Ухвала суду № 84067658, 04.09.2019, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/1970/19

провадження №1-кп/176/275/19

УХВАЛА

04 вересня 2019 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

у складі: головуючої – судді Павловської І.А.,

з участю секретаря Ніколенко М.В.,

судового розпорядника Андросовича О.І.,

проводячи підготовче судове засідання в залі суду в м. Жовті Води на підставі обвинувального акту у кримінальному проваджені по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 лютого 2019 року за №12019040220000113,-

за участю сторін кримінального провадження: прокурора Дмітрієва В.М., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого – адвоката Саідової М.В., потерпілого ОСОБА_2 ,-

ВСТАНОВИВ:

До Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 лютого 2019 року за №12019040220000113.

Під час підготовчого судового засідання прокурор висловив суду думку про можливість призначення даного кримінального провадження до розгляду у відкритому судовому засіданні суддею одноособово з викликом обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого – адвоката Саідової М.В., потерпілого ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Одночасно прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зокрема прокурор наголошував на тому, що ОСОБА_1 є особою неодноразово судимою, при цьому продовжує вчиняти кримінальні правопорушення, оскільки на теперішній час на розгляді Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області, крім даного кримінального провадження, відносно нього перебуває ще одне кримінальне провадження по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 309 КК України, та 08 серпня 2019 року йому оголошено про підозру у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, що свідчить про наявність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також прокурор зазначив, що ОСОБА_1 відповідального становища у суспільстві не займає, не має міцних соціальних зв`язків, офіційно не працевлаштований, а тому наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того прокурор вказував на наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливість обвинуваченого впливати на потерпілого та свідків. Існування даного ризику обґрунтував тим, що обвинувачений ОСОБА_1 вчиняв хуліганські дії, схильний до насильства, погрожував громадянам фізичною розправою. При цьому потерпілий і свідок проживають з ОСОБА_1 в місті Жовті Води, а тому останній шляхом переконання, тиску чи залякування може змусити їх змінити свої покази.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Саідова М.В., наголошуючи на недоведеності ризиків стороною обвинувачення, заперечувала у задоволенні клопотання прокурора в частинні продовження її підзахисному раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Разом з тим вказувала на те, що на утриманні ОСОБА_1 перебуває дружина та двоє дітей, при цьому він є батьком сина ОСОБА_5 . З зазначеними особами він проживає за адресою: квартира АДРЕСА_1 . Вказане помешкання, на підставі договору-дарування від 29 квітня 2010 року, належить ОСОБА_6 , а тому просила змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арету в певний період доби за вказаною адресою.

Одночасно захисник обвинуваченого подала письмове клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, яке мотивувала істотними порушеннями кримінального процесуального закону, що, на її думку, можуть перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зокрема наголошувала на тому, що в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення, при цьому зазначені обставини з повідомлення про підозру, що є неприпустимим.

Також вказувала, що органом досудового розслідування не зазначено категорію тілесних ушкоджень отриманих потерпілим ОСОБА_2 , що ставить під сумнів належне роз`яснення обвинуваченому в чому саме його звинувачують.

Крім того зазначала, що в обвинувальному акті йде посилання на висновок експерта №37 «Е» від 29 березня 2019 року, що може вважатися розкриттям сутності доказів стороною обвинувачення до початку судового розгляду. За твердженнями захисника дана обставина суперечить принципам рівноправності та змагальності сторін під час судового розгляду та вже на цій стадії провадження ставить сторону захисту у нерівне становище із стороною обвинувачення.

Одночасно просила звернути увагу на ту обставину, що вищевказаний висновок експерта №37 «Е» від 29 березня 2019 року відсутній у реєстрі матеріалів досудового розслідування.

Обвинувачений ОСОБА_1 , заперечуючи у задоволенні клопотання прокурора, підтримав клопотання свого захисника.

Потерпілий ОСОБА_2 вважаючи, що обвинувальний акт відповідає вимогам закону, просив призначити кримінальне провадження до розгляду у відкритому судовому засіданні. Також просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, приходить до таких висновків.

Дане кримінальне провадження підсудне Жовтоводському міському суду Дніпропетровської області.

Підстав для зупинення чи закриття провадження у справі немає.

При цьому клопотання захисника обвинуваченого захисника обвинуваченого – адвоката Саідової М.В. щодо повернення обвинувального акту прокурору з підстав істотного порушення кримінального процесуального закону при складанні обвинувального акту, суд вважає безпідставним.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;

5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання;

7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;

8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);

9) дату та місце його складення та затвердження.

Виходячи з вимог зазначеної норми кримінального процесуального закону, беручи до уваги заборону надання суду матеріалів кримінального провадження до початку судового розгляду, встановлену частиною четвертою цієї ж статті, обвинувальний акт повинен відповідати таким вимогами виключно як процесуальний документ.

