Рішення № 84051933, 20.08.2019, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/2580/19

Провадження № 2/711/1267/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2019 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді Позарецької С.М.,

при секретарі Семиволос І.М.,

за участю представника

позивача адвоката Білого М.М.

представника відповідача

за довіреністю Котенка С.В.

третьої особи ОСОБА_1 В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк», третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк» (ухвалою суду, що занесена до протоколу судового засідання від 23.05.2019р. уточнено назву відповідача на Публічне акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк»), третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим. Свої позовні вимоги мотивує тим, що в січні 2019 року позивач отримав листа-повідомлення від 21.12.2018р. за підписом начальника відділу з питань виплати пенсій №4, відповідно до якого йому стало відомо, що за постановою державного виконавця за ВП №50671341 від 16.11.2018р., винесеної на підставі виконавчого листа №2-1172/2010 від 09.07.2010р. Соснівським райсудом м. Черкаси про стягнення боргу в розмірі 115040, 46грн., починаючи з січня 2019 року з його пенсії буде розпочато відрахування в розмірі 20% від розміру нарахованої пенсії до повного погашення боргу.

Згодом, позивачеві стало відомо, що заочним рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 12.05.2010 року по справі №2-1172/2010 стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Черкаське обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість по кредитному договору в сумі 103265,94грн., сплачене державне мито в сумі 1032,66грн., оплату послуг за ІТЗ судового процесу в сумі 120грн., а всього 104418,60грн.

Крім того, позивач зазначає, що 06.02.2006 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Черкаське обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №09-06, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_3 кредит в розмірі 164000грн. із щомісячною сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17%, з терміном остаточного повернення не пізніше 05.02.2011 року.

Кредит надано з кредитного рахунку банку на поточний рахунок продавця товару на підставі платіжного доручення ОСОБА_1 В. №954512-001 від 07.02.2006р. для здійснення оплати за два автобуси. В забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі між банком та ОСОБА_3 був укладений договір застави майна від 27.04.2006р. Крім того, між позивачем ОСОБА_2 та банком був укладений договір поруки №09-06/002 від 06.02.2006р. Відповідно до умов цього договору позивач надав поруку перед банком за виконання ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором №09-06 від 06.02.2006 року.

Разом з тим, при ознайомленні із матеріалами справи №2-1172/10 за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Черкаське обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави та стягнення боргу, встановлено, що 04.09.2007р. між банком та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №09-06 від 06.02.2006р., в якій за згодою сторін розмір відсоткової ставки за користування виданим кредитом було збільшено з 17 до 18 відсотків.

15.05.2008р. між банком та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду №2 до вказаного кредитного договору, в якій за згодою сторін розмір відсоткової ставки за користування виданим кредитом збільшено з 18 до 19 відсотків.

01.07.2008р. між банком та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду №3 до цього ж кредитного договору, в якій за згодою сторін розмір відсоткової ставки за користування виданим кредитом збільшено з 19 до 22 відсотків.

Отже, позивач вважає, що відбулося збільшення його відповідальності, як поручителя за договором поруки. При цьому, зміни до кредитного договору вносились без згоди позивача та без внесення відповідних змін до договору поруки. Жодних повідомлень чи пропозицій щодо внесення відповідних змін до договору поруки він не отримував, а отже, не був ознайомлений зі змінами до умов кредитного договору.

Посилаючись на ст.ст. 16, 559 ЦК України, - просить суд, визнати припиненим договір поруки №09-06/002 від 06.02.2006р., укладений між банком та ОСОБА_2 , стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.

Ухвалою суду від 01.04.2019р. прийнято, відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 23.05.2019р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Відповідачем подано до суду відзив на позов, за яким просить відмовити у задоволенні позову, який є необгрунтованим. Зазначено, що в забезпечення виконання кредитного договору від 06.02.2006р. між ОСОБА_2 та банком укладено договір поруки від 06.02.2006р. Відповідно до умов п.1.1 договору поруки поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язання за кредитним договором. Відповідно до розділу договору поруки – кредитний договір – це кредитний договір від 06.02.2006р., який укладений між кредитором та боржником, а також усі додаткові угоди, додатки, зміни та доповнення до нього, які чинні на момент укладання цього договору та можуть бути укладені після його (цього договору) укладання.

