 року заборгованість у розмірі 34 096,57 грн., що складається: 6 379,23 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 16 805,38 грн. – заборгованість за відсотками; 8 812,12 грн. – заборгованість з пені та комісії; 500 грн. – заборгованість по штрафам (фіксована частина); 1 599,84 грн. – заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості); 1 800 грн. – витрати за вчинення виконавчого напису. Виконавчому напису присвоєну № 17652 від 31.10.2017 року. Вважає, що зазначений нотаріальний напис вчинено з порушення норм ЗУ «Про нотаріат» та порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки не підтверджено факт безспірної заборгованості. При вчиненні виконавчого напису приватний нотаріус не отримувала від відповідача та позивача первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення, тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача у виконавчому написі, є безспірним. Розрахунок боргу, здійснений відповідачем щодо наявності грошового зобов`язання позивача по кредиту, процентах річних та пені, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника. Крім того, з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років, що також порушує норми ЗУ «Про нотаріат». Заборгованість по кредиту виникла ще в 2014 році, а саме по сплаті відсотків за користування кредитом, відповідно до чого відповідач отримав право вимоги повернення заборгованості по кредитному договору з 2014 року у повному обсязі, враховуючи й той факт, що на той час вже була й прострочена заборгованість по тілу кредиту. Виконавчий напис же було вчинено 31.10.2017 року, тобто після спливу трирічного строку із дня виникнення права вимоги. З виконавчого напису також вбачається, що строк за який провадиться стягнення становить 2 420 днів, а саме: за період з 17.02.20111 року по 03.10.2017 року. Тобто, перевищує трирічний строк позовної давності. Також, відповідачем зазначається, що кредитний договір складається з Анкети –Заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та самих умов і правил надання банківських послуг. Але у самій анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг – домовленості сторін щодо процентів та штрафних санкцій немає. У зв`язку із цим, такі умови та правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору. Таким чином, дана заява повністю відповідає вимогам ЗУ «Про захист прав споживачів». На підставі всього вище викладеного, вважає, що виконавчий напис необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню, тому він звертається до суду з даним позовом.

17 грудня 2018 року до суду надійшла заява адвоката Бочкарь Романа Віталійовича, який діяв як представник інтересів малолітнього ОСОБА_3 , про зупинення провадження по справі, у зв`язку з тим, що позивач, його дружина та молодший син загинули в пожежі.

20 грудня 2018 року ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська провадження у справі було зупинено до 02.05.2019 року для прийняття спадщини правонаступниками ОСОБА_4 .

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28.05.2019 року провадження по даній справі було відновлено, та ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2019 року, замінено позивача ОСОБА_4 його правонаступником – ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 .

Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі, проти заочного рішення суду не заперечував.

Представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Третя особа приватний нотаріус Швець Р.О. в судове засідання не з`явився, але від нього до суду надійшов лист з проханням розглядати справу без його присутності.

Представник третьої особи - Чечелівський відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи та дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 17.02.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір б/н, за умовами якого позичальник отримав кредит в порядку та на умовах, визначених цим договором.

31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем вчинено виконавчий напис № 17 652 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору від 17.02.2011 року та розрахунку заборгованості за договором станом на 3.10.2017 року, грошових коштів у сумі 34 096,57 грн. з урахуванням:

- заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6 379,23 грн.;

- нарахованих відсотків у розмірі 16 805,38 грн.;

- нарахованої пені у розмірі 8 812,12 грн.;

- заборгованості по штрафам (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн.;

- заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 1 599,84 грн.,

стягнення здійснюється за період з 17.02.2011 року по 03.10.2017 року.

Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 18 ЦК України).

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника – фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі – Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат», передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат», у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Зазначений правовий висновок Верховного Суду України викладений у постанові від 05 липня 2017 року в справі № 6-887цс17.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Однак виконавчий напис від 31 жовтня 2017 року вчинено поза визначеними законом трирічним строком, оскільки у виконавчому написі строк, за який проведено стягнення, визначено з 17.02.2011 року по 03.10.2017 року, що є порушенням вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат».

Таким чином, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи здобуті по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв`язку у сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 задовольнити.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд зауважує наступне.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підставі ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Матеріалами справи встановлено, що 18.06.2018 року адвокат Бочкарь Р.В. з однієї сторони та позивач ОСОБА_4 з іншої сторони уклали договір про надання правової допомоги № 2/06, розмір гонорару становить 8 925 грн.

Згідно акту приймання-передачі надання послуг за договором про надання правової допомоги № 1 від 20.06.2018 року Виконавець надав, а Замовник прийняв наступні послуги: консультація клієнта, попередні узгодження правової позиції; збір доказів, ознайомлення з наданими клієнтом документами; збір доказів (орієнтовний розрахунок суми судових витрат); підготовка позовної заяви; складання заяви про витребування доказів, складання заяви про забезпечення позову.

Всього за даним договором Замовником оплачено роботу Виконавця на суму 8925,00 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 8500,00 грн. Крім того, позивачем було сплачено банківську комісію за сплату витрат на правову допомогу у розмірі 89 грн. 25 коп., банківську комісію за сплату судового збору у розмірі 40 грн., яка також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому, з відповідача на користь позивача повинно бути стягнено сплачений судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263- 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (адреса місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570), треті особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), Чечелівський відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області (адреса місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, буд. 100) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса від 31.10.2017 року, зареєстрований в реєстрі за №17652, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 8 925 грн., банківську комісію за сплату витрат на правову допомогу у розмірі 89 грн. 25 коп., судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп., банківську комісію за сплату судового збору у розмірі 40 грн., а всього 9 759 грн. 05 коп.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Т. О. Дубіжанська