Рішення № 84046716, 30.07.2019, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/19410/18

Провадження № 2/234/819/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2019 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Нейло І.М.

за участю

секретаря судового засіданні Ридош Г.Ю.

представника позивача, адвоката Писаренко Г.А.

представника відповідача Савченко Н.М.,

представників третьої особи Ликової В.Ю., Листопада С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод", третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням на виробництві,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ПрАТ "НКМЗ", третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення моральної шкоди.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що з 21.07.1984 по 11.02.2014 працювала з перервами в мартенівському цеху ПрАТ "НКМЗ". За час роботи у відповідача зі шкідливими та небезпечними умовами праці, вона отримала професійне захворювання та змушена була звільнитися. Професійне захворювання було підтверджено у грудні 2013 року медичною комісією Донецької обласної клінічної лікарні профзахворювань. Факт професійного захворювання також було підтверджено медичною комісією згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 24.01.2014 року. Згідно висновку, професійне захворювання виникло у зв`язку з тривалою роботою в умовах дії шкідливих виробничих чинників. Обласна профпатологічна медико-соціальна експертна комісія 06.02.2014 вперше визнала захворювання позивача професійним з 40 % втратою працездатності. Після проходження медичного огляду, 16.06.2015 обласна профпатологічна медико-соціальна експертна комісія повторно визнала захворювання позивача професійним з 40 % втрати працездатності та встановила третю групу інвалідності безстроково.

У зв`язку з отриманим професійним захворюванням, позивач зазнав фізичних страждань та емоційних переживань, оскільки стан здоров`я позивача є невідновним, її життя зазнало суттєвих змін, частково втратила працездатність, обмежена під час вибору міста праці, час від часу відчуває фізичний біль у суглобах, має порушення сну, не витримує тривалих фізичних навантажень. Оцінює свій фізичний стан як дуже незадовільний. У зв`язку з хворобою порушились зв`язки у сім`ї та з оточуючими, стало неможливим вести активний спосіб життя, позбавлена можливості реалізації звичок та бажань. Після захворювання та звільнення з роботи не знайшла постійного місця праці. Працедавці, дізнавшись про хворобу, відмовляють у працевлаштуванні. Вважає, що у зв`язку з хворобою спричиняє труднощі близьким, тому змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 45 000,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Писаренко Г.А. позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнала та пояснила що дійсно з 19.05.1993 по 11.02.2014 відповідачка працювала в мартенівському цеху ПрАТ "НКМЗ" за професією стерженщика ручної та машинної формовки, яка віднесена до спеціальностей зі шкідливими умовами праці. В порядку ч.6 ст.153 КЗпП України та ч.3 ст. 21 Закону України "Про охорону праці" відповідач отримав від ТУ Держгірпромнагляду у Донецькій області дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки. В порядку ст.5 Закону України "Про охорону праці" позивач під розписку був проінформований про умови праці та наявність на його робочому місці небезпечних та шкідливих виробничих факторів. Таким чином, позивач усвідомлював наслідки такої роботи та добровільно на неї погодився. Крім того, відповідач надавав позивачу пільги та компенсації за важкі умови праці, закріплені Колективним договором, а саме: надавав щорічну додаткову відпустку, здійснював доплати за несприятливі умови праці, надавав одноразову допомогу за вислугу років, безоплатно проводив видачу молока та інших різнозначних продуктів, з власної ініціативи забезпечував безоплатним харчуванням. Вважає, що відповідач не вчиняв протиправних дій у відношенні позивача, а, навпаки, забезпечив йому пільги та компенсації, гарантовані законом. Представник відповідача вважає, що позивачем не наведено доказів щодо глибини моральних страждань та доказів наявності обставин, які вона наводить як підставу для відшкодування моральної шкоди. На думку представника позивача медичні документи додані позивачкою не можуть бути підставою для відшкодування моральної шкоди, тому в задоволенні позову просить відмовити.