Отже, відповідач вважає, що поручитель, підписуючи договір поруки, надав згоду на внесення змін до кредитного договору в майбутньому, у тому числі і на зміну відсоткової ставки за користування кредитними коштами, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя. Вважає посилання позивача на норми ст. 559 ЦК, необгрунтованими.

Крім того, відповідач вказує, що у судовому рішенні Соснівського райсуду м. Черкаси від 12.05.2010р. вказано на встановлені обставини, в т.ч. щодо додаткових угод до кредитного договору, копія якого направлялась за місцем реєстрації позивача, однак він жодних дій щодо оскарження вказаного судового рішення не вчинив, а тому погодився із висновками суду.

Також, за даним судовим рішенням неодноразово відкривались виконавчі провадження про солідарне стягнення боргу з боржника та поручителя, в рамках виконавчого провадження були реалізовані автобуси, що забезпечували виконання кредитного договору, а тому ці обставини спростовують доводи позивача. Крім того, відповідач просить застосувати строки позовної давності, зважаючи, що рішення Соснівського райсуду м. Черкаси від 12.05.2010р. набрало законної сили 11.06.2010 року.

Позивачем відповідь на відзив на позов не була подана. Крім того, третя особа не скористалась правом надання письмових пояснень щодо позову та відзиву.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Білий М.М. просив позов задовольнити. Зазначив, що лише на початку 2019 року позивач дізнався про укладені між банком та боржником ОСОБА_3 додаткові угоди, за якими були збільшені відсоткові ставки. Позивач про дані угоди не знав, з ним вони не погоджувались і не вносили зміни до договору поруки. Позивач жодних повідомлень з банку про укладені додаткові угоди щодо збільшення відсоткової ставки не отримував, а тому слід визнати припиненим договір поруки від 06.02.2006р. Питання про перегляд заочного рішення не ставилось, позивач не брав участі у розгляді цієї справи; про відкриті виконавчі провадження позивачеві також не було відомо, а лише з листа від органів ПФУ він дізнався про виконавче провадження. Реалізовані автобуси йому не належали, хоча знав про те, що вони реалізовані і вважав, що отриманих від продажу коштів достатньо для погашення боргу. Строки позовної давності не вважає порушеними, оскільки лише в січні 2019 року позивач дізнався про укладені додаткові угоди при ознайомленні в суді з матеріалами цивільної справи, які з ним безпосередньо не укладались. Просив стягнути з відповідача на свою користь судовий збір.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Про поважність причин неявки не повідомив.

В судовому засіданні представник відповідача за довіреністю Котенко С.В. просив відмовити у задоволенні позову, який є необгрунтованим та застосувати строки позовної давності з підстав, що викладені у відзиві. Зазначив, що про те, чи повідомляв банк позивача про укладені додаткові угоди щодо підвищення відсоткової ставки, представнику не відомо. Вважає, що позивачем не доведено факт того, що ним не було отримано заочне рішення Соснівського райсуду м. Черкаси від 12.05.2010 року.

В судовому засіданні третя особа ОСОБА_3 зазначив, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки позивач поручився за виконання ним кредитного договору. Вважає, що позивач знав, що реалізовуються автобуси. Додав, що ні позивач, ні він участі у розгляді справи Соснівським райсудом м. Черкаси, не брали. Чи отримувалось ними судове рішення, сказати не може.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні докази та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення за таких підстав:

встановлено, що в січні 2019 року позивач ОСОБА_2 отримав листа-повідомлення від 21.12.2018р. за підписом начальника відділу з питань виплати пенсій №4 ГУ ПФУ в Черкаській області (а.с.13), відповідно до якого йому стало відомо, що за постановою державного виконавця за ВП №50671341 від 16.11.2018р., винесеної на підставі виконавчого листа №2-1172/2010 від 09.07.2010р. Соснівським райсудом м. Черкаси про стягнення боргу в розмірі 115040, 46грн., починаючи з січня 2019 року з його пенсії буде розпочато відрахування в розмірі 20% від розміру нарахованої пенсії до повного погашення боргу.

