Ухвала суду № 84047773, 05.09.2019, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/3553/19

провадження №1-кс/619/1786/19

УХВАЛА

іменем України

05 вересня 2019 року м. Дергачі

Слідчий суддя Дергачівського районного суду Харківської області Якименко Л.О.

за участю: секретаря судового засідання Ломанової І.А.

прокурора Сердюк К.В.

захисника Супруна А.Д.

підозрюваного ОСОБА_1

законного представника ОСОБА_2

педагога ОСОБА_3 В.О.

слідчого Ільїна О.П.

розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області Ільїна О.П. у кримінальному провадженні №12019220280001192 від 04.09.2019 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який навчається в Дергачівській вечірній (змінній) школі, раніше судимого: 12 липня 2019 року Дергачівським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільненого від призначеного покарання з іспитовим строком у вигляді 2 років,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

встановив:

Органом досудового розслідування встановлено, що неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи раніше судимим за вчинення корисливого злочину, маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість, в період іспитового строку, на шлях виправлення не став, відповідних висновків для себе не зробив та повторно, умисно, вчинив корисливий злочин за наступних обставин:

04.09.2019 приблизно о 05 годині неповнолітній ОСОБА_1 разом з невстановленими в ході досудового слідства особами, та раніше не знайомим йому потерпілим ОСОБА_4 , знаходився поблизу кафе «Блекбері», що розташоване за адресою Харківська область, м. Дергачі, вул. Вокзальна 64\66, де спільно з останніми розпивав спритні напої, оплату за придбання яких здійснював

ОСОБА_4 процесі розпивання спиртних напоїв, неповнолітній ОСОБА_1 , знаходячись за вищевказаною адресою, помітивши у ОСОБА_4 гаманець, в якому на його думку мали знаходитись грошові кошти, маючи умисел на відкрите заволодіння чужим майном, дочекавшись слушної нагоди коли ОСОБА_4 відійде від приміщення кафе та його злочинні дії не будуть ніким помічені, вступив в злочинну змову з невстановленими в ході досудового слідства особами стосовно спільного вчинення грабежу.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите заволодіння чужим майном, шляхом застосування насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров`я, неповнолітній ОСОБА_1 , діючи в групі з невстановленими в ході досудового слідства особами, з корисливою метою, переслідуючи ціль збагачення за рахунок чужого майна, з метою досягнення спільного злочинного результату, прослідували позаду ОСОБА_4 та знаходячись на вул. Сумський Шлях м. Дергачі Харківської області, поблизу будинку №163-Д, де скориставшись тим фактом, що поруч з останніми не було сторонніх осіб, та їх злочинні дії ніким помічені не будуть, несподівано для ОСОБА_4 та з метою подолання можливого опору з боку останнього, штовхнули його в спину, від чого ОСОБА_4 впав на землю обличчям донизу.

Неповнолітній ОСОБА_1 , реалізовуючи злочинний умисел направлений на відкрите викрадення чужого майна, ситуативно об`єднавши зусилля з невстановленими в ході досудового слідства особами, діючи в групі з останніми, скориставшись тим фактом, що потерпілий знаходиться на землі обличчям донизу, став наносити удари ногами в область голови ОСОБА_4 , застосувавши тим самим у відношенні потерпілого насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров`я останнього та в подальшому відкрито викрав гаманець з грошима в сумі 75 гривень 90 копійок і банківськими картками та мобільний телефон торгівельної марки «Redmi Note 7», які знаходились в кишенях штанів ОСОБА_4 , тим самим незаконно ними заволодів.

Після чого, неповнолітній ОСОБА_1 , не бажаючи припиняти свої злочині дії направлені на відкрите заволодіння чужим майном та бажаючи отримати можливість розпорядитися викраденим з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись при цьому викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_4 майнову шкоду.

04.09.2019 ОСОБА_1 на підставі п.2 ч.1 ст.208 КПК України, затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України

05.09.2019 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

Будучи допитаним в якості підозрюваного ОСОБА_1 свою провину не визнав та вказав, що до вказаного злочину він не причетний.

