Рішення № 84049821, 02.09.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6131/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2019 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Тхір О.А.,

при секретарі судового засідання Віраг Е.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася із зазначеним позовом до відповідача, в якому просить розірвати шлюб між нею та відповідачем; стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітньої дочки у розмірі ј частки всіх видів доходу але не менше 50 % прожиткового мінімуму, починаючи з моменту подання позову до суду і до досягнення дитиною повнолітнього віку; стягнути з відповідача судові витрати.

У позовній заяві позивач посилається на те, що 03 жовтня 2015 року ОСОБА_1 уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 , який був зареєстрований виконавчим комітетом Кам`яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 296 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 ). Зазначає, що у сторін від даного шлюбу народилася дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ), яка проживає разом зі позивачем. Зауважує, що спільне життя з відповідачем не склалося, між ними відсутнє почуття любові, довіри та поваги один до одного, виникають сварки та побутові проблеми, в зв`язку з чим, на її думку сім`ю зберегти не можливо. Зазначає, що дочка ОСОБА_4 після розлучення залишиться проживати разом із нею, спору з цього питання у з відповідачем не має, зауважує, що батько має можливість вільно бачитися, спілкуватися з дитиною та займатися її вихованням. Одночасно виникає необхідність стягнення аліментів з відповідача. Відповідач працює начальником відділу постачання в AT «Ужгородський турбогаз» (адреса: м. Ужгород, вул. Болгарська, 3 Закарпатської області), тому доцільним, на думку позивача, буде стягнення аліментів в частці від доходу в розмірі 1/4 від заробітку (доходу). Договір про припинення права на аліменти у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно або про сплату аліментів між мною та відповідачем не укладалися.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, та запропоновано відповідачу в строк п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали надіслати відзив на позовну заяву.

29 липня 2019 за номером вхідної кореспонденції №33415 до суду від представника відповідача ОСОБА_5 надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьку, який проживає окремо від неї, шляхом встановлення графіку зустрічей.

22 серпня 2019 року стороною позивача подано заяву про відкликання зустрічної позовної заяви.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.08.2019 повернуто зустрічну позовну заяву.

У підготовче засідання сторони не з`явилися. Позивач подала через канцелярію суду заяву, в якій позов підтримала.

Відповідач подав заяву, в якій не заперечує проти розірвання шлюбу та стягнення аліментів, позовні вимоги визнає в повному обсязі.

За викладених обставин, суд провів розгляд справи на підставі наявних в ній доказів, в порядку, передбаченому ч.2ст.247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого судового провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем, в порядку передбаченому ст. 206 ЦПК України.

Згідно з ч.3 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, зважаючи на заяви сторін, з`ясувавши фактичні взаємини подружжя, причини позову про розірвання шлюбу, суд дійшов висновку, що позов підставний та підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено наступні факти і відповідні їм правовідносини.

03 жовтня 2015 року ОСОБА_6 (прізвище після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_7 ) ОСОБА_8 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, який зареєстрований виконавчим комітетом Кам`яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 296, що підтверджено наданим суду свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Від даного шлюбу у сторін народилася дитина - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .

З наявних матеріалів у справі та за відсутності заперечень з боку відповідача, встановлено, що що сторони сімейних стосунків не підтримують, а фактично шлюбні відносини припинено, сім`я існує формально.

Відповідач у заяві від 02.09.2019 надав згоду на розірвання шлюбу, визнав позовні вимоги.

Статтею 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Загальна декларація прав людини у частині 2 статті 16 та стаття 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права містять положення, за яким шлюб не може укладатися без вільної і повної згоди сторін, що одружуються.

З вказаних положень закону вбачається, що однією із засад шлюбу є його добровільність. При чому, принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу (наявність вільної згоди) - це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.

Згідно ч. 2 ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Судом встановлено, що між сторонами, як подружжям, втрачено взаєморозуміння, у них відсутні спільні інтереси та немає бажання на подальше спільне життя. Сторони втратили взаємні почуття любові та поваги, між ними відсутні взаємодопомога та підтримка, тобто те, що є правовою основою шлюбу.

