Рішення № 84046383, 28.08.2019, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/7497/19

Провадження № 2/234/2340/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2019 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Данелюк О.М.,

при секретарі Антоненко О.В.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Литвиненка В.І.

представника відповідача Таболіна О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Краматорську за правилами загального позовного провадження цивільну справу №234/7497/19 за позовною заявою:

ОСОБА_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

до

Донецька обласна державна адміністрація в особі Департаменту освіти і науки, юридична адреса: м. Краматорськ вул. В.Стуса,47.

про стягнення моральної шкоди.

Обставини справи:

02.05.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Донецької обласної державної адміністрації в особі Департаменту освіти і науки про стягнення моральної шкоди.

Позовна заява вмотивована тим, що 23 травня 2013 року, між позивачем ОСОБА_1 та Міністерством освіти і науки України, в особі заступника Міністра ОСОБА_2 , було укладено Контракт про призначення мене на посаду директора Державного навчального закладу (ДНЗ) «Міжрегіональне вище професійне будівельне училище м. Краматорськ», яку він обіймав до 05 липня 2018 року.

19 квітня 2018 року, його було викликано до Департаменту освіти і науки Донецької державної обласної адміністрації і з застосуванням адміністративного тиску, змушено було підписати Додаткову угоду до контракту директора Державного навчального закладу «Міжрегіональне вище професійне будівельне училище м. Краматорська» від 23 травня 2013 року, надалі (Додаткова угода).

Згідно п.1 вказаної Додаткової угоди, з 19 квітня 2018 року звільнення з посади директора Державного навчального закладу «Міжрегіональне вище професійне будівельне училище м. Краматорська» Бережного ОСОБА_3 , його заохочення, преміювання та притягнення до дисциплінарної відповідальності здійснює Департамент освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації. Всі інші умови Контракту було залишено не змінними.

9 липня 2018 року, його було запрошено до Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації, де ознайомлено з Наказом Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації №129-к від 05 липня 2018 року (далі - Наказ) про його звільнення.

Згідно п.1 Наказу: «Звільнити ОСОБА_4 , з посади директора державного навчального закладу «Міжрегіональне вище професійне будівельне училище м. Краматорська» (далі-заклад), 09 липня 2018 року за власним бажанням згідно зі ст.39 Кодексу законів про працю та достроково припинити Контракт від 23.05.2018 року. Наказ підписано Директором департаменту ОСОБА_5 .

Позивач не погодився з наказом про звільнення та оскаржив його у судовому порядку.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 19.02.2019 року в позовних вимогах позивачу було відмовлено у повному обсязі.

20 березня 2019 року Донецький апеляційний суд своєю постановою скасував рішення Краматорського міського суду та позовні вимоги задовольнив частково:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації про визнання недійсним додаткової угоди до контракту та наказу про звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати додаткову угоду від 19 квітня 2018 року до контракту директора Державного навчального закладу «Міжрегіональне вище професійне будівельне училище м. Краматорська» від 23 травня 2013 року, яка укладена між Департаментом освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації директором Державного навчального закладу «Міжрегіональне вище професійне будівельне училище м. Краматорська» ОСОБА_1 такою, що не відповідає вимогам закону та не створює юридичних наслідків.

Визнати незаконним наказ Департаменту освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації від 05 липня 2018 року №129-к про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Державного навчального закладу «Міжрегіональне вище професійне будівельне училище м. Краматорська» з 09 липня 2018 року за власним бажанням та дострокове припинення контракту від 23 травня 2013 року.

Вважати датою звільнення ОСОБА_1 31 серпня 2018 року у зв`язку із закінченням строку дії контракту.

Визнати період з 10 липня 2018 року по 31 серпня 2018 року вимушеним прогулом.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Департаменту освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Факт неправомірності дій Відповідача визнаний Донецьким апеляційним судом та не підлягає доказуванню.

Своїми неправомірними діями Відповідач завдав позивачу значну моральну шкоду.

Моральна шкода обґрунтовується тим, що він весь цей час несе моральні та душевні страждання. Втратив спокій та сон через те, що він був вимушений достроково піти з роботи та доказувати в судах неправомірність дій Відповідача. Посадові особи Відповідача при зустрічах знущалися з нього. Позивач людина похилого віку і дуже потерпів через те, що перебував в постійному стресовому стані, його здоров`я значно погіршилось. Для усунення негативних наслідків моральних страждань потрібні кошти на придбання необхідних ліків, які неможливо купити через їх відсутність. Зважаючи на те, позивач оцінює моральну шкоду у розмірі 50000,00 гривень.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 03.05.2019 року провадження по цивільній справі відкрито та призначено попередній судовий розгляд по справі у судовому засіданні на 22.05.2019 року.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 23.07.2019 року зазначену цивільну справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 28.08.2019 року.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, надав письмові заперечення із яких вбачається, що на виконання приписів Міністерства освіти і науки України між департаментом та директором ДНЗ «МВПУ» Бережним ОСОБА_3 19.04.2018 року було укладено додаткову угоду до контракту директора ДНЗ «МВПУ» від 23.05.2013 року. Заперечень з цього приводу ОСОБА_1 також не висловлював. Тобто, така угода була укладена ОСОБА_1 добровільно.

Доказів щодо застосування до позивача з боку департаменту заходів адміністративного тиску позивачем не надано.

Позовна заява ОСОБА_1 містить твердження, що 09 липня 2018 року Позивача було запрошено до департаменту, де ознайомлено з наказом департаменту від 05.07.2018 №129-к про його звільнення.

Позивачем не вказано, що саме стало причиною звільнення, а також хто виступив його ініціатором.

Виданню наказу про звільнення Позивача передувало подання ОСОБА_1 власної заяви про звільнення за станом здоров`я з 09.07.2018 року. До цієї заяви Позивачем було надано копії власного контракту, додаткової угоди до нього та медичної довідки.