Клопотання старший слідчий обґрунтовує ризиками, які зазначені у п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, які є особами з числа оточення підозрюваного ОСОБА_1 , а також на інших учасників процесу, з якими на даний час ще не проведено усіх необхідних слідчих (розшукових) дій, у тому числі допитів, одночасних допитів раніше допитаних осіб; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Наявність зазначених ризиків обґрунтовується тим, що неповнолітній ОСОБА_1 скоїв тяжкий злочин, і знаходячись на свободі, може негативно вплинути на хід досудового розслідування та встановлення істини у справі. Крім того, неповнолітнім ОСОБА_1 отримано клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в якому зазначено певні докази, і, перебуваючи на свободі, останній буде мати можливість здійснювати незаконний вплив на свідків, експертів та інших осіб, чим перешкоджатиме досягненню основних завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України (п.3 ч.1 ст.177 КПК України). Крім того, перебуваючи на свободі, неповнолітній ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що ним скоєно тяжкий злочини, за вчинення якого передбачена міра покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 6 років, а також усвідомлюючи невідворотність покарання, так як раніше останній був вже засуджений з призначенням покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з іспитовим строк 2 роки, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від слідства та суду на території України або виїхати за межі держави (п.1 ч.1 ст.177 КПК України). Крім того, враховуючи, що на теперішній час органом досудового розслідування не встановлені усі обставини кримінального правопорушення є підстави вважати, що підозрюваний може знищити сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п.2 ч.1 ст.177 КПК України). У зв`язку з вищевикладеним слідчий вважає не можливим застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор Сердюк К.В. та слідчий Ільїн О.П. підтримали заявлене клопотання та пояснили, що висунута підозра ОСОБА_1 є обґрунтованою. Існують ризики, які зазначені у клопотанні. Підозрюваний скоїв даний злочин, будучи раніше судимим і в період іспитового строку.

Захисник Супрун А.Д. проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на неповнолітній вік підозрюваного ОСОБА_1 та просив обрати йому домашній арешт з метою не допущення зламаної долі останнього.

Підозрюваний ОСОБА_1 провину не визнав та просив не обирати йому запобіжний захід у виді тримання під вартою, а обрати більш м`який запобіжний захід.

Законний представник ОСОБА_2 та педагог ОСОБА_3 В ОСОБА_5 підтримали думку захисту.

Слідчий суддя приходить до наступного та вважає, що висунута ОСОБА_1 підозра є обгрунтованою.

З огляду на те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», судам слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).

Для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Слідчий суддя на підставі наданих матеріалів, оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі передбачені п.п. 1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України, дійшов до висновку про задоволення клопотання з наступних мотивів.

У ст. 178 КПК України вказані обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу і в тому числі однією із обставин є тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Судом розглядалась можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам, проте, враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, буде недостатнім для запобігання існуючим ризикам.

Суду не надано доказів про наявність міцних соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, так як з довідкою старшого інспектора ЮП СППП Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області Романюк Д.І. – підозрюваний ОСОБА_1 мешкає з законним представником бабусею ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою мали місце конфлікти. Остання притягувалася до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпроАП. ОСОБА_1 має проблеми з контролем поведінки, проявляє фізичну та вербальну агресію до оточуючих підтримує стосунки з друзями, які мають антисоціальну поведінку.

Слідчий суддя вважає, що прокурор довів наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 , оскільки зазначені у клопотанні обставини свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України, суд з урахуванням обставин кримінального правопорушення, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, визначає заставу достатню для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, у мінімальному розмірі – у вигляді 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 40140 грн. (2007 грн. х 20).

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184, 193, 194, 196, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, –

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 - задовольнити.

Застосовати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Виконання ухвали покласти на начальника Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області та начальника Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Визначити суму застави у розмірі 40140 (сорок тисяч сто сорок) гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (розрахунковий рахунок 37318098006674, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26281249, отримувач ТУ ДСА, банк отримувача Державна Казначейська Служба України, призначення платежу – запобіжний захід) до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_1 з-під варти - звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України; 4) носити електронний засіб контролю.

Ухвала підлягає негайному виконанню та діє до 01 листопада 2019 року.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Л. О. Якименко