В судовому засіданні представник третьої особи пояснив, що згідно ст.36 ч.8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", - відшкодування моральної шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей, не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та КЗпП України. Просив вирішить позов на розсуд суду.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 11 та 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено та це вбачається з копії трудової книжки, що позивач перебувала в трудових відносинах з відповідачем з 21.07.1984 по 31.08.1990 року та з 19.05.1993 по 11.02.2014 року працювала на посадах стерженщика ручної та машинної формовки відповідних розрядів. 20.06.2014 ОСОБА_1 була звільнена з посади кухонної робочої за власним бажанням. (а.с. 9-14).

Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу КЛПУ «Обласна клінічна лікарня профзахворювань» від 25.12.2013 року про наявність професійного характеру захворювання вбачається, що ОСОБА_1 , має професійне захворювання – вібраційна хвороба другого ступеню – синдром вегето – сенсорної полі невропатії верхніх кінцівок з дегенеративно – дистрофічними порушеннями у руках. Дане професійне захворювання встановлено вперше. (а.с. 21).

Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання Державної санітарно епідеміологічної служби України від 24.01.2014 року, комісією проведено розслідування випадку хронічного захворювання хворого ОСОБА_1 . За висновками комісії професійне захворювання вібраційна хвороба другого ступеню – виникла у позивача у зв`язку з тим, що виконувана нею робота, пов`язана із впливом комплексу шкідливих виробничих факторів. Причина професійного захворювання – тривала робота в умовах дії шкідливих виробничих чинників: в т.ч. по локальної вібрації, що перевищує гранично-допустимі рівні. (а.с. 22, 23).

Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги № 043380 від 16.06.2015 року позивачу ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності зі ступенем втрати працездатності 40% та потреба у медикаментозному та курортному лікуванні. (а.с. 20).

З виписок з медичних карт вбачається, що позивач неодноразово проходила клінічні обстеження і знаходилась на лікуванні у медичних установах м. Донецька та м. Краматорська та проходила курси лікування від професійного захворювання. (а.с. 24-35).

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першою статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У пункті 13 зазначеної постанови судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини ПрАТ "НКМЗ", яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів у зв`язку з недосконалістю технологічних процесів, що підтверджено висновком лікарсько-експертної комісії щодо втрати позивачем працездатності, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 237-1 КЗпП України.

Надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров`я ОСОБА_1 і отримання нею професійного захворювання та інвалідності відбулося при виконанні трудових обов`язків у шкідливих умовах, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань тому наявні правові підстави для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання.

При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, суд з урахуванням глибини та ступеня моральних і фізичних страждань ОСОБА_1 , яких вона зазнала та зазнає внаслідок професійного захворювання, встановлення їй втрати професійної працездатності у розмірі 40 % та третьої групи інвалідності, характеру ушкодження здоров`я, що є незворотнім, а також з урахуванням погіршення здібностей потерпілої, позбавлення можливості виконувати іншу роботу пов`язану з фізичним навантаженням.

Виходячи з наведеного, керуючись принципами розумності і справедливості, суд погоджується з сумою моральної шкоди 45 000 грн., яку просить стягнути позивачка з ПрАТ "НКМЗ" та вважає її виправданою та обґрунтованою.

На підставі ст.141 ЦПК України та підпункту 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України « Про судовий збір» з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 704, 80 грн.

Керуючись ст.ст. 8, 14, 15, 209, 354 ЦПК України, ст.ст. 153, 237-1 КЗП України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод" - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод", ЄДРПОУ 05763599, юридична адреса: Донецька область, м. Краматорськ, вул. О.Тихого (Орджонікідзе) 5 на користь ОСОБА_1 , іпн НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , моральну шкоду в розмірі 45000 грн. (сорок п`ять тисяч гривень 00 коп.).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод", ЄДРПОУ 05763599, юридична адреса: Донецька область, м. Краматорськ, вул. О.Тихого (Орджонікідзе) 5, в дохід держави: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО): 899998, Рахунок отримувача: 31211256026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір в сумі 704, 80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд на протязі 30 днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 08.08.2019

Суддя Краматорського

міського суду: І.М. Нейло