Рішення № 84054464, 28.08.2019, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/6183/18

Провадження № 2/487/442/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2019 року м.Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

Головуючого - судді Притуляк І.О.,

за участю: - секретаря судового засідання Янковець Г.А.,

представника позивача – ОСОБА_1

представників відповідачів – Коваля О.В., Чебан О ОСОБА_2 В ОСОБА_2

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщені суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Регіонального сервісного центру в Миколаївській області, ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «М.В.Л.ГРУП», третя особа приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Гавеля О.О. про визнання недійсними договору комісії, договору купівлі-продажу транспортного засобу, скасування реєстрації зняття транспортного засобу з обліку і свідоцтва про реєстрацію права власності на транспортний засіб, включення майна до складу спадщини, визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

18.09.2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою, в якій, у відповідності до вимог ст..ст. 203, 215 ЦК України, ст..ст.63, 65 СК України, просила - визнати недійсним договір комісії №6726/18/14496 від 20.03.2003 року, укладений між ОСОБА_5 та ТЗОВ «М ОСОБА_6 Л. ГРУП» в особі ОСОБА_7 на продаж автомобіля «CHRYSLER 300С Седан В», 2006 року випуску (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ), номер кузову НОМЕР_2 НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , об`єм двигуна 5700; визнати недійсним договір купівлі-продажу №6726/18/014496 вищенаведеного транспортного засобу; скасувати реєстрацію даного транспортного засобу в Регіональному сервісному центрі в Миколаївській області МВС України від 21.03.2018 року за Слизьким ОСОБА_8 ; скасувати свідоцтво про реєстрацію (техпаспорт) НОМЕР_5 вищезазначеного транспортного засобу, включивши зазначений транспортний засіб до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що після смерті чоловіка, при оформлені спадкових прав, нею було виявлено, що спірний транспортний засіб було викрадено та перепродано під час знаходження ОСОБА_5 у лікарні. Окрім того, оспорюванний договір комісії не було особисто укладено (підписано) її чоловіком, оскільки в даний час він знаходився в безпорадному стані у лікарні. Крім того, той факт, що ОСОБА_5 не було підписано спірний договір комісії підтверджено висновком почеркознавчої експертизи. Також зазначала, що транспортний засіб було придбано у шлюбі, а отже він є спільним сумісним майном подружжя, однак своєї згоди на його реалізацію, вона не надавала.

Посилалася на те, що незаконне відчуження спірного транспортного засобу унеможливлює реалізацію нею спадкових прав, що і послужило підставою для її звернення до суду з відповідним позовом.

28 лютого 2019 року позивач подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої, окрім первісних позовних вимог, просила визнати право власності на автомобіль «CHRYSLER 300С Седан ОСОБА_9 », 2006 року випуску, державний реєстраційний номер 02-963 НОМЕР_6 , номер кузову НОМЕР_7 за ОСОБА_5 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 .

08 листопада 2018 року в.о. заступника Регіонального сервісного центру МВС в Миколаївській області Маслак В.В. було надано до суду відзив, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог в частині скасування свідоцтва про реєстрацію спірного транспортного засобу заперечував. В обґрунтування зазначив, що перереєстрацію даного автомобіля було проведено без порушень вимог діючого законодавства. Наголосив, що пред`явлення позову до Регіонального сервісного центу МВС України є безпідставним з огляду на відсутність між ними як стороною та позивачем спору про право.

Представник позивача в судовому засідання підтримав позовні вимоги в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

У судовому засіданні представник Регіонального сервісного центру у Миколаївській області МВС України просила прийняти рішення на розсуд суду.

Представник відповідача Коваль ОСОБА_10 . заперечував проти заявлених позовних вимог в повному обсязі, посилався на те, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем спірного транспортного засобу.

Представник відповідача ТЗОВ «М.В.Л.ГРУПП» Мацієвський Р. ОСОБА_11 в призначене судове засідання не з`явився, про час та дату судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Третя особа ОСОБА_12 в призначене судове засідання не з`явилась, про час та дату судового засідання повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач та ОСОБА_5 з 01 грудня 2006 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_8 .

30.04.2014 року за ОСОБА_5 , було зареєстровано право власності на транспортний засіб «CHRYSLER 300С Седан ОСОБА_9 », 2006 року випуску, державний реєстраційний номер 02-963 НОМЕР_6 , номер кузову НОМЕР_7 , про що видано Свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_9 ( відомості «НАІС ДДАІ» МВС України).

