Вирок № 84049930, 05.09.2019, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/1963/19

Провадження № 1-кп/309/441/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2019 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді: Орос Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Соймик Н.І.

розглянувши розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст кримінальне провадження, що внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018070050001043 від 29.08.2018 року відносно :

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , освіта середня , не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, у скоєнні злочину передбаченого ч.4 ст. 185 КК України , –

За участю сторін кримінального провадження:

прокурора Молнар М.П.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Коструб В.В.

потерпілої ОСОБА_2

представника потерпілої Кричфалушій І.І.

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_1 25 квітня 2018 року у період часу з 08 год. 00 хв. до 09 год. 00 хв., за попередньою змовою з ОСОБА_3 маючи прямий умисел на заволодіння чужим майном, повторно, впевнившись у відсутності власників будинку, таємно, шляхом пошкодження вхідних дверей до будинку, проникли в середину будинку АДРЕСА_2 , звідки викрали: грошові кошти в сумі 730 Євро, що відповідно до офіційного курсу валют НБУ становить 23 338 гривень; 5000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу валют НБУ становить 130 885 гривень; 4000 гривень; 1000 російських рублів однією купюрою, що відповідно до курсу НБУ становить 421 гривень; 1000 угорських форинтів, що відповідно до курсу НБУ становить 102 гривні; ланцюжок з кулоном у вигляді ключа з декоративними камінням вартістю 300 гривень та золоті вироби, а саме: золоті сережки вагою 15 г. вартістю 9750 гривень, золотий ланцюжок вагою 25 г. вартістю 16250 гривень, золоту каблучку вагою 13 г. вартістю 8450 гривень, золотий браслет вагою 30 г. вартістю 19500 гривень, золоті сережки вагою 20 г. вартістю 13000 гривень, золоту підвіску вагою 10 г. вартістю 6500 гривень, золоту каблучку 18 г. вартістю 11700 гривень, золоті сережки вагою 12 г. вартістю 7800 гривень, золотий ланцюжок вагою 20 г. вартістю 13000 гривень, золотий ланцюжок з кулоном вагою 20 г. вартістю 13000 гривень, золоту каблучку з діамантом вагою 8 г. вартістю 5200 гривень, золоту каблучку з діамантом вагою 10 г. вартістю 6500 гривень, золотий ланцюжок з кулоном «Божої матері» вагою 30 г. вартістю 19500 гривень, золоту каблучку вагою 20 г. вартістю 13000 гривень, золоту каблучку вагою 20 г. вартістю 13000 гривень, золоті сережки вагою 18 г. вартістю 11700 гривень, золотий ланцюжок вагою 13 г. вартістю 8450 гривень, золоту каблучку вагою 12 г. вартістю 7800 гривень, золоті сережки вагою 10 г. вартістю 6500 гривень, золоту каблучку вагою 15 г. вартістю 9750 гривень, золоту каблучку вагою 10 г. вартістю 6500 гривень, золотий ланцюжок вагою 10 г. вартістю 6500 гривень, золотий кулон вагою 10 г. вартістю 6500 гривень, золоті сережки вагою 8 г. вартістю 5200 гривень, золоті сережки вагою 5 г. вартістю 3250 гривень, золотий ланцюжок вагою 15 г. вартістю 9750 гривень, дві золоті каблучки «Маркіза» загальною вагою 10 г. вартістю 6500 гривень, золоту ложку декоративну (кофейну) вагою 10 г. вартістю 6500 гривень, золоте кільце з трьома уламками діамантів вагою 8 г. вартістю 5200 гривень, сім обручок загальною вагою 25 г. вартістю 16250 гривень, золотий «самовар» вагою 10 г. вартістю 6500 гривень, золоті зубні коронки загальною вагою 15 г. вартістю 9750 гривень, лом золотих виробів загальною вагою 30 г. вартістю 19500 гривень та три золотих чоловічих персні загальною вагою 30 г. вартістю 19500 гривень, чим спричинили потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 506 746 гривень.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