Зазначені вимоги закону у повному обсязі виконані при складанні даного обвинувального акту.

Зміст обвинувального акта свідчить про те, що в ньому викладені відомості про час, місце і спосіб вчинення кримінального правопорушення, саме так, як прокурор вважав беззаперечно (безсумнівно) встановленими.

Крім того, в даному обвинувальному акті чітко зазначено, що ОСОБА_1 ставиться за провину заподіяння тяжкого тілесного ушкодження.

Формулювання обвинувачення в такому вигляді містить всі необхідні відомості та посилання на обставини, передбачені ст. 291 КПК України, як і правову кваліфікацію, і не чинить перешкод для розгляду обвинувачення щодо ОСОБА_1 в судовому засіданні, де це обвинувачення і повинно доводитися стороною обвинувачення з посиланням на відповідні докази.

При цьому, суд не вважає тотожним наданню суду доказів до початку судового розгляду посилання на висновок експерта в обвинувальному акті. Відповідність та наявність даного висновку також буде вирішуватися та встановлюватися під час судового розгляду кримінального провадження по суті.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт складений відповідно вимог ст. 291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги процесуального закону. Порушення кримінально процесуального закону, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду, не встановлено.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для прийняття рішень, передбачених п.п.1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України.

Оскільки всі необхідні дії, пов`язані із підготовкою до судового розгляду судом виконано, кримінальне провадження необхідно призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Вирішуючи питання про можливість продовження застосування відносно ОСОБА_1 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з наступного.

Так, згідно положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. При цьому вирішення даного питання судом відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Аналізуючи вказану норму Закону, суд доходе висновку, що запобіжний захід скасовується або змінюється в судовому розгляді, якщо відпадає необхідність у застосуванні запобіжного заходу або в раніше обраному запобіжному заході. При цьому, на більш м`який запобіжний захід змінюється, якщо обвинувачення змінюється на менш тяжке або ступінь вірогідності неналежної поведінки обвинуваченого стає незначним.

Частиною 1 статті 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу в кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання зазначеним ризикам.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі і зазначені в даній нормі закону.

Згідно ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Крім того, суд враховує вимоги Європейського суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» вказував на те, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Із викладеного слідує, що право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 є неоднаразово судимим, при цьому після умовно-дострокового звільнення з місць позбавлення волі, маючи не погашену та не зняту в установленому законом порядку судимість, наразі знову обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного з нанесенням тяжких тілесних ушкоджень іншій особі, зазначене може свідчити про схильність останнього до вчинення злочинів, в тому числі, що відносяться до категорії тяжких.Тому, суд погоджується з тим, що обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою не гарантує того, що він не стане вчиняти інші кримінальні правопорушення, тобто наявний ризик, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, оскільки ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, суд погоджується з тим, що останній може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Водночас суд вважає даний ризик мінімальним, оскільки із наданих захисником доказів вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований проживаючим за адресою: АДРЕСА_2 АДРЕСА_1 , де проживає однією сім`єю з ОСОБА_6 з якою виховує двох малолітніх дітей, із яких він доводиться батьком сину ОСОБА_7 . Тобто, у обвинуваченого наявні соціальні зв`язки.

Одночасно суд вважає взагалі необґрунтованими, безпідставними та здебільшого абстрактними доводи прокурора щодо наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Будь-яких підтверджуючих доказів того, що ОСОБА_1 намагався або буде намагатися незаконно впливати на потерпілого та свідків стороною обвинувачення не надано.

Таким чином, стороною обвинувачення загалом доведено та обґрунтовано клопотання в частині наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, і як наслідок необхідності продовження ОСОБА_1 раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Доводи сторони захисту щодо відсутності зазначених ризиків не відповідають дійсності.

На думку суду, менш суворий запобіжний захід на даний час не здатен забезпечити виконання своїх процесуальних обов`язків обвинуваченим ОСОБА_1

До того ж відсутні відомості, що ОСОБА_1 за станом здоров`я не може перебувати в умовах тримання під вартою.

Ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували під час обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшились та існують на даний час, а тому суд вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 до 02 листопада 2019 року включно.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 314-316, 331, 369-372 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 лютого 2019 року за №12019040220000113, призначити до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14 годину 30 хвилин 16 вересня 2019 року у приміщенні Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області суддею одноособово.

Клопотання прокурора задовольнити.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Саідової М.В., відмовити.

У судове засідання на зазначену дату викликати прокурора, обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника – адвоката Саідову М.В., потерпілого ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю міста Жовті Води Дніпропетровської області, громадянину України, строк тримання під вартою до 02 листопада 2019 року включно.

Копії ухвали вручити учасникам судового провадження до відома та направити до державної установи «Криворізької установа виконання покарань (№3)» для належного виконання.

Ухвала суду, в частині продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області І.А. Павловська