Оскільки сторони не змогли зберегти сім`ю та не бажають цього робити, суд вважає, що подальше їх спільне життя, як подружжя, і збереження їх шлюбу буде суперечити інтересам, як позивача і відповідача, так і інтересам їх спільної дитини, тому постановляє рішення про задоволення позовних вимог та розірвання шлюбу.

Таким чином, з`ясовані у справі обставини свідчать, що визнання відповідачем пред`явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, з врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам, що мають істотне значення, даний шлюб існує формально, а тому його слід розірвати.

Відповідно до ч. 2 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

В зв`язку з наведеним суд доходить висновку що позовну вимогу про розірвання шлюбу слід задовольнити.

Щодо вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини, судом встановлено наступні обставини.

У відповідності зі ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно до ст. 181 Сімейного Кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 Сімейного Кодексу України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 191 Сімейного Кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Як встановлено судом, спільна дитина сторін проживає з матір`ю та потребує матеріального забезпечення, між батьками відсутня домовленість про сплату аліментів на утримання дитини.

При визначенні розміру аліментів суд враховує майновий стан позивача, яка веде догляд за малолітньою дитиною, вік дитини, майновий стан відповідача, який є особою працездатного віку, даних про наявність у нього інших утриманців немає, та суду доказів протилежного не надано, позицію відповідача щодо заявлених вимог, а також вимоги щодо мінімального розміру аліментів, який не може бути менший ніж п`ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що передбачено ч. 2 ст. 182 СК України.

Визначаючи розмір аліментів, суд виходить із засад розумності та справедливості, враховує якнайкращі інтереси дитини, зважає на законодавчо встановлений розмір прожиткового мінімуму на дитину віком до 6 років, та зважає на обов`язок обох батьків в утриманні дитини.

Беручи до уваги викладене, враховуючи інтереси неповнолітньої дитини, та рівність обов`язку батьків щодо участі в утриманні дитини, зважаючи на позицію відповідача, який визнав позовні вимоги, суд дійшов висновку про підставність позовних вимог в частині стягнення аліментів та вважає, що слід стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання їх спільної з відповідачем дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку(доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду до досягнення дитиною повноліття.

Саме, такий визначений судом розмір аліментів буде достатнім та необхідним для задоволення розумних потреб дитини і буде забезпечувати її нормальні матеріальні та побутові потреби, при цьому, суд зазначає, що сторони не позбавлені права в подальшому, відповідно до положень ст. 192 СК України, ставити питання про зміну розміру аліментів.

Згідно зі ст. ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В зв`язку з тим, що позивач пред`явила позовну заяву 03 червня 2019 року, то в силу ч. 1 ст. 191 СК України аліменти слід стягувати із цієї дати, та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Згідно з ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, з`ясовані у справі обставини свідчать, що визнання відповідачем пред`явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, відповідає інтересам неповнолітньої дитини, з врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам, що мають істотне значення, даний шлюб існує формально, а тому його слід розірвати, та стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача. Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним та документально підтверджені судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 768 грн. 40 коп.

Та в зв`язку із задоволенням позовної вимоги про стягнення аліментів, за пред`явлення якої позивач звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 768, 40 грн.

Керуючись ст.ст. 12,13,81,141,202,263,265 ЦПК України, ст.ст. 110, 112, 180, 181, 182,191 Сімейного Кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 03 жовтня 2015 року, зареєстрований між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 виконавчим комітетом Кам`яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 296 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 ) - розірвати.

Після розірвання шлюбу залишити позивачу ОСОБА_1 шлюбне прізвище " ОСОБА_10 ".

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їх спільної з відповідачем дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку(доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 червня 2019 до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.(сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.(сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 15.10.2015 Ужгородським МВ ГУДМС України в Закарпатській області, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП – НОМЕР_5 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий 26.10.2007 Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області, адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя О.А.Тхір