Рішення № 84047681, 03.09.2019, Зарічненський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

іменем України

смт Зарічне

03 вересня 2019 року Справа № 520/8990/19

Зарічненський районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Дідика А. В.,

при секретарі судового засідання Расевич Г. І.

за участю

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача – адвоката Полюховича С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні Зарічненського районного суду Рівненської області справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з вимогою до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що між нею та відповідачем був укладений шлюб, який за рішенням Зарічненського районного суду Рівненської області від 05 червня 2012 року у справі № 1717/387/2012 розірвано. Згідно рішення Апеляційного суду Рівненської області від 05 березня 2015 року у справі № 561/958/14-ц стягнуто з відповідача аліменти на утримання спільної доньки сторін ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 400,00 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

У позовній заяві позивачка покликаючись на те, що відповідач добровільно не приймає участі у рівному розподілі витрат на утримання спільної дитини, обмежуючись лише сплатою аліментів у розмірі 400,00 грн. щомісячно, яких не вистачає на забезпечення її потреб, оскільки в силу віку дитина природно потребує більших витрат на матеріальне забезпечення, розвиток, освіту, тощо, що тягне і відповідну зміну матеріального становища матері. Вказує, що ОСОБА_1 не має постійного місця роботи та має мінливий, нерегулярний дохід, є працездатною особою, що здатна забезпечувати дитину матеріально у зв`язку з чим просить змінити, попередньо визначений розмір аліментів та стягувати їх у розмірі 1 500,00 грн., щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення нею повноліття. А також просить суд допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяці.

В обґрунтування необхідності стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину позивачка зазначила, що у добровільному порядку відповідач у додаткових витратах на дитину участі не бере. За період з грудня 2018 року та впродовж 2019 року нею на лікування дитини та придбання ліків витрачено 4 729,96 грн, з яких 50%, тобто 2 364,98 грн., вона просить стягнути з відповідача. Крім цього за цей же період на заняття у спортивно – оздоровчому клубі “Форма”, з 15 січня 2019 року по даний час було витрачено 7173,45 грн., з яких 50 %, тобто 3586,72 грн., вона просить стягнути з відповідача. Також на заняття в ГО “Музичний театр - студія”, де дитина займається з вересня 2018 року, а вартість занять становить 750,00 грн. в місяць, а саме на придбання одягу та взуття для занять витрачено 4 140,00 грн., вартість занять становить 7х750,00 грн., тобто загалом 9390,00 грн., з яких 50%, тобто 4695,00 грн. просить стягнути з відповідача. А також просить стягнути з відповідача 50% від загальної суми коштів за придбання одягу та взуття для школи і шкільних приладь дитині, на загальну суму 9 984,25 грн., тобто 4 992,12 грн. Загальна сума запропонованих позивачкою до стягнення додаткових витрат на дитину складає 15 638,82 грн.

24 червня 2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву (а. с. 55-58), в якому він вимоги позивачки не визнає, та вважає безпідставними. Вказує, що регулярно сплачує аліменти у розмірі, визначеному рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 05 березня 2015 року у справі № 561/958/14-ц та на даний час заборгованість по їх сплаті відсутня. Зазначає, що позивачка не вказує необхідних підстав для збільшення розміру аліментів. Зазначає, що позивачкою не зазначено особливих обставин, з настанням яких виникає необхідність для сплати додаткових витрат на дитину. Вказав, що на даний час перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 у якому народилось двоє малолітніх дітей – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 жовтня ІНФОРМАЦІЯ_4 , які також потребують матеріального забезпечення, на даний час ніде не працює та зареєстрований у Зарічненському районному центрі зайнятості, де отримує допомогу по безробіттю. У зв`язку з відсутністю постійного заробітку просить відмовити у збільшенні розміру аліментів, а також у зв`язку з відсутністю підтвердження належними доказами додаткових витрат на дитину, просить відмовити у задоволенні позову і в цій частині.

Позивач ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду 03 вересня 2019 року у судове засідання не з`явилась. Подала суду заяву від 10 липня 2019 року про розгляд справи без її участі (а. с. 71) у якій зазначила про підтримання позовних вимог у повному обсязі. 29 серпня 2019 року засобами електронної пошти подала суду заяву (а. с. 78) про проведення судового засідання, призначеного на 03 вересня 2019 року у режимі відеоконференції із приміщення Київського районного суду м. Одеси, проте у визначену дату та час у судове засідання не з`явилась, хоча згідно ухвали Зарічненського районного суду Рівненської області від 02 вересня 2019 року судом було організовано проведення судого засідання у режимі відеоконференції.

Таким чином з урахуванням поданої раніше позивачкою заяви про розгляд справи без її участі згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, де зазначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності, заслухавши думку відповідача та його представника судом вирішено проводити судове засідання у відсутності позивачки на підставі наданих суду матеріалів.