В судовому засіданні ОСОБА_1 після роз`яснення йому обвинувачення, свою вину у пред`явленому обвинуваченні у скоєнні злочину передбаченого ч.4 ст. 185 КК України не визнав. Суду ствердив , що крадіжку з будинку ОСОБА_2 він не вчиняв , оскільки того дня він перебував у себе вдома. Дійсним є той факт , що він познайомився з ОСОБА_3 , який попросив його реалізувати золото на що він погодився. Віддавши ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 35-40 тисяч гривень за золото він його в подальшому реалізував знайомому на імя ОСОБА_4 . Спілкуючись з ОСОБА_3 він попросив його коли останній буде їхати в Ужгород щоб забрав і його. Через деякий час йому зателефонував ОСОБА_3 та повідомив, що їде в Ужгород. Їдучи в Ужгород їх зупинили працівники поліції, які їх допитували спочатку у м. Іршава а потім в м. Хуст по факту крадіжки в с. Велятино після чого їх відпустили. Через деякий час він поїхав в Чеську Республіку на заробітку а приїхавши додому його затримали. Просить суд виправдати його за ч.4 ст. 185 КК України та засудити на ст. 198 ч.1 КК України

В судовому засіданні будучи допитаною, у відповідності до вимог положень ст. 352-353 КПК України та попередженою про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, потерпіла ОСОБА_2 суду ствердила, що того дня приблизно о 8 год. вона пішла на роботу. Повернувшись з роботи приблизно о 17 год. вона побачила відкриті двері на будинку. Зайшовши у будинок, вона побачила , що в хаті безлад та виявила відсутність грошових коштів та ювелірних виробів , які лежали у сейфі та у шафі, та які належать їй та її мамі. Того дня зранку їдучи на автомобілі на роботу вона побачила неподалік свого будинку червоний автомобіль марки «Ауді», яку сфотографувала на свій телефон , оскільки їй напередодні говорили , що на їх вулиці стоїть підозрілий автомобіль.

В судовому засіданні будучи допитаним, у відповідності до вимог положень ст. 352-353 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_5 суду ствердив, що він є сусідом потерпілої . За декілька днів до крадіжки у сусідки, а саме 20 квітня 2018 р. зранку він йшов на роботу та побачив легковий автомобіль червоного кольору «Ауді» на іноземній реєстрації. Також він навпроти будинку потерпілої ОСОБА_2 , побачив двох молодих людей, які побачивши його, почали вдавати з себе п`яних, однак він їх добре розгледів, оскільки вони від нього були на відстані 15 метрів. Цих двох осіб він в подальшому впізнав і на фотографіях у слідчого, один з яких підсудний ОСОБА_1 .

Не зважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_1 , його вина у вчиненні даного кримінального правопорушення повністю доводиться письмовими доказами, які досліджені в судовому засіданні зокрема:

Заявою ОСОБА_3 від 2 травня 2018 року відповідно до якої він добровільно видає працівникам поліції грошові кошти номіналом 500 грн., 1000 угорських форинтів, а також ланцюжок довжиною 50 см. з ключем оздоблений камінням.

Протоколом огляду предметів від 2 травня 2018 року з фото таблицею на яких ОСОБА_3 добровільно видає працівникам поліції грошові кошти номіналом 500 грн., 1000 угорських форинтів, а також ланцюжок довжиною 50 см. з ключем оздоблений камінням.

Заявою потерпілої ОСОБА_2 , яка надала працівникам поліції для доручення в якості речового доказу фотографію автомобіля «Ауді» яку вона зробила 25 квітня 2018 року біля свого будинку в АДРЕСА_2 .

Протоколом пред`явлення речей для впізнання з фотознімками від 20 травня 2018 року відповідно до яких потерпіла ОСОБА_2 впізнала ланцюжок з кулоном , який від неї було викрадено та в подальшому добровільно видано ОСОБА_3

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 7 травня 2018 року за участю свідка ОСОБА_5 відповідно до яких свідок ОСОБА_5 в присутності понятих впізнав на фото № 1 ОСОБА_3 якого 20 квітня 2018 року бачив навпроти будинку АДРЕСА_3 .