Відповідно до листа Головного лікаря Міської лікарні швидкої медичної допомоги м.Миколаєвавід 09.08.2018 року за вих. №970/01-05, ОСОБА_5 знаходився на лікуванні в МЛШМД в хірургічному відділенні №1 з 19.03.2018 року по 28.03.2018 року, з 06.04.2018 року до 27.04.2018 року, з 10.07.2018 року до 17.07.2018 року. А також в хірургічному відділенні №2 з 05.2018 року до 11.05.2018 року, звідки був переведений для подальшого лікування в гастроентерологічне відділення Миколаївської обласної лікарні. Крім того, знаходився на лікуванні з 08.02.2018 року до 01.03.2018 року в терапевтичному відділенні №4. Хворий доставлявся швидкою допомогою у важкому стані у зв`язку із кровотечею із варикозно-розширених вен стравоходу. Порушень свідомості при доставці та лікуванні не було. Окрім того, хворий короткочасно знаходився на лікуванні у відділенні реанімації з 27.03.2018 року до 28.03.2018 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_10 від 18 липня 2018 року.

В матеріалах справи наявна копія Договору комісії №7626/18/044496 від 20.03.2018 року, укладеного між ТЗОВ «М.В.Л. ГРУП» (комісіонер) та ОСОБА_5 (комітент). Предметом даного договору є укладення від мені комісіонера договору купівлі-продажу з покупцем на придбання останнім транспортного засобу «CHRYSLER 300С Седан ОСОБА_9 », (державний реєстраційний номер НОМЕР_9 ), чорного кольору, легковий, 2006 року випуску, номер кузову НОМЕР_7 за суму 35000,00 грн.

Окрім того, в матеріалах справи, наявний Акт технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер №6726/18/014496 від 20.03.2018 року, відповідно до якого ціною продажу вищезазначеного транспортного засобу визначено 35000 грн.

20.03.2018 року ТЗОВ « ОСОБА_13 ГРУП» за Договором №6726/18/04496 продало зазначений транспортний засіб ОСОБА_4

21.03.2018 року за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на транспортний засіб «CHRYSLER 300С Седан В» 2006 року випуску, номер кузову НОМЕР_7 , про що видано Свідоцтво НОМЕР_11 .

На підтвердження заявлених позовних вимог, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними відповідно до ст..ст.203,215 ЦК України ОСОБА_3 було надано висновку експерта №476 від 12.10.201 року, проведеної в рамках кримінального провадження №12018150020001104, судової почеркознавчої експертизи, згідно якого - підпис в графі «комітент» у Акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер №6726/18/014496 від 20.03.2018 року – виконано не ОСОБА_5 , а іншою особою. Окрім того, підпис в графі «комітент» у договорі комісії №6726/18/014496 від 20.03.2018 року виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою.

Приймаючи рішення по заявленим позовним вимогам суд виходить з наступного.

За положеннями ст..4 ч.1 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст..5 ч.1 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб. Права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом чи договором.

За положеннями ст..16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

При цьому, права особи, яка вважає себе власником майна, та не була стороною правочину, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України (Зазначена правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного суду від 15 травня 2019 року, провадження №14-636цс18) .

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. До того ж одна з умов застосування індикаційного позову – відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів. (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року (провадження № 6-2407цс15)).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Право власника згідно із частиною першою статті 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Й однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої згаданої статті).

За положеннями ст..1268 ч.5 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За такого, враховуючи ту обставину, що позивач ОСОБА_3 є дружиною померлого, її порушенні права як спадкоємця за законом підлягають захисту шляхом подачі віндикаційного позову, з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

За такого, суд приходить до висновку, що позивачем було обрано невірний спосіб захисту порушеного права, що являється підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог в частині визнання недійсними договорів комісії та купівлі-продажу, та похідних вимог щодо скасування реєстрації даного транспортного засобу в Регіональному сервісному центрі в Миколаївській області МВС України від 21.03.2018 року за Слизьким ОСОБА_8 ; скасування свідоцтва про реєстрацію (техпаспорт) НОМЕР_5 вищезазначеного транспортного засобу, включення зазначеного транспортного засобу до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 .

Крім того, суд наголошує на тому, що вимога про визнання за померлим права власності на спірний транспортний засіб не ґрунтується на положеннях діючого ЦК України, оскільки право особи на володіння, користування, розпорядження майном (право власності) є складовою цивільної правоздатності фізичної особи, яка у відповідності до положень ч.4 ст.25 ЦК України припиняється у момент її смерті.

Керуючись ст.ст.10,18,23,76,258,259,263-265,352,354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Регіонального сервісного центру в Миколаївській області, ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «М.В.Л.ГРУП», третя особа приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Гавеля О.О. про визнання недійсними договору комісії, договору купівлі-продажу транспортного засобу, скасування реєстрації зняття транспортного засобу з обліку і свідоцтва про реєстрацію права власності на транспортниц засіб, включення майна до складу спадщини, визнання права власності – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05.09.2019 року.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Регіональний сервісний центр МВС в Миколаївській області, місцезнаходження: м. Миколаїв, пр. Транспортний, 1 «а»/1, ЄДРПОУ 40112102.

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_12 .

Відповідач: ТЗОВ «М.В.Л. ГРУП» місцезнаходження: м. Рівне, вул. Струтинської, 35, ЄДРПОУ 38370986.

Третя особа: Приватний нотаріус Гавеля Оксана Олександрівна, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 50/1.

Головуючий суддя І.О.Притуляк