Рішення № 84067329, 28.08.2019, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/230/19

2/212/1151/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2019 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Пустовіта О.Г., секретаря судового засідання Мігрін Н.С., за участі: представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Коломоєць О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 січня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач скористався своїм правом та направив 13.02.2019 року до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд у задоволені позовних вимог позивача відмовити.

Ухвалою суду від 22 лютого 2019 року задоволено заяву представника відповідача про проведення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, з підстав викладених в позові.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що ПАТ "Кривбасзалізрудком" є неналежним відповідачем, оскільки власником тресту "Кривбасшахтобуд" є Мінпром, концерн "Укррудпром".

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, що позивач по справі ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .

20 вересня 1996 року у 11 годин 50 хвилин на дільниці № 1 стволу шахти «Жовтнева» під час виконання трудових обов`язків підземного монтажника гірничого обладнання тресту «Кривбасшахтобуд» ВО «Кривбасруда», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», був смертельно травмований чоловік Позивача - ОСОБА_4

Відповідно до матеріалів розслідування, зокрема п. 11.3 акту форми Н-1 про нещасний випадок № 8 від 30.09.1996 року нещасний випадок на виробництві, під час якого був смертельно травмований ОСОБА_4 стався внаслідок:

1. Незадовільної організації робіт, що виразилось у виконанні монтажних робіт в стволі шахти без оформлення наряду - допуску і виконання мір безпеки.

2. Порушення виробничої дисципліни з боку робітників шахти «Жовтнева» і шахтомонтажного управління треста «Кривбасшахтобуд».

Згідно з п.13 акту форми Н-1 про нещасний випадок особами, які допустили порушення законодавства про охорону праці, а саме вимог ст.17 Закону України «Про охорону праці» , п.п. 7.2.2.; 7.18.1; 7.18.5, 7.17.2 Системи управління охороною праці були визнані:

- ОСОБА_5 - головний інженер шахти «Жовтнева»;

- ОСОБА_6 - в.о. механіка дільниці « 11 шахти «Жовтнева»;

- ОСОБА_7 В ОСОБА_8 .- машиніст підйомної установки дільниці № 11 шахти «Жовтнева»;

- Проскурівський Б.К. - заступник начальника дільниці № 1 шахтомонтажного управління треста «КШБ».

Відповідно до п. 13.2. акту форми Н-1 вина підприємства полягає у порушенні вимог ст.ст. 17,18 Закону України "Про охорону праці" та Системи управління охороною парці ПО "Кривбасруда".

В наслідок смерті на виробництві ОСОБА_4 , позивачу, жінці загиблого, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що вона втратила рідну їй людину, з яким мала намір прожити все своє життя. Звістка про смерть чоловіка призвела до того, що вона зазнала сильного нервового потрясіння, незважаючи на сплив часу вона постійно перебуває у напруженому психічному стані, адже думки про його смерть не залишають її до теперішнього часу. Смерть чоловіка змусила її корінним чином змінити своє життя, оскільки після його загибелі вона змушена була самостійно заробляти собі на життя, самостійно облаштовувати свій побут, оскільки заробіток загиблого чоловіка був основним джерелом їх сімейного бюджету. Отже, смертю чоловіка їй завдано глибоких, тривалих моральних страждань.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

На час виникнення спірних правовідносин (20.09.1996 року) можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків за рахунок роботодавця на підставі рішення суду передбачалась пунктом 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених постановою КМ України від 23.06.1993 № 472.

Саме застосування цих Правил і перелік осіб, що мають право на відшкодування шкоди після смерті потерпілого, зазначені у ст. 456 ЦК УРСР. Перелік осіб, які мають право на відшкодування шкоди також перелічений у п. 8 Правил.

Як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з наступними змінами та доповненнями) спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю моральну шкоду (п.5).

З матеріалів даної справи вбачається, що правовідносини між сторонами по відшкодуванню моральної шкоди виникли з вересня 1996 року, коли з ОСОБА_4 – чоловіком позивача стався нещасний випадок, в результаті якого він помер.

Згідно статті 6 ЦК УРСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, захист цивільних прав здійснюється в установленому порядку судом шляхом компенсації моральної шкоди.

У відповідності до статті 440-1 ЦК УРСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Необхідною умовою виникнення зобов`язання по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди, є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою в праві прийнято розуміти всяке применшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК України не визначає її поняття. Визначення цього поняття міститься в правових нормах спеціальних законів, що регулюють певні види суспільних відносин і передбачають право громадян та організацій на відшкодування моральної (немайнової) шкоди (наприклад, статті 1, 33, 34 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність», стаття 10 Закону «Про режим іноземного інвестування», стаття 24 Закону «Про захист прав споживачів», стаття 44 Закону «Про авторське право і суміжні права», стаття 12 Закону «Про охорону праці» та ін.). Разом з тим, враховуючи особливості правового регулювання суспільних відносин цими законодавчими актами, у відповідних нормах про поняття моральної (немайнової) шкоди, встановлюються і різні її критерії. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Стаття 440-1 ЦК України не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК України фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. У вказаній статті міститься пряма вказівка на те, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянинові або організації діяннями іншої особи, і порушила їх законні права, відшкодовується особою, що заподіяла шкоду. Порушення законних прав, указаних в законі осіб, завжди є протиправним. Отже, неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов`язаний з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні. У статті 440-1 ЦК України виявляється дія принципу генерального делікту, закріпленого в статті 440 ЦК України, в силу якого заподіяння шкоди признається протиправним, якщо особа не була управоважена на її заподіяння.

Стаття 440-1 ЦК України є загальною нормою, такою, що регулює делікатні правовідносини. Оскільки моральна шкода, завдана позивачу у зв`язку зі смертю її чоловіка в результаті нещасного випадку на виробництві не відшкодовується ні на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ні на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ні Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням ним трудових обов`язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 427, така моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК України.

Як роз`яснено в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності та справедливості.

Моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Аналізуючи зібрані в справі докази, в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 до відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на підприємстві, підлягають частковому задоволенню. Беручи до уваги конкретні обставини по справі, обсяг фізичних та моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, наслідків, що наступили, враховуючи принципи розумності і справедливості, суд вважає, що належною компенсацією спричиненої ОСОБА_2 моральної шкоди є сума в розмірі 100000,00 грн., без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навела доказів завдання їй моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. У судовому засіданні встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачам, оскільки уже самим фактом смерті її чоловіка, яка настала внаслідок нещасного випадку на виробництві позивачу спричинена моральна шкода.

Доводи представника відповідача про те, що ПАТ «Кривбасзалізрудком» не є правонаступником ВО «Кривбасруда», судом теж відхиляються з огляду на наступне.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.37, ч.1 ст.466 Цивільного кодексу Української РСР із змінами і доповненнями (який діяв з 01.01.1964 року до 01.01.2004 року), юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

В разі реорганізації юридичної особи виплата щомісячних платежів (стаття 465 цього Кодексу), належних з неї в зв`язку з заподіянням каліцтва або іншого ушкодження здоров`я чи заподіянням смерті, покладається на правонаступників юридичної особи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 19 Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року N 1576-XII із змінами і доповненнями, припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог антимонопольного законодавства. Реорганізація товариства відбувається за рішенням вищого органу товариства. Реорганізація товариства, що зловживає своїм монопольним становищем на ринку, може здійснюватися також шляхом його примусового поділу в порядку, передбаченому чинним законодавством. При реорганізації товариства вся сукупність прав та обов`язків товариства переходить до його правонаступників.

Аналогічні положення закріплено й ч.ч. 1, 7 ст. 34 Закону України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 року N 887-XII, який діяв до 01.01.2004 року.

Отже, законодавством України чітко врегульовано порядок реорганізації підприємств та визначення їх правонаступників у разі проведення такої реорганізації.

Згідно наказу Виробничого Об`єднання по видобутку руд підземним способом №349 від 20.09.1989 року ПАТ «Кривбасзалізрудком» є правонаступником ВО «Кривбасруда».

Таким чином, нещасний випадок з чоловіком позивача стався під час його перебування у трудових відносинах з відповідачем, на якого законодавством покладено обов`язок забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, чого в даному випадку роботодавцем зроблено не було, що потягло за собою смерть ОСОБА_4 , та завдало позивачу моральних страждань.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 10, 76, 83, 95, 133, 141, 259, 265 - 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (ЄДРПОУ 00191307) на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю її чоловіка внаслідок нещасного випадку на виробництві 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В решті частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (ЄДРПОУ 00191307) на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768 грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», місцезнаходження юридичної особи: 50029, вулиця Симбірцева, будинок 1а, місто Кривий Ріг, Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 00191307.

Повний текст рішення складено 03 вересня 2019 року.

Суддя: О. Г. Пустовіт