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 7 травня 2018 року за участю свідка ОСОБА_5 відповідно до яких свідок ОСОБА_5 в присутності понятих впізнав на фото № 3 ОСОБА_1 якого 20 квітня 2018 року бачив навпроти будинку АДРЕСА_3 .

Протоколом проведення слідчого експерименту від 29 серпня 2018 року за участю ОСОБА_3 під час якого ОСОБА_3 розказав та показав яким чином він та ОСОБА_1 вчинили крадіжку грошових коштів та золотих виробів з будинку АДРЕСА_2 . Під час слідчого експерименту проводилась безперервна відео зйомка.

Зазначені докази, сумнівів у їх достовірності не викликали, викладені чи посвідчені в них відомості є такими, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження, визнається і оцінюється судом як належні та допустимі, а у сукупності – достатніми та взаємозв`язаними для прийняття процесуального рішення

Позиція підсудного ОСОБА_1 щодо не визнання ним своєї вини у вчиненні даного злочину на думку суду є цілеспрямованою та направленою, та розцінюється судом як спосіб захисту власних інтересів та спробу уникнути кримінальної відповідальності, оскільки дана позиція повністю спростовується сукупністю зібраних по справі доказів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні поряд з іншим підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення - час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення, а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення.

Суд, керуючись ст. 94 КПК України, оцінює наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом з урахуванням з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності, та взаємозв`язку , з урахуванням того, що по справі забезпечено всебічний, повний та об`єктивний розгляд всіх обставин в їх сукупності та приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому діяння.

Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.4 ст.185 КК України оскільки він своїм діями вчинив крадіжку, тобто таємне викрадення чужого майна вчинену у великих розмірах.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

Відповідно до ст.. 12 КК України злочин , який передбачений ст. 185 ч.4 КК України відноситься до тяжких злочинів .

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання. Також суд враховує, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 66 та ст. 67 КК України обставинами , які пом`якшують чи обтяжують покарання судом не встановлено .

Виходячи з обставин справи, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, а саме те, що підсудний вину свою у вчиненні злочину не визнав, посередньо характеризуються за місцем проживання, раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, враховуючи думку прокурора та представника потерпілої ОСОБА_6 . щодо необхідної міри покарання, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, його поведінку під час та після вчинення злочинних дій, та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ч.4 статті 185 КК України у виді позбавлення волі.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить. Суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання для, прикладу, зі звільненням від його відбування, суд сприймає, як діяння, яке б указувало на те, що саме у цій ситуації, та обставинах при яких було вчинено злочин, воно сприймалося б, як грубо непропорційне (діяння та покарання), як наслідок, сприймалося б як таке, що не забезпечить виконання мети регламентованої ст. 50 КК України.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Речові докази слід вирішити в порядку передбаченому ст.. 100 КПК України

У кримінальному провадженню наявні процесуальні витрати за проведення судових трасо логічних експертиз, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою вважати продовженим до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 відраховувати з дня його затримання , а саме 19 год. 05 хв. 20.06.2019 року.

Потерпілою ОСОБА_2 у даному кримінальному провадженні , було заявлено до обвинуваченого ОСОБА_1 цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, моральної шкоди та витрат на правову допомогу адвоката .

У своєму позові потерпіла ОСОБА_2 зазначає, що внаслідок крадіжки з її будинку ОСОБА_1 спричинив їй матеріальну шкоду, яка встановлена під час досудового розслідування даної справи, у розмірі 507 746 грн. Також позивачу внаслідок крадіжки були заподіяні психологічні (моральні) страждання, розмір відшкодування яких, враховуючи характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань характеру її немайнових втрат становлять 100 000 грн., які просить стягнути з ОСОБА_1

Цивільний відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди не визнав.

