Рішення № 84068243, 05.09.2019, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/2578/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2019 року м.Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бєлостоцької О.В.

при секретарі Теліціній О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

24 квітня 2019 року до суду надійшла позовна заява АТ «Таскомбанк» до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором від 20 листопада 2013 року № 14/2013-98, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «ВТБ-Банк», правонаступником якого є позивач по справі. В позовній заяві позивач посилається на те, що відповідно до умов кредитного договору від 20 листопада 2013 року № 14/2013-98 ОСОБА_1 отримав від ПАТ «ВТБ-Банк» кредит у розмірі 125410 гривень 00 копійок зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12,99% річних з урахуванням можливості автоматичного збільшення або зменшення відсоткової ставки відповідно до п.3.3 вказаного договору із терміном остаточного повернення кредиту - до 20 листопада 2020 року. Приймаючи до уваги, що позичальник неналежним чином виконував передбачені договором зобов`язання щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків, позивач просить стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 20 листопада 2013 року № 14/2013-98 станом на 28 листопада 2018 року, яка складається із заборгованості за тілом кредиту (в тому числі простроченої) в розмірі 88068 гривень 38 копійок, заборгованості за відсотками (в тому числі простроченими) в розмірі 39823 гривні 38 копійок, пені за період часу з 28 листопада 2017 року по 28 листопада 2018 року в розмірі 88983 гривні 16 копійок, а всього – 216874 гривні 92копійки.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив справу розглядати за його відсутності.

Представник відповідача – адвокат Кошель А.С. звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності.

З відзиву представника відповідача (а.с.32-34) вбачається, що ОСОБА_1 не визнає позов і заперечує проти його задоволення, обґрунтовуючи свою позицію наступними осбавинами:

-збільшення відсоткової ставки з 12,99% до 28% здійснено банком незаконно та без дотримання вимог ст.1056-1 ЦК України;

-наданий позивачем розрахунок заборгованості є відображенням односторонніх

арифметичних розрахунків останнього і не є доказом безспірної заборгованості;

-нарахування пені здійснено банком всупереч ст.2 закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» і є незаконним.

З`ясувавши позицію сторін по справі, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що 20 листопада 2013 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 14/2013-98, відповідно до п.1.1 якого банк зобов`язався надати відповідачу по справі грошові кошти в порядку та на умовах, зазначених в договорі (кредит), а останній зобов`язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначеням , повернути банку кредит та сплатити банку проценти за користування кредитом, комісійну винагороду та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, передбачені договором (а.с.4-10,69-73, 79-83).

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 кредитного договору сума кредиту становить 125410 гривень 00 копійок, строк повернення – 20 листопада 2020 року, або достроково у випадках, передбачених договором.

Пунктами 3.3.1, 3.3.2 кредитного договору № 14/2013-98 від 20 листопада 2013 року передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються банком за ставкою у розмірі 12,99% з урахуванням можливості автоматичного її збільшення або зменшення згідно з відповідними підпунктами п.3.3 кредитного договору. Акційна процентна ставка діє виключно на період дії договору добровільного страхування наземного транспорту (предмету застви), укладеного з АТ «СК «АХА Страхування».

Згідно п. 5.3.9 кредитного договору позичальник зобов`язався не пізніше дати укладення договору застави здійснити страхування предмету застави на користь банку в порядку та на умовах, визначених в договорі застави, а також надати в банк договір страхування та документи, що підтверджують сплату страхового платежу. Позичальник повинен забезпечити наявність діючих договорів обов`язкового страхування, передбаченого законодавством України та надання копій таких договорів страхування банку.

Відповідно до п.5.3.10 кредитного договору протягом дії строку договору застави предмету застави та цього договору позичальник зобов`язаний здійснювати безперервне страхування шляхом укладання договорів страхування в порядку та на умовах визначених п.5.3.9 договору та договором застави, а також не пізніше дня закінчення попереднього договору страхування надавати банку договори страхування та документи, що підтверджують сплату страхових платежів.

У разі, якщо відповідно до умов п. 5.3.9 договору позичальник або інша особа здійснює страхування предмету застави не у страховика, а в іншій погодженій банком страховій компанії, або у випадку неможливості застрахувати предмет застави у страховика через відсутність транспортного засобу, замість акційної процентної ставки, передбаченої п.3.3.1 цього договору, встановлюється процентна ставка в розмірі 19 % річних з дня, наступного за днем закінчення дії попереднього договору страхування.

У разі відсутності договірних відносин між банком та страховиком на дату укладення договору страхування, позичальник для збереження акційної процентної ставки, укладає договір страхування з іншою страховою компанією, запропонованою банком.

Відповідно до п. 3.3.3 зазначеного кредитного договору з четвертого робочого дня невиконання позичальником хоча б одного із зобов`язань, передбачених п.п.5.3.9, 5.3.10 цього договору розмір процентів за цим договором встановлюється на рівні 28 % річних. Про збільшення розміру процентної ставки банк повідомляє позичальника шляхом направлення листа та нового графіка повернення кредиту і сплати процентів та розрахунку вартості супутних послуг. При цьому позичальник підписанням цього договору підтвердив, що для вказаного вище застосування нової процентної ставки не вимагається підписання сторонами будь-яких інших додаткових договорів/документів, крім цього договору, оскільки невиконання позичальником п.п.5.3.9, 5.3.10 цього договору є обставинами/ факторами, від яких залежить розмір процентів за цим договором.