Згодом, позивачеві стало відомо, що заочним рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 12.05.2010 року по справі №2-1172/2010 (а.с.14-15) стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Черкаське обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість по кредитному договору в сумі 103265,94грн., сплачене державне мито в сумі 1032,66грн., оплату послуг за ІТЗ судового процесу в сумі 120грн., а всього 104418,60грн.

Також встановлено, що 06.02.2006 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Черкаське обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 укладений кредитний договір №09-06, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_3 кредит в розмірі 164000грн. із щомісячною сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17%, з терміном остаточного повернення не пізніше 05.02.2011 року (а.с.7-8). Даний договір підписаний представником банку, боржником ОСОБА_3 та поручителем ОСОБА_2

Кредит надано з кредитного рахунку банку на поточний рахунок продавця товару на підставі платіжного доручення ОСОБА_1 В. №954512-001 від 07.02.2006р. для здійснення оплати за два автобуси. В забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі між банком та ОСОБА_3 був укладений договір застави майна від 27.04.2006р. (а.с.9-11).

Крім того, між позивачем ОСОБА_2 та банком був укладений договір поруки №09-06/002 від 06.02.2006р. Відповідно до умов цього договору позивач надав поруку перед банком за виконання ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором №09-06 від 06.02.2006 року (а.с.12, 37).

04.09.2007р. між банком та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №09-06 від 06.02.2006р., в якій за згодою сторін розмір відсоткової ставки за користування виданим кредитом збільшено з 17 до 18 відсотків (а.с.16).

15.05.2008р. між банком та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду №2 до вказаного кредитного договору, в якій за згодою сторін розмір відсоткової ставки за користування виданим кредитом збільшено з 18 до 19 відсотків (а.с.17).

01.07.2008р. між банком та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду №3 до цього ж кредитного договору, в якій за згодою сторін розмір відсоткової ставки за користування виданим кредитом збільшено з 19 до 22 відсотків (а.с.18).

На час розгляду справи заборгованість по кредитному договору перед банком боржником чи іншими особами не погашена.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту передбачені ЦК України.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України - цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК).

Порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника. Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель

За положеннями ч.1 ст. 559 ЦК України (в редакції, яка набрала чинності з 04.11.2018р., а діє з 04.02.2019р.), порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його

відповідальності (редакція ч.1 ст. 559 ЦК, що діяла на час укладання договору поруки від 06.02.2006р., а також усіх додаткових угод, в т.ч. станом на 01.07.2008 року).

Таким чином, за змістом частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає у разі: збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом; установлення нових умов порядку зміни процентної ставки у бік збільшення; розширення змісту основного зобов`язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки тощо.

У зобов`язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без відповідної умови в договорі поруки або без згоди поручителя, не дає підстав для покладення на останнього підвищеної відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань перед банком.

Частиною першою статті 651 ЦК України визначено, що зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, за результатами розгляду справи, судом встановлено, що умовами додаткових угод №1 від 04.09.2007р., №2 від 15.05.2008р. та №3 від 01.07.2008р. збільшено обсяг відповідальності позичальника без згоди поручителя ОСОБА_2 , зокрема, підвищено розмір процентів з 17% на 22%, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому, як встановлено під час розгляду справи, додаткових угод до договору поруки між банком та поручителем укладено не було.

На думку суду, безпідставними є доводи представника відповідача про те, що поручитель ОСОБА_2 , підписуючи договір поруки, надав згоду на внесення змін до кредитного договору в майбутньому, у тому числі і на зміну відсоткової ставки за користування кредитними коштами, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя. Слід зазначити, що відповідачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів про те, що укладаннями додаткових угод із боржником, не було збільшено обсяг відповідальності, зокрема й поручителя. Крім того, відсутні підтверджуючі дані, які б свідчили про те, що банком – відповідачем по справі чи ж боржником – третьою особою, було повідомлено поручителя – позивача про укладення додаткових угод, якими збільшено розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами та надання поручителем згоди на такі зміни зобов`язання боржника.