Згідно з ч.1ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а відповідно до ч.2 цієї ж статті збитками є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

За наведених обставин суд вважає , що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 506 746 грн. є доведеними а тому їх слід задоволити.

У відповідності з ч. 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Зокрема, п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N 4 від 31.03.95 року регламентовано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Поряд з цим, суд, враховуючи наявність моральної (немайнової) шкоди у потерпілої ОСОБА_2 , яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином), та виходячи з положень ст. 128 КПК України, та норм ЦК України, визначає розмір такої шкоди для стягнення з ОСОБА_1 з урахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), стану здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану та з урахуванням інших обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості та вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого/цивільного відповідача ОСОБА_1 на користь потерпілого/цивільного позивача ОСОБА_2 30 000 (тридцять тисяч) гривень.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то при визначені їх розміру суд виходить з наступного.

Питання процесуальних витрат у кримінальному провадженні врегульовано главою 8 КПК. Перелік видів таких витрат міститься у ст. 118 цього Кодексу, а їх розподіл регламентовано ст. 124 КПК.

До таких належать, зокрема, витрати на правову допомогу. За правилами ч. 2 ст. 120 КПК України витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, який надає правову допомогу за договором, несе потерпілий, а згідно ч. 1 ст. 124 того ж Кодексу, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Тотожного роду позицію з даного питання щодо алгоритму відшкодування потерпілому витрат на професійну правничу допомогу висловив і Верховний суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в ухвалі від 25.04.2018 в справі № 740/3447/17.

Згідно статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У пунктах 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», які знайшли своє відображення, як слушні, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 569/10915/17, судам роз`яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом. Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, перегляд документів, копіювання документів). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Слід зазначити, що представником потерпілої ОСОБА_6 до матеріалів справи не долучено жодного документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Керуючись ст.ст. 128, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у пред`явленому обвинуваченні за ч.4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі .

Строк відбування покарання ОСОБА_1 відраховувати з дня його затримання тобто з 20.06.2019 року.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою вважати продовженим до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 задоволити частково .

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 мешканки АДРЕСА_2 506746 ( п`ятсот шість тисяч сімсот сорок шість) гривень у відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 мешканки АДРЕСА_4 ( тридцять тисяч) гривень у відшкодування завданої моральної шкоди .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 на користь Закарпатського науково-дослідного експертно - криміналістичного центру одержувач УК у м. Ужгород 24060300 , код одержувача 38015610 , р/р 31114115700002 в ГУДКСУ в Закарпатській області МФО 812016 - 429 грн. за проведену трасологічну експертизу № 2/358 від 01.06.2018 р.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 на користь Закарпатського науково-дослідного експертно - криміналістичного центру одержувач УК у м. Ужгород 24060300 , код одержувача 38015610 , р/р 31114115700002 в ГУДКСУ в Закарпатській області МФО 812016 - 858 грн. за проведену трасологічну експертизу № 2/357 від 01.06.2018 р.

Речовий доказ по справі: ДВД диск із записом камери відео спостереження, який приєднано до матеріалів справи відповідно до постанови слідчого від 16 травня 2018 р. і який зберігається в матеріалах кримінального провадження № 12018070050000524, залишити на зберіганні в матеріалах кримінального провадження.

Речові докази по справі: грошові кошти в сумі 500 грн. серії ЗД 3123183, грошові кошти номіналом 1000 угорських форинтів серії НОМЕР_1 1793638 які приєднано до матеріалів справи відповідно до постанови слідчого від 3 травня 2018 р. і які зберігається у відділенні № 280/06 АБ «Укргазбанк» в м. Ужгород вул.. Швабська № 70 відповідно до акту приймання передачі після вступу вироку в законну силу повернути потерпілій ОСОБА_2 .

На вирок може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду через Хустський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.

Головуючий суддя

Хустського районного суду Орос Я.В.