Суд, заслухавши відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Сторони з 29 квітня 2007 року уклали шлюб, який було розірвано згідно рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 05 червня 2012 року у справі № 1707/387/2012 (а. с. 41). Під час шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_5 народилась спільна дитина ОСОБА_7 .

Рішенням апеляційного суду Рівненсько Рівненської області від 05 березня 2015 року у справі № 561/958/14ц (а. с. 39-40) з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуто аліменти щомісячно в розмірі 400 грн. до досягнення нею повноліття.

Вирішуючи вимогу про збільшення розміру аліментах суд зазначає наступне:

Згідно ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Крім того, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дітей.

Крім того, ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно позовної заяви вбачається, що розмір аліментів є недостатнім для забезпечення дитини матеріально, що відповідач добровільно не приймає участі у рівному розподілі витрат на утримання спільної дитини, обмежуючись лише сплатою аліментів у розмірі 400,00 грн. щомісячно, яких не вистачає на забезпечення її потреб, оскільки в силу віку дитина природно потребує більших витрат на матеріальне забезпечення, розвиток, освіту, тощо, що тягне і відповідну зміну матеріального становища матері. Як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_1 не має постійного місця роботи, є працездатною особою, що здатний забезпечувати дитину матеріально у зв`язку з чим позивачка просить змінити, попередньо визначений розмір аліментів та стягувати їх у розмірі 1 500,00 грн., щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення нею повноліття. А також просить суд допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяці.

Частиною третьою статті 181 Сімейного кодексу України (далі по тексту - СК України) передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно частини другої ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що є імперативною нормою.

Частиною 3 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина 1 ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тобто при вирішенні справи повинно враховуватись зазначені критерії.

Враховуючи зміст статей 181, 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів, або погіршенням матеріального становища отримувача аліментів, останній може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів.

За змістом ст. 12 ЦПК України Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Як встановлено судом, як підставу для збільшення розміру стягуваних аліментів позивачка вказує, що сума стягуваних аліментів на даний час є недостатньою для матеріального утримання дитини та забезпечення її розвитку.

Надаючи оцінку вказаним обставинам, на думку суду, на даний час розмір раніше стягнутих аліментів є недостатнім, оскільки в силу свого віку дитина об`єктивно, потребує більших витрат на матеріальне забезпечення, розвиток, освіту, лікування та інше, що тягне і відповідну зміну матеріального становища матері. В той же час, відповідач, не є особою похилого віку, є працездатною особою, тобто наявні об`єктивні передумови для того що він здатен знайти роботу та сплачувати аліменти. Судом враховано, що відповідач перебуває у зареєстрованому шлюбі з 25 липня 2013 року, що підтверджено свідоцтвом про шлюб (серії НОМЕР_1 від 25 липня 2013 року ( а. с. 59) та виховує двох неповнолітніх дітей від нового шлюбу, а саме: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджено долученими до відзиву на позовну заяву свідоцтвами про народження (а. с. 60, 61) на утримання яких також необхідні кошти.

Згідно довідки № 458 від 14 березня 2019 року (а. с. 12), складеної на підставі Акту умов мешкання №5 від 14 березня 2019 року (а. с. 13) дитина сторін ОСОБА_7 , проживає разом з матір`ю – ОСОБА_2 та навчається у 5-му класі Одеського навчально – виховного комплексу № 84 “Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів”, що підтверджено довідкою № 134 від 12 березня 2019 року (а. с. 14).

Зважаючи на обставини, які викладені вище, а також виходячи з того, що позивач разом із відповідачем повинні забезпечити необхідний і достатній рівень для нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, суд дійшов висновку, що позов в цій частині необхідно задовольнити частково. Стягувати з відповідача аліменти на користь позивача на утримання дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 1 400,00 гривень, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття, що відповідатиме принципам справедливості, добросовісності та розумності та забезпечуватиме інтереси дитини.

Вирішуючи питання про час з якого повинні бути присуджені аліменти суд враховує, що з 05 вересня 2015 року аліменти на утримання дитини сплачуються за рішенням Апеляційного суду Рівненської області у справі № 561/958/14, яке є обов`язковим до виконання згідно ст. 18 ЦПК України. Як роз`яснено у ч. 1. 4 п. 23 Постанови Пленум Верховного Суду України, від 15.05.2006, № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів". Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Отже у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Судом не вбачається підстав для негайного виконання рішення суду у порядку п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, оскільки таке можливе лише у позовах про стягнення аліментів, а предметом цього позову є зміна розміру аліментів.

Вирішуючи вимогу про стягнення додаткових витрат на утримання дитини суд зазначає наступне:

Відповідно до вимог ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

В пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року увагу судів звернуто на те, щодо передбаченої ст.185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише з батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Аналіз відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Зазначена позиція узгоджується з позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 26 березня 2018 року справа №487/3431/15-ц, від 17 травня 2018 справа № 643/11742/16-ц та від 26 вересня 2018 року № 761/6933/17 .