Проблеми зі здоров`ям ОСОБА_1 також підтверджуються періодичним перебуванням останнього на лікарняному з січня 2017 року по червень 2018 року.

Ці обставини встановлені під час розгляду справи № 234/12029/18, та відповідно до частини четвертої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України не доказуються при розгляді іншої справи.

Отже, директором департаменту було видано власний наказ від 05.07.2018 року №129-к «Про звільнення ОСОБА_1 » на підставі власної заяви позивача за станом його здоров`я.

ОСОБА_1 свідомо намагається ввести в оману суд, зазначаючи про незаконність, на його думку, наказу директора департаменту від 05.07.2018 року №129-к про його звільнення, не повідомляючи при цьому про його реальні обставини.

Отже, подання позову до департаменту про стягнення моральної шкоди, які заподіяні неправомірними діями у випадку, коли позивач добровільно підписав додаткову угоду до контракту директора ДНЗ «МВПУ» від 23.05.2013 року, а також за власною ініціативою, у зв`язку зі станом здоров`я подав заяву про звільнення, є завідомо безпідставним відповідно до пункту 3 частини другої статті 44 ЦПК України.

ОСОБА_1 не надав суду жодних доказів про моральні чи фізичні страждання, завдані внаслідок його звільнення з роботи, а його посилання на те, що він втратив спокій та сон через те, що був вимушений достроково піти з роботи та доказувати в судах неправомірність дій департаменту, не заслуговують на увагу, оскільки як зазначалося вище та встановлено судом під час розгляду справи №234/12029/18, позивач звільнився за власним бажанням у зв`язку зі станом здоров`я.

Твердження позивача про постійні знущання з нього з боку посадових осіб департаменту нічим не підтверджені та заперечуються департаментом.

Посилання ОСОБА_1 про те, що він людина похилого віку і дуже потерпів через те, що перебував в постійному стресовому стані, а його здоров`я значно погіршилося також не заслуговують на увагу, адже досягнення Позивачем похилого віку не є заслугою департаменту, а стан його здоров`я погіршився ще до звільнення, що й послугувало написанням ним заява на звільнення за станом здоров`я.

Отже, посилання Позивача про завдання йому значної моральної шкоди діями департаменту не підтвердилося, тому законних підстав для відшкодування йому моральної шкоди в розмірі 50000грн. немає.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Судом встановлено, що 23 травня 2013 року, між позивачем ОСОБА_1 та Міністерством освіти і науки України, в особі заступника Міністра ОСОБА_2 , було укладено Контракт про призначення ОСОБА_1 на посаду директора Державного навчального закладу (ДНЗ) «Міжрегіональне вище професійне будівельне училище м. Краматорськ», яку він обіймав до 05 липня 2018 року.(а.с.7-11).

Згідно до Наказу Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації №129-к від 05 липня 2018 року, ОСОБА_1 звільнено з посади директора. (а.с.12).

Згідно постанови Донецького апеляційного суду від 20.03.2019 року, рішення Краматорського міського суду скасовано та позовні вимоги задоволено частково:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації про визнання недійсним додаткової угоди до контракту та наказу про звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати додаткову угоду від 19 квітня 2018 року до контракту директора Державного навчального закладу «Міжрегіональне вище професійне будівельне училище м. Краматорська» від 23 травня 2013 року, яка укладена між Департаментом освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації та директором Державного навчального закладу «Міжрегіональне вище професійне будівельне училище м. Краматорська» ОСОБА_1 такою, що не відповідає вимогам закону та не створює юридичних наслідків.

Визнати незаконним наказ Департаменту освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації від 05 липня 2018 року №129-к про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Державного навчального закладу «Міжрегіональне вище професійне будівельне училище м. Краматорська» з 09 липня 2018 року за власним бажанням та дострокове припинення контракту від 23 травня 2013 року.

Вважати датою звільнення ОСОБА_1 31 серпня 2018 року у зв`язку із закінченням строку дії контракту.

Визнати період з 10 липня 2018 року по 31 серпня 2018 року вимушеним прогулом.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Департаменту освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.(а.с.13-16).

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно до ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст.56 Конституції України, ч.1 ст.1166, статей 1167, 1173 ЦК України відшкодуванню підлягає у повному обсязі як матеріальна, так і моральна шкода.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Судом встановлено, що позивач зазнав моральних страждань, дія вчинена відповідачем призвела до того, що порушився звичайний, нормальний спосіб життя позивача, останній зазнав душевних страждань.

Отже, очевидним є те, що вчиненими відповідачем діями, позивачу завдано моральної шкоди. При цьому, моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь - яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь - який її розмір може мати суто умовний вираз.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З огляду на це, враховуючи характер та обсяг душевних і психічних страждань позивача, їх тривалість, можливість відновлення немайнових втрат, недопущення безпідставного збагачення позивача, суд вважає, що розумним, справедливим та виваженим відшкодуванням моральної шкоди позивачу є 4000,00грн.

Аналіз досліджених у судовому засіданні та оцінених доказів переконують суд у тому, що позивачем доведено факт порушення відповідачем його права, внаслідок чого позивачу було заподіяно моральну шкоду, а тому його позов належить задовольнити частково.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.7, 10, 12, 13, 141, 258-259, 263-265, 273-280 ЦПК України, ст.ст.23, 1166, 1173, 1187 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Донецької обласної державної адміністрації в особі Департаменту освіти і науки про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Донецької обласної державної адміністрації в особі Департаменту освіти і науки (ЄДРПОУ 33913374) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення складене в одному екземплярі в нарадчій кімнаті.

Суддя Краматорського

міського суду: О.М. Данелюк