Рішення № 84054075, 03.09.2019, Березанський районний суд Миколаївської області

03.09.2019 Справа №469/1169/18

2/469/225/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2019 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі :

головуючої - судді Гапоненко Н.О.

за участю секретаря судового засідання Потриваєвої М.А.,

позивач ОСОБА_1 не з`явився,

представник позивача ОСОБА_2 не з`явився,

представник відповідача ПАТ КБ “Приват Банк” не з`явився,

третя особа не з`явився,

розглянувши у судовому засіданні в смт.Березанка у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк”, третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в:

Позивач 13 вересня 2018 року звернувся до суду з вказаним позовом, у якому зазначав, що при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження №56299444 він довідався про те, що вказане виконавче провадження відкрите 03 травня 2018 року державним виконавцем Березанського РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області Шляхтою М.В. на підставі виконавчого напису №2951 від 26 квітня 2017 року, що видав приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А., про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" 105104,11 грн. заборгованості за кредитним договором від 13 вересня 2011 року, яка складається з заборгованості за кредитом – 7108,15 грн., заборгованості за відсотками – 88135,45 грн., заборгованості з комісії та пені – 4379,36 грн., заборгованості за штрафом (фіксована частина) – 500,00 грн. та заборгованості за штрафом (відсоток від суми заборгованості) – 4981,15 грн., за період з 13 вересня 2011 року по 31 січня 2017 року.

Позивач вважає, що при здійсненні виконавчого напису нотаріусом не враховано, сплив трирічного строку з дня виникнення права вимоги. Крім того, позивач у період з 23 травня 2014 року по 07 серпня 2014 року брав участь в АТО, демобілізований 16 травня 2015 року, а тому за вказаний період у порушення вимог п.15 ст.14 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців на членів їх сімей” йому неправомірно нараховано проценти за користування кредитом та штрафні санкції, внаслідок чого сума заборгованості, зазначена в оспорюваному виконавчому напису не є безспірною.

Посилався також на незаконність нарахування відповідачем комісії, якої не зазначено у кредитному договорі, та неможливість одночасного стягнення пені та штрафу за одне порушення за один період.

Крім того, зазначав, що вчиняти виконавчі написи по кредитних договорах можна лише у разі їх нотаріального посвідчення, а кредитний договір від 13 вересня 2011 року укладений у простій письмовій формі.

Посилаючись на викладене, позивач просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 26 квітня 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А., зареєстрований в реєстрі за №2951, яким звернуто стягнення заборгованості з позивача на користь АТ КБ “ПриватБанк” у сумі 105104,11 грн. за кредитним договором від 13 вересня 2011 року.

Ухвалою судді від 01 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду заяви по суті в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, підтримання позовних вимог та згоду на ухвалення заочного рішення суду.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить зворотнє повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А. в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі заяви АТ КБ “ПриватБанк” від 12 квітня 2017 року з додатками (а.с.20-31) приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. 26 квітня 2017 року вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 2951, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ “ПриватБанк” заборгованості за кредитним договором від 13 вересня 2011 року в розмірі 105104,11 грн., в тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 7108,15 грн, заборгованість за відсотками – 88135,45 грн., заборгованість з комісії та пені – 4379,36 грн., заборгованість за штрафами (фіксована частина) – 500,00 грн. та заборгованість за штрафами (відсоток від суми заборгованості) – 4981,15 грн. (а.с.9).

Постановою старшого державного виконавця Березанського РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області Шляхти М.В. 03 травня 2018 року відкрито виконавче провадження № 56299444 з примусового виконання вищевказаного виконавчого напису (а.с.8).

Дані про повідомлення позивача нотаріусом про вчинення виконавчого напису відсутні.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц.

Враховуючи вказану правову позицію, суд у справі, що розглядається, зазначає таке.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України). загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Для окремих видів вимог законодавством встановлена спеціальна позовна давність.

Частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом оспорюваного виконавчого напису, стягнення здійснюється за період з 13 вересня 2011 року по 31 січня 2017 року, тобто охоплює період тривалістю більше трьох років з дня виникнення права вимоги.

Пунктом 7 ч.11 ст.11 Закону України “Про захист прав споживачів" кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч.4 ст.14 ЦПК України).

Відповідно до п.п.3 п.4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань підчас проведення мобілізації» від 20.05.2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію п.п. 3 п. 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

За положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 року, тобто з 18 березня 2014 року, та триває по теперішній час.

Посилання позивача на віднесення його до кола осіб, яким штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, підтверджено копією військового квитка (а.с.10-11).

Встановлені вище обставини свідчать про те, що заборгованість, зазначена у виконавчому написі, не є безспірною.

Приватним нотаріусом Завалієвим А.А. надано суду копію документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис 26 квітня 2017 року за реєстровим № 2951.

Разом з тим, зазначені документи не містять кредитного договору, на підставі якого кредитором нараховано заборгованість ОСОБА_1

Такого документа не надано до суду і сторонами; клопотань про його витребування не заявлено.

За таких обставин суд вважає недоведеним посилання позивача на незаконність нарахування відповідачем комісії, якої не зазначено у кредитному договорі, та нарахування відповідачем одночасно пені та штрафу за одне порушення за один період.

26 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №662 “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів”.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі №826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, зокрема, пункт 2, згідно з яким перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1772, доповнено новим розділом:

“Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин:

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості”.

Пункт 1 вказаного Переліку стосується лише нотаріально посвідчених договорів.

Документи, на підставі яких видано виконавчий напис, не містять відомостей про нотаріальне посвідчення кредитного договору від 13 вересня 2011 року, а тому суд вважає обгрунтованим посилання позивача на безпідставність застосування до нього положень вказаного Переліку.

Оскільки судом встановлено, що при видачі оскаржуваного виконавчого напису було порушено процедуру його вчинення та вимоги стягувача, з якими він звернувся до нотаріуса, в частині розміру заборгованості та у зв"язку зі спливом строків давності за частиною вимог є неправомірними, виконавчий напис необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з п.13 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір”, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Оскільки позивач є учасником бойових дій (а.с.7), його звільнено від сплати судового збору за подачі позовної заяви до суду, тому судовий збір відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України стягується з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 26 квітня 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем, зареєстрований в реєстрі за №2951, яким звернуто стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” у сумі 105104 (сто п`ять тисяч сто чотири) гривні 11 копійок за кредитним договором від 13 вересня 2011 року.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” (адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д, ЄДРПОУ 14360570) на користь держави судовий збір у сумі 768,40 грн..

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дата складення повного тексту рішення 03 вересня 2019 року.

Суддя: