Ухвала суду № 84052175, 05.09.2019, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 1-кп/759/1089/19 ун. № 759/11710/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2019 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Дячука С.І.,

при секретарі: Шпакович С.Р.,

провівши в приміщенні суду підготовче судове засідання за обвинувальним актом стосовно ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Київ, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК України, -

сторони провадження: прокурор Вельков А.В., обвинувачений ОСОБА_1 , захисник Денисюк Ю.І., інші учасники - представник потерпілого - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - Бондаренка С.І. ,

В С Т А Н О В И В :

Вказаний обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 надійшов до Святошинського районного суду м. Києва 27 червня 2019 року.

Прокурор просить призначити судовий розгляд на підставі даного обвинувального акту, вважаючи, що по справі дотримані вимоги, передбачені ст. ст. 32, 291 КПК України.

Захисник, якого підтримав обвинувачений, заявив клопотання про повернення цього акта прокурору через його невідповідність вимогам закону, зокрема, висунуте обвинувачення, як власне і викладені фактичні обставини є алогічними на незрозумілими, допущена плутанина у датах та місці окремих подій, орган досудового розслідування не повно встановив всі обставини, що мають значення для справи, реєстр матеріалів досудового розслідування не містить всієї інформації про існуючі кримінальні провадження, пов`язані з даним провадженням.

Заслухавши думку прокурора, який погодився із плутаниною в акті, проте заперечував проти заявленого клопотання захисту, думку обвинуваченого та його захисника, які просили повернути вказаний акт прокурору, вивчивши обвинувальний акт та долучені до нього додатки, вважаю, що даний обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору з таких підстав.

Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України, зокрема, містити виклад фактичних обставин злочину, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію та формулювання обвинувачення. Натомість ці вимоги закону виконані не були або через свідоме спотворення цілісності вказаного процесуального документу, або випадково через неуважність під час використання його автором робочого проекту, який не був приведеним до вимог ділової мови з тим, щоб стати цілісним, послідовним документом і бути зрозумілим для звичайного спостерігача.

При цьому, суд жодним чином не оцінює переконливість, доведеність, повноту та обгрунтованість наведеної в акті інформації, правильність кваліфікації, оскільки це не входить в компетенцію суду на даній стадії процесу.

Так, не зважаючи на те, що по тексту виклад фактичних обставин є ідентичним сформульованому обвинуваченню, зміст цих двох складових обвинувального акту є абсолютно незрозумілим, оскільки складається з непов`язаних між собою уривків опису окремих подій та викладений алогічно (буквально одні і ті ж за текстом абзаци про події 18 квітня 2014 року наводяться більше десяти разів як нові епізоди з акцентуванням «Крім того….», хоча кожного разу мова йде про одні і ті ж самі події; з тексту акта не зрозуміло, скільки разів в обвинуваченого виникало різних умислів в один і той же час; епізод заволодіння коштами гр-на ОСОБА_3 розбитий по тексту вставками щодо іншого епізоду про гр-на ОСОБА_2 ), непослідовно (більше десяти разів автор по тексту повертається до попередніх подій за часом, хоча в кожному такому випадку мова йде про один і той же день і час - 18 квітня 2019 року 17 год. 11 хв.; автор наводить як подальші події ті, які відбувалися раніше за часом), плутано (текст неодноразово повторюється частинами в декілька абзаців; за актом обвинувачений 24 квітня 2019 року о 18 год. 10 хв. отримав в банку кошти в сумі 200 000 грн., проте абсолютно аналогічний за змістом абзац з цього приводу по тексту дублюється тричі - чи це є різні кошти, чи таке їх отримання дійсно мало місце всього один раз - не зрозуміло), суперечливо (так, напр., в одному місці акта сказано, що факти пред`явлення підробленої довіреності з метою заволодіння коштами за епізодами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 нібито мали місце лише 26 квітня 2019 року, а в іншому місці - заволодіння тих самих коштів відбулося ще 24 квітня 2019 року; останній абзац аркушу 9 акта містить плутанину в особі довірителя від імені якого нібито діяв обвинувачений, попередній абзац та послідуючий за ним не містять посилання на особу такого довірителя з тим, щоб тлумачити цей недолік лише як описку; як взагалі міг обвинувачений міг перебувати в один і той же час - 11 год. 30 хв. 26 квітня 2019 року в різних відділеннях банку АТ « Таскомбанк» (№№ 52 та 15 за епізодами, напр., ОСОБА_3 та ОСОБА_5 - незрозуміло) та не конкретно (умисел одних і тих самих дій в один і той самий час обвинуваченого розкритий в різних місцях по тексту через різні варіанти, а саме «на вчинення підробки довіреності» та «на заволодіння чужими грошовими коштами»; залишається лише здогадуватися: - в якій саме формі пособництво вчинив обвинувачений і щодо яких дій, перебуваючи у попередній змові з іншою особою?; - що таке «підробка» і який саме за видом з перелічених в законі документ слід вважати підробленим?; - який зв`язок між окремими діями обвинуваченого та перебуванням його у попередній змові з іншою особою, чи є при цьому група осіб?; - за якими кваліфікуючими ознаками кваліфіковано дії обвинуваченого за ч. 3 ст. 358 КК України, якщо і за ознакою попередньої змови групи осіб, то в такому випадку кваліфікація за ч. 1 ст. 358 КК України свідчить про внутрішню суперечливість, якщо ж такої ознаки немає - то подана кваліфікація суперечить фактичних обставинам, які вважав прокурор встановленими. Така системна внутрішня неузгодженість поданого до суду документу унеможливлює ані сприйняти обставини справи та сформульованого обвинувачення, ані їх оцінку як в контексті організації захисту, так і в інтересах правосуддя.

Така якість підготовка документу очевидно і не дозволила його автору чітко навести правову кваліфікацію та остаточно сформулювати обвинувачення. Скопом наведені обставини вплинули на зміст цих складових обвинувального акту, які також наведені через невиокремлене перерахування ознак всіх діянь та їх спільну кваліфікацію одночасно за восьма нормами закону про кримінальну відповідальність.

Вказаний недолік унеможливлює здійснення судового розгляду, оскільки згідно з вимогами п. 13 ч. 1 ст. 3 та ч. 1 ст. 337 КПК України такий проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Під час усунення вказаного недоліку прокурору належить усунуті й інші, хоча менш значимі формальні недоліки названого документу, на які звертав увагу захист у своєму письмовому клопотанні (відсутня повна інформація про пов`язані кримінальні провадження, щодо всіх прокурів, які входили у групу та приймали процесуальні рішення в межах даного провадження тощо).

Зауваження захисту в іншій частині, не є самодостатніми підставами для повернення обвинувального акта прокурору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідності до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України даний обвинувальний акт необхідно повернути прокурору для усунення виявленого недоліку, оскільки він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України щодо свого змісту.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 314, 315, 369-372 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Обвинувальний акт (кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201900080003166) стосовно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 190, ч.5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК України, разом з додатками, - повернути прокурору місцевої прокуратури № 8 міста Києва Велькову А.В. внаслідок невідповідності обвинувального акта вимогам КПК України.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд міста Києва до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДЯ С.І . ДЯЧУК