Рішення № 84056305, 29.07.2019, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/16642/18

Провадження № 2/520/787/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2019 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Коваленко О.Б.,

За участю - секретаря Маценко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Одеська товарна біржа, про визнання договору дійсним, визнання права власності на нерухоме майно, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_8 , про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

31.10.2018 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_9 про визнання права власності у разі втрати документа.

27.12.2018 року позивач ОСОБА_9 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_10 , про визнання права власності на нерухоме майно, в якому просить визнати право приватної власності на квартиру, яка знаходитеся за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_9

11.01.2019 року позивачка надала до суду уточнену позовну заяву до відповідачів ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Одеська товарна біржа, про визнання договору дійсним, визнання права власності на нерухоме майно, в якій просить суд визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна за №13316 від 22 березня 1996 року, який укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , дійсним. Визнати право власності на Ѕ частки приватної власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22 березня 1996 року, що зареєстрована 26 березня 1996 року у книзі під №176 пр, стор 24, реєстр 328, у разі втрати документа.

В обґрунтування позовних вимог позивачка за первісним позовом посилається на те, що 22 березня 1996 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна №13316 від 22 березня 1996 року .

Згідно п. 1 Договору №13316 ОСОБА_11 та ОСОБА_9 купили квартиру загальною площею 82,10 кв. м., корисною площею 76,8 кв. м., 4-кімнат житлової площею 51,1 кв. м., за адресою: АДРЕСА_3 , квартирою під номером 152.Договір №13316 нотаріально посвідчений не був.

Вищезазначений договір №13316 укладений на Одеській товарній біржі. П. 11 Договору №13316 зазначено, що цей договір відповідно до вимог, що визначені ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», що зареєстрований на Одеській товарній біржі в Журналі реєстрації біржових правочинів з нерухомістю, що зареєстрований за №13316 від 22 березня 1996 року.

26 березня 1996 року КП БТІ ОМР зареєструвало квартиру у книзі за № 176 гір. стор 24, реєстр 328, що підтверджується штампом на договорі купівлі-продажу нерухомого майна від 22 березня 1996 року та довідкою за № 3171-10/342-К від 16 червня 2017 року.

Позивачка загубила договір № 133 16 та технічний паспорт на квартиру. З урахуванням положень ч. 1 ст. 15, ст. 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Позивачка просить позовні вимоги задовольнити. В зустрічному позові просить відмовити.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_9 в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 05 лютого 1982 року між позивачем ОСОБА_9 та ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб, який 26 квітня 2007 року був розірваний. В шлюбі народилися два сина: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3. 22 лютого 1996 року КЕЧ Одеського району було видано свідоцтво на право власності на житло, а саме на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 у спільну сумісну власність ОСОБА_9 та членам його сім`ї ОСОБА_10 та ОСОБА_12 в рівних частках. 22 лютого 1996 року ОСОБА_9 отримав розпорядження органу приватизації на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 у спільну сумісну власність ОСОБА_9 та членам його сім`ї ОСОБА_10 та ОСОБА_12 в рівних частках. Також підтвердженням факту проживання ОСОБА_9 у вказаній квартирі є довідка. 12.02.1996 року між ОСОБА_9 та Агентством по торгівлі нерухомості «Александр-Н» було укладено договір відповідно до якого замовник доручає виконавцю з 12.02.2012 по 12.03.1996 року здійснити комплекс необхідних дій для пошуку покупця квартири за адресою АДРЕСА_4 ) для обміну з доплатою. 2.2 березня 1996 року був укладений договір №13316 про купівлю-продаж нерухомого майна між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_7 та з іншої сторони ОСОБА_9 , який проживав за адресою: АДРЕСА_4 та ОСОБА_1 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_5 . 28 серпня 1996 року між ЖЕО Київського району та ОСОБА_9 був укладений договір № 8329 власника квартири багатоквартирного будинку про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Квартира зареєстрована за громадянином ОСОБА_9 як особиста власність у Договорі по реєстру №13316 від 22.03.1996 року на підставі договору купівлі-продажу, основний власник ОСОБА_9 Відповідач ОСОБА_11 в спірній квартирі ніколи не жила, дітей ОСОБА_9 виховував сам особисто без будь-якої допомоги зі сторони ОСОБА_11 , разом з ним та дітьми вона майже весь час подружнього життя не проживала, що підтверджується тим фактом, що квартира, яку обміняли на спірну квартиру, видана на позивача ОСОБА_9 та його двох синів, які і були його членами сім`ї. В договорі №13316 від 22 березня 1996 року вказана ОСОБА_1 як другий покупець лише з тих підстав, що вона була на той час дружиною позивача ОСОБА_9 , однак жодного відношення до квартири, яку обмінювали та коштів на які була з доплатою була придбана спірна квартира, вона не мала і не має жодного відношення. Позовні вимоги просить задовольнити. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору дійсним не заперечує, у визнанні права власності на нерухоме майно просить відмовити.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Одеська товарна біржа, третя особа: ОСОБА_10 у судове засідання не з`явились, були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Вислухавши сторони, представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 22.03.1996року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 з однієї сторони, та ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , з другої сторони, уклали договір купівлі- продажу нерухомого майна №13316, згідно якого ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 продали, а ОСОБА_9 , ОСОБА_1 купили квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Після укладання договору купівлі-продажу, 26.03.1996 року сторони зареєстрували своє право власності на вказану квартиру в КП «ОМБТІ та РОН» за № 176 пр стр.24 реєстр 328.

На момент укладання договору купівлі-продажу вказаної квартири був чинним Закон України "Про товарну біржу", відповідно до умов якого договори, оформлені товарною біржею, визнавались дійсними, а сам правочин купівлі-продажу було вчинено з дотриманням вимог діючого на той час законодавства. В подальшому до ЦК Української РСР 1963 року були внесені зміни, відповідно до яких угоди щодо відчуження нерухомого майна підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню. Відсутність належних правовстановлюючих документів на квартиру, на думку суду, істотним чином порушує право власності позивачів, яке підлягає судовому захисту.

Згідно положень ч. 2 ст. 47 ЦК Української РСР 1963 року якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Аналогічне за змістом положення містить ч. 2 ст. 220 ЦК України: якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осі (ч. 1 ст. 316 ЦК України).

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя ", вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Проте розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень Цивільного кодексу України, оскільки в таких випадках презумпція згоди одного з подружжя на укладення другим договорів з розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя вже не діє.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання договору дійсним, визнання права власності на нерухоме майно - підлягає задоволенню.

Зустрічний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_1 , про визнання права власності на нерухоме майно підлягає задовольнити частково, а саме визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 .

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 13,76-81, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Одеська товарна біржа, про визнання договору дійсним, визнання права власності на нерухоме майно,- задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна за №13316 від 22 березня 1996 року, який укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , дійсним.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22 березня 1996 року, що зареєстрований 26 березня 1996 року у-книзі під №176 пр стр 24, реєстр 328.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_8 , про визнання права власності на нерухоме майно, - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22 березня 1996 року, що зареєстрований 26 березня 1996 року у-книзі під №176 пр стр 24, реєстр 328.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу в сумі 7000 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом 30 днів з дати його проголошення.

Повний текст рішення суду буде складено у строк до 08.08. 2019 року включно.

Суддя Коваленко О. Б.