Законодавцем закріплено правило, відповідно до якого той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язанні брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається згаданою вище статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей, страджає на тяжку хворобу, є калікою.

Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний огляд довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.

З огляду на вказані вище вимоги Закону, позивачем мають бути доведені особливі обставини, які спонукали її до додаткових витрат на дитину.

Позивачка не надала суду належних та допустимих доказів понесених або майбутніх витрат на дитину у розмірі 500,00 грн. на місяць.

Суд вважає, що додані копії документів з приватного лікувального закладу ТОВ “Медичний центр “Медікап” (а. с. 15-17, 19-20) не є належними доказами у обгрунтовання додаткових витрат, оскільки аналогічні медичні послуги можна отримати безкоштовно у державних медичних закладах. Таким чином підстав для відшкодування витрат пов`язаних з наданням медичних послуг у приватних медичних закладах немає, тому 50% суми з відповідача згідно чеку № 168478 від 30 грудня 2018 року (а. с. 18) на суму 1465,00 грн. відшкодуванню не підлягають.

Разом з тим суд вважає обґрунтованими витрати на придбання ліків, оскільки, наданими позивачкою доказами, виписками з історії хвороби КНП “Дитяча міська поліклініка” ОМР (а. с. 21-25) доводиться, що дитина у період часу з 14 січня 2019 року по 11 лютого 2019 року зверталась до лікарів з приводу простудного захворювання та їй призначалось лікування. Таким чином наявні підстави для відшкодування 50% вартості на купівлю ліків згідно фіскальних чеків аптечних закладів (а. с. 34-36), згідно розрахунку 2364,98-(1465-50%) = 1632,48, оскільки такі витрати понесені позивачкою додатково в силу особливих обставин у зв`язку з хворобою дитини сторін.

З огляду на викладене вище судом не вбачається підстав для відшкодування позивачці витрат, пов`язаних з відвідуванням заняття у спортивно – оздоровчому клубі “Форма” (а. с. 26-29) , з 15 січня 2019 року по даний час на які, зі інформацією позивачки, було витрачено 7 173,45 грн., з яких 50 %, тобто 3586,72 грн., вона просить стягнути з відповідача, а також на заняття в ГО Музичний театр – студія “Ерміта” (а. с. 30), де дитина, зі слів ОСОБА_2 , займається з вересня 2018 року, а вартість занять становить 750,00 грн. в місяць, а саме на придбання одягу та взуття для занять витрачено 4 140,00 грн., вартість занять становить 7х750,00 грн., тобто загалом 9390,00 грн., з яких 50%, тобто 4695,00 грн., ОСОБА_2 просить стягнути з відповідача, а також 50% витрат на придбання одягу та взуття для школи і шкільних приладь дитині, на загальну суму 9 984,25 грн. (а. с. 32-33), тобто 4 992,12 грн. на загальну суму 15 638,82 грн., оскільки вказані витрати не відповідають критеріям додаткових, бо матеріалами справи не доводиться, що вони пов`язані із розвитком певних здібностей дитини або необхідні дитині для профілактичної, лікувальної чи реабілітаційної мети. Витрати ж на придбання одягу та взуття, покриваються аліментними платежами.

Разом з тим, з урахуванням положень ст. 185 СК України позивач не навела особливих обставин, які б свідчили про необхідність стягнення з відповідача додаткових витрат, які викликані розвитком здібностей дитини, хворобою, каліцтвом тощо. У свою чергу, відвідування на даний час спортивних занять в оздоровчому клубі та відвідування занять в ГО Музичний театр – студія “Ерміта” не свідчить про її подальше відвідування, а в переважній більшості це відноситься до загального розвитку дитини, і є не обов`язковим, а добровільним волевиявленням одного із батьків, у даному випадку матері.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимог про стягнення додаткових витрат не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, у зв`язку з чим у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Із змісту позовної заяви не вбачається мотивування про стягнення додаткових витрат у розмірі 500,00 періодично щомісяця до досягнення дитиною повноліття, тому у цій частині вимоги позивачки задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий у розмірі 768,40 гривень.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. 180, 182, 185 СК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76, 83, 141, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (місце реєстрації АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (місце реєстрації та проживання АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання дитини задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються на підставі рішення Апеляційного суду Рівненської області від 05 березня 2015 року в твердій грошовій сумі в розмірі 400, 00 грн. на дитину та стягувати починаючи з дня набрання рішенням законної сили з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1 400 (одна тисяча чотириста) гривень 00 копійок щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дати набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витратина лікування та придбання ліків на лікування ОСОБА_3 , 03 ІНФОРМАЦІЯ_5 у період з грудня 2018 року та протягом 2019 року у розмірі 1 632 (одна тисяча шістсот тридцять дві) гривні 48 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 судовий збір на користь держави у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Зарічненський районний суд Рівненської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 04 вересня 2019 року.

Суддя А. В. Дідик