Не спростовуються доводи позовної заяви та представника позивача, що викладені ним в судовому засіданні, і посиланнями представника відповідача та третьою особою про те, що поручитель ОСОБА_2 знав про прийняте судове рішення від 12.05.2010р., був обізнаний про реалізацію автобусів під час вчинення державним виконавцем виконавчих дій на виконання такого рішення суду, оскільки встановлено, що ОСОБА_2 не брав участі у розгляді судом першої інстанції справи про солідарне стягнення із нього та боржника ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором, і відповідно судом першої інстанції не перевірялись доводи поручителя щодо наявності, як на його думку, обставин щодо визнання припиненим договору поруки. На думку суду, обставини, що викладені у заочному рішенні Соснівського райсуду м. Черкаси від 12.05.2010р., зокрема, посилання лише на укладені між банком та боржником додаткові угоди, - не є преюдиційними обставинами, які б підлягали врахуванню при вирішенні даного спору, відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України.

Таким чином, суд вважає, що позивачем вірно обрано спосіб захисту його порушених прав та інтересів, враховуючи норми ст.ст. 15, 16 ЦК України, а тому наявні підстави для застосування положень частини першої ст. 559 ЦК України.

На знайшли свого підтвердження доводи відзиву та представника відповідача, викладені під час розгляду справи, про необхідність застосування положень цивільного законодавства щодо застосування строків позовної давності, зважаючи, що заочне рішення Соснівського райсуду м.Черкаси від 12.05.2010р., як зазначено, набрало законної сили 11.06.2010 року.

Так, як зазначалось вище, відсутні докази про те, що поручитель ОСОБА_2 надав згоду на укладання додаткових угод щодо підвищення відсоткової ставки за користування боржником кредитними коштами; у розгляді Соснівським райсудом м. Черкаси справи №2-1172-10, позивач участі не брав і свою позицію щодо укладених додаткових угод не висловив; не доведено факту отримання ним судового рішення від 12.05.2010 року після його постановлення. Той факт, що позивачеві відомо про реалізацію автобусів під час виконання судового рішення органами ДВС, не дає підстав вважати, що він був обізнаний та дав згоду на укладання додаткових угод, враховуючи той факт, що ним не оспорюється наявність кредитного договору, договору застави та договору поруки від 06.02.2006 року. Крім того, на час розгляду даної справи, банком не було належним чином повідомлено ОСОБА_2 про укладені додаткові угоди. Таким чином, як на думку суду, позивач ОСОБА_2 не порушив строки позовної давності, враховуючи положення ст.ст.256, 257ЦК України, при зверненні до суду з даним позовом.

Отже, за результатами розгляду справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Дане судове рішення відповідає висновкам Верховного Суду, що викладені у постанові від 01.08.2019 року у справі №295/13080/15-ц, провадження № 61-30784св18; у постанові по справі №640/15305/15-ц від 21.03.2018р., висновкам Верховного Суду України у постанові від 13 вересня 2017 року у справі за № 6-1539цс17.

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 768грн. 40коп. (квитанція Приватбанку від 12.03.2019р. Враховуючи норми ст. 141 ЦПК України, необхідно з відповідача стягнути на користь позивача судовий збір у вказаному розмірі.

На підставі викладеного та керуючись ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 268, 353, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні витмоги задовольнити.

Визнати припиненим договір поруки №09-06/002, укладений 06 лютого 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії – Черкаське обласне управління та ОСОБА_2 .

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк» (код 02767059, рахунок № НОМЕР_1 в Черкаському обласному управлінні АТ «Ощадбанк», МФО 354507) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 768грн. 40коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 03.09.2019 року.

Головуючий: С. М. Позарецька