Як вбачається з листа АТ «ВТБ Банк» 4342/1-2 від 29 липня 2019 року, станом на 18 грудня 2015 року ОСОБА_1 зобов`язання, передбачені п.п.5.3.9, 5.3.10 виконані не були – договори страхування та документи, що підтверджують сплату страхових платежів до банку не надавались, у зв`язку з чим з четвертого дня невиконання зазначених зобов`язань розмір процентів за договором був встановлений у розмірі 28% річних (а.с.78), про що було повідомлено ОСОБА_1 19 лютого 2016 року (а.с.84).

Пунктом 7.1 кредитного договору передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за користування та/або інших платежів згідно з умовами договору позичальник зобов`язаний сплатити на користь банку пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,5% від суми прострочених зобов`язань за кожен день порушення виконання зобов`язань, включаючи день погашення.

27 березня 2017 року між ПАТ «Таскомбанк» та ПАТ «ВТБ Банк» було укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами (автокредити) № 270317 АВ, відповідно до якого первісний кредитор – «ВТБ Банк» відступив новому кредитору - ПАТ «Таскомбанк» право вимоги, в тому числі, і до боржника - ОСОБА_1 за кредитним договором № 14/2013-98 від 20 листопада 2013 року (а.с.11-13,51).

Листом від 27 червня 2019 року АТ «Таскомбанк» повідомило ОСОБА_1 про зміну кредитора у зобов`язаннях, що діють на підставі кредитного договору № 14/2013-98 від 20 листопада 2013 року (а.с.50).

Відповідно до розрахунку позивача станом на 28 листопада 2018 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 20 листопада 2013 року № 14/2013-98 становить 216874 гривні 92 копійки і складається із : заборгованості за тілом кредиту (в тому числі простроченої) в розмірі 88068 гривень 38 копійок, заборгованості по відсоткам (в тому числі простроченим) в розмірі 39823 гривні 38 копійок, пені на суму простроченої заборгованості за період часу з 28 листопада 2017 року по 28 листопада 2018 року в розмірі 88983 гривні 16 копійок (а.с.14).

В силу ст.ст. 526, 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодовець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Щодо стягнення із відповідача заборгованості за тілом кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, суд дійшов наступних висновків.

Суд важає за доцільне зауважити, що заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 не надав доказів сплати ним заборгованості за тілом кредиту в розмірі 88068 гривень 38 копійок та не спростовував ані доводів, ані розрахунку позивача стосовно наявності та розміру заборгованості за кредитним договором від 20 листопада 2013 року № 14/2013-98.

Заперечуючи проти стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом та посилаючись на неправомірність підвищення відсоткової ставки, ані відповідач, ані його представник не спростували доводів позивача щодо невиконання ОСОБА_1 вимог п.п.5.3.9, 5.3.10 кредитного договору № 14/2013-98 від 20 листопада 2013 року, що і стало підставою для застосування підвищеної відсоткової ставки, яке на переконання суду було здійснене з дотриманням п. 3.3.3 кредитнго договору шляхом направлення позичальнику відповідного письмового повідомлення (а.с.84).

Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку про те, що заперечення відповідача з цього приводу є неспроможними, а позовні вимоги АТ «Таскомбанк» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту (в тому числі простроченої) в розмірі 88068 гривень 38 копійок, заборгованості по відсоткам (в тому числі простроченим) в розмірі 39823 гривні 38 копійок грунтуються на законі і підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення із відповідача пені суд дійшов наступних висновків.

14 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», відповідно до ст. 2 якого забороняється на час проведення антитерористичної операції нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам – підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

У п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень вище зазначеного Закону передбачено, що Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов`язаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року №405/2014, у період із 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання цього Закону 30.10.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 1053-р, яким було затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з п. 15 ч. 1 цього Розпорядження м. Костянтинівка (Костянтинівська міська рада) Донецької області, де зареєстрована відповідач, входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція.

Проте 05.11.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 1079-р про зупинення дії Розпорядження від 30.10.2014 року № 1053-р, яке в подальшому постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2015 року було визнано нечинним (справа № 826/18330/14).

Згідно ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» район проведення антитерористичної операції – це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

За наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» районами проведення АТО визначені всі населені пункти Донецької та Луганської області (без виключень).

Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визначення такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, і до цього переліку включено м. Костянтинівка Донецької області.

Згідно ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Станом на теперішній час Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не прийнято, зважаючи на що наявні підстави для застосування судом положень ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до даних паспорту, відомостей реєстру територіальної громади відповідач ОСОБА_1 значиться зареєстрованим в м.Костянтинівка, тому в даному випадку слід застосувати положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

З розрахунку, наданого позивачем (а.с.14), вбачається, що пеня нарахована заперіод часу з 28 листопада 2017 року по 28 листопада 2018 року, тобто, після 14 квітня 2014 року, зважаючи на що позовні вимоги про стягнення із ОСОБА_1 пені в розмірі 88983 гривні 16 копійок задоволенню не підлягають.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно ст. 141 ЦПК України витрати, пов*язані зі сплатою позивачем судового збору слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (а.с. 1).

Керуючись ст.ст. 526, 527, 599, 612, 1048, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 19, 259, 263, 264, 265 ЦПК України , -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства «Таскомбанк» (місцезнаходження: м.Київ, вул.С.Петлюри, 30, ідентифікаційний код 09806443) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором від 20 листопада 2013 року № 14/2013-98 станом на 28 листопада 2018 року, яка складається із : заборгованості за тілом кредиту (в тому числі простроченої) в розмірі 88068 гривень 38 копійок, заборгованості по відсоткам (в тому числі простроченим) в розмірі 39823 гривні 38 копійок, а всього – 127891 (сто двадцять сім тисяч вісімсот дев`яносто одна) гривня 76 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1918 (одна тисяча дев`ятсот вісімнадцять) гривень 36 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 06 вересня 2019 року.

Суддя